Грицюк Дмитро Дмитрович (1930-2020). Некролог

«Я знаю, в Кого я вірю» – цю пісню часто виконував дорогий наш брат і невтомний працівник на ниві Божій Грицюк Дмитро Дмитрович. На жаль, стихли пісні на його устах. 6 квітня Дмитро Дмитрович спочив у Господі. 50 років свого життя він посвятив служінню Богу. Був пастором, скарбником, літературним євангелістом, вихователем, диригентом. Більша частина цього служіння пройшла у часи жорсткого контролю радянської влади.

Народився Дмитро Дмитрович у 1930 році на Волині. У 1945 році він прийняв хрещення в Церкві адвентистів сьомого дня села Пожарки (ця громада є колискою адвентистської вістки на Волині). Через 5 років, помітивши у молодого хлопця неабиякі музичні здібності, служителі доручають йому музично-хорове служіння у цій громаді. Дмитро із радістю організовує перший духовий оркестр. Щоб розширити оркестр, сам навчав молодих людей грати на музичних інструментах. Наприкінці 50-х років, відкинувши пропозицію працювати із світським духовим оркестром, повністю присвячує свій час служінню Господу. Впродовж багатьох років виконував служіння скарбника у тодішніх адвентистських громадах на Західній Україні. Також у ті роки, коли жорстоко переслідувалась усіляка релігійна діяльність, Дмитро відвідує різні громади України, Білорусі та Росії, навчаючи музикантів та організовуючи духові оркестри.

Помічником і вірним супутником у його служінні була дружина Галина Іовна. Разом вони виховали сина та доньку – також вірних Господу християн.

Навіть пішовши на заслужений відпочинок по стану здоров’я, Дмитро не перестав виконувати посильне служіння в адвентистській церкві рідного села Пожарки.

Віримо, що надія на Господа, яку проніс Грицюк Дмитро Дмитрович у своєму серці і висловлював у піснях та духовних гімнах протягом свого життя, пробудить його на зустріч з улюбленим Господом при Його Другому Приході.

Марія Власюк