Марш «рівності» чи «запитання»: який знак необхідно поставити?

Сьогодні в поле зору журналістів, політиків, суспільства потрапив черговий КиївПрайд. На багатьох телеканалах проходять гарячі дискусії з приводу маршу «рівності» в Києві.

Представники ЛГБТ-спільноти заявляють, що цим заходом хочуть для себе вибороти права рівності для своєї нетрадиційної сексуальної орієнтації.

Представники біблійного погляду на шлюб і сім‘ю стверджують, що марш рівності — це ніщо інше, як пропаганда гомосексуального способу життя.

Здебільшого ці дискусії залишилися відкритими, й кожен залишився при своїй думці. Але мусить же бути правильна відповідь, і люди хочуть її знати.

Кожна із дискутуючих сторін відстоює свою позицію або, так би мовити, свою правду.

Як бути?

Як християнин і священнослужитель, пропоную цю ситуацію, яка склалася у нашому суспільстві з причини ЛГБТ-маршу, розглянути з позиції Біблії. Святе Писання є абсолютною правдою, з якою варто узгоджувати «свою» правду. А послух Богові повинен стояти вище послуху людині, якщо її позиція не узгоджується з Божою правдою. Слово Боже для того і дане людям, щоб вони могли мати правильні орієнтири у житті.

Коли Президент складає клятву перед народом України, то кладе руку на Біблію. Це свідчить про те, що людина присягає на святому і найвищому авторитеті – Слові Бога. І у нас – народу, це викликає більше довіри. Якби українці не тільки клали руки на Біблію, але читали й жили б по ній!

Давайте прочитаємо Божу позицію щодо ЛГБТ-способу життя.

«А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!» (Левит 18:22).

«Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне» (До Римлян 1:26-28).

Отже, біблійні пророки й апостоли ЛГБТ-прояви називають гріхом, гидотою, чимось протиприродним, блудом, соромом, перевернутим світоглядом і непристойністю.

Зрозуміліше і не скажеш. Тоді чи можуть бути ще якісь запитання і дискусії?

Більше того, в цьому гріхові (ЛГБТ), як і в інших, красти, проявляти насильство, обманювати, чинити перелюб тощо, так само потрібно каятися, а не пропагувати чи декларувати.

Дехто сказав: «Бог любить нас такими, які ми є, але Бог настільки сильно любить нас, що Він не хоче, щоб ми залишалися такими, які ми є».

Є Божі орієнтири, на які треба рівнятися і до яких необхідно прагнути грішній людині.

Божа правда — це шлюб між чоловіком і жінкою. Все інше — не шлюб, а підробка.

І сексуальні стосунки можуть бути тільки в такому шлюбі. Ні до, чи поза таким шлюбом. І тільки між чоловіком і жінкою.

Отже, до якої відповіді мали б прийти всі дискусії на цю тему? І хто правий?

Той, хто відстоює Божу правду — біблійний погляд на шлюб, сім‘ю і секс.

В такому разі, чи можуть люди, які поважають авторитет Бога і Його Слова спокійно дивитися на ці речі і схвалювати гріх і збочення на вулицях свого міста?

Чи можна їх засуджувати в прояві дискримінації?

Коли людина, знаючи Божу правду, продовжує зухвало відстоювати «свою правду», рано чи пізно пожне прокляття свого гріховного способу життя. Як це і сталося із містами Содомом і Гоморрою. Тому що людина в такому разі кидає виклик Самому Богові.

А чому у сучасному цивілізованому світі мають прояви ці та інші аморальні явища?

Бог у Своєму слові одночасно пояснює і застерігає:

«Горе тим, що зло називають добром, а добро злом, що ставлять темноту за світло, а світло за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке за гірке! Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим! Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п’янкого напою, що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього… Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум’я никне трава, отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!» (Iсая 5:20-24).

Що є чорним, а що є білим? Як знати, які то справжні кольори в тій чи іншій ситуації?

Що є злом, а що добром?

Тільки завдяки Божому Слову.

Давид це зрозумів, і нам це треба визнати, якщо не хочемо потрапити у пастку гріха і неправди. «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї» (Псалми 119:105).

Підіб’ємо висновки з вищесказаного.

Одним необхідно з терпеливістю і добротою відкривати хибність позиції і поведінки інших, і не проявляти ненависну риторику і насильницькі дії.

Іншим, хто став на шлях ЛГБТ-спільноти — визнати свій гріх, покаятися і просити у Бога сили змінити свій світогляд і гріховні бажання.

А третім, які своєю присутністю хочуть просто підтримати марш ЛГБТ, тому що там є їхні друзі, поміркувати. Хто ви насправді для своїх друзів? Друг чи спільник їхнього гріха? Спонукаєте їх ще більше в ньому погрузнути чи врятуватись?

І насамкінець. Ви особисто за який знак — «рівності» чи «запитання»?

Щоб розставляти знаки і розрізняти, що є добром, а що є злом, нам усім без винятку не завадило б виголосити молитву Давида:

«Випробуй, Боже, мене, і пізнай моє серце, досліди Ти мене, і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Псалми 139:23-24).

Володимир Велечук, заступник керівника Адвентистської церкви в Україні