1

Архангел Михаїл, дракон і війна на небі

Напевно, в Біблії немає жодної книги, яка б зазнала такого неправильного тлумачення, як книга Об’явлення. Уже за часів ранньої церкви неправдиві вчителі використовували цю книгу для того, щоб пояснювати нею свої хибні погляди.

Пророцтва апостола Іоанна в Об’явленні ілюструють цікавий паралелізм до пророкувань пророків зі Старого Заповіту, коли вони зображали прийдешнього Месію. 12 розділ книги Об’явлення — це, мабуть, взагалі найцікавіший розділ в Біблії, в якому розкривається та показується війна. Ця війна розпочалася ще на небі: дракон і жінка яка народжує хлоп’ятко, котрому належить пасти народи залізним жезлом.

Мета: 12-й розділ книги Об’явлення насамперед розповідає всьому Божому народу про події останнього часу — це частина великої боротьби між Христом і сатаною.

Книга Об’явлення показує нам досвідченого Божого противника, з яким ми стикаємося й сьогодні та кому нам доведеться протистояти в майбутньому на більш серйозному рівні.

Об’єкт дослідження: Михаїл та його ангели й дракон та його ангели

Предмет: Війна на небі

•• Обґрунтування меж уривка

Границі уривку для дослідження: Об’явл.12:7–14

Весь 12 розділ книги Об’явлення говорить про війну, яка розпочалася на небі, про дракона (сатану) який воював з Михаїлом, про скинення дракона на землю, про жінку одягнену в сонце та її немовля.

Починаючи з сьомого тексту, апостол Іоанн розповідає своїм читачам про першу війну, яка, на диво, розпочалася на небі. Найпроблемнішим текстом у цьому уривку вбачаю для себе Об’явлення 12:14.

Хотілося б зрозуміти, про що говорить апостол Іоанн у 14 вірші, рівно як і в цілому уривку — Об’явлення 12:7–14.

 

•• Розділ 1: Текстуальний аналіз

NA28

  1. Варіанти:

(1) τοῦ πολεμῆσαι] A C P fam 1006 1611 Andr b2059* f n 2019 Andr/Byz 3.

(2) πολεμῆσαι  P47א, NT Греція.

(3) опустити τοῦ πολεμῆσαι] 2351.

Оскільки згода A і C є вагомим доказом, а наявність τοῦ є більш складною для читання, то це, ймовірно, оригінальне прочитання.

τοῦ πολεμῆσαι, «боротися», є єдиним безпечним прикладом артикулярної інформації в книзі Об’явлення та функціонує як інформація мети, що використовується як присудок у називному реченні.

  1. Варіанти:

(1) вставити πρὸς αὐτόν після ἴσχυσαν] א.

(2) вставити πρὸς αὐτούς після ἴσχυσαν]

  1. c-c Термін Διάβολος, «диявол», очевидно, є анартрним, хоча його можна вважати артикулярним, оскільки він міститься у фразі ὁ καλούμενος Διάβολος, «той, кого звуть диявол», і цей вірш також може бути пов’язаний з Διάβολος. Якщо ж вірш пов’язаний з Διάβολος, то цю фразу можна було б перекласти як «так званий диявол», але той факт, що вона вживається й в Об’явл.20:2, свідчить про те, що фраза також є анартною й тут, у Об’явл.12:9.

Однак Διάβολος зустрічається у вірші Об’явл.2:10, де вона використана як заголовок.

  1. καί вводить речення, яке дає підставу для твердження в попередньому пункті, а тому його слід перекладати в причинному сенсі, наприклад, «для», «тому що». У Старому Заповіті причинно-наслідкові речення іноді вводяться за допомогою waw, а καί аналогічно використовується в LXX як причинна частка. Однак таке використання καί не можна вважати суворим семітизмом, оскільки воно також зустрічається в язичницькій Гк. Чарльз каже, що καί «вводить твердження про умову, за якої відбулася дія, позначена ἐνίκησαν».

Два приклади зі Старого Заповіту: Буття 8:18; 26:27.

Про це ж синтаксичне явище дивіться в Об’явленні 18:3; 19:3.

  1. Вірш αἱ перед δύο πτέρυγες, «два крила», опущена ℘47 א fam 16111854 2329 2344 2351 Візантійський Іполіт (de Ant. 60; але присутній у коментарі de Ant.6). Стаття присутня, оскільки добре відомі частини людського тіла та частини тіла тварин, наприклад крила.

Членове словосполучення τοῦ ἀετοῦ τοῦ μεγάλου, літ. «Великий орел» проблематично. Оскільки сутність, про яку не згадувалося раніше, зазвичай є невдалою, Іоанн, можливо, має на увазі «великого орла» з історії, добре відомій його аудиторії, але, на жаль, невідомій нам.

 

•• Розділ 2: Переклад

І вибухнула на небі війна: Михаїл разом зі своїми ангелами воював проти дракона. Дракон і його ангели воювали, але не перемогли і вже не було їм місця на небі. Тож скинутий був великий дракон, змій стародавній, який називається Диявол і Сатана та вводить в оману всю населену землю. Він був скинутий на землю разом зі своїми ангелами.

Вони перемогли його завдяки крові Ягняти і завдяки звістці, яку проголошували і не полюбили свої душі навіть перед лицем смерті.

Тому радійте небеса й ті, хто на них перебуває!

Горе землі та морю, бо до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує, знаючи, що йому залишилось мало часу.

Коли дракон побачив, що його скинуто на землю, то почав переслідувати жінку, яка народила сина. Проте жінка отримала два великих орлиних крила, щоб летіти в пустелю у підготовлене для неї місце. Там, подалі від змія, її мали годувати впродовж часу, часів і півчасу».

 

•• Розділ 3: Історико-культурний контекст

Війна

Що таке війна, чи були передумови війни?

Війна — це озброєне протистояння. Але тільки цим не можна схарактеризувати війну.

По-перше, це страх людей.

По-друге, ненависть людей один до одного.

По-третє, це повне руйнування міст, домівок, людей, пам’яток.

Упродовж війни людина не може бути щасливою, бо знаходиться кожної хвилини на грані смерті. Війна — це жах, який охоплює людину, коли замість живих людей навколо тебе мертві.

Війна була складовою історії людства на цій землі майже з самого початку її існування. Але Господь, не хоче, щоб ми розпочинали війни один з одним.

Господь наказав Своєму народові: «заперечуйте війну і проголошуйте мир». Але коли народи підіймають один проти одного зброю, народ Господній молився та запитував Бога, що робити… Сьогодні ми бачимо на практиці, що переважна більшість виправдовує захист по всіляку ціну своїх сімей, країни та свобод та виступає проти руйнування та тиранії… Але дійсність жахлива, та що надалі допустить для нас Господь ми вже й не знаємо…

Як уникнути війни — ось головна проблема всіх поколінь. Коли війна, всі інші проблеми відходять на задній план.

У своєму багатовіковому відступництві від Бога людина дійшла до таких меж, коли вона мусить або покаятися та навернутися до Бога, або остаточно померти у своєму божевілля.

Досвід показує, що кожного разу, коли ведучі держави, а з ними й малі нації, ділилися на два ворожих табори, війна ставала неминучою. Події, які вже відбувалися на світовій арені приводять нас до цих же логічних висновків.

Всім ясно, що ніякі зустрічі вершителів світових доль з їхніми договорами, згодами та пактами про «мирне співіснування» та про «загальне роззброєння» ні до чого не приводять. Вони здатні (або й ні) тільки тимчасово затримати, відтягнути час війни, але ніяк не запобігти їй…

Були часи, коли люди, дізнавшись про ту чи іншу міжнародну суперечку, запитували: «Невже знову буде війна?»

Зараз, коли людство майже втратило будь-який контроль над війною, а війна може догодитися, як грім серед ясного неба, кинути жителів землі у небувалі та непередбачувані лиха й навіть спопелити землю, люди замислюються над іншим запитанням: «Чому Бог припускає війни?»

Пророк Амос трохи по іншому пропонує свої запитання, підводячи своїх читачів до того, що відповідь на його запитання може бути лише одна.

«Чи йдуть двоє разом, якщо не умовились?

Чи реве в лісі лев, як нема йому здобичі? Чи левчук видає голос свій із своєї нори, якщо він не зловив?

Чи впаде на землі пташка в сітку, як немає сільця? Чи підійметься сітка з землі, як нічого не зловить?

Чи в місті засурмлять у сурму, а народ не тремтітиме? Чи станеться в місті нещастя, що його не Господь допустив?»

Амоса, 3:3–6

Важко й майже неможливо переконати людей, які міркують інакше. Як пояснити їм помилку, у владі якої вони перебувають? Як втлумачити їм характер і дії Бога, буття Якого вони безглуздо заперечують? Як пояснити поєднання фарб сліпонародженому чи передати глухому чудові акорди музики?

Запитливі не знають, що якби можна було пізнавати таємниці духовного життя нашим тілесним розумом, то Христос, звичайно, не сказав би нам:

«Ісус відповів: Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.

Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух.

Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори.

Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне?»

(Іоанна, 3:5–7,12)

Пустеля

Юдейська пустеля лежить на сході від Єрусалиму та сходить до Мертвого моря.

Пустеля ставала важливим притулком в багатьох ситуаціях: Давид тікав туди від Саула; Ісус обрав це місце для Свого 40-денного посту, уключаючи й ночі, там до певного часу перебував й Іоанн Хреститель… Також Ісус використав її у Cвоїй притчі про доброго самарянина.

Вдень температура повітря в пустелях часто перевищує +40 С°, а піску — +70 С°.

Одна з серйозних проблем для мешканців пустелі — не загинути від перегрівання. У звичайних умовах для охолодження тіла багато видів тварин посилено випаровують воду, але в пустелі це недозволена розкіш. Стратегія виживання в умовах пустелі вироблялась упродовж багатьох років і в різних тварин вона набула різних форм.

Наприклад, клімат Сахари один з найсуворіших на нашій планеті. В Сахарі випадає мала кількість опадів, дмуть сильні вітри та щодня відбуваються широкі коливання температури повітря.

Пустеля Сахара розташована у субтропічних широтах, з переважними зонами високого атмосферного тиску, які перешкоджають потоку вологого повітря з боку океану.

У Сахарі виділяють дві основні кліматичні зони: на півночі — субтропіки, а на півдні — сухі тропіки.

Північна частина пустелі найпосушливіша, а західна — найвологіша. У період дощів на півночі випадає лише 2 см опадів. В іншій частині пустелі за цілий рік може випасти до 9,9 см опадів.

Влітку в Сахарі сміливо можна фіксувати температурні рекорди, оскільки повітря розжарюється до +60 градусів за Цельсієм, а пісок до +80 С°.

13 вересня 1922 року у лівійському місті Ель-Азізія була зафіксована максимальна температура повітря в Сахарі — +57,7 С°. Середньорічна температура в Сахарі становить +30 С°. Оскільки повітря містить мало вологи для утримання тепла, між денними та нічними температурами існують великі перепади — до 40 С°.

•• Розділ 4: Літературний контекст

4.1. Безпосередній контекст

Розділ 12 книги Об’явлення говорить про останню кризу у світовій історії. У розділі показаний розвиток великої боротьби між Христом і сатаною упродовж усієї історії землі.

Книга Об’явлення показує сатану як заклятого ворога Бога та Його народу. Сатана — це реальна істота, яка стоїть за всім злом і повстанням у Всесвіті.

Жінка й Дракон

Жінка в Біблії символізує Божий народ (2 Коринтян 11:2). Непорочна жінка — це вірні християни, а блудниця — відступники.

Жінка з 12-го розділу книги Об’явлення спочатку символізує Ізраїль, куди прийшов Месія (Об’явлення 12:1–5). Вже далі, у віршах 13–17 вона уособлює послідовників Христа, справжню Церкву, Його вірний Останок.

Непорочна жінка одягнена в сонце, а під її ногами знаходиться місяць. Сонце в Біблії символізує славу характеру Христа, Його праведність (Малахії 4:2). Місяць відсилає нас до старозавітних образів й обітниць, які передвіщали служіння Христа в євангельську еру.

Також апостол Іоанн бачить у видінні ще одного символічного персонажа — великоговеликого червоного дракона. У книзі Об’явлення дракон названий дияволом, сатаною, старозавітним змієм (Об’явлення 12:9). Біблія також говорить, що цей дракон змів своїм хвостом третину ангелів і скинув їх на землю. Хвіст — символізує неправдиве вчення (Ісая 9:14). Коли сатана втратив своє високе положення на Небі, то він зміг затягнути з собою третину ангелів. Наразі, ця третина злих ангелів є злими духами, які допомагають дияволу в протистоянні проти Бога та його вірних послідовників.

У книзі Об’явлення ще згадується дракон із сімома головами та десятьма рогами, як символ використовуваних сатаною посередників: язичницького Риму та спіритизму (Об’явлення 16:13–14).

В інших місцях сатана показаний як дракон, — це саме він увійшов у серце Ірода, щоб вбити Спасителя, коли Той був ще немовлям. Але головною зброєю сатани у битві проти Христа та Його народу упродовж перших століть християнської ери була Римська імперія, де панувало язичництво.

Від самого початку сатана очікував Месію — Дитину, яка мала народитися, щоб знищити її (Об’явл.12:4). Коли Месія народився сатана використовував Римську імперію, щоб знищити Його.

4.2. Контекст книги Об’явлення Івана Богослова: Сатана скинутий на Землю

Сатана був вигнаний з Неба ще на початку великої боротьби коли відкрито, почав вести війну проти Божого правління. Він бажав захопити небесний престол і бути подібним до Всевишнього (Ісая 14:12–15).

Диявол з часом відкрито повстав проти Бога, але зазнав поразки та був скинутий на землю. Але коли сатана спокусив першу пару людей, то він захопив владу Адама над цим світом (Луки 4:6). Самозванець, сатана, князь цього світу привласнив собі право бути присутнім на Небесній раді як представник від Землі (Йов 1:6–12).

Однак після поразки сатани на Голгофі, Бог обмежив територію його впливу лише Землею, яка й стала його в’язницею аж до остаточної розплати (2Петра 2:4).

Своєю смертю Ісус викупив заблудлих, і весь світ побачив всю справжню сутність бунтівника. «Сатана побачив, що маска з нього зірвана. Усі його вчинки викриті перед безгрішними ангелами та Всесвітом. Він постав перед ними як убивця. Проливши кров Божого Сина, сатана втратив прихильність небесних істот. Відтоді його діяльність була обмежена» (Е. Уайт. Христос — надія світу, с. 761). Перед обличчям усього Всесвіту влада над Землею перейшла від диявола до Ісуса, і він був проголошений справжнім і законним Правителем на Землі (Ефесянам 1:20–22; Филипʼян 2:9–11)

Христос провістив цю подію: «Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть» (Іоанна 12:31).

Сатана продовжує користуватися обмеженою владою та діяти проти Божого народу на Землі, однак розуміє що «має обмаль часу» (Об’явлення 12:12). І хоча часу у диявола справді «обмаль» він докладає всіх зусиль, щоб викликати страх, біль та хаос на Землі.

•• Розділ 5: Лексичний аналіз

Μιχαήλ

Архангел. У Слові Божому Михаїл названий «архангелом» (Юди 1:9). Це означає, що Він «головний ангел». Слово «архангел» вживається у Біблії лише в однині, та жодного разу воно не вжите у множині. Це свідчить про те, що існує лише один Такий Ангел. Крім того, існує зв’язок між Ісусом і положенням архангела. В 1 Фессалонікійців 4:16 записано наступне: «Сам Господь зійде з неба з наказом, з голосом архангела».

Отже, на голос Ісуса вказано як на голос архангела.

Отже, ми можемо зробити висновок, що цей вірш вказує на те що, сам Ісус і є архангелом Михаїлом.

В книзі Об’явлення 12:7 говориться так: «Михаїл разом зі своїми ангелами воював проти дракона і його ангелів».

Можна зробити висновок, що Михаїл є командувачем над ангелами (військами).

В Об’явленні 19:14–16 Ісус теж описується як Той Хто командує військом. Також апостол Павло конкретно згадує «Господа Ісуса … зі своїми могутніми ангелами» (2 Фессалонікійців 1:7).

Можна зробити маленький висновок: Біблія говорить і про Михаїла, як командувача над військами ангелів і про Ісуса (Матвія 13:41; 16:27). Але ніде в Слові Божому не сказано, що на небі є два командувачі, які керують двома різними групами військ. Тому логічно зробити висновок що — це Ісус Христос у Своїй небесній славі.

οφις ο αρχαίος

Слово «змія» згадується в Біблії 14 разів.

Символ змії грає дуже важливу роль в релігійному та культурному житті древнього Єгипту, Ханаана, Месопотамії та Греції. Змій в стародавніх народах був символом злої сили й хаосу, а також символом врожаю, життя та зцілення.

Nāḥāš на івриті означає «змія» й також асоціюється з ворожінням, включаючи дієслівну форму, що означає «практикувати ворожіння».

Nāāš зустрічається в книзі Буття й взагалі в Торі для позначення змія з Едемського саду. В Танасі він також використовується разом з серафимом для змальовування злих змій в пустелі. В книзі Вихід посох Мойсея та Аарона перетворений в змію. В Новому Заповіті книга Об’явлення декілька разів використовує стародавнього змія (οφις ο αρχαίος) й дракона для того, щоб ідентифікувати сатану або диявола (Об’явлення 12:9). Змія частіше за все ототожнюють із сатаною.

Αρνιου

Слово «агнець» (Αρνιου) зустрічається у Біблії 26 разів.

Слово використовується однаково й про молодих овець і козлів (Вихід 12:5). В законі єврейському чітко сказано, щоб пасхальною жертвою був агнець від овець чи від кіз. В тому самому законі містяться деякі особливі критерії відносно віку та властивості агнця (Вихід 12:5). Пророк показує Ісуса Христа під виглядом Агнця, якого ведуть на заклання (Ісаї 53:7). Теж саме сказав і Іоанн Хреститель про Господа, коли побачив як Той йде до нього. Називаючи Ісуса Христа Агнцем, ми вказуємо на Його глибоке смирення, лагідність, але особливо цей опис застосовується до Нього, як до великої умилостивленої жертви за гріхи всього роду людського.

Слово: агнець, агнці, вівці, також використовується в Біблії коли говориться про інших людей, як до прикладу, про членів церкви взагалі, про апостолів, також про людей слабких вірою, грішних і так далі (Іоанна 10:11; Луки 10:3; Матвія 10:16)

•• Розділ 6: Граматичний аналіз

Слово «вигнаний», яке Іоанн використовує в Євангелії від Іоанна 12 ekblhqhseta тісно пов’язане зі словом яке використовується тут eblhqh. Ми повинні пам’ятати, що два цих місця знаходяться в писаннях Іоанна. Подібні місця містяться також у Євангелії від Луки. Коли сімдесят учнів повернулися зі своєї місії та раділи своєму успіху, Господь сказав їм «Я бачив того сатану, що з неба спадав немов блискавка».

Багато перекладачів переконані в тому, що ці слова стосуються не до гріхопадіння злих ангелів, але радше до поразки сатани, яка сталася тоді, коли було проголошено послання Євангелія. Це пояснення найбільше підходить до цього контексту.

Далі «брати», яких сатана не може звинуватити, описуються як люди, які «не полюбили життя свого навіть до смерті». Цю думку висловлено дуже стисло, лише декількома словами, але в Новій міжнародній версії Біблії, без сумніву, показується розширена форма вислову оригіналу та перефразовується грецький прийменник arci «настільки щоб уникнути». Ці слова знову нагадують нам, що Іоанн писав Об’явлення в часи переслідування, коли кожен християнин повинен був прийняти рішення чи він залишиться вірним Спасителю, чи відкине Його. Цей вибір часто означав вибір між життям та смертю.

Як і всі нормальні люди, християни також люблять життя. Життя, про яке говорить нам апостол Іоанн, є фізичним, тілесним життям. На це також вказує використання yuch, радше ніж zwh. Однак вони любили своє життя не настільки, щоб відмовитися піти на смерть за свою віру. Слово «любов» у звичайному значенні цього слова, по суті є бажанням володіти. Отож, вони не настільки бажали зберегти своє фізичне життя, щоб заради тимчасового забути про вічне. Боже послання прощення було для них дорожче ніж фізичне життя yuch., тому що це послання було джерелом справжнього життя zwh, життя яке не могло бути знищеним ніколи.

Тому що диявол втратив свою силу звинувачувати Божих людей, а небеса й тих, хто мешкає в них закликають радіти. Тут слово «небеса» означає місце перебування ангелів.

Наша радість на небі також заснована на прощенні гріхів, яке ми маємо через кров Агнця.

•• Розділ 7: Інтерпретаційні проблеми

В цьому розділі ми розглянемо тексти які можуть викликати запитання у читачів, і спробуємо знайти на них відповіді.

«І почув я гучний голос …»

Слова з 10-13 віршів про «гучний голос…на небі» в якомусь сенсі вступні та призначені для пояснення значення падіння сатани у вірші 9: по-перше, для мешканців неба, а по-друге, для мешканців землі.

Вірш 13 продовжує пояснення обмежень стосовно сатани, про які ми вже знаємо з вірша дев’ятого. Вірші 10–12 розкривають становище плану спасіння на той час, коли сатана був скинутий «на землю».

Перші слова, зроблені «гучним голосом» містять в собі цілу низку фактів відносно перемоги Ісуса над сатаною на хресті. План спасіння, сила, обіцяна для спротиву проти всіх нападок диявола, Царство Христа та Його влада як Спасителя людей, Первосвященника та Царя царів затверджені (Мт.28:18)

Гучний голос. Там в небесних дворах настала велика радість велике свято, коли сатана разом зі своїми прибічниками був скинутий.

Тепер настало. Центральна точка часу — це хрест. І дійсно, небесні жителі можуть радіти, оскільки погибель сатани вже вирішена. Звичайно, це було ще раніше визначено в Божому плані, але тепер голоси всіх жителів неба співали один гімн.

•• Розділ 8: Структура уривка

  • • Архангел Михаїл скидає змія на землю (12:7–12)
  • • Початок великої боротьби
  • • Михаїл та Його ангели
  • • Змій та його ангели
  • • «І скинутий був великий дракон»
  • • Гучний голос на небі
  • • Горе землі й морю
  • • Змій-диявол переслідує жінку (12:13–14)
  • • Став переслідувати
  • • Жінка народила хлоп’ятко
  • • Два крила орла
  • • Пустеля
  • • Буде переховуватися
  • • Час, часи та півчасу

•• Розділ 9: Богословський аналіз

Ця історія пов’язана з доктриною про Бога, про Його любов та справедливість.

Навіть коли сатана підійнявся проти Бога, розпочав бунт, то Бог показав нам та не тільки свою мудрість і любов, не стративши його відразу. У диявола був шанс покаятися, але він його не використав правильно.

Перемога була здобута, але хто її здобув? У книзі Об’явлення ми читаємо про «війну на небі», як архангел Михаїл закликає своїх ангелів битися з драконом та його ангелами. Що це означає?

«Судячи з усього, всі, відомі нам моральні та політичні битви, в яких протистоять добро й зло, справедливість і несправедливість, відбивають битву в духовному плані» (Зігбет Бекер «Коментарі на книгу Об’явлення). Михаїл здобув перемогу, а змія прогнали та він був скинутий з небес на землю.

Але зачекайте… Далі йде дуже важливий переможний гімн, в якому перемога приписується не Михаїлу, а народу Божому на землі: «І вони перемогли його кров’ю Агнця, та словом свого свідчення, та не полюбили життя свого навіть до смерті!» (Об’явлення 12:11).

Хто ж змій? Михаїл або мученики?

Потрібно трішки розібратися. В якомусь сенсі й ті та інші.

Небесна реальність переможної битви нерозривно пов’язана із земною реальністю смерті мучеників. Учні Агнця вірять, що врятовані Його кров’ю, та повинні йти за Ним хресним шляхом. Так і здобувається перемога.

Іоанн знову нагадує читачам, що вони учасники великої космічної драми. Вони повинні усвідомлювати велику перемогу, яка відбулася: для «оскаржувача» (Об’явл.12:10) більше немає місця на небі, тому що смерть Ісуса скинула небесного прокурора.

Однак решту часу свого тимчасового постояння сатана докладатиме всіх зусиль, щоб напасти на жінку, навіть якщо вона отримає орлині крила та втече (Вихід 19:4).

Далі — сцена погоні. Змій вивергнув з пащі цілу річку, щоб з нею винести жінку, але земля розкололася та поглинула річку, а жінка втекла.

Потім Змій звернув увагу на «дітей» жінки, які «зберігають заповіді Божі та свідчать про Ісуса».

Іоанн знову наголошує своїм читачам: ви учасники події! Не дивуйтеся, що змії переслідують вас, все більше брехливих звинувачень можуть затопити вас, як потік. Довіряйте Богу: Він дозволить Своєму творінню подбати про вас.

•• Розділ 10: Практичне застосування

Ми зрозуміли, що війна яка розпочалася на небі, продовжується й зараз. Ми її не бачимо, але вона є. Диявол розпочав війну проти Бога, як пише Біблія «Твоє серце піднялося в гору через твою красу, ти знівечив твою мудрість з твоєю красою» (Єзекіїл 28:17).

Кінець війн — це одне з багатьох благословінь Божого Царства.

Боже Царство не лише покінчить з усіма війнами, але й усуне саму їхню причину — зло.

У книзі Екклезіаста 3:8 написано: «Час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру».

Деякі війни є більш «оправданими» ніж інші, але всі вони є результатом гріха. Християни не повинні бажати війни, але вони також не повинні противитися владі, яку поставив Бог над ними. Найважливішим, що ми можемо зробити — це, звичайно, молитися про те, щоб Бог давав нашим лідерам мудрості, та щоб вирішився конфлікт, як і про безпеку наших людей.

•• Висновок

Книга Об’явлення застерігає нас серйозно ставитися до майбутнього. Ми повинні визнати свою залежність від Бога та поставити Його на перше  місце у своєму житті.

З іншого боку книга Об’явлення показує нам, що хоч сатана й досвідчений ворог, проте його сил і можливостей не достатньо, щоб перемогти Бога.

Божий народ повинен мати надію тільки на Того, Хто в минулому переможно завдав поразки сатані та його злим ангелам.

Господь дав нам велику надію, що перебуватиме зі Своїми послідовниками «по всі дні аж до кінця віку» (Матвія 28:20).

•• Бібліографія

  1. Nest-Aland 28
  2. Зігбет В. Бекер «Коментарі до книги Об’явлення Іоанна Богослова»
  3. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. — Київ, 2000. — 304 с.
  4. Мень А. Исагогика. — Москва, 2000. — 500 с.

***

Автор — Максим Грязнов, бакалаврант богослов’я