На Київщину приїхав канадець Едвард Теранський, який профінансував збудування понад 30 українських церков

7 липня, неділя. Відчинені двері молитовного будинку, збір хористів, уточнення нюансів за сценарієм. Так у м. Гоголеві, Київської області чекають на приїзд високоповажного гостя, який зробив великий фінансовий внесок у будівництві молитовного будинку.

Едвард Теранський – пастор, євангеліст, уродженець Канади з українськими коренями (батьки з Тернопільщини). Завдяки його старанням в Україні профінансовано на збудування 33 домів молитви. У цьому році він уже в 14 раз відвідує Україну та має на меті подивитися на власні очі деякі профінансовані споруди.

Потроху збираються члени громади, виносячи харчі до запланованого святкового обіду. Готується хор та ведучі, одягнені в національний одяг.  Приїхали представники центральної конференції В’ячеслав Кулага та Віталій Кривой. Лунає: “Приїхали… Приїхали… Де коровай? Виходьте назустріч!” і швидко присутні рушають до вхідних дверей зустрічати гостей.

Слід зазначити, що Едвард Теранський уперше потрапив в Україну у віці 57 років, проводячи євангельську програму в Чернігові. Охрестивши 285 людей, з яких була створена нова церковна громада, він став перейматися питанням про їхній окремий молитовний дім. Проповідник, перебуваючи в Канаді, став шукати спонсорів, адже таких великих власних коштів він не мав. Так ця людина допомогла звести в Україні свій перший дім молитви. І вже 26 років він продовжує це служіння, шукаючи в Канаді людей, які б могли стати спонсорами для зведення молитовних будинків в Україні.

На подвір’ї зупиняється авто пастора Анатолія Андроніка – він є старим другом Едварда Теранського й допомагає йому в подорожі Україною. Й ось перед очікуваним гуртом людей з авто виходить Едвард Іванович зі своєю дружиною Ванітою та перекладачем Наталією Андронік. Гості особливо привітні: відкриті обличчя, широка посмішка, активна жестикуляція й неповторна гра міміки – це все для нашого менталітету є незвичним, але приємним. Їхня повільна, але впевнена хода, тримання під руку один одного, усмішка та щирість у очах передбачали домашню атмосферу. А коли Едвард Теранський заговорив до всіх українською, присутні відчули – своя людина. 

Гостей зустрічають короваєм, побажанням добра, проводжають до зали, де Едвард та Ваніта вітають за руку кожного присутнього, братерські обіймають. Ведучі виходять за кафедру, з вуст пастора Олександра Присакаря лунає молитва. Усі в очікуванні початку дійства.

Зустріч була дружньою, емоційною. Музичні номери і виступи хору місцевої громади зробили програму насиченою, а спогади людей, які власноруч брали участь у зведенні молитовного будинку, створили напрочуд домашню та затишну атмосферу. Проповідь Едварда Івановича закликала присутніх розказувати про Христа власним життям, “бути листом, що людьми читається”.

Та я особисто отримала декілька уроків, якими б хотіла поділитися.

Урок перший: “Вік не може бути проблемою!”.

Можна зустріти членів церкви, які відмовляються від служіння, аргументуючи відмову своїм віком, проблемами зі здоров’ям, великою зайнятістю. Від різних людей можна почути: “Я не встигаю!”, “У мене маленьке дитя!”, “Я занадто далеко живу!” і таке інше. Але Едвард Теранський, перебуваючи на іншому континенті й маючи немолодий вік, вправно виконував масштабне служіння. Дивлячись на його приклад, на думку приходять вірші з 91 псалму: “…посаджені в домі Господнім цвітуть на подвір’ях нашого Бога, іще в сивині вони будуть цвісти, будуть ситі та свіжі…”.

Еллен Уайт у книзі “Розум. Характер. Особистість” зазначає: “Лише один день у нашому розпорядженні – подумайте про це. Мені належить тільки один день. І в цей день я буду робити найкраще, на що я здатний”.
Сьогодні я використовую можливості для служіння чи шукаю відмовку?

Урок другий: “Служи тим, чим можеш!”.

Багато людей говорять: “От, як тільки в мене все наладиться…”, “От, якби Бог дарував мені багатство, роботу…”, “Та немає в мене талантів – не співаю, не граю на музичному інструменті…”. Сам Едвард Іванович не має стільки коштів, щоби можна було звести 33 молитовних будинків. Але це не стало на заваді: він робив те, що міг – шукав різних багатих людей у Канаді, говорив їм про потребу й люди довіряли йому великі суми грошей. 

У книзі проповідника Екклезіяста є вірш: “Все, що в силі чинити рука твоя, теє роби…”. Чи знаєте, як він  звучить у англійському перекладі? “Усе, що в силі чинити рука твоя, роби добре…”. Ми можемо служити тим, що в нас виходить найкраще: пекти, говорити, навіть просто вирощувати квіти та дарувати людям. Кожна людина має талант, але важливо його не закопати, подібно до негідного раба з відомої притчі.

Урок третій: “Май добре серце!”.

Уявіть, чи легко довірити немаленькі гроші на будівництво в далекій країні?! Уже 26 років канадці довіряють Едварду Теранському, бо знають його життя та добре серце. Він переконує своєю щирістю, відкритістю, посвяченістю. Під час проповіді він зізнався, що хотів би, щоб у ньому бачили не просто Едварда Теранського, а вбачали Христа в його діях. Він бажає бути людиною із серцем Христа.

Тетяна Руда