1

Пристай Геннадій Олексійович (1953 – 2021). Некролог

На 68 році життя 21 березня спочив у Господі вірний служитель Церкви, турботливий пастор, люблячий чоловік та батько – Пристай Геннадій Олексійович.

Народився Геннадій Олексійович 4 серпня 1953 році у місті Львові у сім’ї робітників. Виховувався в люблячій родині в оточенні ще трьох братів.

Початкову і неповну середню освіту здобував в школі–інтернат № 2 у м. Львові. З дитинства був навчений витривалості, прямолінійності та принциповості, що в майбутньому допомагало йому у розв’язанні життєвих питань, зокрема духовних.

Свою освіту продовжив у Львівському автодорожньому технікумі, а згодом і у Львівській політехніці. Військову службу в лавах Радянської армії проходив за кордоном.

Повернувшись зі служби, працював налагоджувачем радіоапаратури на Львівському заводі «Електрон», а згодом заступником директора по господарській частині в медичному училищі, що знаходилося у відомстві Львівської залізниці.

29 квітня 1977 року Геннадій Олексійович одружився з Бакай Людмилою Станіславівною, з якою щасливо прожили 44 роки. Сімейне щастя супроводжувало їх, адже базувалося на взаємній любові, подружній вірності та життєвій мудрості. Бог подарував їм двох дітей: сина Олександра (11.10.1977 р. н.) та доньку Олену (10.11.1984 р. н.), а згодом і п’ятьох внуків.

Мало хто здогадувався про особливий художній талант та хобі Геннадія, яке потребувало від нього терпіння й концентрації – це малювання та карбівка по металу. Прагнення досконалості було притаманним для нього, а особливо в релігійній сфері життя, що стосувалося Бога і служіння Йому. Він говорив: «Для Бога – все найкраще». Свої картини та карбівку, як правило, роздаровував друзям.

Радикальні переміни в житті Геннадія та його сім’ї почали відбуватися на початку 90-х років минулого століття. Це були часи особливих можливостей для серйозних пошуків Бога, одночасно важкі, тому що зі всіх сторін лунало багато релігійних пропозицій щодо вірності їх конфесійного віровчення.

Пристай Геннадій вирішив побудувати свою віру на принципі «Так говорить Біблія». Слово Боже, Святе Письмо він поставив в основу своєї віри та чимало часу приділив для особистого дослідження Біблії. Свої дослідження щодо ознак приходу Христа уклав в спеціальну таблицю.

Одного разу, отримавши запрошення на релігійну програму Джона Віткома, яка проходила на Сихові у кінотеатрі «Довженка» у місті Львова, він з дружиною вирішив поділитися своїми дослідженнями з ведучим.

Це був перший і не останній прихід Геннадія на програму благовісника Церкви Адвентистів Сьомого дня (АСД). Дослідження Геннадія були співзвучними з тим, що він чув тепер на євангельській програмі Джона Віткома.

Четвертого квітня 1999 року Геннадій Олексійович разом зі своєю дружиною і донькою приймають хрещення через повне занурення у воду і стають членами Церкви АСД у м. Львові, що на Сихові.

Духовний зріст був стрімким. Спочатку Геннадій був обраний вчителем Суботньої школи, потім дияконом, згодом пресвітером громади.

З 2001 по 2003 роки він працює керівником видавничого відділу в Західній конференції, а з першого лютого 2004 року керівництвом Західної конференції покликується на пасторське служіння.

Першим його місцем служіння були громади Львів–3 та Львів–4. Там він працював до 2007 року. За цей період, проповідуючи Євангеліє Христа, багатьох привів до Бога. Особливо знаменною подією для Геннадія Олексійовича стало хрещення ним 25 осіб у виправній колонії № 48 м. Львова.

Наступною його громадою була громада АСД у м. Дубно (Рівненська обл.). Служіння там він здійснював до травня 2012 року, після чого був переведений на пасторське служіння у м. Стрий та Миколаїв, де і працював до кінця свого життя.

Прикладом власного життя, вірністю Богу та любов’ю до ближніх, Геннадій Олексійович залишив незгладимий слід в серцях багатьох людей. Будемо пам’ятати його як щиру людину, завжди усміхнену та оптимістичну. Навіть тоді, коли він дізнався про свою хворобу, то дружині лише промовив: «Я довіряю Богу, Він знає, що для мене буде кращим».

Валентин Шевчук