Портрет зрадника в дискурсі Останньої Вечері в Євангелії від Івана

Портрет зрадника в останньому дискурсі в Євангелії від Івана представлений суперечливо. З однієї сторони Ісус дає чітку і зрозумілу вказівку хто є зрадником, а з іншої сторони ми бачимо, що ніхто цього не розуміє, окрім Юди і самого Ісуса Христа.

Метою дослідження є аналіз того, яким чином Іван описує портрет Юди як зрадника в останньому дискурсі.

Об’єкт. Євангеліє від Івана.

Предмет. Тема зрадника в дискурсі останньої трапези Ісуса в 13-17 розділах Євангелії від Івана.

Дослідженнями і аналізом Євангелія від Івана займаються такі видатні вчені, як: Р. Браун, А. Калпеппер, Ч. К. Барретт, Д. А. Карсон та інші.

Спільні трапези в 1 ст. н. е. мали важливе значення, а запрошення розділити їжу було наповнене символікою дружби, близькості і союзу. Зрада, невірність по відношенні до людини, з якою ламався хліб, розглядалося як особливо підлий злочин. У випадку суперечки чи незгоди запрошення до спільної трапези ставало закликом до примирення [4, с. 73-74]. Можна припустити,  що Ісус запланував цю вечерю не тільки для спілкування із учнями перед розп’яттям, але і щоб усунути можливі незгоди між учнями та запропонувати Юді  примирення. Примирення потребував не Ісус, а Юда. Ісус знав свого зрадника від початку, і Юда знав, що Христові відомий його задум. Проте до таємної вечері Ісус не викривав Юду як зрадника перед учнями. Христос зробив усе, щоб явити Юді свою любов. Ісус омив ноги учням і Юді в тому числі, чим дав їм приклад смирення і показав, що Його місією на землі є служити  з любов’ю [2, с. 396]. Ймовірно, Юда знаходився зліва від Ісуса, на найповажнішому місці. Згідно із юдейським звичаєм, Ісус виокремив Юду під час вечері як одного із найшанованіших гостей пасхальної трапези у горниці, подавши йому шматок хліба  [3, с. 268].

У переліку учнів Ісуса Юда завжди в кінці списку, проте це пояснюється вчинком Юди, а не його становищем серед учнів – Юда був скарбником [4, с. 312]. Кожного разу, коли євангелісти згадують Юду Іскаріотського,  вони або згадують його в контексті зради або до імені Юди додається стереотипна фраза «який зрадив Його» [5, с. 588]. Учні з повагою відносилися до Юди під час служіння Христа на землі. Із опису євангелістами Юди Іскаріотського у Євангеліях можна зробити висновок, що після зради Ісуса вони змінили своє сприйняття Юди. Якщо врахувати роки написання Євангелій, можна припустити, що у ранньохристиянській церкві протягом десятиліть вкорінювалася ідентифікація Юди як зрадника Христа.

 Кожного разу коли Ісус говорить «поправді, поправді кажу вам», а саме так Він каже маючи на меті вказати на зрадника серед дванадцяти (в. 21), метою фрази є підтвердження важливості Його слів або Його влади говорити від лиця Бога [4, с. 6-7].

В уривку можна відмітити інтенсифікацію теми зрадника і той факт, що Ісусові про це було відомо. Автор тричі використовує грецьке дієслово παραδίδωμι (в. 2, 11, 21) у значенні «зраджувати». Із 15 разів вживання цього слова в Євангелії від Івана 8 разів вони відносяться до Юди, із яких 3 – в досліджуваному уривку. Це є важливим аргументом того, що Іван акцентує увагу на темі зрадника під час опису таємної вечері. У другому вірші 13 розділу автор звертає увагу, що диявол уже вкинув у серце Юди, щоб він зрадив Ісуса. У 10-ому і 11-ому – Ісус давно знав свого зрадника. У 18-ому – Ісус згадує пророцтва із Писання, що той, хто їсть із ним хліб, зрадить Його. А вже у 21-ому вірші Ісус прямо говорить, що один із учнів є зрадником, чим викликає розгубленість серед учнів. У відповідь на питання учнів «хто це?» Ісус вказує на Юду Симона Іскаріота (в. 26). А в 27-ому вірші пише, що після цього в Юду увійшов сатана.

в. 1 – Ісус знав, що прийшов Його час і Він іде до Бога

в. 2 – диявол вкинув у серце Юди зрадити Ісуса

в. 10б-11 – не всі ви очищені (Ісус давно знав того, який зраджує Його)

в. 18 – Ісус знає, кого вибрав, і знає зрадника (щоб збулося Писання)

в. 21 – поправді, поправді – один із вас зрадник

в. 22-25 – учні не розуміють і цікавляться, про кого Ісус сказав

в. 26 – Ісус дає Юді хліб, чим вказує на нього як на зрадника

в. 27а – Увійшов у Юду сатана

в. 30 – Юда вийшов, була же ніч

Через увесь уривок проходить тема, що Ісус «знав» (грец. οἶδα), що Він робить і говорить, а учні не знають і не розуміють (грец. γινώσκω). Едвін Е. Рейнольдс описує літературний прийом нерозуміння або неправильного розуміння Ісуса слухачами і з’ясовує як ці непорозуміння функціонують в Євангелії від Івана. Наприклад, Ісус говорить про духовні поняття, а Його розуміють на буквальному рівні. У досліджуваному уривку Іван використовує цю техніку, показуючи не розуміння Ісуса і наводить слова Ісуса, як пояснення. Ісус говорить учням, що пізніше вони зможуть зрозуміти Його слова і вчинки [6].

Висновки. Як бачимо на основі дослідження, Юда займав поважне місце серед учнів Ісуса і був скарбником. Їх думка про нього змінилася тільки після зради ним Спасителя і в подальшому його ідентифікували як «Юда, який зрадив».

Ісус запросив на  вечерю своїх учнів, щоб закликати їх і особливо Юду до примирення, а також щоб усунути можливі незгоди між учнями. Христос, знаючи думки Юди, все одно явив до нього свою любов і бажання спасти його. Під час вечері у серці Юди була думка про зраду Ісуса, яку вкинув йому диявол (в. 2) і він мав можливість відмовитися від зради. Ісус на вечері вказав Юді, коли дав йому шматок хліба, що він є бажаним і шановним учасником цієї трапези примирення. Іван описує і звертає увагу читачів на ці деталі тому, що хотів явити безмежну любов Ісуса і Його бажання послужити для кожної людини, і в першу чергу Юді. Ісус саме під час вечері запропонував Юді зробити свій вибір, і як тільки він прийняв рішення вчинити задумане, в нього увійшов сатана (в. 27) і Юда вийшов із горниці в ніч (в. 30).

 Метою Ісуса було не так виявити перед учнями зрадника тепер, як дати Юді ще одну можливість відмовитися від зради, а також, щоб учні пригадавши ці події, зрозуміли, що Ісус від початку знав свого зрадника і повірили, що Він є Бог любові.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / Переклад І. Огієнка. – К. : УБТ, 2010. – 1346 с.
2. Ветхий Завет на страницах Нового. Т. 2. Ев. от Луки. Ев. от Иоанна / Под ред. Бил Г. К., Карсон Д. А / Пер. с англ. – Черкассы: Коллоквиум, 2011. – 439 с.
3. Гандри Р. Обзор Нового Завета / Роберт Гандри / Пер. с англ. – СПб.: Христианское общество “Библия для всех”, 2001. – 493 с.
4. Словарь Иисус и Евангелия / Под ред. Джоэля Грина, Скота Макнайта, Говарда Маршалла / Пер. с англ. (Серия “Современная библиотекатика) – М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2003. – xvi + 827 c.
5. Хенгель М., Швемер А. М. Иисус и иудаизм / Мартин Хенгель, Анна Мария Швемер / (Серия “Современная библиотекатика) – М.: ББИ., 2016. – xvi + 724 c.
6. Reynolds E. E. The Role of Misunderstanding in the Fourth Gospel / Edwin E. Reynolds // Journal of the Adventist Theological Society 9/1-2 (1998) – P. 150-159, Cavite, Philippines

***

Автор — Андрій Смерека, бакалаврант богослов’я