Данило Буз. Вірую в єдину святу соборну Церкву Христа. Дніпропетровськ, 2017

Передмова

Книга пастора Данила Романовича Буза “Вірую в єдину святу соборну Церкву Христову” представляє його бачення призначення церкви, її природи й історії.

Немає сумніву в тому, що Церква в першу чергу саме Христова, Він — її засновник і голова. Апостоли були покликані Ним, освячені на велику працю проповіді Євангелія і сприяли створенню Церкви.

Історичні періоди Церкви відповідають пророцтву книги Об’явлення. Характер семи Церков і час їхньої діяльності відповідають традиційному тлумаченню адвентистів сьомого дня. Ми не наполягаємо на жорсткій хронології, але час, відведений для кожного періоду, відповідає історичній дійсності.

Особливо цікавими є розповіді про дитинство та молодість автора. Його особисті досвіди віри та шлях до істинної Церкви показують, як Бог веде Своїх дітей через усі помилки до істини.

Від автора

У Святому Письмі є одне визнання автора книги: “Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас, і як нам передали їх ті, що з самого початку були очевидцями й служителями Слова, то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком” (Луки 1:1-3).

Я ніколи не вважав себе письменником, але тільки немічним і маловідомим служителем Слова Божого. Після видання моєї першої книги “Наш шлях не усипаний квітами” товариство Спілки письменників України запросило мене стати його членом. Після цього друзі, діти й онуки стали просити мене писати ще. Були видані дві невеликі книги: “Як добре слово вчасно” і “Спокій стомленому серцю”.

У моєму житті відбулося те, про що я раніше не міг і мріяти. У 1995 р. я відвідав з’їзд Генеральної конференції Церкви адвентистів сьомого дня, який відбувся в Нідерландах. Там віра в єдину соборну Церкву Христову проявилася дуже відчутно. Багато тисяч представників цієї Церкви зі всього світу зібралися як одна сім’я, як одно тіло Христове. Незабаром ми відмічатимемо двадцятиріччя цієї знаменної події, і не лише для мене особисто, але й для усіх членів Церкви Христової в незалежній Україні. Ця Церква — стовп і утвердження істини, світло для всього світу. Тому тема цієї книги відбиває переконаність, засновану на Святому Письмі, що у Христа є тільки одна Церква на землі.

У Новому Заповіті сказано про служіння Церкви Христової в апостольські дні. З історії подальших часів нам відомо, що 325 р. був скликаний перший Вселенський собор християнських єпископів у місті Нікея. На соборі був присутнім римський імператор Костянтин Великий, прибуло 318 єпископів. Частина єпископів були з числа тих, хто залишився живим після великих гонінь християн, особливо в 285 р. при імператорі Диоклетиані і 303-313рр. при імператорі Галерії. Інша частина — з’явилися після того, як була проголошена свобода сповідання християнської віри у 313 р. На цьому соборі було прийнято дванадцять символів християнської віри.

Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі.
Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, Бога істинного.
Вірую в Господа Ісуса Христа, Котрий заради нашого спасіння зійшов з небес, утілився від Духу Святого, і став людиною черед діву Марію.
Вірую в Господа Ісуса Христа, розіп’ятого за нас при Понтії Пилаті, Який страждав і був похоронений.
Вірую в Господа Ісуса Христа, що воскрес на третій день за Писанням.
Вірую в Господа Ісуса Христа, що вознісся на небеса і сидить праворуч від Отця.
Вірую в Господа Ісуса Христа, що гряде зі славою судити живих і мертвих.
Вірую в Духа Святого, Господа животворящого, що від Отця сходить.
Вірую в єдину святу соборну апостольську Церкву. (Примітка: Христос сказав: “Я збудую Свою Церкву” (Матв.16:18). Це означає, що Церква не апостольська, а Христова).
Сповідую одне хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих.
Вірую в життя майбутнього віку.

В основному ці символи віри не суперечать вченню Христа і апостолів і мають своє підґрунтя в Слові Божому, за винятком того, що Церква створена не апостолами, а Ісусом Христом, тому у Святому Письмі вона називається Церквою Христовою.

У цій невеличкій праці я хочу поділитися з вами роздумами про віру і вчення Церкви Христової не лише апостольського періоду, але й усіх часів до Другого приходу Христа. Якби всі християни сьогодні вірили і навчали так, як навчали Христос і апостоли, то на землі була б одна Церква, одне вчення, як було за днів апостолів. Ті християни, які віднімають або додають щось своє до вчення Христа і апостолів, названі у Біблії “зборищем сатани”. Вони за своєю природою мають характер язичників.

Хотілося б звернути особливу увагу читача на те, що Святе Письмо корисне для Церкви Христової усіх часів, тому апостол Павло написав віруючим колосянам: “Коли послання було прочитане вами, то зробіть так, щоб і в Лаодикійській Церкві воно було прочитане; а те, що в Лаодикії, прочитайте і ви” (Колос.4:16). Отже, треба досліджувати всю Біблію, тому що “усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності” (2 Тим. 3:16).

Якщо ти, дорогий читачу, бажаєш розділити долю з Христом і апостолами у вічному житті, то тобі потрібна така віра, яка була в апостолів: віра, заснована на вченні Христа.

Христос і апостоли були постійні у вірі, словах і ділах. Зверніть увагу, що кожній з семи церков Христос говорить одні і ті ж слова: “Хто має вухо, нехай слухає, що Дух промовляє до Церков” (Об’явл.2:7). Це дуже важливо, бо Дух Святий не змінюється, дає однакові настанови, докоряє, застерігає як апостолів, так і Своїх учнів в усі віки.

З позиції великої боротьби між Христом і сатаною, яка відбувається на нашій землі, дияволові не вигідна однодумність християн. Якщо Христос прийшов з неба на землю для того, щоб усі люди мали щасливе, радісне і вічне життя в єдності віри, то диявол прийшов з однією метою — розділити, украсти, вбити і погубити (Івана 10:10). Знаючи це, ми повинні розуміти, що Христос, який постійно ходить серед семи світильників, Духом Святим однаково наставляє Свою Церкву в усі часи. А те, що Він тримає в руках сім зірок, означає, що Він однаково ставиться до всіх Своїх служителів, охороняє їх, дає поради і настанови кожному в свій час, в усі періоди історії Своєї Церкви.

Нехай благословить вас Господь бути пильними і береже в істині! Нехай книга “Вірую в єдину святу соборну Церкву Христову” принесе читачам благословення.

Якими символічними назвами представив Христос духовний стан Своєї Церкви? (Об’явл.1:11).

У І столітті, коли апостол Іван був засланий на острів Патмос, в Європі, Азії і Африці була велика кількість міст, де ключем Давида Христа відчинив двері для проповіді Євангелія. У багатьох з них були створені Церкви Христові. Імена їм давалися за назвою міста, де мешкали засновники церкви.

Чому Христос в книзі Об’явлення представлений як Той, Хто ходить тільки серед семи церков, і в руці Його — лише сім зірок? (Об’явл. 1:20). Число сім Бог представляє нам як число досконалості, повноти часу. Христос розділив час від Свого Першого приходу до Другого на сім відрізків часу. Кожен період характеризується певними подіями. Христос представлений як Той, що знає від початку, що буде в кінці.

Нам, що живемо в останній час і що знаємо історію, неважко зараз визначити, який період виділений для тієї чи іншої церкви. Потрібно лише мати на увазі, що пророчі періоди часто не мають чітких меж. Перерахуємо їх:

Ефеський (бажаний) період — 27-100 рр.
Смирнський (запашний) період — 100-323 рр.
Пергамський (піднесений) період — 323-538 рр.
Тиятирький (безперестанна жертва) період — 538-1517 рр.
Сардиський (радісний спів) період — 1517-1833 рр.
Філадельфійський (братська любов) період — 1833-1844 рр.
Лаодикійський (народ суду) період — з 1844 р. до кінця часів.

Христос завжди тримав у Своїх руках керівників церков і ходив серед Своєї Церкви. “І ось, Я з вами по всі дні аж до кінця віку!” (Матв. 28:20). В усі часи Христос був Головою Своєї Церкви, а Церква була єдиним тілом Христовим, де усі члени об’єднані за допомогою взаємоскріплюючих зв’язків: “Все тіло єднається і зміцнюється суглобами та зв’язками, зростає Божим ростом” (Колос.2:19). “А що ми в любові були правдомовні, щоб у всьому досягли зросту Того, Хто є Голова, – Христа. Від Нього — все тіло, складене і надійно сполучене різними зв’язками в міру дії кожного окремого члена тіла, зростає на збудування самого себе в любові” (Ефес. 4:15,16).

В усі віки у Христа на Землі була лише одна Церква, “Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї, щоб її освятити, очистивши купіллю води в слові” (Ефес. 5:25,26). Христос прийде вдуге на Землю, щоб поєднатися з однією нареченою, яка приготувала себе для Нього. “Радіймо і веселімося, віддаймо славу Йому, бо прийшло весілля Агнця, і Його дружина приготувала себе!” (Об’явл.19:7).

Яке значення для спасіння має віра в те, що у Христа на Землі тільки одна Церква, котра описана як в Старому, так і в Новому Завіті? Це має принципове значення. Віруючі в єдиного Бога в старозавітні часи не ходили на поклоніння до язичницьких храмів, не брали участі у святах, присвячених язичницьким богам, не вживали їжі та питва, присвячених ідолам. Їхній одяг і поведінка в храмі Божому під час ритуалів у святилищі докорінно відрізнялися від одягу, поведінки і ритуалів в язичницьких храмах.

Чи понизив Бог Свої вимоги святості для Церкви Нового Заповіту? Ні, навпаки, Він підвищив їх. Христос сказав: “Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той розкидає” (Матв. 12:30). “Ніхто не може двом панам служити: тож або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншого знехтує. Не можете служити Богові і мамоні” (Матв. 6:24).

Пророцтво про Ісуса свідчить: “Господь захотів був того ради правди Своєї, збільшив та прославив Закона” (Ісаї 42:21). Те, що Він захотів, те Він і зробив. У Нагірній проповіді Христос прославив моральну категорію Закону Божого. Не відмінив, не скасував, а звеличив і прославив. Христос часто повторював: “… сказано… А Я кажу вам…” (Матв. 5:27, 28, 31-34). Потрібно з молитвою досліджувати Писання і вникати, хто сказав, де і за яких обставин, тоді все буде зрозуміло. Слово, сказане в Старому Заповіті, Христос не відміняв і не скасовував, воно здіснювало свою дію у свій час. А в Новому Заповіті сказаному раніше Він Своїм прикладом надав духовний і піднесений зміст.

Тому немає підґрунтя стверджувати, що Христос планував створити багато церков по усій землі з різними вченнями і назвами для Своєї слави, а потім здійснив це. Апостол язичників написав усім: “…намагаючись зберігати єдність Духа в союзі миру. Одне тіло й один Дух, – як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець усіх…” (Ефес.4:3-6). Існує безліч релігійних деномінацій, але це не є волею Христа.

Скачати книги тут