Служіння на робочому місці намагаюся здійснювати так, щоб кожен наш клієнт отримав відповідь і допомогу
Розповідає Петро Серветник, директор «Інституту споживача» (захист прав та інтересів споживачів та правова допомога і підтримка підприємців); живе в Києві, виконує служіння в Адвентистській церкві міста Боярка.
Петре, розкажи нам про себе та про свою родину.
Вітаю дружню родину АSI України! Я одружений, маю трьох дітей і трьох онуків. Син Віталій має 31 рік, доньки: Яна – 26 років і молодша, Маша – 15 років! В Церкву прийшли разом з дружиною в 2006 році після євангельської програми Олександра Антонюка у Вінниці, де на той час проживали.
Маю дві вищі освіти. Вінницький педінститут, стаціонарне відділення, закінчив у 1988 році, Київський торгівельно-економічний університет – у 1996 році. Працював учителем, директором школи з 1990 по 1992 рік.
З 1992 року по 1997 рік працював заступником начальника Вінницького обласного управління захисту прав споживачів. У 1998 році заснував приватне науково-виробниче підприємство «Інститут споживача», де працюю і зараз.
Хто з родини належить до Церкви адвентистів?
В Церкві ми з дружиною та Яна з чоловіком. Маша ще хрещення не приймала. Батьки не в Церкві, але наш вибір поважають. Старший син Віталій має сім’ю, але не в Церкві. Взагалі, мене так виховували, щоб ні з якими «штундами» не спілкувався, «бо кудись затягнуть»! Друзів віруючих не було.
Але в дружини бабуся та дідусь із села Сестринівка Козятинського району були адвентистами. І, я так думаю, по їх молитві нас Господь привів до себе! На євангельській програмі ключовими доктринами, які привели до прийняття рішення, були доктрини, які зазвичай важко сприймаються: субота, десятина, свинина і Папа Римський. Через два тижні, під час програми, ми заключили разом з дружиною заповіт з Господом, і наше життя змінилося на 180 градусів!
В церкві звершував служіння керівника суботньої школи, місіонерського відділу. А в 2010 році нас запросили на пресвітерське служіння за контрактом у селище міського типу Вороновиця, за 25 км. від Вінниці. Там ми звершували служіння протягом 5 років.
У зв’язку з переїздом до Києва (тут у мене робота, їздив щовівторка і щочетверга протягом 10 років з Вінниці) перевелися у Боярську громаду. Другий рік звершую служіння пресвітера, дружина – керівник жіночого служіння.
Розкажи нам, підприємцям, будь ласка, про твою роботу. Чим займається твій інститут, у чому полягає твоя робота?
В основі своїй – це допомога підприємцям, які здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі і послуг, роз’яснення вимог законодавства про захист прав споживачів, оформлення документів для «куточка споживача». Проводили семінари для підприємців за участі різних контролюючих органів. Також це і судові справи за позовами про захист прав споживачів. Є судові справи, які ми виграли.
Наприклад, від перенапруги в електричній мережі в однієї жінки загорівся телевізор, а від нього загорівся будинок. Вигоріло дві кімнати. Ми за два місяці виграли судову справу у Вінницьких електричних мереж і стягнули повністю вартість пошкоджень будинку і майна, а також 2000 грн. моральних збитків у цінах 1999 року.
Один чоловік судився з ЖЕКом щодо надання неякісних послуг, а ми його захищали в суді щодо недостатнього опалення квартири. Температура повітря взимку була 12-14°С у квартирі! За два роки справу виграли, і ЖЕК привів температурний режим в норму. До речі, згідно із законодавством, температура повітря в приміщенні має бути 18°С, а за кожен градус нижче норми має здійснюватися перерахунок -5% від вартості послуг на опалення.
Скажи, які права є у мене? До моєї крамниці постійно (як до праці) ходить представник торгівельного центру. Він ходить по моїй крамниці та фотографує усі ціни. Спочатку ми не звертали на нього уваги. А зараз він уже зухвало усе робить і говорить, що за законом він правий і таке інше. Які права в такому випадку є у мене?
Це не зовсім стосується законодавства про захист прав споживачів. Тому що споживач – це громадянин, який придбаває, замовляє або має намір придбати товари, роботи або послуги для власних побутових потреб.
Він не купує. І сам підтверджує це.
Ну, в даній ситуації ви можете йому не дозволяти фотографувати.
А підприємець коли-небудь вигравав, чи завжди – тільки споживач?
Не завжди споживачі праві! А проблема наших підприємців – це незнання законодавства. Тому ми їх і навчаємо!
А є які-небудь посилання, щоб почитати?
Вся інформація є в законі «Про захист прав споживачів» та в «Правилах торгівлі». Якщо є якісь індивідуальні питання, можна звернутися особисто.
Чому ти залишив роботу в школі?
З 1990 по 1992 рік я працював директором школи, і влітку 1992 року мене запросили на роботу в Управління захисту прав споживачів. Я погодився. На той час я жив у місті Іллінка Вінницької області, а запропонували роботу у Вінниці. Мені ця робота подобається. І подобалась ще тоді, коли я працював у школі!
На той час я був членом народного контролю. Хотілося допомагати людям! Зараз ця структура стала корумпованою, а на той час це була щойно створена служба. Я був молодим керівником, у 26 років – директор школи, а в 28 – заступник начальника Вінницького обласного управління. Були певні амбіції.
Як ти обслуговуєш скандальних клієнтів? Завжди вистачає терпіння?
Із скандальними ми вирішуємо питання просто – відправляємо в державну структуру. Після візиту туди, коли пил спадає, повертаються вже не скандальними! На сьогодні допомагає Господь. Я в усьому бачу Його руку!
Ти був на другому конгресі ASI, а потім пропустив кілька конгресів. Чому?
В мене не було змоги, оскільки був переїзд до Києва. Потрібно було вирішувати організаційні питання з житлом, ремонтом і т.д. Сподіваюся, що на наступному буду! Дуже хотів попасти у Львів на семінар Г. Хаубайля, але не вийшло, оскільки в цей час був за кордоном.
Як і чим, на твою думку, ASI може допомогти підприємцям, людям справи? Що ти міг би ще зробити, щоб покращити та захистити кожного з нас?
Я своє служіння на робочому місці намагаюся звершувати так, щоб кожен наш клієнт отримав відповідь і допомогу на своє питання і залишився задоволеним. А наша спільна місія – це і є служіння на робочому місці! «Щоб люди бачили ваші добрі діла і прославляли Отця нашого Небесного».
Щоби підприємці були захищеними, на мою думку, необхідна наявність інформації! Коли ми проводили семінари для підприємців, чули запитання від працівників податкової інспекції: «Чому ми проводимо безкоштовні семінари, і до нас люди не йдуть, а ви берете плату, і у вас завжди 30-50-70 осіб?».
Коли я прийняв рішення створити ПНВП «Інститут споживача» ще не будучи в Церкві, в мене була певна філософія досягнення успіху, а саме:
- Я хотів допомогти людям;
- Я хотів заробити кошти;
- Я хотів допомогти державі.
Усі три пункти вже відбулися?
На сьогодні я бачу, що це – вірний шлях! І Господь постійно знаходиться поруч. В матеріальному плані Господь залишається вірним, якщо ми вірні Йому! Це так, але зараз я працюю над розширенням і вдосконаленням нашої діяльності.
Дуже цікавий досвід був, коли ми ще ходили на євангельську програму, і О. Антонюк після теми про десятину запропонував повернути десятину на наступній зустрічі. Були приготовані спеціальні скриньки. Я відразу відклав належне Богу і наступної зустрічі повернув. І роблю це із задоволенням по сьогоднішній день. А Бог у відповідь залишається вірним зі свого боку!
А коли десь через рік (тому, що цьому нас не вчили) я дізнався про другу та третю десятини, тоді, як тільки я прийняв рішення повернути Богові приношення таке ж, як і десятина, Господь збільшив мій заробіток рівно в два рази! І так по сьогоднішній день. Слава Господу за все!
Як ваша родина відпочиває? Що для вас є відпочинком?
Намагаємось проводити час разом! Але це не завжди виходить. Хоча останнім часом я намагаюся своїм дівчаткам іти назустріч. Дружина любить подорожувати – їдемо! Моя дружина – тренер зі скандинавської ходи. В нас є клуб (місіонерський проект) у Вишневому. Збираємося щонеділі о 12 годині. Ми займаємося ходою вже більше 5 років! Подобається. Вже придбали професійні палки.
Влітку цього року приймали участь у Петропавлівському напівмарафоні разом з дружиною (вона мене записала, сказала, що я швидко ходжу). Було близько тисячі учасників, в тому числі вперше було 60 учасників у скандинавській ході, дистанція – 4,5 км. Я зайняв 8 місце, а дружина – 16!
Петре, скажіть, будь ласка, ви працюєте тільки з клієнтами з Києва чи також з інших регіонів країни?
По всій Україні! Інформація на сайті: kytochokpokypca.com.ua.
Дякую за змістовну розповідь про себе. Як вам вдається свідчити про Христа на робочому місці?
Намагаюся будувати стосунки з клієнтами так, щоб зав’язалася дружба! В мене є партнери, з якими вже маю ділові відносини більше 15 років, але це вже навіть не стільки ділові, скільки дружні відносини!
Петре, радий знайомству. У вас дуже корисне зайняття для мене як для споживача! Підприємцям воно, мабуть, дає користь у відносинах з постачальниками чи з підрядниками?
Для підприємців – у стосунках «підприємець-споживач»!
Чи можна якийсь приклад з практики? Адже у спорах із споживачами підприємці зазвичай програють (з особистого досвіду). Тому цікава практика допомоги Петра підприємцям у «боротьбі» з недобросовісними споживачами.
У мене немає офісу, тому діяльність здійснюється або безпосереднім спілкуванням, або по телефону чи через сайт. Взагалі, мій принцип роботи – це метод Христа! До кожного клієнта – індивідуальний підхід! І я це робив ще задовго до того, як прийшов до Бога. Можливо, відчував інтуїтивно, що саме так будуються стосунки.
З недобросовісними споживачами боротися дуже просто!
Чи є право фотографувати в такого «споживача» відповідно до законодавства?
В законодавстві про захист прав споживачів такого типу вимоги немає.
Тобто, права фотографувати немає. А чи є десь пряма заборона на фотографування? Чи в такому разі треба діяти тільки через заборону охоронника з посиланням на «Правила поведінки в крамниці», що знаходяться в «куточку споживача»?
Я не можу сказати, чи висвітлене в законодавстві це питання. Однозначно скажу, що в законодавстві України про захист прав споживачів такої вимоги і такого права немає! На своєму робочому місці правила фотографування та відеозйомки встановлює підприємець. Це може допускатися, коли проводиться перевірка державними органами, але аж ніяк не споживачем!
Тобто, юридичний вихід – затвердити «Правила поведінки в крамниці», що включають заборону на фотографування. Цього буде достатньо для випадку Маргарити? Чи ви порадите ще щось?
Я думаю, що так!
Але в «куточку покупця» ще має бути набір обов’язкових нормативних документів, які передбачені законодавством, за відсутність яких передбачений адміністративний штраф. До речі, ми і виготовляємо такі документи для підприємців. А табличку з написом про заборону фото та відеозйомки краще розмістити при вході у магазин!
Дякую за відповіді. Благословень вам, Петро, у родині, у бізнесі та в служінні!
Дякую! І вам всім рясних Божих благословень!
Запитання – Маргарита Григоращенко, Олег Нефьодов,
Олексій Остапенко, Ірина Морозова, Анатолій і Тетяна Завадюки