Чи повинна жінка мовчати в церкві?

Що мав на увазі Павло, коли написав, “А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні” (1Тим. 2:12)?

Цей текст, здавалося б, достатньо ясний, але важко зрозумілий саме тоді, коли ми бачимо жінок, що є сьогодні ректорками університетів, директорами різних установ, церковних структур, а також керівницями різних церковних відділів.

Ті з нас, хто бажають підкоритися Божому Слову і дозволяють йому судити нас самих, а не когось іншого, не знаходять у цих текстах неясності. Але яким є застосування цього тексту? Наші сестри у церкві навчають дітей і дорослих на Суботній Школі. Хіба вони підкоряються Слову? Чи може жінка молитись у церкві, або виконувати те служіння, на яке її обрала церква? Про що говорять ці біблійні тексти? 

Коли ми нав’язуємо наші людські міркування, традиції, або досвіди на Біблію – ми стаємо винними в осуді Слова своїми ідеями. А якщо ми хочемо зрозуміти Біблію, то ми повинні дозволити Писанню пояснити самому себе, порівнюючи слово зі словом, текст із текстом. Результат може іноді здивувати, але і дивним чином принести задоволення. Ці уривки є особливим добрим прикладом.

Річард Девідсон, завідувач кафедри Старого Заповіту семінарії Університету Ендрюса у США, недавно ще раз звернув увагу на те, що 1Тим.2: 8 – 15 і 1Петр. 3: 1-6 є паралельними місцями. 

Я знав, що між ними обома є схожість, бо обоє частково говорять про жіночі прикраси, але я ніколи не розглядав їх один поруч з іншим.

Девідсон стверджує, що оскільки це є паралельні місця, то 1Петр. 3: 1-6 проливає світло на значення Павлової заборони жінкам навчати і мати владу над чоловіками. Я був скептичний до цього, бо 1 Тим 2:12 спантеличувало мене протягом років, і я вирішив віддрукувати два уривки один біля одного і виділити чорним паралельні місця. Результат здивував мене.

1 Тимофія 2:8-15

1 Петра 3:1-6

8 Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, піднімаючи чисті руки без гніву та сумніву. 9 Так само й жінки, – у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, – нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, 10 але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність. 11 Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. 12 А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні. 13 Адам бо був створений перше, а Єва потому. 14 І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ. 15 Та спасається вона дітородженням, якщо перебуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою.

1 Так само дружини, – коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, 2 як побачать ваше поводження чисте в страху. 3 а окрасою їм нехай буде не зовнішнє, – заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, 4 але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. 5 Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам. 6 Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви – її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху.

Подивіться спочатку найвідомішу частину кожного з цих уривків: 1Тим.2: 9-10 і 1Петр. 3:3-4.

1. Обоє радять, щоб жінки одягалися скромно.
2. Обоє пропонують, що належна прикраса для “жінок, що присвячуються на побожність” не є фізична краса, але її поведінка.
3. Ці тексти мають загальні слова “убрання”, “волосся”, “золото”. Тоді, коли Павло говорить про “коштовні шати”, Петро пише про “вбирання одеж”.

Ці схожості, безперечно, доповнюють один одного, але хто кого перший доповнив – Петро Павла чи Павло Петра? 

Я думаю, що Петро доповнив Павла, з трьох причин:

1. По-перше, Петро був добре знайомий з Павловими писаннями і говорить, що Павло написав так, що … 2Петр. 3:16 – Це привід для необізнаних.
2. По-друге, деякі уривки Павла, в яких є “дещо тяжко зрозуміле», проте Петро в них абсолютно ясний і зрозумілий.
3. По-третє, уривки Петра більш деталізовані.

Авторам потрібно іноді додати більше інформації у деталях, і це робить більш зрозумілим весь уривок, ніж переписати його весь ще раз і зробити його ще більш заплутаним. Відомо, що Петро і Павло інколи зустрічались, звідси легко можна припустити, що Петро міг запитати: “Брате Павле, що ти маєш цим на увазі?”

Давайте подивімось на ще деякі паралелі. Уривок Петра двічі починається словами: “дружини”, один раз: “жінки”, які мали “чоловіків”, і один раз про Сару, дружину патріарха. Уривок Павла посилається двічі на “жінок”. Три рази “жінка” – одна з них є дружиною чоловіка, бо сказано, що “спасеться вона дітородженням”- і один раз про Єву, жінку Адама.

Чи є це паралельні місця “жінки” і “дружини”? По факту, безперечно, так! І грецькою мовою це одне і те саме слово “gyne”. Правильність перекладу залежить від контексту.

Чому ми тоді знаходимо “жінки” в 1Тим. і “дружини” в 1Петра? Для багатьох цей уривок Павла був “тяжко зрозумілим”, який протягом віків заводив перекладачів до помилкового розуміння, що виражалося в “перекрученні” розуміння цього уривку. Вони помилились, щоб побачити паралель між цими двома уривками, хибно думаючи, що Павло пише про жінок і їхнє поводження під час служіння і їхнього місця у богослужінні. 

А правда в тім, що ці паралельні уривки, між висловлюваннями Павла й Петра, підказують, що Петро – під натхненням Святого Духа – зрозумів Павла так, що він (Павло) писав про поводження дружин удома, а не в церкві!

Так само, уривок Павла має слово “муж”, а уривок Петра “чоловік”. Але це слово має в грецькій мові той самий корінь – “aner”.

Обоє уривків закликають жінок бути покірними. Але постає питання: кому, де і як? 

Біблія ясно закликає дружин коритися своїм чоловікам (мужам), бо жінці голова – чоловік (її муж), (1Кор. 11:3). Але це не говорить, і не закликає жінок до покори якомусь іншому чоловікові, не її мужу тільки через те, що вона жінка, тобто має жіночу стать! 

Навпаки, ми всі, хто є частиною Тіла Христового – чи, то жінка, чи чоловік – повинні підкорятися один одному (1Петр.5:5 Єфес.5:21).

Таким чином, у цьому уривку, коли Павло говорить про “жінок” – він говорить саме про “дружин”, які повинні правильно себе поводити удома, перед своїми чоловіками, а не взагалі в церкві. 

Повчання, авторитет й мовчання.

Що говорить нам Петро про те, що пише Павло: “А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні”?

Коли ми зрозуміємо аргумент Петра, ми зрозуміємо і Павла. На щастя, аргумент Петра не тяжкий до зрозуміння. 

У 1Петр. 2:13- 3:6 Петро закликає , щоб усі корилися владі – слуги корились своїм господарям, дружини своїм мужам, а чоловіки поважали своїх дружин. Далі, в 1Петр. 5:5, він говорить до молодих людей, щоб вони корились старшим, а далі всю церкву просить коритися один одному. В 6 тексті говориться, щоб усі підкорилися перед Богом. Таким чином, ця покора є частиною Божої стратегії для розширення Його Царства й зменшенням опору до Нього.

Тепер ми готові подивитись на паралелі, які допоможуть нам зрозуміти, що говорить Павло про “повчання” й “панування”. Павло пише, що жінка повинна навчатись “мовчки” і в “повній покорі”. 

Чи говорять ці тексти про те, що саме у церкві жінка повинна мовчати? 

Петро зрозуміло пояснює, що має на увазі Павло, коли пише, що жінки “без слова”, “у нетлінні лагідного й мовчазного духа”, можуть приводити своїх чоловіків до Христа. Петро говорить, що жінка кожен раз не повинна цитувати Писання (неначе бити ним по голові) своєму чоловікові, щоб привести його до Христа. Є кращий шлях – розумна поведінка дружини, що виявить красу Христового Євангелія і наверне чоловіка до Ісуса Христа. Петро тут відкриває, що це ми “перекручуємо” слова Павла, (2Петра 3:16), коли ми концентруємо увагу на його словах, не дозволяючи жінкам  “навчати, проповідувати, бути керівниками відділів”, бо мова йде тут не про церкву, а про розумне поводження жінки у своєму домі. Якщо жінка буде мати правильні, християнські стосунки зі своїм чоловіком удома, вона буде відповідно поводити себе і у Церкві Божій.

Петро відкриває чудову істину у серці Павлового уривку. Христос, як і дружина, може зробити добрі переміни у сім’ї і без проповідування своїм чоловікам. Їм не має потреби багато говорити своїм чоловікам, що ті не так чинять або що вони повинні ще зробити, бо вчинки дружини і її розумна поведінка є найкращою проповіддю у сім’ї.

Висновок з уривків Павла та Петра:

1. Ми виявили, що Павло говорить не про поклоніння у церкві у цьому уривку, а про те, як жінки можуть створити затишний, християнський дім.
2. Ми знайшли, що Павло в 1Тим 2:11-15 не виключає благочестивих жінок з учителювання, проповідування, управління церквою, євангельського служіння, – а тільки закликає їх бути в покорі до своїх чоловіків. 
3. “Той, хто вірно навчає науки правди” (2Тим. 2:15) не залежний від жононенависницької традиції древньої Греції, або помилкового мислення Середніх віків. Він не залежний від тих, хто пристосовують Слово Боже до своїх культурних норм. Через порівняння біблійного тексту з текстом, уривку з уривком, ми знаходимо, що Слово Боже пояснює само себе. 

В’ячеслав Корчук, координатор Духовно-історичної спадщини Адвентистської церкви в Україні