Стодесятирічна історія громади Церкви адвентистів села Рахни-Лісові Вінницької області

«І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її» (Євангеліє від Матвія, 16:18). Бути такою скелею, таким каменем для закладення своєї церкви у селі Рахни були покликані Богом вісім чоловік: Панас Власік, Варвара Власік, Амбросій Саванджа, Фіврона Саванджа, Никифор Коновчук, Онісім Коновчук, Яків Шклярук і Афія Шклярук.

Влітку 1697 року на урочищі Пилипівської криниці, в лісі, було засноване село Рахни-Лісові. З того часу пройшло 311 років . На сьогодні село виросло у велике селище з чисельністю 4985 чоловік, де налічується 1900 дворів. Серед них проживають і близько 200 чоловік, які об’єднані в релігійну громаду Церкви адвентистів сьомого дня. Цього року вони відзначають 110-ти літній ювілей від дня заснування своєї громади.

Хто ці люди, і яка історія їх появи в українському селі? Починалося все ще в далекому 1907 році на Юріїв день. Священник Православної церкви вирішив освятити урожай. Для цього він скликав своїх прислужних, і для «піднесення духу» була розпита пляшка горілки, яка «запалила очі» присутніх, та не всіх.

Того часу старостою церкви був Панас Власік, паламарем – Амбросій Саванджа. Ці мужі зауважили про недоречність розпиття оковитої при освяченні. Це призвело до того, що у поле вони не пішли. Наступного разу, по освяченні, зустрівшись разом, староста і його однодумці пригадали слова священника про те, що у селі Ворошилівка є подібні до них «штунди», які не п’ють горілки. Тому вони вирішили відшукати їх.

Одного червневого дня у п’ятницю П. Власік, А. Саванджа і Я.Шклярук пішли пішки у Ворошилівку, а це майже 40 кілометрів. Надвечір, увійшовши до села, потрапили до Семена Чорного. Господар виявив велику гостинність до захожан. Їх бесіда була дуже довгою та цікавою. У спілкуванні пройшов увесь суботній день – перший святковий для рахнян.

Чому святковий? Вони пізнали Біблійну істину з Закону Божого, в якому в четвертій заповіді сказано: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його!..Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив. Тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (Книга Вихід, 20:8-11). З піднесеним настроєм вони повернулись додому, щоб ділитися з іншими тим, про що вони дізнались.

1908 рік – це початок існування громади Адвентистів сьомого дня у селі Рахни-Лісові. Цього року відбулось перше водне хрещення перших восьми віруючих, яких охрестив проповідник Пількевич. Керівником цієї групи став Панас Власік.

У 1910 році відбулося хрещення ще чотирьох чоловік. Опікував громаду в той час брат Коляденко. У 1911 році помер перший керівник громади П.І.Власік. Його служіння продовжив Амбросій Саванджа. Тоді його поле межувало з полем Кіндрата Свириди із села Зведенівка. Амбросій охоче ділився словом Божим з Кіндратом, який з радістю прийняв усю істину і передав своїм молодшим братам – Юхтиму та Яремі. У Зведенівці теж утворилася Божа сім’я з десяти чоловік.

У ці роки прийшли важкі випробовування на віруючих адвентистів села Рахни. Почалося з того, що у сім’ї Власіка померла мала дитина, хоронити котру на сільському кладовищі батюшка Православної церкви заборонив. Поховання дитини довелося звершити на власному городі під лісом, де могильний горбик зберігається і по сьогодні.

Богослужіння змушені були проводити таємно, бо священик викликав жандармів, котрі розганяли зібрання. Приїздили навіть київський генерал-губернатор та православний місіонер, метою яких було «лікування» зрадників православної віри.

Проте Бог зробив навпаки. Губернатор надав право вільно і відкрито збиратись у приміщенні колишньої аптеки. Також була виділена територія для поховання адвентистів. Новий цвинтар налічував 77 могил і функціонував до 1956 року.

В 1918 році чисельність громади становила 39 чоловік, у 1925 – вже 62. В тридцяті роки сталінських репресій було знято реєстрацію з громади і поновлено жорстокі гоніння на кожного, хто сповідував ім’я Боже. У 1928 році служіння прийняв Василь Власік.

З 1937 по 1944 роки явних хрещень не відбувалось, а після війни в 1945 році реєстрацію було поновлено, і до церкви у Рахнах-Лісових приєдналися ще вісім новонавернених. У 1949 році, завдяки неправдивому звинуваченню, керівника громади Василя Власіка було вислано до Якутії. Тоді пресвітером громади обрали Аверсія Нестерука.

1960 рік. Радянський атеїзм оголошує рішучу боротьбу проти дітей Божих. Місцева влада застосовує наступні кроки по знищенню громади адвентистів у селі Рахни: знімає реєстрацію і опечатує двері будинку, де проводили зібрання – дім Василя Карабаєва. Проте, по суботах зібрання відбувалось у дворі дому просто неба, і проповідь йшла відкрито і гучно для всіх сусідів. Така інформація роздратувала керівників комуністичної влади, і незабаром було дано дозвіл на богослужіння у приміщенні.

У 1968 році на місці хати сестри Доманської був побудований новий молитовний будинок. У 1982 році громада налічувала 138 чоловік. А у 1988 році під керівництвом Я.М. Сушка було розпочато будівництво нового молитовного будинку, в якому громада збирається і зараз. 30 листопада 1991 року будівництво було завершено, і дім посвячено.

Важливо підкреслити, що голос істини, занесений у 1907 році в село Рахни-Лісові, потужно лунав навкруги. В результаті такої гучномовної проповіді істина була занесена у сусідні населені пункти: села Велика Вулига, Левківці, Печера, Шпиків, Сліди, Зведенівка, Кропивня, Сурогатка, Хоменки, Джурин і Деребчин.

В сучасний період громада Адвентистів сьомого дня в селі Рахни-Лісові активно розвивається, вважаючи себе відповідальною не тільки за благополуччя власних вірян, але і за добробут всієї сільської громади. Продовжуючи проповідувати істини зі Слова Божого, церква також ініціює різні соціальні проекти, покликані задовільнити потреби всього суспільства.

Робиться важливий наголос на програми по профілактиці різних шкідливих звичок та веденню здорового способу життя, такі як «Виставка здоров’я» для дорослих та «Країна здоров’я» для школярів. Разом з дирекцією школи №1 проведена благодійна акція по збору коштів для хворої дитини, а також разом із сільською радою – проект «Чисті серця – чисте село» по прибиранню села від сміття.

Окрім цього, члени громади адвентистів створюють і проводять молодіжні та дитячі проекти, такі як арт-кафе та канікулярні школи, з метою розвитку юнацтва.

Для газети Шаргородської районної ради “Шаргородщина” (Вінницька область), номер за 5 жовтня 2018 року

Віталій Сич, пастор громади