Круглий стіл з історії Адвентистської церкви відбувся у Львові

Захід відбувся 15 жовтня за участю В’ячеслава Корчука, керівника відділу духовної спадщини 

Стало доброю традицією щороку восени проводити в адвентистських громадах особливе служіння, яке присвячене розділу віровчення під назвою «Дар пророцтва». Адвентисти на основі Святого Письма переконані, що пророчий дар, який проявлявся в історії Божого народу в часи Старого та Нового Заповіту, продовжує існувати й в наш час.

Так, книга Буття описує, як Ной виконував особливу пророчу місію — передавав Божу вістку людству.

За часів виходу ізраїльського народу з єгипетського полону роль пророка виконував Мойсей.

Напередодні та під час захоплення Юдеї Вавилоном, така місія була повірена пророку Єремії.

Народженню Ісуса Христа передувало служіння пророка Івана Хрестителя, якого Ісус називає найбільшим «між народженими від жінок».

Новий Заповіт завершується книгою Об’явлення, в якій апостол Іван записав видіння, отримані від Бога.

Естафета місії пророка для Божої церкви, згідно з переконаннями адвентистів, була довірена Еллен Уайт. Її постать є однією з найвагоміших у процесі формування й доктринального становлення Адвентистської церкви.

Прислухаючись до порад Еллен Уайт, отриманих шляхом натхнення Святим Духом, Адвентистська церква займалася організацією видавничої справи, медичних та освітніх закладів на різних континентах.

В’ячеслав Корчук, який є керівником відділу духовної спадщини Адвентистської церкви в Україні, розпочав зустріч з невеликого історичного екскурсу та згадав ще одну знакову для адвентизму фігуру, — Урію Сміта. Декілька разів Урію обирали керівником Адвентистської церкви.

Урія Сміт був обдарованою особою, та володів нестандартним мисленням. У віці 12 років через хворобу йому довелося ампутувати ногу. До того ж в той час ще не було анестезії. Подорослішавши, Урія Сміт запатентував рухомий протез і шкільну парту з відкидною стільницею. Для адвентистського руху, бувши дієвим вірянином, він також пропонував багато ініціатив, та у свій час очолював видавничий відділ церкви.

Окрім нього в авангарді адвентизму стояли морський капітан Джозеф Бейтс, лікар Джон Келлог та інші освічені християни.

Завершивши історичний огляд, В’ячеслав Корчук запросив на сцену трьох служителів церкви, керівника Адвентистської церкви у Західному регіоні України Василя Чопика, його заступника, пастора Віктора Власюка та керівника відділу освіти Валентина Шевчука, які разом з ним відповідали на запитання.

Присутніх у залі переважно цікавили такі питання, що стосувалися непорозуміння чи двозначності при читанні книг і компіляцій, створених на основі листів і статей Еллен Уайт.

На запитання про доцільність аплодисментів у церкві, В’ячеслав Корчук зазначив, що Біблія пропонує віруючим людям демонструвати свою згоду та вподобання щодо почутого словом «амінь», яке означає “так, дійсно”. Така реакція на виконання музичного твору чи сказану проповідь є більш доцільною серед християн. Проте й в аплодисментах при вираженні захоплення музичним твором немає чогось недостойного. Давид славив Бога не лише співом, але й танцем та плесканням (2 Самуїлова 6:14,15). Еллен Уайт згадувала про оплески у негативному сенсі у тому разі, коли вони адресувалися людині та підживлювали її егоїзм.

Одне з найактуальніших запитань прозвучало стосовно благословення одностатевих шлюбів та чи можливо, що й Адвентистська церква колись до цього прийде. Василь Чопик відповів, що позиція Церкви ґрунтується на Біблії, яка називає подібні стосунки гріховними, а також підкреслив, що хоча окремі люди можуть відступати від біблійних принципів, проте це ще не свідчить про відповідне рішення Церкви як всесвітньої організації.

Сьогодні християнам пропонується велика кількість інтернет-проповідників. Тож одне із запитань стосувалося теми кредиту довіри до інтернет-служителів. Віктор Власюк наголосив на біблійних аспектах, відповідно до яких адвентистам варто обирати медіапродукти, створені тими чи іншими проповідниками (Матвія 7:16-20, Ісаї 8:20):

— життя проповідника;

— відповідність його поглядів Біблії.

Ще одне запитання стосувалося того, наскільки минуле Церкви адвентистів сьомого дня перетиналося з організацією Свідків Єгови. Валентин Шевчук, який є істориком церкви, продемонстрував графік, на якому була зображена спадковість християнських течій ХІХ століття. Згідно з графіком, мілеритський рух дав початок трьом напрямкам: спіритуалістам, адвентистам сьомого дня та адвентистській євангельській церкві. Власне, остання течія й стала попередником руху дослідження Біблії, який організував Чарльз Рассел та з якого вийшли Свідки Єгови.

Подібні зустрічі є актуальними як для вірян Адвентистської церкви, так і для представників інших конфесій, оскільки для перших сприяють зміцненню у вірі та кращому розумінню своїх доктрин, а з другими допомагають розсіювати упередження стосовно адвентистів.

Владислав Берецкі

За матеріалами сайту Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня