Довготривалі трансформації космосу і Землі за пророцтвами Біблії та прогнозами астрофізики

Подано порівняльний аналіз пророцтв Біблії та прогнозів астрофізики про довготривалі тренди перетворень Землі та її космічного довкілля. Виявлено узгодженість цих положень Біблії й астрофізики. Інформація, що викладена в Біблії 2-3 тисячі років тому, підтверджується новітніми відкриттями астрономії. Це свідчить про автентичність і достовірність Святого письма.
 
 
Вступ. Наукові установи передбачають тенденції зміни довкілля з метою планування господарської діяльності та розвитку суспільства {1}. Зокрема, Польська академія наук, опираючись на дані багаторічних спостережень, дає гарантовані прогнози зміни клімату у своїй державі на три десятки років {2}. Прогнози, побудовані на основі інтерполяції математичного ряду показників гідрометеорологічних спостережень, мають тим меншу ймовірність здійснення, чим на триваліший час будуються передбачення. В той же час Біблія {3} вірогідно описує теперішній стан Космосу {4} і пропонує достовірні пророцтва довготривалих трансформацій Землі, Сонячної системи та Чумацького шляху, на тисячі й мільярди років наперед. Основоположники сучасної астрофізики Миколай Коперник, Йоганн Кеплер, Галілео Галілей, Ісак Ньютон, Георг Фрідріх Бернгард Ріман, закладавши основи сучасної астрофізики, опирались на Біблійні знання, будучи впевненими, що Всесвіт, повний гармонії, оскільки створений Зодчим, Який любить порядок {5}. Філософсько-світоглядний аналіз астрофізики, котра постала після Олександра Фрідмана, виявив необхідність комплексного поєднання фізичного та метафізичного{1} пояснення походження й еволюції Всесвіту {6}.

Мета статті: показати, що Біблія є достовірним джерелом знань.

“Твердь небесна”. Біблія {3} з першого свого рядка повідомляє: “1 На початку Бог створив Небо … 8 І назвав Бог твердь: “Небо”. 14 І сказав Бог: “Нехай будуть світила на тверді небесній …” 16 І вчинив Бог обидва світила великі, … також зорі. 17 І Бог умістив їх на тверді небесній” (Буття 1.8-17). З метою уточнення суті термінів “твердь небесна” та “Земля” в Біблії подано додаткове пояснення: “І назвав Бог суходіл: “Земля”, а місце зібрання води назвав: “Море”” (Буття 1.10) [3, с. 9].

Астрофізичні спостереження показують, що наш світ на 95 % складається з невидимої прозорої субстанції, ‑ темної матерії, котра проявляє себе лише гравітацією {7} (рис. 1). Вона є основою нашого Всесвіту. Можна по-різному ставитися до факту її існування, однак, наявність цієї нової фізичної сутності не підлягає жодному сумніву. Велика частина Всесвіту невидима і невідома нам {8}. Дослідження властивостей і з’ясування природи темної матерії є одним із найактуальніших завдань фундаментальної фізики, астрофізики і космології {7}.

Рис. 1. Склад Всесвіту за сучасними уявленнями [Е1;  Е2]

У відомих нам галактиках зірки обертається навколо їх центру так, якби закріплені на якісь основі (“тверді небесній” прим. В. Чернюка). Рухаються зорі не по еліптичних, а по кругових орбітах, причому зі сталою швидкістю, незалежно від відлеглості їх орбіт від центра галактики (рис. 2) {8}.

Рис 2. Розраховані та виміряні швидкості обертання зірок в залежності від їх віддалення від центру галактики: 1 ‑ спостережувані швидкості; 2 ‑ швидкості, обчислені за законом Й. Кеплера {8}

Матерія тимчасова. Бібія повідомляє: “Видиме дочасне, невидиме ж вічне!” (2 Коринтян 4.18). Сказане стосується як живої так і неживої матерії, зокрема зір і галактик, про що розповідається у цій статті.

Еволюція зір. Творець Всесвіту сповіщає, що: “Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, ‑ бо зоря від зорі відрізняється славою!” (1 Коринтян 15.41). Відповідно, астрофізика повідомляє, що еволюція зір визначаються їхньою масою. Зорі з масою меншою, ніж восьмикратна маса Сонця, зокрема й воно само, в процесі розвитку почергово перетворюються на червоного гіганта, далі на білого, оранжевого і, вкінці, на чорного карлика [9, с. 125]. Ця низка подій зображена півколом у правій частині рис. 3, почавши зверху від протозірки та завершивши чорним карликом в нижньому правому кутку діаграми. Зірки, котрі важчі у вісім разів за Сонце, пройшовши фазу червоного гіганта, вибухають, утворивши наднову зірку [9, с. 125] (див. на рис. 3 крапкову криву, розташовану під червоним гігантом). Наднова може трансформуватись у нейтронну зірку, а при ще більшій масі – у чорну діру або туманність (нижній лівий кут діаграми). В свою чергу Туманність еволюціонує у нову зорю (верхня частина схеми). Інтервал значень діаметрів зірок фантастично великий – від 10-20 км для нейтронних зірок, до розмірів, сумірних з поперечником всієї Сонячної планетарної системи, для червоних надгігантів [9, с. 124-125].

Рис. 3 Діаграма можливих сценаріїв еволюції зірок [Е3]

Земля переміститься на дальшу орбіту. Про трансформацію Землі в Біблії наведено багато повідомлень, до того ж, з низкою подробиць, за яких ці перетворення відбудуться: “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам” (Амоса 3.7) {3}. Інформація в Біблії подається лаконічно, без залучення розрахункових формул і схем, однак викладається зрозуміло та недвозначно. Творець проголошує, що: “теперішні небо й земля … зберігаються для огню” (2 Петра 3.7). Подія ця відбудеться зненацька: “День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять” (2 Петра 3.10). Люди не зможуть протистояти цьому явищу: “небеса захитаю, і рухнеться земля з свого місця” (Ісаї 13.13); “18 бо відкриті розтвори згори, а підстави землі затремтіли… 19 Земля поруйнована зовсім, земля потрощена, вся земля захиталась… 20 Захиталась земля, немов п’яний, і рухається, мов нічліжний курінь” (Ісаї 24.18-20).

У наведених текстах недвозначно вказано, що Землю зрушать небесні сили: “18 бо відкриті розтвори згори”, … “21 І станеться в день той, Господь навістить військо висоти на висоті, і земних царів на землі” (Ісаї 24.18, 21).

Майбутній стан Землі та Сонячної системи, описаний у Біблії, узгоджується зі вченням сучасної астрофізики. Згідно положень останньої джерелом енергії, випромінюваної Сонцем, є термоядерні реакції в його ядрі{2} (рис. 4). Вони представлені переважно синтезом гелію з гідрогену (водню).

Рис. 4. Структура Сонця:  1 ‑ ядро;  2 – пояс променистого переносу;  
3 ‑ конвективний пояс;  4 ‑ фотосфера;  5 ‑ хромосфера;  6 ‑ сонячна корона;  
7 ‑ темна пляма;  8 ‑ гранули;  9 – протуберанець

Щосекунди близько 4,26 мільйона тон речовини Сонця перетворюється на променисту енергію [10, с. 67]. Втрачається маса{3} Сонця. Його діаметр{4} щогодини зменшується на 1 м. Інтенсивне випромінювання енергії з поверхні Сонця компенсується її надходженням з ядра. При цьому зоря перебуває у стані гравітаційної рівноваги. Зовнішні шари газів під дією сили своєї ваги тиснуть до низу – уздовж радіуса зорі в напрямку до її центра. У той час внутрішні нагріті гази протидіють у протилежному спрямуванні ‑ від центра. Рівновага триває доти, доки половина гідрогену у ядрі зірки не перетвориться на гелій. Втрата маси спричинить зменшення сили ваги і відповідно сили тиску зовнішніх шарів газової оболонки. Внутрішні сили, котрі направлені від центра, відштовхнуть зовнішні газові шари від поверхні світила [11, с. 455]. Сонце розшириться та перетвориться на червоного гіганта (“стихії, розпечені, рунуть” (2 Петра 3.10)). Його зовнішні шари поглинуть Меркурій і Венеру та досягнуть сучасної орбіти Землі.

Дослідження показують, що ще до цієї події втрата Сонцем маси призведе до того, що Земля перейде на віддаленішу від нього орбіту і, таким чином, уникне поглинання зовнішніми шарами сонячної плазми: “сили небесні порушаться” (Матвія 24.29); “рухнеться земля з свого місця” (Ісаї 13.13); “19 вся земля захиталась… 20Захиталась земля, немов п’яний, і рухається, мов нічліжний курінь” (Ісаї 24.19,20).

Розширенню Сонця передуватимуть характерні прояви природи. Небо, ясна річ, не буде голубим. Воно матиме червоний колір. З підвищенням температури на Землі виникнуть пожежі, супроводжувані димом: “І дам Я ознаки на небі й землі, ‑ кров та огонь, та стовпи диму.” (Йоіл 3.3).

Океани випаруються. З розширенням Сонця уся вода на Землі випарується, а більша частина атмосфери розсіється в космічному просторі: “1 І бачив я небо нове й нову землю, перше-бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було” (Об’явлення 21.1). Температура в цей період зросте настільки, що протягом наступних 500-700 мільйонів років поверхня Землі буде занадто гарячою для того, щоб на ній могло існувати життя в його сучасному вигляді: “земля та діла, що на ній, погорять” (2 Петра 3.10).

Поверхня Землі розтопиться. Творець говорить: “Розтопилась земля, і всі її мешканці, та стовпи її зміцнюю Я” (Псалом 74.3). Отож, планета існуватиме і міно триматиметься своєї орбіти. Одначе її поверхня розтопиться: “бачив я щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину … ‑ стояли на морі склянім, та мали гусла Божі” (Об’явлення 15.2). Відомо, що вихідними матеріалами для виготовлення скла слугує білий кварцовий пісок , сода  і вапняк або крейда . Суміш цих речовин у відповідних співвідношеннях сплавляють у спеціальних печах. Спочатку при температурі 700-800 οС  і вкінці ‑ при 1200-1300 οС. За час перебування Сонця в стані червоного гіганта океани на Землі випаруються, а пісок по берегах морів переплавиться у скло, яке довго буде в розтопленому стані: “море скляне, з огнем перемішане” (Об’явлення 15.2).

Сонце трансформується у чорного карлика. Після того, як Сонце пройде фазу червоного гіганта, термічні пульсації у надрах призведуть до зриву його зовнішньої оболонки й утворення з неї планетарної туманності{5} (рис. 5): “з гуркотом небо мине, а стихії розпечені рунуть” (2 Петра 3.10). У центрі цієї туманності залишиться лише ядро, яке під дією сил гравітації зменшиться до розмірів Землі{6}. Сформований із дуже гарячого ядра білий карлик протягом мільярдів років буде поступово остигати й згасати. Із білого Сонце поступово стане жовтим, далі помаранчевим, потім червоним і врешті погасне й охолоне до температури космічного простору. Вкінці воно стане чорним карликом [11, с. 455]. Біблія говорить конкретно: “сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров” (Об’явлення 6.12). Отож “сонце зчорніло”, але не зникло.

Маса Сонця мала для того, щоб його еволюція завершилася вибухом наднової зірки (рис. 6) з наступним утворенням нейтронної зорі (рис. 7), чи чорної діри, або туманності (див. схему на рис. 3).

Рис. 5. Планетарна туманність Котяче Око (в її центрі білий карлик)

Наднова зірка (рис. 6) яскрава, як мільярди Сонць, тобто як ціла галактика. Після розльоту оболонок від світила залишається дуже щільна нейтронна зоря, з діаметром, близьким до 10-15 км [11, с. 457] і потужним магнітним полем. При обертанні нейтронної зорі електромагнітні промені, сфокусовані нею, (рис. 7), описують у просторі колові траєкторії. Земля уловлює їх, коли осяюється ними. Періодичність імпульсів, отримуваних Землею від нейтронної зорі, рівна частоті обертання зорі [12, с. 185]. Такі зорі іменують пульсарами. Звичайний пульсар здійснює один оберт за декілька секунд, а то й за десяті частки секунди. Рентгенівський пульсар, наприклад, робить сотні обертів за секунду. В наш час відомо понад тисячу пульсарів.

Рис. 6. Наднова “Космічний метелик”: вибух зірки в туманності NGC 6302

“Зірки можуть вибухнути у будь-який момент їхнього життя” [10, с. 161]: “про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син ‑ лише Сам Отець” (Матвія 24.36, Марка 13.32, 1 Солунян 5.1-2). До того ж “вік старих зірок через їх повільну еволюцію оцінюється з великою похибкою (у декілька млрд. років)” [9, с. 124], а це 3-4 млрд. років. У такому разі Сонце може бути на 4 млрд. років старішим і мати не 4,5 млрд. років, як тепер вважають, а ‑ 8,5 млрд. років. Тоді, за схемою, шо рис. 8, вік Сонця, за умови, що він рівний 8,5 млрд. років, буде на межі утворення червоного гіганта. Тому Творець застерігає: “День же Господній прибуде, як злодій вночі” (2 Петра 3.10).

Рис. 7. Схема випромінювань пульсара: в центрі нейтронна зірка; вертикальна лінія – вісь обертання; верхній і нижній конуси – потоки сфокусованих випромінювань; концентричні сплюснені кулі – це магнітні поля (світлину взято з сайту: http://astronovosti.ru/pulsar)

Рис. 8. Цикл життя Сонця [Е4]

Усі зорі позникають. Описаний цикл розвитку Сонця є типовим для зір малої та середньої маси. Чим важчі зірки тим швидше вони згоряють. Малі зорі горять повільніше, отож існують довше. Близько 85 % зірок Чумацького шляху менші за Сонце. Здебільшого це червоні карлики. Проте, рано чи пізно, їхня речовина вигорить і вони також перестануть світити: “Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск” (Йоіла 4.15); “Небесні світила усі позникають” (Ісаї 34.4). Утім, постає питання про уділ людей в часи космічних катаклізмів.

Евакуація землян. Науковці вважають, що до моменту розширення Сонця люди встигнуть переселитись. Уже тепер США та Китай збираються направити до 2030 року перших поселенців на Марс. Відомий інженер, мільярдер Ілон Рів Маск разом з очолюваною ним компанією готуються до переселення на Марс одного мільйона землян. Вкладаються мільярди доларів США у програми пошуку екзопланет{7}, придатних для переселення. Біблія з цього приводу повідомляє таке: “25 І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, 26 коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. 27 І побачать тоді “Сина Людського, що йтиме на хмарах” із силою й великою славою! 28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, ‑ бо зближається ваше визволення!” (Луки 21.25-28); “І тоді Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних “від вітрів чотирьох, від краю землі до край-неба”” (Марка 13.27).

Внесення у реєстр “вибраних”, залежить від особистого рішення кожної людини: “14 Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині. 15 Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск” (Йоіла 4.14-15). Подібне вже відбулось на Землі (рис. 9): “38 Бо так само, як за днів до потопу всі їли й пили, женилися й заміж виходили, аж до дня, “коли Ной увійшов до ковчегу”, 39 і не знали, аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав, ‑ так буде і прихід Сина Людського” (Матвія 24.38-39).

Рис. 9. Ті, хто залишились за бортом ковчега

Ті, котрі залишаться, на цей раз, опиняться в умовах, які підпадають під означення пекла (рис. 10): “Розтопилась земля, і всі її мешканці” (Псалом 74.4). Під дією високих температур скельні ґрунти розплавляться. Тепер ми спостерігаєм зворотне явище: рідка вулканічна магма, котра вилилась із надр Землі на поверхню, остигає і кристалізується у кам’яні породи. Люди, залишені на Землі, загинуть: “Бо ось наступає той день, що палає, як піч, і стануть всі пишні та кожен, хто чинить безбожне, соломою, ‑ і спалить їх день той, який наступає, говорить Господь Саваот, Який не позоставить їм кореня, ані галузки” (Малахії 4.1).

Рис. 10. Вид з розплавленої поверхні Землі на розширене Сонце ‑ червоний гігант, котре займає половину видимого неба; художнє зображення) [Е5]

Набуття нетлінних тіл. На цей раз людей чекають події значно серйозніші, ніж при потопі. Вони мають зустрітись з Творцем: “16 Сам-бо Господь із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, 17 потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом. 18 Отож, потішайте один одного цими словами!” (1 Солунян 4.16-18). Зустріч ця перетвориться у вічне перебування вибраних людей разом з Ісусом Христом. Однак, людина такою, як вона є, не може перебувати з Господом і при цьому залишитись живою.

У свій час Мойсей звернувся до Бога з проханням: “Покажи мені славу Свою!” (Вихід 33.18). На це отримав таку відповідь: “Ти не зможеш побачити лиця Мого, ‑ бо людина не може побачити Мене ‑ і жити.” (Вихід 33.20). Однак, у час майбутньої великої евакуації ця проблема буде усунена Творцем Всесвіту: “51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, ‑ 52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона ‑ і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!… 53 Мусить-бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. 54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: “Поглинута смерть перемогою!”” (1 Коринтян 15.51-54). Апостол Павло конкретно вказує, що Спаситель, Господь Ісус Христос: “перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі” (Филип’ян 3.20-21). Однак, спочатку “воскреснуть умерлі в Христі” (1 Солунян 4.16). Це ті, котрі ще за життя, тобто до своєї смерті, відгукнулись на Господнє запрошення.

Через тисячу років після евакуації люди повернуться на Землю. Кожен з них матиме тіло, “подібне до славного тіла Його” (Филип’ян 3.21). Поверхня Землі до цього часу ще не остигне. Тому Іван Богослов пише: “я бачив щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину … ‑ стояли на морі склянім, та мали гусла Божі” (Об’явлення 15.2).

Космічне місто на Землі. З плином часу усі зорі погаснуть. Однак, Земля існуватиме. Апостол пише: “І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.” (Об’явлення 21.2), (рис. 11). Сонце потемніє, та це не створить незручностей: “І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, ‑ слава-бо Божа його освітила, а світильник для нього ‑ Агнець” (Об’явлення 21.23); “А ночі вже більше не буде, і не буде потреби в світлі світильника, ані в світлі сонця, бо освітлює їх Господь, Бог, а вони царюватимуть вічні віки” (Об’явлення 22.5).

Рис. 11. Сходження на Землю Нового Єрусалиму

Оживлення померлих і їх доля. Померлі “безбожні” будуть оживлені через тисячу років після воскресіння “умерлих в Христі”: “А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років” (Об’явлення 20.5). Проте, після оживлення, їх буде втягнуто в бунт проти Всевишнього і вони візьмуть участь у цьому повстанні, одначе зазнають поразки і будуть знищені: “7 Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в’язниці своєї. 8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа{8} й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє ‑ як морський пісок. 9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, ‑ і пожер їх” (Об’явлення 20.7-9).

Творець Всесвіту не садист. Тому оживлені “безбожні” не матимуть вічних мук у пеклі: “2 А для вас, хто Ймення Мого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінях Його, ‑ і ви вийдете та поскакаєте, мов ті ситі телята! 3 І безбожних топтати ви будете, бо стануть за попіл вони під п’ятами ніг ваших у той день, що його Я вчиню, промовляє Господь Саваот” (Малахії 4. 2-3). При цьому, трансформація Космосу невпинно триватиме.

Небо згорнеться. Пророк Ісая 2700 років тому записав: “небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіґовниці плід недозрілий!” (Ісаї 34.4). Він також повідомляє: “небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж” (Ісаї 51.6). Ще раніше псалмист сповістив: “26 Колись землю Ти був заклав, а небо ‑ то чин Твоїх рук, ‑ 27 позникають вони, а Ти будеш стояти… І всі вони, як одежа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, ‑ і минуться вони” (Псалом (101)102.26-27).

Згідно вчення астрофізики ядро практично кожної галактики містить надмасивну чорну діру, навколо якої обертаються її зірки [12, c. 187]. Центр Чумацького шляху, наприклад, містить чорну діру, котра у 4,3 мільйона разів важча за Сонце [13, с. 314-315] (рис. 12).

Рис. 12. Чумацький Шлях ‑ спіральна галактика з перемичкою (центр координат суміщено з Сонцем; у центрі галактики надмасивна чорна діра) [E6]

Чорні діри поглинають будь-яку речовину, котра потрапляє в їхнє гравітаційне поле, як-от, туманність, зірку (рис. 13) чи астероїд [13, с. 314-315]. Перемелюючи космічні об’єкти до розмірів атомів, вони випускають гігантські промені енергії (“сувої” плазми{9}). Довжина цих “сувоїв” сягає ста тисяч світлових років (див. рис. 13), і є сумірною з діаметром галактики. Астрономи з Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі встановили, що надмасивна чорна діра Стрілець А, котра розташована в центрі Чумацького Шляху, поглинає надзвичайно багато речовини [E7].

Рис. 13. Чорна діра (Лебідь Х-1) витягає матерію з голубої зірки, розташованої поблизу (світлину представено NASA/CXC/M.Weiss) [E8]

Апостол Іван (“той учень, якого любив Ісус” (Івана 21.20), він же Іван Богослов) підтвердив наведені вище слова зі Старого Завіту: “І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену” (Об’явлення 6.14). До того ж, Іван повідомляє про джерело отриманої ним інформації: “Об’явлення Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати Своїм рабам, що незабаром статися має. І Він показав, і послав Своїм Анголом рабові Своєму Іванові” (Обявлення 1.1). Тут сказано, що це повідомлення Бог дав Своєму Сину Ісусу Христу, а Він послав Ангола з цією звісткою до Івана.

Нові оселі. Зорі та галактики старіють і помирають. Коли дійде черга Землі бути поглинутою чорною дірою разом з її чорним карликом, ‑ колишнім Сонцем, ‑ то люди будуть переселені до нової галактики. У вічності такі переселення можуть відбуватись безліч разів. Ісус Христос говорить: “2 Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? 3 А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я ‑ були й ви” (Івана 14.2-3). Далі Іван Богослов додає: “5 І сказав Той, Хто сидить на престолі: “Ось нове все творю!” І говорить: “Напиши, що слова ці правдиві та вірні!”” (Об’явлення 21.5). Апостол Павло повідомляє наскільки досконалими будуть нові оселі людей: “Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!” (1 Коринтян 2.9).

Висновки. Основні положення Біблії й астрофізики стосовно довготривалих трендів трансформації Космосу та Землі співпадають. Оскільки Біблія написана на 2-3 тисячі років раніше, ніж зроблено відповідні відкриття в астрофізиці, то її повідомлення про перетворення Сонця, Землі та Чумацького шляху є автентичними й достовірними.

Література

Друковані видання

  1. Корзун В. А. Изменения климата: причины, прогнозы, возможные последствия для мировой экономики / В. А. Корзун // Москва: Институт мировой экономики и международных отношений Российской академии наук, 2012. – 61 с. (ISBN 978-5-9535-0360-0).
  2. Strategiczny plan adaptacji dla sektorów i obszarów wrażliwych na zmiany klimatu do roku 2020 z perspektywą do roku 2030. – Warszawa: Ministerstwo Środowiska, 2012. – 60 s.
  3. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту. Переклад проф. Івана Огієнка. – Київ: Українське Біблійне Товариство, 2014. – 1231 с.
  4. Чернюк В. В. Біблія й астрофізика про сьогодення Землі та неба / В. В. Чернюк // Матеріали першої всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасна богословська думка”, м. Львів, 25 листопада 2017 року. – Львів: ТзОВ “Простір-М”. – С. 106-118.
  5. 5. Шевченко А. И. Генетическая связь методов науки нового времени и христианской теологии / А. И. Шевченко, Т. В. Ерошенко // Журнал “Наука. Релігія. Суспільство”. ‑ № 4, 2009. – с. 3-9.
  6. Журавлев В. И. Современная квантовая космология и метафизика: их роль в создании картины мира / В.И. Журавлев // Журнал “Наука. Релігія. Суспільство”. ‑ № 2, 2008. – с. 136-140.
  7. Штанов Ю. В. Темна матерія у всесвіті: сучасний стан і проблеми / Ю. В. Штанов // Вісник Національної академії наук України, 2015. ‑ № 11. – С. 29-39. (doi: 10.15407/visn2015.11.029).

8 Сокальский И. А. Невидимые действующие лица и их предполагаемые исполнители / И. А. Сокальский // Химия и жизнь, 2006. ‑ № 11. – С. 24-27. (https://elementy.ru/nauchno-populyarnaya_biblioteka/430379).

  1. Постнов К. А. Курс общей астрофизики / К. А. Постнов, А. В. Засов ‑ Москва: Физический факультет Московск. гос. ун-та (МГУ), 2005. ‑ 192 с.
  2. Кєрол Скотт, Клинт Твист. 1001 факт о космосе: справочник. – Москва: АСТ-Астрель. 2003. – 192 с.
  3. Андрієвський С. М. Загальна астрономія / С. М. Андрієвський, С. Г. Кузьменков, В. А. Захожай, І. А. Климишин. – Харків: ПромАрт, 2019. – 524 с.
  4. Сергій Парновський. Як улаштовано Всесвіт. Вступ до сучасної космології / Сергій Парновський, Олексій Парновський. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. – 248с. (ISBN 978-617-679-606-0).
  5. Новиков И. Д. Чёрные дыры во Вселенной / И. Д. Новиков, В. П. Фролов // Успехи физических наук. – Том 171, № 3, 2001. С. 307-324.

Електронний ресурс

Е1. Тёмная материя. 19 июня 2020.   (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%91%D0%BC%D0%BD%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%8F).

Е2. Dark energy. (https://en.wikipedia.org/wiki/Dark_energy). 4 June 2020.

Е3. Дмитрий Лялин. Жизненный цикл звезды. 16 мая 2017. (https://v-kosmose.com/zvezdyi-vselennoi/zhiznennyiy-tsikl-zvezdyi/).

Е4. Еволюція зір. 22 травня 2020 р. (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D1%96%D1%8F_%D0%B7%D1%96%D1%80).

Е5. Is the fading of the sun possible? Scientists predict the imminent death of the sun and the earth after abnormal outbreaks. Life and death of the sun. (https://srcaltufevo.ru/en/vozmozhno-li-ugasanie-solnca-uchenye-predskazali-skoruyu-gibel.html).

Е6. Млечный путь. 25 января 2020. (https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%BD%D1%8B%D0%B9_%D0%9F%D1%83%D1%82%D1%8C).

Е7. Вчені з’ясували нові деталі про чорну діру в нашій галактиці. 14 вересня 2019. (http://vsviti.com.ua/news/103860).

Е8. Matt Williams. Видели ли мы на самом деле рождение чёрной дыры? 15 сентября 2016. (http://universetoday-rus.com/blog/2016-09-15-1732).

Е9. ТОП-10 новых удивительных открытий, связанных с черными дырами. 5 сентября 2018. (https://toneto.net/news/samoe-neobcsnoe-i-kreativnoe/novih-udivitelnih-otkritiy–svyazannih-s-chernimi-dirami).

 

 

{1} Метафі́зика (грец. Τά μετά τά φυσικά ‑ “те, що понад фізикою”) ‑ це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи та початок буття (існування світу).

{2} Ядро – центральна частина Сонця, що простягається від його центра на відстань в 175 тис. км (≈0,2 радіуса), де тиск і температура забезпечують перебіг ядерних реакцій.

{3} Маса Сонця – 1,989 кг, що в 333 тисячі разів більше від маси Землі [10, с. 65].

{4} Діаметр Сонця – 1 392 684 км, в 109 разів більший, ніж поперечник Землі [10, с. 65].

{5} Планетарна туманність – це іонізована газова оболонка з гарячим білим карликом у центрі, котрий збуджує світіння туманності. Утворюється внаслідок скидання зовнішніх шарів червоним гігантом на завершальній стадії його еволюції. Існує вона кілька десятків тисяч років. У Чумацькому Шляху виявлено близько 1500 планетарних туманностей.

{6} Екваторіальний діаметр Землі рівний 12756 км [10, c. 78].

{7} Екзопланета ‑ планета, котра розташована за межами Сонячної системи.

{8} Ґоґ – це цар землі Маґоґ (див. Єзекіїля 38.2).

{9}  Плазма ‑ стан речовини, в якому її атоми іонізовані, тобто електрони відірвані від ядер. Це четвертий (після твердого, рідкого та газоподібного) агрегатний стан речовини.

 

***

Автор – Володимир Чернюк, доктор технічних наук