Назарій Корещук: досвіди з Богом – найважливіша освіта
Назарій Корещук – викладач в Українському адвентистському теологічному інституті (УАТІ), розповідає про викладацьку долю, про ставлення студентів до навчання і про те, яка освіта є найкращою і найголовнішою.
Що ви викладаєте в УАТІ? У чому важливість вашого предмету?
Я викладаю предмет “Цифрові інструменти пастора”. Цей предмет розробив я під час свого практичного служіння, коли зрозумів, наскільки важливою є система організації.
Коли я показував можливості програми Microsoft OneNote, навіть досвідчені пастори дивувалися. Ця програма дозволяє “розкласти по поличках” всю інформацію, яка у нас є.
Гугл календар дає можливість керувати своїм часом. Я показую студентам, як зробити це ефективно і якісно.
І головна причина: є речі, яке дуже добре знають викладачі зі стажем. Але є речі, які повинні давати молоді молоді викладачі. І цифрові інструменти – це те, що повинна викладати молодь.
Чи легко бути викладачем? Які труднощі цієї професії найважче перенести?
Це залежить повністю від людини. Я дуже люблю цю справу. Мені це подобалося ще в школі, там я деколи заміняв вчителів на деяких предметах. В основному, я викладав точні науки.
Труднощі однозначно є, і напевно найважче перенести байдужість студентів, коли бачиш, що їм все одно. І тут треба виявити терпіння, бо з одного боку, я розумію, що сам недавно був тим студентом, коли починаєш говорити про важливість предмету. Кожен різний, усіх треба зацікавити, знайти особистий підхід, показати його проблему, пояснити, як її вирішити за допомогою предмета. Але важко дивитися, як студенти займаються своїм.
Що спонукало вас стати викладачем?
Мені приносить задоволення, коли я можу подивитися на наступне покоління пасторів, передати практичні знання. Напевно, любов до викладання закладена у мені з народження. Це, здається, склад розуму.
Ще маю декілька розробок інших предметів, усі вони практичні. Це чудово, коли є теоретична теологія, а є практична. Мені більше до вподоби практична теологія, її відображенням є предмет “Цифрові інструменти пастора”.
Чи був у вас момент, коли хотілося кинути свою роботу?
Я не вважаю викладання своєю роботою, я отримую задоволення, бо бачу майбутнє покоління та його зацікавленість. Я просив, щоб мені дали викладати у студентів 4 курсу, адже вони найближче до моменту виходу на служіння.
Чи хотів кинути – дам відповідь на це запитання через кілька років, коли пройде декілька курсів. Але не думаю, що так станеться, тому що я люблю викладати. Я знав, що будуть випробування, що буде непросто і складно. Але ж я не один. Якщо б був неодружений, можливо, не витримав би, але маю підтримку в сім’ї.
Яку освіту вважаєте найкращою і найголовнішою в житті?
Освіта як така, якщо вона є пунктом для досягнення своїх амбіцій, вже буде проблемою. Людина може до чогось прагнути, отримувати задоволення від здобуття наукових ступенів або отримувати освіту в різних галузях.
Але головне – це досвід життя з Богом. Хоч це і не можна назвати освітою. Та я завжди наголошую: якщо немає живого спілкування і задоволення від щоденного читання Біблії, якщо немає відкриттів від Бога, якщо ми не бачимо, що Він хоче нам сказати, тоді ми не отримаємо справжніх життєвих уроків. А це найголовніше.
Запитання – Владислав Легкун