Книга реєстрації релігійного товариства адвентистів сьомого дня 1943-1988 роки

Час має властивість стирати спогади та історичні факти з пам’яті нащадків. Зважаючи на це членські книги, котрі ведуться в церкві Адвентистів сьомого дня (АСД) є важливим етнографічним та історичним документом, котрий містить інформацію про життя та діяльність мешканців регіону.

Книга реєстрації релігійного товариства адвентистів сьомого дня з 1943-1988 роки

В селі Кобилецька Поляна на Закарпатті в кінці 30-х років організовано громаду адвентистів сьомого дня. З 1943 року в церкві велась книга обліку членів громади, котра на початку XX століття називалася метричною книгою. Це важливий історичний документ, оскільки висвітлює не тільки історичні події, але й містить достовірну інформацію щодо генеалогії жителів Закарпатського краю.

В 2000-х роках під час служіння в селі Кобилецька Поляна серед документів церкви я знайшов книгу церковного членства, котра датується першою половиною XX століття. Мене здивувало те, що вона на відміну від подібних книг була надрукована в угорській типографії, а не написана у звичайному зошиті від руки.

Книга реєстрації релігійного товариства адвентистів сьомого дня з 1943-1988 роки

На початку книги видавці помістили інструкції щодо правильного заповнення книги. Вони зазначили: «… для запису точних хронологічних даних членів церкви», також у вступі написано про важливість ретельного ведення цієї книги. Зроблено наголос на тому що: «особисті дані заповнюються з особливою відповідальністю. За ведення точних даних зазвичай відповідає пастор і пресвітер, які разом ведуть цю книгу. У разі помилок їх треба перекреслити тонкою лінією і написати правильно так, щоб можна було прочитати те, що було помилково написано». Також рекомендують зберігати книгу закритій шафі, щоб вона не потрапила до сторонніх рук.

Книга реєстрації релігійного товариства адвентистів сьомого дня з 1943-1988 роки

Книга складається з таких розділів: список членів церкви, обряд вінчання та інформація про склад церковної ради. Найцікавішим є розділ церковного членства з якого можемо дізнатись інформацію про тих, кого приймали у громаду. У цьому розділі є колонки: порядковий номер, прізвище, ім’я та адреса, ім’я та вказується віросповідання матері. Цікавий факт, що в книзі до приходу Радянської влади на Закарпаття членів церкви фіксували під національністю русинів, але з кінця 1945 року після приєднання Закарпатської території до УРСР новохрещені записувались як українці. Наприклад, як показано на фото батько Іван Куриляк за національністю – русин, а його син, котрий охрестився у 1952 році за національністю записаний як українець.

Книга реєстрації релігійного товариства адвентистів сьомого дня з 1943-1988 роки

Також вказана інформація, до якого віросповідання належали люди перед прийняттям вчення церкви АСД. Наприклад є згадки за 1957 рік про охрещених греко-католиків, реформістів та баптистів. Також в книзі згадуються такі віровчення, котрі сьогодні в Україні не складають великої кількості, наприклад, міліоністи, які тоді відкололися від діючої групи Свідків сторожової вежі, а з часом розсіялися. Зауважимо, що до XX століття більшість релігійного населення Закарпаття складали греко-католики, але на початку XX століття ситуація змінились і відбулося відродження православної церкви, коли люди цілими селами навертались до православ’я. Ця тенденція підтверджується церковною книгою АСД, оскільки після другої половини XX століття хрещення із греко-католицького віросповідання стали мінімальними.

Цікаво, що секретар церкви АСД записував професію члена церкви та рід занять: домогосподарка, робітник, лісоруб і т. д., а також вказувався сімейний стан та кількість дітей. Інколи людей в громаду приймали голосуванням у випадку, коли вони вже прийняли водне хрещення в протестантській церкві.

Скоріше за все книгу почали вести з 1943 року, оскільки ця дата вказана на першій сторінці. До того ж книга містить спеціальні отвори у випадку її розширення. До середини третьої сторінки книга написана угорською мовою, а після інформація викладена російською мовою за винятком декількох прізвищ написаних русинською мовою до тридцять першої сторінки.

Ця книги свідчать про те, що церква АСД в несприятливий час активно проводила місіонерську роботу, оскільки в книзі відображено збільшення членів церкви. Описані випадки виключення із церковного членства свідчить про те, що вона реагувала на порушення доктринальних положень церкви.

Отже, на мій погляд, такого типу історичні документи церкви АСД є цінним джерелом, яке відображає достовірну інформацію про життя та діяльність адвентистів сьомого дня, котрі в нелегкі часи змогли відстояти принципи біблійної істини.

Анатолій Тершак