Роль та значення поклоніння в книзі Об’явлення

Роль та значення поклоніння – це тема, яка останнім часом набуває все більшого поширення та значення. Остання книга Біблії, книга Об’явлення, з усіх попередніх книг найяскравіше розкриває тему поклоніння. Книга Об’явлення більш, ніж усі інші книги Біблії описує неправдиве та істинне поклоніння, і в центрі книги зображена динамічна боротьба між істинним та оманливим поклонінням. Книга Об’явлення робить особливий акцент не тільки на тому, КОМУ поклоняються люди, але і на тому, ЯК вони поклоняються, тобто, важливий не тільки об’єкт, але й спосіб. Книга Об’явлення також описує як Христос та диявол борються за поклоніння людей, які методи вони використовують та як впливають на рішення людей, але, звичайно, в центрі цієї боротьби за поклоніння лежить свобода вільного вибору кожної людини, яка живе на землі.

Тема значення та ролі поклоніння виходить за рамки тереотичного матеріалу, оскільки напряму стосується практичного життя християнина і, навіть, може мати вічні наслідки. Тому важливо дослідити як саме тема поклоніння інтегрується в практичне життя.

Мета даної роботи на основі біблійного матеріалу книги Об’явлення від Івана, дослідити роль та значення поклоніння та зрозуміти практичну цінність та значення даної теми у житті християнина.

АНАЛІЗ ТЕМИ ПОКЛОНІННЯ В КНИЗІ ОБ’ЯВЛЕННЯ

Щоб зрозуміти важливість теми поклоніння, необхідно розглянути, як дана тема поступово розкривається і динамічно розвивається в контексті всієї книги Об’явлення. Тема поклоніння доволі поширена і поправу може вважатися однією з основних тем останньої книги Біблії. Дану тему найкраще відкривають 4–5, 7–11, 13–14, 15–17, 19–22 розділи.

Поклоніння у 4 та 5 розділах книги Об’явлення

З того, як описує поклоніння Біблія, «найбільш драматичне поклоніння описано в 4 та 5 розділах книги Об’явлення. Четвертий розділ представляє Бога як Творця, п’ятий розділ представляє Його як Спасителя». [7, p.1]

Апостол Іван, який бачив у видінні картину небесного поклоніння в 4 розділі говорить про чотири тварини, які поклоняються  «Тому, Хто сидить на престолі» (Об.4:9) та про двадцять чотирьох старців, які вклоняються Богу, складають свої вінці перед Ним і говорять «Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!» (Об.4:10–11). Варто також відзначити, що дана картина небесного поклоніння, де присутні чотири тварини та двадцять чотири старці, неодноразово зустрічається в книзі Об’явлення (5:8–10; 7:9–12; 11:16–17) і швидше за все служить прикладом для тих, хто поклоняється на землі.

В п’ятому розділі картина з поклонінням двадцяти чотирьох старців та чотирьохх тварин повторюється, але додаються ще деякі елементи. До їхнього поклоніння додаються ще поклоніння багатьох ангелів (Об.5:11). І більше того, окрім анголів «І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і сила на вічні віки! А чотири тварині казали: Амінь! І двадцять чотири старці попадали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!» (Об.5:13–14). Справедливо відзначає Раймонд Холмс, що Об’явлення 5:14 описує «найбільш величне поклоніння після закінчення великої боротьби».

Продовжуючи цю ідею, можна сказати, що земне і небесне поклоніння досягнуть свого апогею після закінчення Великої боротьби, коли вони об’єднаються, і будь-яке земне поклоніння сьогодні – це передбачення величного спільного небесного поклоніння після закінчення великої боротьби.

Поклоніння у 7-11 розділах книги Об’явлення

Поклоніння в 7 розділі відбувається одразу після отримання печатки народом Божим, який символічно представлений у дванадцяти колінах племен Ізраїлевих. Попечатання однозначно говорить про спасіння та майбутнє визволення тих, хто отримав печатку Божу. І як відгук на це визволення, далі описано поклоніння людей в «білих одежах і пальмовим віттям, які стояли перед престолом, і перед Агнцем» (Об.7:9). Після поклоніння людей слідує опис поклоніння всіх анголів, чотирьох тварин, і двадцяти чотирьох старців (Об. 7:11; 12). Дана картина нагадує Об.5:13–14 і, швидше за все, говорить, що опис поклоніння в сьомому розділі теж описує час вже після завершення великої боротьби у Всесвіті

Дев’ятий розділ описує покарання Землі після сурми анголів, і поклоніння в даному розділі набуває іншого значення, тому що об’єкт поклоніння вже не Бог, а диявол. Також дев’ятий розділ описує, що люди не перестали кланятися демонам, навіть незважаючи на покарання (Об.9:20). Чак Сміт коментує даний вірш наступним чином: «В даному уривку йде мова про свідоме поклоніння дияволу» [18, с.72]. Тобто, люди самі обирають об’єкт свого поклоніння.

В одинадцятому розділі описано поклоніння двадцяти чотирьох старців, які поклонилися Богові після сурми сьомого ангола, і в той момент, коли «Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він зацарює на вічні віки!»

Поклоніння у 13-14 розділах книги Об’явлення

Тринадцятий розділ описує «найбільшу спробу диявола за всю історію землі змусити поклонятися собі» [7, p.6]. Диявол в даному розділі представлений як той, хто вимагає поклоніння. І його вимога базується на силі та примусі, що кардинально відрізняється від способу поклоніння Богу (Об.13:15). Більш того, звір, який описаний в 13 розділі, претендує на всесвітню владу. «Хто до звірини подібний, і хто воювати з нею може? (Об.13:4). Даний вислів, як відзначає Жак Дюкан, «подібний до Вождя Воїнств Михаїла, ім’я якого перекладається «Хто як Бог?»» [14, с.55]. Тобто, звір з тринадцятого розділу претендує на поклоніння, яке по праву належить тільки Богу. Але методи, які використовує звір, кардинально відрізняються від Божих. Диявол використовує свої інституції для того, щоб привернути до себе увагу і змусити поклонятися йому. Звір із моря (Об.13:1) та звір із суші (Об.13:11). І більш того, в даному розділі робиться акцент на те, що поклоніння будь-якому звіру, будь-якій інституції диявола, автоматично означає поклоніння самому дияволу.

Чотирнадцятий розділ зображує абсолютний контраст поклоніння. Там описано 144 тисячі відкуплених від землі, які стоять на горі Сіон разом з Агнцем та співають нову пісню (Об.14:1-5). Далі слідує вістка, яка закликає в останній раз всіх мешканців землі поклонитися Богу: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела» (Об.14: 7).

Після даної вістки одразу слідує опис сурового покарання тих, хто вклоняється звірині з тринадцятого розділу (Об.14: 9–11). Але це покарання доволі виправдане, тому що, як пише Ростислав Воклославський, «для тих, хто поклоняться звіру та його образу, не буде жодних виправдань, тому що вони заздалегідь були попереджені про небезпеку такого поклоніння» [17, с.132].

Отже, даний розділ описує, що поклоніння неправильному об’єкту може мати вічні наслідки для тих, хто поклоняється. І що поклоніння Богу кардинально відрізняється від поклоніння дияволу, і найбільша річ, яка робить подібне розділення, – свобода волі людського вибору.

Поклоніння у 15-17 розділах книги Об’явлення

П’ятнадцятий розділ описує людей, які перемогли звірину та образ її із тринадцятого розділу, і зараз вони тримають гуслі, стоять на скляному морі і співають пісню Мойсея (Об.15:1–3). Пісня спасенних – це хвала Богу за велике визволення та суд над ворогами. Пісня Мойсея – це пісня спасіння, яку співав ізраїльський народ, коли вони були біля Чорного моря та бачили загибель ворогів – єгиптян (Вих.15) Велике визволення виходу є образом великого визволення народу Божого в час останньої кризи. [15]

Шістнадцятий та сімнадцятий розділи описують засудження Вавилону. Знову ж таки Вавилон є інструментом диявола, який змушує всіх примусово поклонитися йому. І дана картина нагадує нам події 13 та 14 розділів, де описано протиставлення істинного поклоніння і неправдивого, як і тут, в 15–17 розділах. І заклик про покарання – в разі поклоніння неправдивому об’єкту. 

Поклоніння у 19-22 розділах книги Об’явлення

Дев’ятнадцятий розділ описує поклоніння двадцяти чотирьох старців та чотирьох тварин. Дане поклоніння описано як відгук на засудження Вавилона, яке було описано в 17 та 18 розділах. Після того Іван бачив, як після засудження Вавилону великий натовп вигукував: «Алілуя, бо запанував Господь, наш Бог Вседержитель! Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала! (Об.19:6, 7). Після цієї величної картини, яка була показана Івану анголом, Іван впав до його ніг і вклонився йому. І одразу ж після цього він отримав суворе застереження від ангола: «Таж ні! Я співслуга твій та братів твоїх, хто має засвідчення Ісусове, Богові вклонися! (Об.19:10). Дане застереження є прикладом для всіх в тому, що будь-який об’єкт поклоніння, окрім єдиного Бога, не є виправданим.

Двадцятий розділ показує на практиці цінність поклоніння єдиному Богу. На престолі будуть сидіти тільки ті, хто «не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою» (Об.20:4). Біблія говорить, що тільки ті будуть удостоєні сидіти з Богом на престолі, хто вклонялися тільки Йому і нікому іншому.

Двадцять другий, останній розділ книги Об’явлення, знову згадує негативний контекст поклоніння. Апостол Іван допускає ту ж саму помилку: «А коли я почув та побачив, я впав до ніг Ангола, що мені це показував, щоб вклонитись йому. І сказав він до мене: Таж ні! Бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися!» (Об.22:8–9). Книга закінчується на заклику для всіх, хто живе на землі, до поклоніння істинному Богу.

Підсумовуючи аналіз розгляду розділів, які описують поклоніння в книзі Об’явлення, можна привести цитату Джона Паулина: «Нарешті, дивує така велика кількість сцен поклоніння в книзі Об’явлення. Не дивлячись на опис дивовижних звірів, битв та військової термінології, книга Об’явлення буде виглядати неповною без сцен поклоніння. Під час читання цієї книги просто неможливо не помітити, що поклоніння займає в ній центральне місце». [12, с.131]

ХАРАКТЕРИСТИКИ ІСТИННОГО ПОКЛОНІННЯ В КНИЗІ ОБ’ЯВЛЕННЯ

Книга Об’явлення більш, ніж усі попередні книги Біблії, розповідає не тільки про роль і важливість поклоніння, але й дає характеристики для того, щоб відрізняти істинне поклоніння від неправдивого.

Передумови істинного поклоніння.

Чотирнадцятий розділ описує вістку, яка звернена до всіх людей, які живуть на землі (Об.14:6). Ця вістка закликає всіх живучих на землі: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела» (Об.14: 7).

Дана вістка закликає всіх, хто живе на землі, до поклоніння істинному Богу. І одразу ж вказується причина, або передумова даного поклоніння. Люди покликані поклонитися Богу, бо Він є їхнім Творцем. В четвертому розділі Бог описаний також як Творець, і на основі цієї ідеї люди також закликаються до поклоніння Йому (Об.4:11). Але окрім опису Бога як Творця, п`ятий розділ книги Об’явлення описує Бога також як Спасителя. І в кінці цього розділу описано поклоніння Йому як Спасителю. На основі цього можна сказати, що існує «дві передумови поклоніння Богу – творіння і спасіння». [8] Поклоніння людей, анголів, тварин, старців в книзі Об’явлення не є первинним, воно, швидше, є відгуком на певну діяльність Бога. Бог не вимагає бездумного поклоніння Йому. Поклоніння завжди слідує після того, як Бог щось вже зробив для тих, хто поклоняється Йому. Дана ідея дуже чітко прослідковується через усю книгу Об’явлення.

Четвертий розділ описує поклоніння на основі того, що Бог є Творець, і по волі Його все було створено (Об.4:11). П’ятий розділ описує поклоніння після закінчення великої боротьби у Всесвіті, і поклоніння перед Богом, Який звершив спасіння (Об.5:13–14). Сьомий розділ описує попечатання народу Божого, яке однозначно говорить про спасіння та майбутнє визволення тих, хто отримав печатку Божу. І як відгук на це визволення далі описано поклоніння людей (Об.7:9). В одинадцятому розділі описано поклоніння двадцяти чотирьох старців, які поклонилися Богові після сурми сьомого ангола, і в той момент, коли перейшло панування над світом Бога і Він зацарює на вічні віки! (Об.11:15). П’ятнадцятий розділ описує людей, які перемогли звірину, описану в 13 розділі, та образ її, і зараз вони тримають гуслі, стоять на скляному морі, і співають пісню Мойсея (Об.15:1–3) Пісня спасенних – це хвала Богу за велике визволення та суд над ворогами. Дев’ятнадцятий розділ описує поклоніння двадцяти чотирьох  старців та чотирьох тварин. Дане поклоніння описано як відгук на засудження Вавилона, яке було описано в 17 та 18 розділах.

Поклоніння в книзі Об’явлення представлене як відгук та подяка Богу за те, що він вже зробив раніше. І будь-який позитивний прояв поклоніння має передумови того, що Бог зробив для тих, хто поклоняється Йому.

Іманентне та трансцендентне поклоніння

Істинне поклоніння, згідно книги Об’явлення, враховує одночасно і Божу трансцендентність, тобто, Його абсолютну, святу, відокремлену, недоступну природу. [3, p.3], так і Його іманентність, тобто, близькість до людей, зв’язок з їхнім життям. Для перегляду даної ідеї найкраще використати четвертий та п`ятий розділи книги Об’явлення, тому що, як пише Грант Осборн, «четвертий розділ книги Об’явлення описує трансцендентного Бога, а п’ятий розділ описує  іманентного Бога». [5]

Четвертий розділ говорить про те, що Бог сидить на престолі, який знаходиться на небі (Об.4:2). «Найчастіше Бог в Біблії зображений на троні саме в четвертому розділі книги Об’явлення». [9] Саме в цьому контексті всі поклоняються Йому. Навколо Нього знаходяться тварини та старці, які постійно прославляють Його (Об.4:8, 9). Незважаючи на те, що Бог представлений як Святий і відокремлений від усіх інших, Йому все одно вклоняються.

П’ятий розділ говорить дещо про іншу ідею. Бог представлений як Агнець (Об.5:5–6), як Той, Хто прийшов на Землю і був заколений, і викупив людей Своєї кров’ю (Об.5:9). І через те, що Бог, надзвичайно близький до людей, прийшов у світ Свого створіння і помер за них, весь Всесвіт прославляє Його.

Отже, четвертий і п’ятий розділи книги Об’явлення представляють Бога як Святого та Недоступного, так і Близького та Того, Хто входить в життя людей найбільш очевидним способом. Та істинне поклоніння Богу повинно обов’язково враховувати як Його трансцендентність, так і Його іманентність. Без врахування цих двох якостей Бога поклоніння Йому не буде повним та істинним. 

Поклоніння Триєдиному Богу

Апостол Іван не хоче представляти Ісуса як альтернативу Бога. Атрибути, які використовуються при поклонінні Отцю, використовуються Сину та Святому Духу (Об.4:5, 5:6) [8]. Поклоніння Триєдиному Богу – це одна з рис, які відрізняє істинне поклоніння від неправдивого. Книга Об’явлення не описує поклоніння Богу Отцю, нехтуючи при цьому поклонінням Сину чи Святому Духу. Подібний розвиток подій йшов би врозріз з Біблійним вченням про Трійцю.

Як пише дослідник Беаль, «Триразове “Свят” в Об.4:7, можливо, відноситься до трьох різних імен Бога». [4] В четвертому розділі всі поклоняються Господу Богу Вседержителю (Об.4:8), Тому, Хто сидить на престолі, а в п’ятому розділі всі вклоняються перед Агнцем (Об.5:13). Але коли Іван поклоняється перед анголом в дев’ятнадцятому та двадцять другому розділах, він отримає суровий докір про те, що тільки Богу єдиному потрібно поклонятися [11, с.46]. Той факт, що Іван звинувачується в неправдивому поклоніння перед анголом, говорить однозначно про правдиву природу поклоніння в п’ятому розділі та про Божественну природу Агнця, перед яким поклоняються всі. Як пише Рамси Майклс, «Агнцю віддають ту ж сам славу та честь, що в попередньому розділі належала Богу Отцю». [1]

Отже, можна зауважити, що істинне поклоніння в книзі Об’явлення – це поклоніння Триєдиному Богу, і будь-яке інше поклоніння, яке робить акцент тільки на Отцеві або на Сині, або на Святому Дусі, не може бути виправданим.

Теоцентричне поклоніння

Істинне поклоніння в книзі Об’явлення має виключно теоцентричний характер. Всі поклоняються тільки Божественній Трійці. Люди не вклоняються старцям, старці не вклоняються ангелам, анголи не вклоняються чотирьом істотам. [17, с.102] Дана ідея найкраще підтверджується прикладом самого апостола Івана, який двічі допустив поклонитися ангелу (Об.19:10, 22:8). І в кожному з цих випадків він отримав суровий докір від ангола: «Богові вклонися». Слова «Богові вклонися» (Об.19:10, 22:9) звучать як настанова для всіх майбутніх поколінь, як приклад істинного поклоніння. Поклоніння жодній створеній особі, незалежно від її статусу чи ієрархії в контексті книги Об’явлення не є виправданим і приклад Івана показує це чітко.

Зовсім інша картина представлена, коли зображується поклоніння дияволу. Відмінність істинного поклоніння полягає в тому, що Бог закликає поклонятися тільки Йому і тільки напряму. А дияволу це не наскільки важливо, йому буде достатньо, якщо люди вклоняться одній із його влад чи інститутів (Об.13), що вже буде автоматично означати поклоніння йому самому.

Протягом всієї книги лунає заклик до теоцентричного поклоніння. І останні вістки до жителів землі з чотирнадцятого розділу починаються саме з цієї ідеї: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його, і вклоніться Тому, Хто створив небо, і землю, і море, і водні джерела (Об.14:7). Відмова від теоцентричного поклоніння може мати вічні наслідки (Об.14: 9–11). Тому істинне поклоніння, на відмінну від неправдивого, в книзі Об’явлення, представлене теоцентричним. Всі дії повністю зосереджені на Тому, Кому поклоняються. Господь і Агнець – центр, а не людські почуття, не людський досвід. [7]

Небесний приклад поклоніння

Небесне поклоніння є прикладом для людей, які живуть на Землі. [10] Люди на Землі можуть навчитися поклонятися істинним поклонінням тільки беручи приклад небесного поклоніння і навчаючись від тих ілюстрацій, які представлені на небі. Небесне поклоніння дає приклад для всіх, хто поклоняється на землі в декількох речах.

По-перше, небесне поклоніння включає в себе вокальну, милозвучну музику (Об.5:8–9, Об.14:1–5), яка повністю зосереджена на Богові, а не на людських емоціях, і прославляє Його. Дана музика, яку співають спасенні, не висловлює жодної ідеї про заслуги людей чи про людський досвід, а, навпаки, базується на попередніх діях Бога, які несли ідею визволення та спасіння.

По-друге, небесне поклоніння є продовжуючим та безкінечним. «І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти! (Об.4:8). Це не одномоментний акт чи подія, це подія всієї вічністі. Небесне поклоніння триває всю вічність і приносить задоволення та радість тим, хто поклоняється.

По-третє, істоти на небі поклоняться Богу за те, що Він здійснив на Землі [16, с.126]. Для небесних істот будь-який прояв Божої сили у будь-якій частині Всесвіту викликає захоплення та служить причиною знову віддати Йому славу.

Тільки спостерігаючи за сценами поклоніння на небі всі жителі Землі можуть навчитися істинному поклонінню. Ті елементи, які присутні на небі, такі як небесна музика, поклоніння, що продовжується постійно та безкінечно,  поклоніння Богу за Його дії – всі ці принципи, повністю або частково, можуть бути елементами поклоніння на Землі. І при використанні їх небесне поклоніння та земне будуть об’єднані.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ ТЕМИ ПОКЛОНІННЯ В КНИЗІ ОБ’ЯВЛЕННЯ

Тема поклоніння в книзі Об’явлення представлена не тільки як тереотичний опис доктрини, а, швидше за все, як тема, яка напряму стосується практичного життя кожного, хто живе на Землі. Вона зводиться до вибору людиною об’єкта та способу поклоніння, і даний вибір в майбутньому приведе до певних наслідків для всіх, хто живуть на Землі. В питанні поклоніння в контексті книги Об’явлення, і навіть усієї Біблії, нейтральна позиція автоматично неможлива, тому що вибір можливий тільки між двома сторонами, і приєднання до однієї з сторін автоматично виключає іншу.

Книга Об’явлення говорить про поклоніння більше ніж будь-яка інша книга Нового Заповіту. Небесні сцени навколо Божого престолу представляють ідеал поклоніння. [6] Вся книга Об’явлення говорить до всіх жителів Землі, що поклоніння – це центральне питання не тільки Всесвіту, але і практичного життя кожної істоти зокрема.  

Застереження книги Об’явлення про неправдиве поклоніння

Книга Об’явлення робить чітку відмінність в питанні поклоніння. Існують ті, хто поклоняються і служать Богу (Об.11:18; 14:7; 15:4; 19:10) і ті, хто поклоняються дракону та звірю (Об.13:4, 8:12, 15; 14:9–11; 16:2; 19:20).

Через ознаку приналежності до об’єкта поклоніння можна виявити дві групи людей. Протягом всієї книги слідують заклики до поклоніння Богу і, разом з тим, слідують заклики про покарання неправдивого поклоніння. Найвище застереження описано в центрі книги Об’явлення – в чотирнадцятому розділі: «А інший, третій Ангол летів услід за ним, гучним голосом кажучи: Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед анголами святими та перед Агнцем. А дим їхніх мук підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його» (Об.14:9–11). Дане застереження має універсальний характер і стосується всіх жителів Землі. Воно говорить, що навіть якщо люди не поклонялися диявол напряму, але поклонялися одній з його влад, все одно це приведе до покарання та вічних наслідків. Тому дана вістка в чотирнадцятому розділі – це одна з найбільших та останніх вісток людству для того, щоб всі могли зважити всі «за» та «проти» як поклонінню дияволу, так і поклонінню Богу.

Згідно дванадцятого – чотирнадцятого розділів книги Об’явлення остання криза на Землі лежить у сфері відносин з Богом та правильного богопоклоніння. Люди підчас подій останнього часу поділяться на дві групи (Об.14:7, 9; 13:8, 12–15). Вимоги звіра з тринадцятого розділу Об’явлення поклонитися йому є викликом для поклоніння, яке можна віддавати тільки одному Богу (Об.13:4, 8). Це прямий напад на першу заповідь: «Хай не буде тобі інших богів передо Мною! (Вих.20:3). Створення образу звіра для поклоніння йому (Об.13:14–15) – це пряме порушення другої заповіді: «Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею (Вих.20:4). Хула на Бога (Об.13:5–6) спрямована проти третьої заповіді: «Не вклоняйся їм і не служи їм» (Вих.20:5). Вимога про отримання знамена звірини – прямий напад на четверту заповідь про суботу, яка перегукується із Об.14:7. Заповідь про суботу містить інформацію про Ім’я законодавця, статус та територію володіння. [15]

Неправдиве поклоніння представлене в книзі Об’явлення як пряме порушення Божих заповідей, яке, очевидно, буде засуджено та покарано як і будь-який інший прояв непослуху. «Бог ніколи не здійснює насилля над волею чи совістю людини. Сатана, навпаки, постійно застосовує метод насилля та жорстокості, щоб підкорити всіх, кого він не може спокусити іншим шляхом. Використовуючи страх та насилля, він старається заволодіти совістю і таким чином досягнути поваги та поклоніння. Для досягнення даної мети він працює через релігійні та громадянські влади, спонукаючи їх видавати закони, щоб дотримуватися людських приписів, всупереч Закону Божому». [13, с.591]

Але крім того, книга Об’явлення представляє неправдиве поклоніння так само, як і правдиве, в контексті вільного вибору людини. І те, що неправдиве поклоніння буде покарано, віднині виглядає не як прояв жорстокості зі сторони Бога, а як прояв найвищої справедливості, тому що кожен мав право вибирати кому і як поклонятися.

Поклоніння як центральне питання подій останнього часу

Хоча в книзі Об’явлення багато таємниць, але головний мотив – поклоніння – повторюється знов і знову [16, с.126]. Тема поклоніння в книзі Об’явлення поступово наростає, аж доки не досягає свого піку в тринадцятому та чотирнадцятому розділах, де саме і представлені події останнього часу. Питання, яке буде центральним під час останніх подій на Землі та останньої кризи, згідно з даними розділами, є питання поклоніння. «Останнє випробування буде не в тому, щоб не поклонятися, а, скоріше, в тому КОМУ поклонятися». [15]

Так як тема поклоніння є центральною темою подій останнього часу, то вона має кардинально велике практичне значення для життя земного та вічного абсолютно кожного, хто живе на Землі. Варто також відзначити, що поклоніння в Об’явленні представлене не як одноразова форма чи акт, а, швидше за все, як принцип чи постійний спосіб. «А решта людей, що не вбита була цими поразками, не покаялася за діла своїх рук, щоб не кланятись демонам, ані ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і кам’яним, і дерев’яним, що не можуть вони ані бачити, ані чути, ані ходити» (Об.9:20). Якщо б поклоніння дияволу було одномоментним, випадковим актом, ті, хто поклонялися йому, зрозуміли б свою помилку, але цього не спостерігається, і це слугує підтвердженням ідеї поклоніння як тривалої та стабільної форми. Така ж сама ідея прослідковується і в правдивому поклонінні: «І співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі. Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві» (Об.14:3, 4). Вірні Богу люди продовжували вклонятися Йому навіть, незважаючи на смертельну небезпеку. Справедливо з цього приводу пише Петерсон: «Поклоніння – це не тільки хвала, це жити життям, прославляючим Бога». [2] Тобто, істинне поклоніння в контексті подій останнього часу – це непохитне рішення в будь-якій ситуації постійно вклонятися тільки Богу.

Поклоніння і далі залишається не тільки центральним питанням подій останнього часу, а воістину є центральним питанням, і зводиться воно до практичного вибору об’єкту та способу поклоніння кожного, хто живе на Землі.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Barker, Glenn W, William L. Lane, and J. Ramsey Michaels. The New Testament Speaks. New York: Harper an Row, 1996.
2. David Peterson, Engaging with God. A Biblical Theology of Worship (INP Academic, 1992)– 283p.
3. Ekkehard Mueller, «Reflection on worship in Revelation 4 and 5»– 8p.
4. G.K.Beale, The Book of Revelation, The New International Greek Testament Commentary (Grand Rapids: Wm B. Eerdmans Publishing Company, 1999)– 335p.
5. Grant R. Osborne, Revelation, Baker Exegetical Commentary on the New Testament (Grand Rapids: Baker Book House, 2002)– 236p.
6. Harry Alan Hahne, Heavenly Lessons Worship from the Book of Revelation (Golden Gate Baptist Theological Seminary, Scottsdale, Arizona, November 20, 2009)– 12p. 
7. Raymond Holmes, «Worship in the book of Revelation». Journal of the Adventist Theological Society, (1997)– 18p.
8. Richard Bauckham, The Theology of the Book of Revelation, New Testament Theology (Cambridge: Cambridge University Press, 1993)–60 p.
9. Stephen N. Horn, “Hallelujah, the Lord our God, the Almighty Reigns: The Theology of the Hymns of Revelation”, (2010)–42 p.
10. Stephen Smalley, The Revelation of John: A Commentary on the Greek Text of the Apocalypse (Downers Grove: InterVarsity Press, 2005)–123p.
11. Вудро Уидден, Джери Мун, Джон Рив, Троица– тайна и откровения. – 320с.
12. Джон Паулин, Глубины Божьи. Руководство по изучению книги Откровение: [Пер. с англ.] – Заокский: Источник жизни, 2015. – 224 с.
13. Eленн Уайт, «Велика боротьба»– 608с.
14. Жак Дюкан, «Тайны откровения»– 101с. 
15. Ранко Стефанович, Комментарий на книгу Откровения. – 626 с.
16. Розалі Зінке, «Посібник з вивчення Біблії в суботній школі. Поклоніння. 2011– 136с.
17. Ростислав Волкославский, «Тайны Апокалипсиса»– 156с. 
18. Чак Сміт, «К чему идет этот мир?»– 163 с.

 

***

Автор – бакалаврант богослов`я Ростислав Пузанков
Ілюстрація