Індуїзм і буддизм: вчення про людину, духовні практики. Біблійний аналіз

Індуїзм і буддизм: вчення про людину, духовні практики. Біблійний аналіз

Ще більшого поширення сьогодні набуває вплив філософії, вчення та практики східних релігій на людину. Впровадження східних практик у питання здоров’я, самобутності людини та сенсу її життя несе неабиякий вплив філософії сходу. З подібним можна зустрітися сьогодні скрізь, починаючи з релігієзнавства і закінчуючи питаннями екології та здоров’я людини.

Східні релігії індуїзм та буддизм: головні ідеї та вчення про людину

Серед східних релігій слід виділити основні дві релігії, що зазнали масового поширення у світі та мають неабиякий вплив сьогодні. Це Індуїзм та Буддизм. На прикладі цих релігій варто розглянути їх головні ідеї та вчення про людину.

Індуїзм

Головні ідеї релігії Індуїзм

Через те, що індуїзм своїм корінням сягає у ведичну цивілізацію, цю релігію називають найдревнішою. Індуїзм – одна з найстародавніших та найвпливовіших релігій світу. Основні ідеї індуїзму лежать в основі таких відомих культів, як Харе Крішна (Міжнародна спільнота створення Крішни), Трансцендентальна медицина, Місія Божої ради та їм подібних. Індуїзм – релігія політеїзму, яку зазвичай поділяють на три періоди (ведизм, брахманізм та індуїзм). У багатьох релігіях існує власна самобутність, особливість. В індійській культурі такою особливістю є концепція реінкарнації (система переродження), ідея карми, як результату ставлення до життя і смерті. Вчення про переродження визначило важливість проблеми життя і смерті в індуїзмі і проблема смерті була вирішена шляхом її заперечення.

Вірогідно, що основні філософські школи (даршани – теоретичне осягання) в індуїзмі виникли на рубежі II-I тисячоліття. Ортодоксальні школи індуїзму невід’ємні від релігії, тому обумовлюються тією ж самою кінцевою ціллю – досягнення мокші як звільнення від кайданів сансари (коло життя, переродження). Індуїстом неможливо стати, ним можна тільки народитися, на відміну від буддизму і його гнучкості та пристосуванню до культури і життя, яке часто засуджувалося.

Вчення про людину в індуїзмі

Люди, які сповідують індуїзм, вірять, що людина є не окремою особистістю, а частиною всього, що її оточує; це те, що індуси називають Брахманом. Вчення індуїзму гласить, що люди знаходяться в так званому стані майя (стані ілюзії), вважаючи себе окремими особистостями, а насправді ж все єдине і нічого окремого не існує. У цьому вченні ми можемо побачити прояв ідей монізму, коли дух і матерія складають одне ціле, а також ідеї пантеїзму – все є богом. Ці ідеї мають зв’язок з ідеєю усе проникливої універсальної енергії. Тим, хто розвиває свої здібності для її сприйняття, вона стає доступною. Якщо в Біблії людина названа «вінцем творіння», то в індуїзмі вона стоїть в довгому ряду творінь. Людина знаходиться в опосередкованій позиції між тваринним світом та світом духів і божеств.

Після смерті своєї тілесної оболонки душа (дшива) може переселитися в іншу людину, а може потрапити на нижчі рівні існування чи навпаки піднятись на рівень вище. Її доля визначається законом карми – сукупністю поганих і добрих справ, які зробила людина за своє життя. Це коло буття (коло сансари) не має ні початку, ні кінця. Навіть коли світ гине, душі переходять в потенційний стан, а після «проявляються» знову у світі, який виникає. Нове втілення душі, обумовлене кармою, можна пояснити наступним шляхом. Якщо людина робить такі вчинки, які приводять до поганих наслідків, то це відобразиться у майбутньому житті (наступному переродженні) і навпаки.

Вищою ціллю людського існування в індуїзмі вважається мокша – звільнення. Хоча душа людини приречена перебувати в колі буття, передбачається, що з нього можливо вийти. Згідно містичної адвайте – нерозділення Брахмана від людини, тільки Брахман володіє абсолютною реальністю, і якщо людина це розуміє і знаходить свою тотожність з ним, то він звільняється від карми.

Буддизм

Головні ідеї релігії Буддизм

Буддизм – релігія, що отримала назву від титулу його засновника Сідхартхи Гаутами. Він став Буддою, що означає «Просвітлений». Самі буддисти ведуть відлік часу існування своєї релігії від смерті Будди, хоча серед них немає єдиної думки про роки його життя. Згідно традиції найбільш консервативної буддистської школи – тхеваради – Будда жив з 624 по 544 рр. до н.е. За науковою версією час життя засновника буддизму – з 563 по 483 рр. до н.е.

Буддизм на відміну від індуїзму не визнає кастового строю, проте також визнає переродження та карму – умовну суму всіх вчинків і думок у всіх попередніх переродженнях. Карма у буддизмі являє собою об’єктивно діючий моральний закон. Закони карми складають механізм сансари (коло життя).

Головною ідеєю буддизму є позбавлення кожної людини від страждань шляхом її власних зусиль, тому трансцендентальне втручання (втручання зі сторони) в буддизмі не визнається. Ця релігія виключає ідею буття Бога, тому що всі духовні істоти також знаходяться під владою карми. Наслідком позбавлення страждань є досягнення людиною стану нірвани. Нірвана – стан, при якому індивід не підлягає афектам, бачить причино-наслідкові зв’язки і не може переродитися в світі, де царять невігластво та страждання. Внаслідок існування різних шкіл та напрямків буддизму послідовники цієї релігії по-різному розуміють і не особливо намагаються описати поняття нірвани. Буддисти вважають, що коли людина виключається з процесу переродження, ніяких пояснень вже не потрібно. За цим терміном ховається досвід свободи від будь-якої прив’язаності, враховуючи і власне «я», подолання страху смерті, просвітлення.

В I ст. н.е. в буддизмі виникає дві гілки: Хінаяна («мала колісниця») та Махаяна («велика колісниця»). Згідно з Хінаяною, Будда – це людина, що знайшла шлях до спасіння завдяки монашеству та аскетизму. Вчення Махаяни полягає у тому, що спасіння можливе не тільки для монахів, важливу роль відіграє культ Бодгісаттва – особистість, яка затримує свій перехід до нірвани заради того, щоб надати допомогу іншим.

Шлях просвітлення, який пропонував людям Гаутама, називається «среднім шляхом», шляхом між поглядами індуїзму та джайнізму. Щоб досягнути визволення, людина не повинна насолоджуватися розкішшю, а краще триматися середнього рівня життя. Поради чи заповіді Будди відомі як «чотири благородні істини».

Перша істина – життя повне страждань і болі, які виражаються в народженні, в перенесенні мук, в хворобі, старості та смерті. Те, що ми хотіли б мати чи від чого бажаємо відмовитися – теж наявність страждання. Друга – причина страждання і болі в бажанні отримувати насолоду і прагнення до задоволення чуттєвих пробуджень. По-третє, щоб звільнитися від страждань, людина повинна позбавити себе будь-яких бажань. І четверта – для досягнення звільнення існує шлях із 8 ступенів:

  1. мати правильні погляди, а саме прийняти чотири великі істини;
  2. прийняти правильні рішення – відмовитися від чуттєвого прагнення і бажання завдати болю людині чи тварині;
  3. говорити правду – не брехати, не казати щось недобре проти іншої людини;
  4. правильна поведінка – жити так, щоб не вбивати будь-яку живу істоту, не скоювати незаконний статевий акт;
  5. робити правильний вибір – заробляти на життя таким способом, який не наносить шкоди іншим;
  6. правильне направлення зусиль – супротив злим спонуканням, максимальне прагнення розвинути добрі риси характеру;
  7. правильне споглядання, прагнення бути уважним і вільним від бажань і смутку;
  8. правильна медитація, застосування чотирьох ступенів медитації завдяки концентрації.

Вчення про людину в буддизмі

В буддизмі людина вписана в світовий процес, де все живе підлягає єдиному закону. Людина не розглядається ні як цар природи, ні як вінець природи чи апогей еволюції, тому що все живе підпорядковане одному закону буття і складається зі схожих дхарм. Під дхармою варто розуміти поняття, яке має багато граней, це не тільки проповідь словом, але й основний закон світу і порядок, що притаманний кожній істоті. Згідно вчення про людину в буддизмі єдине, що відрізняє людину від богів, пів-богів, тварин, це те, що вона може перемогти страждання і стати Буддою.

Якщо людина своїми діями може визначити своє майбутнє, то вона може і зупинити своє страждання. А за допомогою міркування та практик йоги людина може піднятися до будь-якої ступені світу та увійти в нірвану, тим самим бути виключеним з процесу переродження і припинити страждання.

Буддизм вчить, що сутність людини під впливом її вчинків постійно змінюється. Закон дії причино-наслідкового зв’язку чітко відображається у ставленні буддистів до хвороби, бідності і приниження, як наслідку поганих вчинків. І, навпаки, людина, що чинить добро – насолоджується радістю і умиротворенням. Відмінність буддизму від інших релігії полягає у тому, що доля людини залежить тільки від власних зусиль і невпинної роботи над собою, а не впливу надприродних сил.

Буддизм не визнає безсмертя душі і її існування , проте і не бачить змісту у прагненні до вічного життя на небесах, оскільки вічність в буддизмі і інших індійських релігіях – це череда перероджень, зміна тілесних оболонок. Єдина ціль, що стоїть перед буддистом, є досягнення нірвани. Зеленков у своїй книзі «Світові релігії» пише про те як Будда описує нірвану: “Це місце, де немає землі, ні води, ні вогню, ані повітря. Це не безмежний простір, де немає нічого, не межа між різним і нерізним, не цей світ і не інший. Не можна сказати, що вона приходить і уходить, чи стоїть на місці, чи вгасає чи починається. В неї немає основи, немає продовження, немає зупинки. Це – кінець страждання».

Духовні практики в контексті антропології у східних релігіях

Захоплюючись східними практиками у питаннях здоров’я, спорту, медицини чи відпочинку, людина може навіть не підозрювати, що за всім може стояти певна філософська система. В східних релігіях фізичний і духовний стан тотожні один одному, одне є наслідком іншого. В усіх духовних практиках, що опосередковано пов’язані з східними релігіями, прослідковується один і той самий шлях самопізнання та самовдосконалення. Найпоширенішими серед них є універсальні практики, як в індуїзмі, так і в буддизмі – йога і медитація. Індуїзм не існує без йоги та медитації, так само як йога і медитація без індуїзму, так і буддизм, що увібрав в себе медитацію і йогу.

Йога

Йога – це насамперед одна з філософських систем індуїзму, що означає сукупність духовних, психічних та фізичних практик, що розробляються в різних направленнях індуїзму і буддизму. Вони націлені на управління психічними і фізіологічними функціями організму з метою досягнення найвищого духовного та психічного стану.

Йога саме як система була основана Патауджали, який вважав, що для розвитку душі і її звільнення від переродження необхідні вісім етапів. Восьмий – це звільнення і досягнення мокші, а сім з них це: самоконтроль, релігійне спостереження, регуляція дихання, стриманість почуттів, зміцнення розуму, медитація та глибоке споглядання.

Зазвичай вважають, що за межами Індії термін «йога» частіше асоціюється лише з хатха-йогою (різновид йоги) та її фізичними вправами, які не відображають духовного й душевного аспектів йоги. Але варто зазначити, що таке твердження є хибним та оманним. Насправді хатха-йога, розглядається як набір психофізичних, а не просто фізичних технік, що дозволяють заспокоїти коливання розуму та підготовитися до практики раджа-йоги, про яку йшла мова вище. Той, хто вивчає йогу і практикує її, називають йогом або йогіном.

Ціль всіх вправ цього вчення направлена на те, щоб зберегти чистоту тіла, досягнути самовдосконалення душі та полегшити проходження потоку енергії через тіло та чакри.

Варто підкреслити важливу деталь, коли йде мова про вправи йоги. Ці вправи являють собою «духовне привітання сонцю, що сходить», як джерелу всієї життєвої енергії, з чого і починаються всі вправи. Певні позиції пов’язані з визначеною формою дихання і концентрацією на різних частинах тіла. Згідно східного вчення в середині кожної людини схована велика сила, що має назву кундаліні або «сила змії».

Малюнок 1.

Привітання сонцю. Вправи йоги

Кожна поза згідно концепції індуїзму направляє прану (універсальну енергію) до певних частин тіла, внаслідок чого повинна досягнути вищого рівня.

Малюнок 2, 3. Людина в позі йоги

Йога та буддизм – родинні традиції, що еволюціонували в тій самій духовній культурі стародавньої Індії. Ідентичні терміни і практики підкреслюють цю схожість, а медитація є складовою цих практик.

Медитація

Основою всіх східних методів зцілення та підтримки здоров’я є медитація. Саме медитація в індуїзмі є тим засобом, який дозволяє взаємодіяти з духами та досягнути цього духовного стану. Тому всі релігійні прагнення індуса направленні на те, щоб відійти від реальності цього світу та досягнути світу духовного. В індуїзмі немає розділення між духовним і фізичним здоров’ям і зціленням, а розглядається універсально.

Медитація, як і йога – один з методів відкриття або активізації та очищення потоків прани (енергії) в чакрах. Саме медитацію прихильники східних практик і релігій вважають засобом відкриття розуму для так званого «підключення» до космічної енергії, всесвітнього розуму та вищого «я». З якою б ціллю не використовувалася медитація, вона має привести до того ж самого звільнення від карми, переродження – мокші, до гармонії з Брахманом (в індуїзмі) та до просвітлення (в буддизмі).

Варто підкреслити ідентичність буддійських практик до змісту, що надавався в індійських. Той самий акцент на очищенні свідомості від сміття та пошук спокою емоціям. Подібно до знайомства та пізнання свого друга автор книги «Будда, мозг и нейрофизиология счастья. Как изменить жизнь к лучшему. Практическое руководство», порівнює з ціллю медитації та подібних практик і зауважує, що різниця між медитацією та звичайним процесом знайомства та зближення полягає в тому, що друг якого ви пізнаєте, – це ви сам.

Згідно індійської традиції «розум» і «серце» – різні аспекти свідомості. Практика медитації, що походить від йогівських систем, є способом за допомогою якого свідомість може реалізувати свій потенціал.

Біблійний погляд на вчення про людину та практики східних релігій

Біблійний аналіз вчення про людину в індуїзмі та буддизмі

Всупереч східним релігіям Біблія представляє людину, як вінець творіння Бог на Його образ і подобу (Бут.1:27) як окрему особистість, а не частину всесвіту. Бог вдунув в неживу матерію Своє дихання життя і «стала людина живою душею». Дихання Бога –  не енергія всесвіту, а дихання, що мають всі живі істоти. Дух, душа та тіло згідно біблійної концепції не існують як окремі самостійні субстанції.

Перші люди – Адам та Єва – насолоджувалися безсмертям допоки слідували послуху Божому Закону. Їм було сказано, що порушення цієї гармонії приведе до смерті. Гріх Єви був у тому, що вона засумнівалася в словах Бога та повірила в брехню змія про те, що вона не помре. Всі ті блага, про які казав сатана людині і так були доступні за виключенням рівності Богові, тому що людина – Його творіння і ніколи не зможе стати рівним до Нього. Чи не цього ж прагне досягти східна філософія і суміжні їй релігії?

З біблійної позиції людина має гріх з того часу як згрішив Адам і Єва (Бут.3:22) і всі нащадки Адама наслідували грішну природу (Бут.6:5). Не існує людини, яка не мала б гріха (1 Цар.8:46, Прип.20:9, Еккл.7:20, Рим.3:23), а гріх призводить до смерті (Рим.6:23).

Вчення про реінкарнацію в східних релігіях, що визнається прибічниками східних релігій стверджує, що людина після смерті проживає життя по-новому, але вже в іншому тілі, таким чином проходить коло сансари. Ця ідея стверджує, що людина має n кількість шансів стати кращим в наступному житті. Але згідно Біблійного вчення другого шансу людина не має. Спасіння неможливо заслужити, використовуючи свій кармічний обов’язок перевтілень. Апостол Павло в Євр.9:27 пише наступне: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд». Людина живе лише один раз, а після смерті дух людини, який підтримував життя повертається до Творця. Еккл.12:7 «І вернеться порох у землю, як був, а дух вернеться до Бога, що дав був його!».

Біблійний аналіз практик східних релігій на прикладі індуїзму та буддизму

Як в індуїзмі, так і в буддизмі кожна людина прагне досягнути стану нірвани  Тільки в індуїзмі це можливо за допомогою богів та певних практик, а в буддизмі, що від початку відштовхував ідею божества, лише власними людськими зусиллями. Вищою ціллю східних релігій є визнання власної божественності, контакт з духами-богами і припинення циклу реінкарнації. Ці релігії вчать, що ціль може бути досягнута нашими силами – не добрими справами, але заняттями медитацією і йогою.

Йога несе в собі ідеї, що протирічать християнському вченню. Згідно Біблії, тільки Господь може дати спокій та мир. В Мт. 11:28-30 записані такі слова: «Прийдіть до Мене усі, струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!».

Йогі Рамачарака говорить, що початківцю буде корисно добре вивчити хатха-йогу, для того щоб зробити своє фізичне тіло здоровим і міцним, це дасть духу гідний храм, в якому він зможе себе проявити.

Якщо порівняти слова Йогі Рамачарака з Біблією, що говорить про людину, як храм Святого Духа (1 Кор.6:19, 2 Кор.6:16) виникає протиріччя між саморозвитком і залежності лише від своїх сил в буддизмі та залежністю людини від Бога як Творця. Щодо індуїзму – згідно Біблії, ніякі практики медитації чи йоги не допоможуть бути гідним храмом для Бога, досягнення спасіння, а лише спасіння і залежність через Ісуса Христа.

Просвітлення, що очікують люди в буддизмі, відображається гучним відлунням в Буття 3:4,5 «І сказав змій до жінки: «Умерти – не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючі добро й зло».

Акцент на диханні під час виконання вправ йоги займає важливе місце, адже вважається, що людина наповнюється всесвітньою енергією, а дихання, що контролюється людиною, посилює свідомість та здібності людини. Цей важливий момент в практиці йоги остаточно протирічить біблійному погляду на всесвіт, Бога і творіння. Якщо Бог – це субстанція (всесвітня енергія), що наповнює всю землю і живе в нас, щоб досягнути святості нам необхідно лише розвинути силу, що є всередині нас. Такі теорії зі всіма висновками перекреслюють всю християнську систему. Вони перетворюють людину в свого власного спасителя. Як в індуїзмі, так і в буддизмі ми бачимо кінцеву ціль цих методів – стати богом, отримати просвітлення. Використання подібних методів – перші кроки до зміни розуміння питання нашого походження, природи та нашого світогляду. Прийняття того, що метод, який базується на концепціях пантеїзму або окультизму може принести користь, є несвідомим прийняттям цих вірувань. Будь-яка форма медитації, яка прагне залишити розум позаду, має бути відкинута. Християни вірять, що розум – це важлива складова того, хто ми є, тому залишити його шляхом звільнення (просвітлення) не біблійна позиція. Біблійна антропологія визнає вирішальну роль розуму як в спотворенні гріха, так і в трансформації викупительного процесу.

Повторення мантр не дає спасіння (Мф.6:7), так само як і виконання багаточисельних заповідей чи ритуалів. Спасіння – акт Божої благодаті, і його не можливо заробити ніякими людськими справами (Єф.2:8-10), а тільки через Ісуса Христа людина може отримати спасіння «бо під небом нема іншого Ймення, данного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Ісус сказав: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця ніхто не приходить, якщо не через Мене» (Ів.14:6). Будь-яка медитативна практика, направлена на те, щоб привести до стану вищої свідомості за межами мислення, або будь-яка практика, явно основана на пантеїстичній системі переконань, не може бути біблійною.

Медитація і молитва

Сьогодні буде не дивними почути, що молитву відносять до форми медитації. Чи повинні ми розглядати всі молитви, що записані в Біблії в тому значенні, про який ми розглядали в ході дослідження? На багатьох мовах перекладу Біблії, наприклад, англійською, слово «молитва» може передаватися словом, яке означає медитацію. Проте використання цих слів передбачає процес міркування над Божим Словом та над Його Законом, як про це говорить в Біблії цар Давид в Пс.118:97 «Як я кохаю Закона Твого, цілий день він – розмова моя» та в Пс.1:2 «та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень і вночі він роздумує!».

Слід зазначити різницю між роздумами і міркуванням над Біблією та східною медитацією. Молитва в Біблії – це дія людини, що шукає Бога і відкриває Йому своє серце, запрошує Бога бути Господом свого життя. Той, хто практикує медитацію, використовує механічні методи з ціллю своєї внутрішньої божественності.

Насправді, біблійний стиль молитви може виглядати наступним чином: «А як молитесь, не проказуйте зайвого, як ті погани, – бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання» (Мф.6:7,8).

Петро Продан

Бібліографія

  1. иги Святого Письма Старого й Нового Заповіту : Із мови Давньоєврейської й Грецької на Українську дослівно наново перекладена / пер. Огієнка  —  м. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2009. — 1159 с.
  2. Боа К. Лабіринти віри / К. Боа / пер. с англ.: Фета А., Кублановський Ю.. —  Митищі: Slavic Gospel Association, 1992. — 292 с.
  3. Вуд Е. Словник йоги / Е. Вуд; пер. К. Семенова. — К.: Софія, 1996. — 224 с.
  4. Дмитрієв В. В. Основи філософії: підручник для СПО / В. В. Дмитрієв, Л.Д. Димченко. — М: Юрайт, 2018. — 281 с. —  (Серія: Професійна освіта)
  5. Еррікер К. Буддизм / К. Еррікер; пер. з англ. Л. Бесковой. — М.: ФАИР-ПРЕСС, Інформпресс, 1999. — 304 с.
  6. Зеленков М.Ю. — Світові релігії: історія і сучасність: Учбовий посібник. — М.: Юридичний інститут МІІТа, 2003. — 252 с.
  7. Ілюстрована історія релігії. Т. 1: в двох томах / під ред.: Д.П. Шантепі де ла Соссей. — м. Сортавала : Спасо-Преображенський Валаамський Ставропігіальний монастирь, 1992. — 411 с.
  8. Кін М. Релігії світу / Майкл Кін; пер. с англ.: Тиманюк О., Моренец В.. —  Харків: Клуб семейного досуга, 2003. — 239 с.
  9. Мінг’юр Й. Р. Будда, розум і нейрофізіологія щастя. Як змінити життя на краще. Практичне керівництво / Й. Р. Мінг’юр; пер. лама Сонам Дордже. — М.: «Открытый мир», 2009. — 368 с.
  10. На початку було Слово — Заокський: «Источник жизни», 2002. — 544с.
  11. Нойс Е. А. Коварство містичної медицини / Е. А. Нойс. — Forest Grove Pablishing, 2017. — 365 с.
  12. Порубльов М. В. Культи і світові релігії / М. В. Порубльов. — м. Москва: Благовісник, 1994. — 336 с.
  13. Реаті Е. Ф. Вступ в нехристиянські релігії (з коротким оглядом  християнства) / Е. Ф. Реаті; пер. з англ. Ю. А. Ромашев. — Гатчина: СЦДБ, 2002. — 192 с.
  14. Свириденко О. О. Світові релігії і світова культура / О. О. Свириденко. — м. Ростов на Дону: Фенікс, 2016. — 129 с.
  15. Токарєв С. А. Релігії в історії народів світу / С. А. Токарєв. — М.: Политиздат, 1986. — 576 с.
  16. Торчинов Е. А. Буддизм: Кишеньковий словник / Додаток П. В. Берснєва. — СПб.: Амфора, 2002. — 187 с.
  17. Уайт Е. Патріархи и пророки: пер. з англ./ Експертиза перекладу І. Поспєхіна. — Заокський: «Источник жизни», іл. — (Конфлікт віків; Т.1), 1998. — 768 с.
  18. Фаліков Б. З. Індуїзм / Б. З. Фаліков // Християнство та інші релігії. Збірник статей. Додаток до книги свящ. Георгія Кочеткова «Ідіть, навчіть всі народи» (катехізис для катехізаторів)». —  М.: Свято-Філаретівський православно-християнський інститут, —  2015. — с.67–76. — 120 с.
  19. Spirituality: Biblical and nonbiblical— Part 1 of 2 / John L. Dybdahl // The Ministry, October, 2015. — 19–23 p.
  20. Knut A. J. Introduction: Yoga Traditions / A. J.  Knut // Theory and practice of Yoga: essays in Honour of Gerald James Larson / Koninklijke Brill NY, The Netherlands, Leiden, 2005. —  1–29 p.
  21. Offer Marian, What Is Bible Conversion! (study outline)—The Yoga System of Philosophy / Marian Offer // The Ministry, February, 1948. — Vol.21 — No 2. —  35–38 p.
  22. Ramacharaka Yogi, The Hindu – Yogi, The Science of Breath, —  London: L. N. Foweler & Co., 1960, — p. 233
  23. Youngen R. A Time of Departing / R. Youngen; —  Oregon: Lighthouse Trails Publishing Company, Second Edition 2006, —  p. 240
  24. Фроулі Д. Йога і Буддизм: схожість і різниця. —  URL: https://wildyogi.info/ru/issue/devid-frouli-ioga-i-buddizm-skhodstva-i-razlichiya (дата звернення: 5.05.2020).
image_pdfimage_print
close
Підпишіться та приєднайтеся до 94 інших підписників.