Токшоу на християнських телеканалах: специфіка і тенденції розвитку

В Україні спостерігається позитивна кількісна та якісна динаміка релігійної інформації, яка передається в мас-медіа часів незалежності держави. З роками ця інформація урізноманітнюється. Засоби масової комунікації не лише прагнуть задовольнити інтереси аудиторії до цієї сфери, але й самі формують певні запити, спонукаючи читачів, слухачів, глядачів більше цікавитися духовним життям своїх співвітчизників.

Наразі в Україні сформувалась розвинена система релігійних засобів масової інформації, і їхня кількість щороку зростає, зокрема інтернет-видань. (див. додаток 1)

Діячі різних конфесій ведуть теле і радіопрограми з релігійної тематики або беруть у них участь, виступають у друкованих ЗМІ, поширюють інформацію на інтернет-порталах. Усі, без винятку, конфесії мають сайти або інтернет-портали, сторінки в соціальних мережах, навіть окремі храми та громади представлені в Інтернеті.

Релігійна комунікація у сучасній політичній, соціокультурній ситуації в Україні стає стратегічно важливою річчю, способом ідеологічного впливу на свідомість людей.

У зв’язку з технічним прогресом на телебаченні якість програм повсякчас поліпшується. Новий перспективний поштовх для розвитку жанрів отримав інформаційно-розважальний тип програм. У хх столітті найпопулярніша програма на телеекранах Європи та Америки – токшоу [53].

В. Познер, відомий російський журналіст, вважає токшоу однією з «найдемократичніших форм спілкування», яка дозволяє звичайним людям брати участь у передачі на телебаченні у студії [15].

Дискусійний характер таких програм і глибина тематичного дослідження сприяють зростанню рейтингу цього формату. Отже, популярний на ТБ жанр ток шоу – не стільки зусилля менеджерів, скільки соціально й психологічно мотивоване явище, ознака поглиблення комунікативності суспільства [37].

Токшоу є феноменом сучасної масової культури, що займає значне місце за популярністю та часовими параметрами на телебаченні. Надзвичайно велика їхня соціальна значимість, тому що вони дозволяють проводити певні світоглядні орієнтири і тим самим здійснювати вплив на телеглядачів (телевізійні образи програми вносяться в практику людського життя). Саме токшоу дозволяє моделювати ситуації, спільно їх переживати разом з героями токшоу, відчуваючи підтримку віртуального колективу, прогнозувати власну поведінку в подібних ситуаціях, що заповнює нестачу авторитетних суджень і порад.

Досліджуваний нами жанр протягом багатьох років приковує до телевізорів багатомільйонну аудиторію. Використовуючи надбання американських та західноєвропейських медіа, де токшоу набуло особливої популярності на вітчизняному медіа-просторі майже всі відомі телеканали транслюють свої токшоу. Наприклад, свої політичні токшоу (“Право на владу”, “Свобода слова”, “Зворотній відлік”) транслюють телеканали 1+1, Інтер, ICTV, Україна та ін. Особливої популярності набули токшоу “Говорить Україна” (Україна), “Стосується кожного” (Інтер), “Страсті за Ревізором” (Прямий), та ін. Вони різняться направленістю, тематикою та цільовою аудиторією. Християнське телебачення також впровадило в свої програми токшоу. Проте, воно суттєво відрізняється від світських ток шоу. В подальшому ми постараємось охарактеризувати специфіку та особливості християнського токшоу на прикладі токшоу “Поспілкуймося”, “Так чи інакше” та інших (телеканал “Надія”). Також ми торкнемося питання впровадження токшоу на інших християнських каналах. До прикладу, токшоу “Наріжний камінь” (Новий християнський), “Відверті розмови” (EWTN) та інші.

З огляду на цю інформацію, ми спробуємо показати в нашій роботі, що токшоу на християнському телебаченні значно різниться від токшоу на світських телеканалах.

Дослідження стратегії сучасних ток шоу, їхніх особливостей, аналізу структури і змістовного наповнення дає розуміння цієї проблеми і визначає актуальність даного дослідження.

Мета дипломної роботи – дослідити й охарактеризувати жанр християнського токшоу, дати типологічну характеристику, вказати на жанрову і тематичну своєрідність, його структуру і тенденції розвитку.

 Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

• визначити місце токшоу в системі телевізійних жанрів християнського телебачення;
• виявити жанротворчі риси токшоу;
• дати типологічну характеристику християнського токшоу;
• виявити проблеми розвитку християнського токшоу;
• на основі аналізу християнських токшоу на різних телеканалах з’ясувати структуру і тематику токшоу;
• розробити рекомендації щодо стратегічного розвитку християнських токшоу.

Об’єкт дослідження: християнські токшоу, що транслюються на різних українських телеканалах.

Предмет дослідження: жанрові особливості токшоу, структурно-тематична своєрідність християнських ток шоу, тенденції розвитку.

Теоретична база дипломного дослідження побудована на основі різноаспектних наукових праць. Ми опирались на праці таких дослідників: Бойко А. “Релігійна журналістика”, Смусь А. “Релігійний контент християнського спрямування в телевізійному просторі”, Балаклицький М. Перспективи протестантської журналістики України, Мащенко І. Телебачення України, Карпенко В. Журналістика – основи професіональної комунікації, Борецький Р, Цвік В. Телевізійна журналістика, Цімох Н.І. Диференціація телевізійних жанрів, Колодний А. Релігійне сьогодення України, Лесів М. Сучасне телебачення: реалії та перспективи, Паращевін М. Релігійна активність в сучасному інформаційному просторі як показник соціальної значущості релігії, Пархонюк Т. М. Релігійне телебачення в Україні: еволюція та перспективи та інші.

Емпіричну базу дослідження складають випуски токшоу “Поспілкуймося”, “Реформація-500”, “Так чи інакше”, “Медреформа Реалії”, “Удивительные факты” (телеканал “Надія”), телеканал “Глас” – токшоу “Літопис. Відлуння епох”, телеканал ТБН – токшоу “Loft time”, телеканал EWTN – “Відверті розмови”, “Новий християнський” – “Наріжний камінь”, “Impact TV” – “Вплив”, “Бог TV“ – “Два портфелі”, токшоу ВЕЛФ та “Філадельфія”.

Хронологічні рамки: від 2009 р. до 2020 р. Особливу увагу було приділено токшоу останніх п’яти років, щоб вивчити стан цього жанру за цей період.

Актуальність роботи полягає в тому, що токшоу як жанр, на перших порах, був задуманий як розважальний, щоб викликати інтерес аудиторії і підвищити рейтинг комерційного телебачення. Згодом токшоу стає аналітичним. За рахунок своєї діалогічності він дозволяє обговорити ту чи іншу суспільну проблему з різних сторін. Отже, головне завдання токшоу – заполонити вільний час глядача, зняти напругу, забезпечити емоційну розрядку, а з іншого боку, справити значний вплив на світогляд аудиторії, самосвідомість людей, формувати їхні ідеали та мотивацію. Чи можуть християнські токшоу поєднати цих два завдання? Які стратегічні напрями розвитку християнського токшоу можна вбачати? Мета цієї роботи – пролити світло на ці проблеми.

Методи дослідження, використані в роботі, визначаються метою, завданнями, об’єктом і предметом дослідження і містять:

1. Порівняльно-історичний метод
2. Структурно-функціональний – при характеристиці системи жанрів
3. Метод моніторингу – для відбору емпіричного матеріалу
4. Якісний аналіз контенту – для уточнення та інтерпретації змісту сюжетів програми
5. Метод систематизації та групування – при класифікації різновидів токшоу
6. Метод порівняння – для систематизації аналізованого матеріалу
7. Аналітичний метод при обробці емпіричної бази

Структура дипломної складається зі вступу, 2 розділів, висновків і списку використаної літератури. Перший розділ присвячений вивченню теоретичних аспектів токшоу як телевізійного жанру. На початку ми розглянули історію виникнення токшоу як розважального телевізійного жанру. Далі, у розділі 1.2. даємо визначення токшоу як жанру, його специфічні риси, функції та завдання, детально розглядаємо його складові. Розділ 1.3 пропонує до уваги різні погляди на класифікацію телевізійних жанрів таких дослідників як: Р. Борецький та А. Алекберова залежно від критеріїв поділу (за тематичним наповненням, за характером інформації та формою її відтворення). Токшоу як один з них, в свою чергу, поділяється на підвиди, що охарактеризували в своїх працях журналісти Я. Яковець, Т. Богорад, О. Нестеренко.

Розділ 1.4 розкриває передумови появи релігійного телебачення в Україні та мету його запровадження. Передумовами виникнення християнського телебачення є масовізація комунікативних процесів у пострадянському просторі XXI століття, інформаційна революція в Україні, новітні відкриття науки та техніки, ріст інтересу до релігії, яка здатна вирішити насущні проблеми сьогодення, здатна відповісти на хвилюючі питання буття людини. Внаслідок демократизації суспільства в Україні спостерігається позитивна кількісна та якісна динаміка релігійної інформації, яка публікується в мас-медіа, передається ЗМІ. Стрімка поява в телепросторі України нових телеканалів із релігійною програмною концепцією (для України переважно християнською) та їх намагання змінити змістові акценти у сприйнятті телеінформації глядацькою аудиторією, стала альтернативою загальнонаціональним телеканалам.

В останньому пункті 1 розділу мова йде про світовий досвід токшоу на християнських телеканалах.

2 розділ нашого дослідження має назву “токшоу на християнських телеканалах” і носить практичний характер. У 1 пункті 2 розділу розглядається специфічний характер токшоу на християнських телеканалах. Нами були переглянуті 8 токшоу на 8 телеканалах релігійного спрямування, які представляють різні християнські конфесії (телеканал Глас – токшоу “Літопис. Відлуння епох”, телеканал ТБН – ток шоу “Loft time”, телеканал EWTN – “Відверті розмови”, “Новий християнський” – “Наріжний камінь”, “Impact TV” – “Вплив”, “Бог TV“ – “Два портфелі”, токшоу “ВЕЛФ” та “Філадельфія”). Аналізуючи токшоу, ми побачили спільні риси, що дає нам підставу вважати християнські токшоу як один із різновидів токшоу, що має свої специфічні ознаки.

Основна частина дослідження, що представлена у розділі 2.2. присвячена аналізу токшоу на телеканалі “Надія”. Ми проаналізували декілька випусків програм токшоу “Поспілкуймося”, “Удивительные факты”, “Медреформа реалії”, “Реформація-500”, “Так чи інакше” (вибірково), щоб показати особливості християнських токшоу, їхні позитивні та негативні сторони з метою покращення їхньої роботи.

В останньому пункті 2 розділу нами було розглянуто специфіку і тенденції розвитку християнських токшоу. Порівнюючи токшоу на християнських каналах, ми визначили спільні цілі програм: встановити контакт з глядачем, впливати на його свідомість при виборі правильних рішень. Ми розглядаємо токшоу як сучасний інтерактивний жанр телебачення, що має право на існування, удосконалюючи різні прийоми та форми його побудови.

• РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ токшоу

1.1 Історія виникнення токшоу

Історія появи токшоу як жанру на телебаченні бере свій початок з 50 років минулого століття у США. Його заснував відомий американський журналіст, радіо і телеведучий Джо Франклін, що дебютував у своїй авторській програмі “Джо Франклін шоу” в січні 1951 року на WJZ-TV.

Проте найбільш відомою фігурою в токшоу є американський шоумен Філ Донахью. Згідно легенди, беручи інтерв’ю під час прямого ефіру в гостя своєї програми, Філ Донахью раптом усвідомив, що питання у нього закінчилися. Тоді йому спало на думку попросити допомоги у одного з гостей студії, де транслювалась передача: «У вас є питання до нашого гостя?», – сказав він. В глядача питання виявилося, і зав’язалася дискусія. Таким чином, Донахью винайшов жанр токшоу [58].

Уперше програма Філа Донахью почала свої трансляції на телевізійному каналі WHIO-TV, де в 1963-1967 роках він працював у ролі ведучого ранкової програми і вів токшоу в прямому ефірі за участю запрошених до студії гостей. Бюджет для цього проекту був мізерним, тому що це була провінційна телестанція. Відшукати гостей для зйомок проекту зазвичай було нелегко. Щоб програма мала успіх, потрібно було запрошувати зірок політики та шоу-бізнесу, тому Донахью вдався до принципового нововведення. Його увага була зосереджена не на відомих особистостях, а на скандальних історіях, пов’язаних з ними, які відкрито обговорювалися в ефірі. Вперше шоу відбулося в Дейтоні (штат Огайо) і першим гостем на Phil Donahue Show стала Маделін О’Хейр – атеїстка, з якою він обговорював релігійні конфлікти між учнями в коледжах. У листопаді 1967 року того ж тижня в ефірі транслюється фоторепортаж з пологового будинку, що супроводжувався детальним обговоренням процесу пологів з присутніми в студії. Це викликало жвавий інтерес глядачів і рейтинг токшоу різко почав зростати [58].

Наприкінці 80-х рр. завдяки Філу Донахью жанр токшоу набув настільки високої популярності, що практично всі американські телеканали, починаючи від великих, загальнонаціонального значення, закінчуючи дрібними, провінційного спрямування почали транслювати свої токшоу. В умовах конкуренції токшоу відходить від громадської тематики, яка найбільше хвилює ширші верстви населення, і все більше набуває скандального характеру [58]. Тим часом такий жанр з’являється і на теренах Європи. У колишньому Радянському Союзі на початку 90-х років радянський журналіст Володимир Познер приніс токшоу на телебачення. Він вважав, що токшоу – одна з найдемократичніших форм, котра дозволяє звичайним людям безпосередньо брати участь у телепередачі. Його не замінить навіть інтерактивне телебачення [22]. Телевізійний критик того часу А.С. Вартанов відзначає успішну роботу з жанром токшоу на ранньому етапі його розвитку: “Що мають великий успіх програм 12-й поверх і Погляд.” Їхні автори Д. Захаров, В. Лістьєв, Д. Любимов, Е. Салаєв. Після припинення цих передач у токшоу працював лише один В. Лістьєв – “Тема”. Він був першим ведучим, який старався витримати рівновагу компонентів токшоу, бо головним для нього був глядач [13]. Після розпаду СРСР, коли Україна стала незалежною і демократичною, з’явилася потреба обговорювати в суспільстві багато різних нагальних проблем. І саме тоді жанр токшоу виявився найбільш вдалим й перспективним [10].

Історію жанру токшоу на українському телебаченні можна розділити на два етапи:

1) середина 1980-х по 1991 рр. Жанр висвітлював актуальні питання сучасності, піднімав серйозні проблеми, як соціальні, так і політичні;

2) з 1991 – 1993 рр. по сьогоднішній день. Цей період характеризується запозиченням зарубіжних жанрів в українське телебачення.

• 2. Токшоу, його жанрові особливості
• Розвиток телебачення, боротьба за глядача, підняття рейтинговості каналу сприяли розвитку такого жанру як токшоу. Інформувати, освічувати й розважати – це основні принципи телерадіомовлення, сформовані BBC. Вітчизняне телерадіомовлення формує близькі до цих принципів функції, а саме: розважальну, інформаційну та пізнавальну [2].

В загальному, жанр – це тип відображення реальної дійсності, що склався історично і наділений рядом відносно стійких ознак.

В основу жанрового поділу покладена міра типології, також враховується спосіб відображення навколишньої дійсності, функціональні особливості тих чи інших програм, їх структура, тематичні особливості, технічні умови створення.

Сучасний словник літератури і журналістики за редакцією М.Гетьманця та І. Михайлина пропонує таке тлумачення жанру токшоу: це «напрямок у телевізійній журналістиці, змістом якого є інформування глядачів за допомогою «розмови» (діалогу, полілогу) перед телекамерою, а також залучення до обговорення піднятих проблем аудиторії як у студії, так і поза нею» [16]. На думку О. Мелещенка, без діалогу, обміну думками, а значить їх зіткнення не може бути продуктивного мислення, розвитку ідей, відповідно й осягнення істини [33].

Токшоу як жанр телевізійного дискурсу виконує такі функції:

– виховує та розважає публіку (мета – заповнити вільний час глядача, зняти психологічну та емоційну напругу, відволікти увагу від труднощів повсякденного життя, сприяти отриманню задоволення від комунікацій.

 – сприяє соціалізації особистості (мета: шляхом залучення до процесу інтерактивної моделі комунікації окремих осіб забезпечити знайомство з колективним досвідом соціуму, нації, гендерної групи.

– ініціює соціальні зміни (мета: згуртувати суспільство для певних колективних дій, для практичного вираження суспільних позицій [8].

Порівнюючи різні види токшоу, можна визначити декілька завдань цього жанру:

1. Створити зі звичайної буденної теми цікаву програму з елементами інтриги та непередбачуваності.
2. Привернути увагу і сформувати певне ставлення до тієї чи іншої теми, проблеми, ситуації.
3. Показати шляхи вирішення тієї чи іншої проблеми [54].

Вважаємо, що до числа важливих складових токшоу необхідно зарахувати сценарій і драматургію постановки (творча група, яка працює над програмою). Оскільки створення будь-якої телевізійної програми – творчий процес, то для реалізації задуму авторів необхідне розроблення сценарію і практична реалізація матеріалу з боку режисури. В українській культурі при створенні програми токшоу переважає позиція, коли сьогодення, враховуючи перспективу розвитку у майбутнє, неодмінно розглядається у зв’язку із минулим. Тому написання сценарію токшоу являє собою заздалегідь продуману постановку питань і можливих відповідей у такій хронологічно-логічній послідовності. Саме форма, зміст, вид і послідовність питань визначають інтригу і динаміку розвитку сюжетної лінії програми.

Сценаристи не можуть передбачити весь процес живого вербального спілкування, що характеризується тематичною цілісністю, відносною завершеністю; певною мірою токшоу характеризується спонтанністю програми, яка, проте, має бути зрозумілою і цікавою для учасників програми і глядачів.

Структура токшоу відрізняється тим, що в передачі може бути представлена лише одна тема. В цьому випадку виділяється один тематичний блок, розбитий на декілька дискурсивних блоків (мета текстів) – мовлення ведучого, виступ гостя, експерта, репліки телеглядачів в студії, історичні вставки кореспондентів і т.п.).

О. Вартанов вважає, що чільне місце у будь-якій програмі токшоу посідає особа ведучого. По-перше, ведучий програми має бути не просто журналіст, а саме шоумен, по-друге, в центрі програми має стояти людина (ситуація) чи проблема, котрі покладені в основу обговорення видовища. Це, умовно кажучи, – господар програми. Він здійснює маневри під час програми, запрошує гостей і телеглядачів висловлювати свій погляд, стежити, щоб учасники спілкування не відходили від теми, координує комунікативну ситуацію і, головне, виступає як «зіркова» особистість. Його одяг, манера поведінки, застосування мовних форм створюють певний образ, функція якого полягає у тому, щоб активізувати учасників і спонукати їх до рольової гри [13].

По-друге, успіх програми токшоу залежить, з іншого боку, і від характеру аудиторії. Важливо, щоб у студії та по той бік екрану знаходились цікаві особистості, які вміють ставити непрості питання, конструктивно мислити і визнають рівноправність соціальних ролей учасників телевізійного спілкування.

Відтак, другим складовим елементом телевізійного дискурсу у жанрі токшоу виступають учасники програми. Їх можна поділити на декілька груп:

а) люди, яких обрали автори і редактори програми, і запросили до бесіди у студії;

б) представники тієї публіки, які займають місця у студії, звідки транслюється передача;

в) широка аудиторія глядачів, яка розміщується біля екранів своїх телеприймачів удома.

До прикладу, друга група учасників, на перший погляд, пасивних спостерігачів, створює ілюзію неймовірного зацікавлення, якщо на екрані з’являються їх зосереджені обличчя, зацікавленість тим, що відбувається у студії. Аудиторія завжди отримує можливість зіставити погляд ведучого на те чи інше питання з позицією співбесідника [13].

Деякі дослідники виділяють окрему групу людей, які виступають як експерти, фахівці з тої чи іншої галузі, порадники [61]. Проте їх присутність не завжди є обов’язковою.

В.Здоровега дає такі характеристики жанру: класичне токшоу являє собою трикутник: ведучий – запрошені співбесідники (експерти) – глядачі в студії. І кожен з учасників токшоу, якою б не була його службова функція в програмі, одночасно є персонажем із заданою йому авторами токшоу роллю [23].

На телебаченні шоу набуло різних форм залежно від змісту програми: токшоу, політичне шоу, кулінарне шоу, автошоу, ігрове шоу, гумористичне шоу, талант-шоу, реаліті-шоу тощо. У переважної більшості з них спостерігаються спільні риси:

– місцем проведення токшоу є зазвичай телевізійна студія, іноді це може бути й інше місце технічно облаштоване;

– підбір цікавих, актуальних тем для обговорення відповідною аудиторією;

– один або двоє ведучих (модераторів);

– учасники програми — гості, гравці, команди, опоненти тощо;

– наявність у студії глядачів, які беруть участь у шоу (спостерігають, ставлять запитання, грають, голосують тощо);

– безпосередній контакт ведучих з глядачами в залі та (або) дистанційний – з телеглядачами;

– зворотний зв’язок з глядачами програми через телефонні дзвінки у студію, через соцмережі, на яких можна переглянути програму в зручний час;

– часові рамки токшоу (від 5 хв до години й більше).

Токшоу як тележанр має специфічні риси:

1. Драматургічна неочевидність – при підготовці та проведенні програми неможливо все завбачити. З одного боку це робить токшоу цікавим, живим, непередбачуваним, але з іншого покладає на ведучого велику відповідальність, тому модератор програми має бути справжнім шоуменом.
2. Відкритий фінал токшоу – інтрига, загадка зберігається до кінця програми, деколи розв’язка подій може бути абсолютно несподіваною, сенсаційною, що в свою чергу надає йому популярності.
3. Різноманітність тематики: з огляду на проблеми, що існують в різних сферах життя токшоу не бракує вибору теми програм.
4. Наявність під час дискусії протилежних позицій або різних поглядів на дану проблему, що обговорюється і одночасно відсутність готових “рецептів”, свобода у виборі власної позиції з даного питання.

Аналізуючи даний вид телепрограм, можна дійти висновку, що жанр токшоу – це інтерактивний спосіб взаємодії учасників комунікації (ведучий – гості – експерти – глядачі) з метою обговорення заздалегідь окресленої теми в межах визначеного часу та місця.

Спілкування на токшоу є багатовекторним, тобто змінюється напрям комунікації. Ініціатива у спілкуванні переходить від одного до іншого. “Завдяки новітнім технологіям, це робить масове спілкування багатогранним і повноцінним, оскільки створюються умови для ефективного обміну інформацією, думками, більш повно реалізуються інтереси публіки, задовольняються індивідуальні потреби, своєчасно уточнюються позиції її представників” [12].

Однією із важливих передумов успішного існування телевізійної програми на телебаченні є дотримання регламенту хронотопу. Хронотоп – це категорія із галузі телевізійної комунікації. Вона означає тривалість, власне час передачі. Обов’язковою складовою хронотопу є чітке визначення місця, звідки і коли транслюється телепрограма. Глядачі заздалегідь налаштовані на перегляд токшоу, плануючи свій час. Таким чином зберігається глядацька аудиторія [16].

Засоби масової релігійної комунікації переймають кращі риси світських мас-медіа. Особливості їх функціонування в інформаційному суспільстві та масовій культурі значною мірою залежать від особливостей та структури функціонування світських засобів комунікації.

• 3. Класифікація телевізійних жанрів

Телебачення та радіомовлення перейняло і збагатило досвід друкованих ЗМІ специфічними рисами.

У науковій літературі існує різна жанрова класифікація телевізійних програм.

Так Р. Борецький усі тележанри поділяє на дві групи:

Перша група: інформаційно-аналітичні (коментар, огляд, інтерв’ю, репортаж, бесіда, дискусія, прес-конференція).

До другої групи: художні жанри відносяться нарис, документальне кіно та відеофільми [11].

Заслуговує на увагу і більш детальніша жанрова класифікація: інформаційні жанри, аналітичні і документально-художні.

1. Інформаційні жанри – проста фіксація реальності. Тут автор іде за конкретною подією, явищем. Композиція таких матеріалів диктується самим строєм події, що відбувається. До інформаційних жанрів відносять:

– оперативні усні повідомлення

– відеосюжети

– короткі інтерв’ю та репортажі

2. Аналітичні – автор аналізує реальні факти, явища відповідно до своєї творчої задачі. При цьому композиція залежить від задуму автора. Аналітичні токшоу поділяються на такі різновиди:

– передача

– відео кореспонденція

– бесіда

– коментар

– огляд

– дискусія

– прес-конференція

– токшоу [1]

А. Яковець пропонує, в свою чергу, таку класифікацію токшоу: «розмовні видовища (власне токшоу), ігрові видовища (ігрові шоу) та постановочні шоу». В основі кожного з цих видів є своя базова складова: у токшоу переважають розмови (бесіда, дискусія), ігрові видовища роблять акцент, відповідно, на ігровий компонент, а постановочні шоу демонструють глядачеві «театр в мініатюрі» [55].

Враховуючи широкий спектр дискурсу токшоу, німецькі теле і радіожурналісти K. Renner і G.Schult поділяють цей телепродукт на такі групи:

1. Персональні токшоу. Це – бесіди, інтерв’ю із визначними особами у галузі політики, економіки, мистецтва, літературознавства, права, спорту.
2. токшоу – дебати. Вони розвиваються у формі монологічного мовлення окремих учасників і подальших коментарів почутого з боку інших присутніх.
3. токшоу «інтимна розмова». Воно проводиться у формі діалогу з метою обговорення особистих та інтимних проблем у житті окремого гостя, який усвідомлює масштаб участі сторонніх осіб у цьому.
4. Ігрові токшоу. Цей вид програм користується найбільшою популярністю як в Україні, так і за кордоном. Концепція програми будується відповідно до інтересів широкої глядацької аудиторії та її зацікавленості у тих чи інших театралізованих дійствах [62].

З огляду на процес становлення та розвитку токшоу можна визначити такі його різновиди:

а) суспільно-політичні (політика, економіка, актуальні події);

б) психологічно-інформаційні (особиста і соціальна сфера життя людини);

в) спеціалізовані програми (здоров’я, кулінарія, сім’я, хобі);

г) програми дозвілля (лото, змагання, телегра) [9].

Залежно від тематики токшоу їх можна розподілити на такі види:

1. Політичні токшоу (порушують проблеми політичної ситуації в Україні та світі), обговорюють і аналізують введення законопроектів, прогнозують розвиток тих чи інших політичних подій. Наприклад, “Свобода слова”, “Право на владу”, “Український формат”.
2. Соціальні токшоу обговорюють суспільні проблеми в цілому та життєві ситуації конкретних людей (“Говорить Україна”, “Стосується кожного”).
3. Культурно-просвітницькі, де розглядається питання культури, мистецтва, обговорюються питання просвітництва (“Світло”).
4. Побутові токшоу, які торкаються сфери облаштування побуту, виховання дітей, приготування їжі (телешоу “Смак’).

Утім, змінюючись і трансформуючись, жанр зберігає свої типологічні ознаки.

• 4. Передумови релігійного телебачення, мета його запровадження

В інформаційному звіті Міністерства культури України “Про стан і тенденції розвитку релігійної ситуації та державно-конфесійних відносин в Україні” вказано, що релігійна мережа в Україні станом на 1 січня 2014 р. представлена 55 віросповіданнями, у межах яких діють 36995 релігійних організацій, зокрема 87 центрів та 295 управлінь, 35460 релігійних громад. Висвітлюють релігійне життя 380 церковних друкованих засобів масової інформації [43]. Також інтереси віруючих громадян у всеукраїнській цифровій мережі мовлення обслуговують 5 православних телеканалів, 1 католицький, 3 протестантські, 1 мусульманський. У контексті нашого дослідження цікавими є статистичні дані щодо кількості ЗМІ у церковних та релігійних організацій, які подані у звіті про мережу церков і релігійних організацій в Україні (станом на 01.01.2017 р: всього – 509, із них 336 – друковані, 23 – аудіовізуальні (радіо й телебачення) та 150 – електронні, що становлять сталу частку загального інформаційного простору нашої держави [26].

Систематизуючи дані про кількість і типи ЗМІ саме християнських конфесій, візьмемо до уваги лише найчисленніші конфесії православних, католиків і протестантів. (див. додаток 1)

Згідно досліджень М. Петрушкевич, виявлена специфіка релігійних радіо та телебачення і їх зв’язок із масовою культурою. Радіо є потужним засобом масової комунікації як світської, так і релігійної. Воно збудовує релігійну комунікацію, ґрунтуючись на продовжені традиції довірливого приватного спілкування, у якому присутні елементи канонічної релігійної комунікації. Особливість використання радіо у релігійній комунікації пов’язана і з масовим характером цього мас-медіа, воно є механізмом культурного розвитку, несилового способу маніпуляції. Радіо орієнтоване на канонічне слово, для нього органічними є проповіді та молитви, євангельська звістка також передається через твори музичного характеру.

Але серед усіх засобів масової інформації домінуючу роль відіграє телебачення. Як свідчить статистика, українці вважають телебачення найпоширенішим і найдостовірнішим джерелом інформації. (див. додаток 2)

Із діяльністю телебачення пов’язана медіа-релігійність – звичний спосіб задовольняти свої духовні та культурні потреби, отримати необхідну інформацію, зняти напругу. Так, під час опитування засуджених 79% тих, хто переглядав програми християнського телеканалу ТБН, надали перевагу програмам з релігійної тематики. При цьому основними причинами були названі відсутність реклами, сцен насилля, розпусти, п’янства та інших негативних сторін сучасного життя. З їх думкою погодилися і працівники колонії [47].

Для релігійної комунікації телебачення стає своєрідною симуляцією релігійного життя, у якому значну роль відіграє поняття комфорту. Екран телевізора творить ілюзію присутності як на сакральних, так і на офіційних релігійних подіях. Телебачення поєднує в собі слухові та візуальні образи і крім наративу пропонує візуальний потік. До сьогоднішнього дня саме телебачення залишається центром та транслятором масової культури [40].

На думку С. Мірошниченка, сьогодні в Україні, на відміну від США і країн Західної Європи, практично відсутні вітчизняні продакшн-студії, які випускають телепродукцію достатнього художнього рівня. Студії такого напряму, які працюють у Рівному та Харкові (студія «Путь», телеканал «Симон»), недостатньо технічно обладнані й потребують фінансової допомоги. Їхня діяльність обмежується здебільшого перекладами західної продукції українською чи російською мовами. Більшість вітчизняних релігійних програм робляться особами, які часом просто не розуміють специфіки теми, і відверта західна халтура тут поєднується з розтягнутими й мало художніми зйомками. Особливо прикро, коли програми на релігійну тему стають такою собі обов’язково-кон’юнктурною «актуалочкою». Адже спрощена, примітивна релігійність може мати не менш тяжкі наслідки, аніж тоталітарна бездуховність [32].

Як для багатьох дослідників, так і для суспільства загалом, віртуальність телебачення на початку сприймалася глядачами як непоєднувана з релігією та свідомістю вірянина. Зазвичай у телебаченні вбачали перш за все засіб розваг, а не як пізнавально-дидактичний ресурс. З іншого боку, воно, як і всі інші види медіа, є засобом поширення інформації та комунікації, а засіб можна використовувати по-різному.

Усе залежить від того, яка визначена мета. Ціль християнського телебачення — привернути увагу глядача до вічних духовних цінностей, які регулюють життєдіяльність людини зокрема і суспільства в цілому, допомогти молоді у вирішенні моральних проблем, визначенні сенсу життя, позиціонувати Біблію як основний критерій істинності, як одкровення Божої волі для блага людини, дати надію людині на вічне життя.

У порівнянні зі світськими телеканалами та телепрограмами, релігійний сегмент українського телебачення є вагомим. До того ж, медіа та релігія як в Україні, так у всьому світі, стають все більш пов’язані між собою. Аналіз телебачення як одного з популярних видів медіа уможливлює виявлення основних напрямів функціонування та тенденції розвитку релігійного телебачення в Україні, яке є значною частиною релігійних ЗМІ, інтернет-простору. ЗМІ духовно-просвітницького характеру стали на сьогодні невід’ємною частиною українського медіапростору. Духовно-просвітницькими програмами наповнений ефір регіональних, загальнонаціональних та спеціалізованих телеканалів. І це закономірно, адже духовне виховання українців сьогодні стало загальнодержавною проблемою, справою всього українського народу. У вирішенні цієї проблеми значна роль належить телебаченню протестантського напрямку [39].

Представники протестантизму в Україні намагаються скоригувати роботу електронних ЗМІ в русло проповіді Євангелія, що тут посідає важливу роль. На відміну від традиційних церков протестантські громади здебільшого самостійно визначають напрям своєї діяльності [48].

Яскраво відображає роботу протестантських громад в Україні у сфері ЗМК Асоціація незалежних християнських мовників «Новомедіа» на чолі з відомим журналістом та громадським діячем Р. Кухарчуком. Високу оцінку діяльності цій структурі дав директор Інституту журналістики В. Різун. На його думку, «Новомедіа» взялася за важливу для української журналістики справу – пропагувати християнські цінності та впровадження їх у професійну діяльність. За твердженням науковця, українській журналістиці не вистачає саме цих принципів.

Найперспективніші галузі самореалізації християнських конфесій – моральне виховання, освіта і філантропія. Протестантів, поруч із православними і католиками, характеризує помітна активність щодо розвитку церковних ЗМК та участі у світському медіапросторі [3].

Представники різних християнських громад, зокрема протестантського напрямку усвідомлюють необхідність «рухатися в ногу з часом» у сфері мас-медіа. Певний акцент робиться на телебачення. Тут головною ідеєю є виховання і пропагування шкали релігійних цінностей тієї чи іншої деномінації, відтворених прямо або частково у різних за жанрами програмах та телепроектах [47].

Передумова появи християнського телебачення пов’язані із масовізацією комунікативних процесів у пострадянському просторі XХI століття, що іменується інформаційною епохою людства, супроводжується формуванням культури, що володіє новими якісними характеристиками (технічною обізнаністю, широкою проінформованістю – з одного боку, а з іншого – розмитістю моральних цінностей). Тоді як класична концепція культури базувалася на спадкоємності, звичаях і традиціях, то сучасна – на різноманітті та поєднанні культур.

 В останній чверті ХХ століття внаслідок інформаційної революції в Україні змінився погляд суспільства на події, факти, відкриття науки й техніки в цілому під дією різноманітних суспільних процесів мобільно змінюється свідомість кожного. Якщо людини минулого століття визначальними чинниками для формування її світогляду були традиції, звичаї, національна культура, то сучасний ідеал молодої людини – синкретизм [44].

Отже, однією із найважливіших характеристик нашого часу є те, що масова культура стає новим релігійним культом з одного боку, а з іншого — зростає інтерес до релігії, яка здатна вирішити нагальні проблеми сьогодення, здатна відповісти на хвилюючі питання буття людини.

 З початком державотворення в Україні з’являються нові підходи до формування національної культури українського народу, які формуються вже у постмодерністському суспільстві. З одного боку ця культура, що проявляється у літературі, мистецтві, мас-медіа силкується відібрати і залишити те краще, що є в попередньому доробку українського народу і трансформує через менталітет особистості все те цінне, нове, що є в інших культурах, особливо в західній європейській культурі. Оскільки в Європі християнство було основною релігією, то і в сучасному європейському просторі саме воно впливає на формування морально-етичних цінностей людини. Україна ж, як європейська держава в умовах демократизації згідно законодавства, надала можливість християнським радіостанціям, телебаченню траслювати свої програми, видавати релігійну літературу [21].

Коли рухнула комуністична ідеологія, заснована на крові і диктатурі, у більшості людей зник сенс життя. Все руйнувалося на їхніх очах. З’явилися не лише матеріальні труднощі, але й духовна порожнеча, безвихідь. Страх перед майбутнім наповнив душі тисячі людей: як далі жити? Для чого? Що відбувається? Чому це так сталося? Цей важкий психологічний стан доводив людей до трагічних наслідків. Хтось шукав винних, звідси революції, часта зміна влади, виїзд за кордон, хтось шукав правди, звертаючись до Бога, про Якого колись чув, але в Якого ще не вірив. Потрібна була правдива релігійна інформація. У демократичній Україні почала з’являтися Біблія та інша духовна література. Наразі християнські конфесії почали створювати власне радіо, телебачення, щоб проповідувати Євангеліє Божої благодаті, яке дарує людині надію, підтримку, душевний мир і справжній сенс життя — життя з Богом. Християнське телебачення наголошує на становленні особистих стосунків з Богом, основаних на довірі і любові, розумінні і дотриманні Божого закону. Таким чином, людям почав відкриватися інший погляд на світ, на людину, на природу, що грунтується на біблійній істині.

В Україні спостерігається позитивна кількісна та якісна динаміка релігійної інформації, яка публікується в мас-медіа часів незалежності держави. Отже бачимо, що за двадцять років незалежності відбулося збільшення інституційної структури релігійних напрямків та організацій в 2,7 рази у кількісному значенні – на 22644 одиниці [див. додаток 3]. З роками ця інформація урізноманітнюється. Засоби масової комунікації не лише прагнуть задовольнити інтереси аудиторії до цієї сфери, але й самі формують певні запити, спонукаючи читачів, слухачів, глядачів більш цікавитися духовним життям своїх співвітчизників [14].

Наразі в Україні сформувалась розвинена система релігійних засобів масової інформації, і їхня кількість зростає з кожним роком. Діячі різних конфесій ведуть теле і радіопрограми з релігійної тематики або беруть у них участь, виступають у друкованих ЗМІ. Усі без винятку конфесії мають сайти або інтернет-портали, сторінки в соціальних мережах, навіть окремі храми та громади представлені в Інтернеті [10].

Політичні процеси в Україні початку ХХІ ст. стали каталізатором суспільних зрушень. Духовенство та віруючі майже всіх конфесій і релігійних організацій брали активну участь у цих процесах, що кардинально змінило уявлення про роль та місце церков у житті соціуму, висунуло нові завдання для представників релігій, віруючих тощо. Ці події змусили по-новому сприймати взаємозв’язок церкви, держави, суспільства, різних соціальних груп, окремої особистості тощо [46]. Всі ці явища знайшли відображення в християнських медіа, за допомогою яких аудиторія дізнається про події, а часто і формує власну точку зору й позиції, які, у свою чергу, викликають поведінкові реакції.

Отже, причинами та передумовами появи християнського радіо та телебачення можна вважати:

а) падіння тоталітарного режиму, який декларативно пропагував морально-людські цінності, поява ідеологічного і світоглядного вакууму в екс-атеїстичній державі;

б) створення незалежної української держави і розвиток у ній демократичних процесів суспільного життя (свобода слова, свобода совісті, свобода віросповідання);

в) переосмислення людського буття, інтерес до релігії (внаслідок зубожіння, загострення сімейних проблем, безробіття, відчуженості і т.п.);

г) пошук сенсу життя кожною особистістю, зокрема “втраченим поколінням”;

д) поява в медіапросторі нової різноманітної, часом суперечливої інформації щодо інших віросповідань.

Отож, все це призвело до активізації духовного життя народу і як результат – народження вітчизняного християнського телебачення та радіомовлення.

Активна поява в телепросторі України нових телеканалів із релігійною програмною концепцією (для України переважно християнською) та їх намагання змінити змістові акценти у сприйнятті телеінформації глядацькою аудиторією, стала альтернативою загальнонаціональним телеканалам. Міжконфесійне (для консолідації зусиль і ресурсів) протестантське ТБ використовує кабельне, супутникове й інтернет-мовлення [47].

• 5. Світовий досвід токшоу на християнських телеканалах

Тележанр токшоу надійно увійшов в життя американських та європейських країн. Найстарішим токшоу в історії телебачення є американська передача The Tonight Show (Сьогодні ввечері). Передача регулярно виходила в ефір з 1954 року в США [64].

Сучасне українське телебачення пропонує телеглядачам ряд форматів телепередач, які так чи інакше копіюють західні моделі телепрограм. Одна із них, породжена в американському ефірному просторі – токшоу – вже стала майже рідною і для наших телеканалів. Сьогодні, якби не декорації чи обличчя ведучих, то відрізнити одне токшоу від іншого за якимись особливостями розкриття тем, специфічною проблематикою, зрештою обличчями учасників чи експертів буває складно (до прикладу, токшоу “Говорить Україна” і “Стосується кожного” та ін.). Можливо тому, навіть в умовах сучасності відчувається перенасиченість подібними форматами, адже кожен провідний телеканал має кілька токшоу. На противагу політичним, розважальним та іншим токшоу, молодіжне токшоу на християнському телеканалі часто стає індикаторами духовного життя суспільства, відповідаючи на його насущні запити. Попри широке використання токшоу в світському телевізійному просторі, токшоу на християнських каналах явище відносно нове.

Глядач, що спостерігає за розвитком подій під час такого токшоу, перебуває в постійній психологічній напрузі, що негативно позначається на його психологічному здоров’ї. Навіть манера мовлення ведучого (інтонації, жести, міміка) породжують тривогу, хвилювання, розпач. Помітно відрізняються християнські токшоу, які несуть надію, спокій, розраду, мають у собі позитив.

2. ТОКШОУ НА ХРИСТИЯНСЬКИХ ТЕЛЕКАНАЛАХ
   • 1. Місце токшоу на християнському телебаченні

Аналізуючи різні токшоу, що транслюються на телебаченні, ми вважаємо, що токшоу на християнському телебаченні мають специфічні риси і заслуговують на те, щоб їх виділити як окремий різновид токшоу – християнські токшоу.

У цій роботі ми спробуємо аргументувати свою гіпотезу, досліджуючи токшоу, що транслювалися на різних християнських телеканалах. Нами були переглянуті 12 токшоу на 9 телеканалах релігійного спрямування, які представляють різні християнські конфесії.

Можна спостерігати, що на теренах християнського телебачення має місце програма токшоу. Телеканал “Глас” пропонує для перегляду токшоу “Літопис. Відлуння епох”, телеканал ТБН – токшоу “Loft time”, телеканал EWTN – “Відверті розмови”, “Новий християнський” – “Наріжний камінь”, “Impact TV” – “Вплив”, “Бог TV“ – “Два портфелі”, токшоу “ВЕЛФ” та “Філадельфія”.

На відомому телевізійному телеканалі “Глас” також презентується токшоу. Це супутниковий український православний духовно-просвітницький телеканал. Позиціонує себе як «сучасне, динамічне, культурологічне телебачення для всієї родини». Мовлення ведеться на двох мовах – українській та російській. На телеканалі транслюється аналітичне токшоу “Літопис. Відлуння епох”, під час якого розглядається широкий спектр тем як наприклад: “Добрі справи до Різдва”, “Великдень. Пасхальна писанка”, “В здоровому тілі – здоровий дух”, “День слов’янської писемності” та ін.

В одному з ефірів токшоу на тему “Великдень” були розглянуті такі питання: Чому і за яких умов священик справою свого життя обирає висвітлення Православ’я у ЗМІ? Яким має бути спілкування Церкви та Православного телеканалу в соцмережах? У чому особливості Великоднього телевізійного ефіру? Відтак, у новій програмі проекту «Літопис. Відлуння епох» мова йшла про Великдень та особливості православного телебачення. Гостями у студії були: архимандрит Аліпій (Світличний), настоятель Київського храму святих апостолів Петра та Павла, О. Побережний, головний художник телеканалу «Глас». Також ми переглянули токшоу на тему “Добрі справи до Різдва”. Варто віддати належне професіоналізму телеканалу, мовній майстерності ведучого токшоу В. Шандро. На токшоу з’являються постаті відомих, цікавих людей. Невід’ємним елементом токшоу є озвучена історична довідка. В цілому, це токшоу гібридного характеру.

Демонструє свої токшоу і російський телеканал ТБН, що позиціонує себе як молодіжне креативне телебачення. На екрани вийшло молодіжне токшоу «Loft time»! Учасниками стали активні молоді хлопці з різних церков, які не бояться сперечатися, відстоювати свою думку, одним словом – дискутувати, досліджуючи актуальні теми. У програмі обговорювались актуальні проблеми молоді і підлітків. Ведучий – музикант, автор і виконавець пісень, автор проекту «Іди, біжи, лети!» Роман Русаненко. На порядку денному: цивільний шлюб, біткоіни, куріння електронних цигарок, веганство, татуювання, гомосексуалізм, субкультури, «лайкозалежність» і соцмережі – модні тренди і ставлення до них християнської Церкви. А також предметом обговорення стали поп-музика, серіали, інтернет-ресурси і ком’юніті, популярні герої медійного простору – християнська молодь і сучасна масова культура.

Також на телешоу дискутували про сучасні види євангелізації, як почати служити, що є свобода, хто такі «ДВР» і багато іншого. Серед гостей токшоу запам’яталися постаті таких людей: Є. Раскатов – настоятель петербурзької Лютеранської Церкви Святої Анни (Анненкирхе), В. Юртов – ведучий радіо «ТЕОС», пастор «Церкви XXI» століття, музикант В. Лавриненко, відомі спортсмени: О. Дмитренко, Д. Кирилов, бізнесмен В. Пастухов, музикант, шоумен О. Гаркуша. До прикладу при обговоренні теми “Тверезість як норма життя”  кожен із запрошених гостей не просто розповідає історію свого життя, але відверто оповідає про жорстоку боротьбу із “зеленим змієм”, що однозначно надихає слухачів і вселяє надію на визволення від залежності.

Досить відомим в Україні є телеканал EWTN кабельного телебачення, що ініціюється римо-католицькою церквою. Українська версія телеканалу розпочала свою роботу з 2011 року і нараховує кілька десятків тисяч глядачів. Цей телеканал також впровадив у трансляцію токшоу християнської направленості “Відверті розмови” з відповідною тематикою, як от: “Християнські цінності в сучасному вихованні”. “Сучасна журналістика”, “Гроші в житті християнина”. “Іти за Ісусом”, “Священник близький до людей”, “Недійсний шлюб”, “Християнська служба порятунку”, “Гендерна загроза” та інші. Постійним ведучим токшоу є священик о. Віталій Козак. Згідно теми, у студії побували різні гості, відповідно до компетентності в тій чи іншій сфері, зокрема: сім’я Черепанських – адміністратори приватної християнської школи, М. Мишовський – головний редактор інтернет-видання Кредо, Радослав Змітрович – єпископ, П. Рабський – семінарист-блогер, о. Роман та інші.

Дане токшоу теж гібридного виду: в залі відсутні глядачі, також практично відсутня дискусія – зіткнення різних (протилежних) точок зору на ту чи іншу проблему. Так, наприклад, надзвичайно актуальним є токшоу на тему: “Християнські цінності в сучасному вихованні”, в ході якого розкриті переваги альтернативної освіти (дошкільної та шкільної) християнського напрямку. Розкривається поняття дистанційної християнсько освіти, в основі якої також лежить християнське вчення про світ.

У токшоу про християнську журналістику, що проходило під девізом “хто володіє інформацією – володіє світом” була спроба розглянути питання: як відбирається інформація для християнських медіа, як її інтерпретувати, щоб вона була об’єктивною, наскільки християнська журналістика виконує євангельську місію та інші.

Отже, токшоу “Відверті розмови” покликане розширити аудиторію телеканалу, пропагувати християнські цінності в житті людей, висвітлювати з позиції свого віровчення актуальні питання сучасності. “Відверті розмови” розкривають історію та життєдіяльність римо-католицької церкви, відповідають на питання вірян, надають їм психологічну допомогу у вирішенні різних життєвих проблем. Тому вони спрямовані, в основному, на свою аудиторію – прихожан католицького віросповідання.

Найбільша кількість токшоу пропонується протестантськими церквами харизматичного напрямку. Так, Новий християнський телеканал презентує токшоу “Наріжний камінь”, що транслюється російською мовою. Його ведучий – Руслан Кухарчук. Програма пропонує різну тематику для обговорення як от: “Сила людської волі чи Боже втручання”, “Розлучення в церкві”, “Християнин й одержимість”, “Виховання дітей”, “Найбільш шокуючі гіпотези”, “Чи є сьогодні чудеса” та інші. З одного боку, серед цих тем зустрічаються актуальні для людей всіх віросповідань, але є серед них і ті, які притягують до себе людей, охочих до сенсацій та чудес, що б могли вирішити їхні проблеми та задовольнити потреби. Варто зазначити, що такі токшоу негативно впливають на емоційний стан глядацької аудиторії (викликають страх, безвихідь). Заяви учасників, судження експертів часто не узгоджуються з християнським біблійним вченням (жінка – пастор). Прихована мета учасників програми – рекламувати свої досягнення, успіхи, себе.

З 2005 року відомий християнський телеканал Impact TV, офіс якого знаходиться в США, розпочав своє мовлення в Європі. Його програми можуть бачити в Україні, Росії, Білорусії. Таке поширення етеру закодовано у самій назві телеканалу – удар, зіткнення, вплив. До речі, саме так, “Вплив” і називається токшоу на цьому телеканалі. В одному з інтерв’ю – Юрій Черневецький – головний редактор телеканалу і водночас ведучий токшоу сказав: “Мені приємно розділяти євангельську платформу з пятидесятниками, харизматами, баптистами, методистами та іншими християнами. Ми повинні бути віротерпимими і миролюбними в рамках Слова Божого” [24].

Вражає широкий тематичний спектр токшоу: розглядається не лише християнська тематика, але й проблематика світського життя, як от: “Язичницько-християнські свята”, “Боротьба Заповітів”, “Не бійся – християнин в період кризи”, “Стосунки в сім’ї”, “Чи плачуть чоловіки”, “Чудо зцілень” та інші.

Переглядаючи один з останніх випусків токшоу “Місія – музика” з ведучим Д. Селюком, можна було не лише почути роздуми про роль музики в житті християн, цікаві життєві досвіди з Богом, але й послухати живу духовну музику від гостей програми: Юрека та Рити Даюк. Також у програмі токшоу “Дитя миру”, присвяченій народженню Ісуса Христа, звучить багато музики, яка природно вплітається в загальну канву програми. Це особливо характерно для релігійних телеканалів харизматичного спрямування.

Заслуговує на увагу токшоу ВЕЛФ, що існує на християнському телебаченні уже кілька років і розглядає цілий спектр загальних тем широкого формату, як-от: “Церква і сучасні медіа”, “Європейські цінності. Підміна понять”, “Місіонерство через соціальне служіння”, “Виклики цифрової епохи у донесенні Євангелія” та інші. Ці резонансні проблеми хвилюють християн усіх деномінацій. У їх обговоренні беруть участь служителі різних конфесій, богослови, журналісти – експерти високого рангу. Ця програма розрахована не стільки на видачу готових рецептів з тих чи інших питань, скільки інформацію для роздумів, намагання спільними зусиллями відповідати на виклики, що стоять перед громадськістю. У будь-якому разі, ВЕЛФ розглядає медіа як інструмент найкращого донесення Євангелія широкому загалу.

Переглядаючи і прослуховуючи токшоу на тему “Контури майбутнього. Глобальні виклики ХХІ століття» нам було запропоновано роздуми над такими питаннями: Що відбувається зі світом сьогодні? Які глобальні виклики постають сьогодні перед людством і християнством. В чому полягає небезпека постмодернізму як ідеології? Глобалізація – це добро чи зло? Учасники токшоу: А. Бокун — пастор церкви «Иоанн Предтеча» м. Мінськ, Я. Лукасик — директор Східноєвропейського лідерського форума. В залі присутні запрошені гості, має місце також зворотній зв’язок із глядачами.

Ще однією актуальною темою, що переймається зараз християнська журналістика є “Церква і сучасні медіа”, – саме таку назву носило токшоу, на якому були присутні засновники студії “Pravda PRO” С. Шараєвський, редактор служби новин медіагрупи «Надія» М. Балаклицький і єпископ церкви «Спасіння» М. Савчук. Модератор: С. Демидович. Роздуми були зосереджені на тому, що світ змінюється і особливо змінився в останні роки. Де ж знаходиться церква в сучасному мультимедійному світі? Чи є сьогодні конкурентоспроможні ЗМІ, що несуть християнські цінності? Цікавими були позиції експертів, насущними – питання глядачів, стислим і обнадійливим для розвитку сучасних ЗМІ – підсумок ведучого.

Досить неординарним є нове християнське телебачення “Бог TV“ як воно само себе презентує: “телебачення загально-християнського напрямку, націлене на служіння всім категоріям російськомовних спільнот, незалежно від національності, віросповідання або конфесійної приналежності. БОГ.TV не є і не буде комерційним проектом, місія якого одержання прибутку, навпаки, суттю каналу є служіння Богу і людям [57].

На телеканалі транслюється креативне токшоу “Два портфелі”. Нескінченні дискусії двох ведучих: Сергія Демидовича – який представляє білий портфель і наповнений оптимізмом і Геннадія Мохненко, що представляє чорний портфель і бажає завжди довести свою правоту. Актуальні християнські теми, різні погляди на події, що відбуваються в Україні і світі і, звичайно, дискусія в якій народжується істина. Часті гості студії – це відомі християнські особистості.

Ми переглянули кілька програм на тему: “Блаженні миротворці…”, “Бог, що прикрашає світ”, “Виховання дітей”. Дане токшоу виділяється своєю радикальністю, категоричністю поглядів, емоційно-експресивною поведінкою ведучих. Звертає на себе увагу різкий безапеляційний тон суджень, зневажливе ставлення до мовленнєвої культури: для ведучих це не має суттєвого значення, для них важлива “гола правда”, донесення своєї позиції і своєї точки зору на ті чи інші речі. Глядацькою аудиторією це сприймається неоднозначно, інколи, грубо і нав’язливо, про що свідчать коментарі у соціальних мережах.

Так, християнська церква “Філадельфія” щотижня пропонує своїй аудиторії токшоу на різні актуальні теми як от: “Церква online. Як відноситись до цього явища”, “90-ті роки і сучасність”, “Як людині зрозуміти своє призначення і Божу волю”, “Якості справжнього лідера. Біблійний образ та інші”. Переглядаючи ці та інші програми слід зауважити, що вони мають гібридний характер і тривалість (від 5 хв до години і більше). В залі можуть бути присутні глядачі, а можуть бути і відсутні. Можливо, професійна підготовка ведучих і експертів і не на досить високому рівні, проте підкуповує їх щирість, відвертість, духовність. Візьмемо, до прикладу, молодіжне токшоу, тема якого “Теорія великої любові”, що відбулося 16 лютого 2020 року. Як бачимо, тема вибрана не випадково – на днях відзначався День святого Валентина, що набув популярності серед української молоді. токшоу проходило у форматі “питання-відповіді”, що особливо схвилювало присутніх як от: що робити, якщо не готовий одружуватись, недостатньо фінансів, але все наче підштовхує до цього? Що робити, якщо людина не вміє любити, бачить в цьому тільки ілюзію та вигоду? Як навчитися любити? Яким має бути хлопець, щоб сподобатись християнці? Що робити, якщо подобається невіруюча дівчина, вона дуже добра та знає, що я – християнин? Як зробити перший крок назустріч? і т.п. Показовим є те, що експертами виступали три подружні пари різного сімейного стажу, які прийшли не з підготовленими заздалегідь відповідями на ті чи інші питання, а старались відповідати, спираючись на свій життєвий досвід та Слово Боже. І хоча, можна висловити свої претензії до їх культури мовлення та вражає переконливість їх відповідей, емоційність, дотепність і щире бажання допомогти молоді розібратися в своїх почуттях.

• 2. Токшоу телеканалу “Надія”

“Надія” — це перший християнський телеканал в Україні в центрі якого є сім’я, сімейні цінності, а також високоморальні людські цінності. Акцент робиться на сімейних стосунках, здоровому способі життя, суспільній злагоді, вірі.

На думку телеведучого С. Степанюка, телеканал не створений для того, щоб розважати віруючих людей, основна мета каналу – місіонерська: нести Євангеліє, цю добру вістку людям, які її не знають.

Перший вихід в ефір відбувся у серпні 2008 року. З 2013 року телеканал «Надія» працює цілодобово. Прямі ефіри транслюються на 20 країн з дубляжем шістьма мовами. Перегляд каналу доступний через супутниковий та кабельний зв’язок, через мобільні додатки і на офіційному сайті tv.hope.ua. Контактна аудиторія каналу в кабельних мережах перевищує три мільйони глядачів. Щодня виходять програми із сурдоперекладом. Телеканал надає свої програми для трансляції низці регіональних провайдерів [34].

До сітки програм входить декілька токшоу, серед яких молодіжне токшоу “Поспілкуймося”, що виникло на зразок американського молодіжного токшоу «Let’s talk» на телеканалі “Hope Channel International“, в якому керівник всесвітньої церкви АСД спілкувався з молоддю з різних країн. На телеканалі “Надія” було вирішено зробити за схожим форматом, але не з одним гостем, а з різними людьми.

Початок появи прямоефірного токшоу “Поспілкуймося” на екрані датується червнем 2009 року. Програма планувалась до виходу щомісячно, згодом – частіше, 2 рази на місяць. А з 2011 року глядач міг побачити її щотижня, адже рейтинг програми зростав.

Першими телеведучими токшоу були Сергій Степанюк – священнослужитель і журналістка Олександра Дмитренко.

Програма “Поспілкуймося” ставила за мету – запрошувати відомих, публічних людей, які могли б поділитися своїм досвідом, мотивувати тих, хто їх буде дивитися і слухати, щоб гості програми могли отримати перемогу над гріхами як от: шкідливі звички, порнографія, лінь тощо.

Тематика охоплює молодіжні спектри життя, розглядає проблеми, що постають перед молоддю. Серед них можна виокремити такі, що набрали найбільшу кількість переглядів на Ютуб: “Кінець світу” (7,1 тис. переглядів) та в “Пошуках своєї половинки” (6,7 тис переглядів). Також викликали ажіотаж такі теми, як “Зрада” (4,8 тис. переглядів), “Дружба між хлопцем та дівчиною” (1,9 тис. переглядів), “Цивільний шлюб” (1,8 тис переглядів), “Порнографія” (1,4 тис. переглядів).

Залежно від тематики у студію запрошувались гості програми Даниїл Ребанд (богослов), Лідія Нейкурс (психолог, сімейний консультант), Понятовська Лілія (лікар АIIAS), Олег Боков (керівник молодіжної громадської організації “Urstream”, Олександр Лісічний (теолог, філолог, психолог), та священнослужителі – Олександр Скібельский, Роман Циганюк, Роман Проданюк, Олег Харламов, Володимир Боровий, Володимир Куцій, Олександр Мещеряков, Генадій Касап. Гості ведуть себе вільно, невимушено, в їх манері поведінки відчувається щирість, зацікавленість, відсутність повчального менторського тону, хоча вони і є досвідченими проповідниками, фахівцями у своїй галузі.

Аудиторія з різних куточків України і за її межами. В сценарії використано інтерактивні форми: презентації, досліди, залучення аудиторії до дискусії.

Програма проіснувала до 2014 року.

Продовженням концепції програми “Поспілкуймося” є токшоу “Так чи інакше”, що вийшло в ефір 2016 року. Це молодіжне токшоу, що зачіпає неоднозначні, спірні питання та шукає правильної відповіді в дискусії. На токшоу піднімаються 2 різні позиції з приводу питання, та аргументовано пояснюються; ведучий, священнослужитель Олександр Михайловський, — модератор двох точок зору. Основні питання, що порушуються: громадянський шлюб; атеїзм; нетрадиційна медицина; заміж по любові чи з розрахунку і т.п. Особливості токшоу: в програмі беруть участь невіруючі молоді люди, які шукають відповіді на ці та інші питання [34].

Новий сезон молодіжного, гостросюжетного проекту токшоу “Так чи інакше” продовжився у 2018 році з новим телеведучим – Кирилом Андрєєвим.

Токшоу виходить в ефір щотижня, програма швидко набирає обертів, завойовує молодіжну глядацьку аудиторію відвертістю, неупередженістю, свободою вислову, атмосферою невимушеності.

Гостями програми є контингент різного віку (не лише молодь), різної статі, соціального статусу та віросповідань. Особливу увагу глядача привертає “післямова” експертів та гостей програми, коли вони на камеру висловлюють заключні думки, дають оцінку почутому, коментують якісь події, вчинки.

Всього було підготовлено і знято 13 програм першого сезону і 27 програм – другого, які можна переглянути на офіційному сайті “Голос Надія”. Серед них такі як: “Поговоримо про секс” (4 050 переглядів), “Атеїсти проти віруючих” (3 640), “Порно дивитися онлайн, безкоштовно” (3 039 переглядів), “Розпуста: хто винен?” (2 169), “Де моя доля?” (1 307), “Місце жінки біля плити чи на роботі?” (1230), “Алкоголь “в міру”” (960 переглядів) (751), “Люблю його гроші” (633), “Веганство – хвороба 21 століття” (544).

Як бачимо, з кількості переглядів токшоу рейтинг програми знижується. Можна припустити, що це відбувається через невідповідність тематики запитам глядачів: “Місце жінки біля плити чи на роботі?”, адже сучасні жінки, в тому числі й християнки не розглядають в своєму житті такого вибору. Перевага в основному надається кар’єрі, а не сім’ї та господарству. Або ж візьмемо до прикладу тему “Алкоголь в міру”, – на жаль в культурі нашої країни вживання алкоголю “в міру” є нормою, навіть християнські конфесії під час причастя приймають алкоголь (вино).

Ще однією з можливих причин таких низьких показників перегляду є зміна іміджу ведучого. Кирило Андрєєв – ведучий телепрограм “Дивовижні факти”, “Реформація R500”, “2-Я одне життя”, – долучається до програми “Так чи інакше” і вживається в незвичну для нього роль шоумена.

У 2018 р. у травні стартував новий короткотривалий телепроект «Медреформа: Реалії». Це дискусійна телеплатформа, яка виходила в ефір щочетверга о 19:00 на телеканалі “Надія” і було підготовлено 30 випусків.

Токшоу став відповіддю на запит часу: Міністерство здоров’я впроваджувало реформу в медичній галузі, і слід було розкрити її суть, показати її поетапне втілення. Метою даного проекту стало – поінформувати населення України щодо медреформи, обговорити різні питання, пов’язані з нею.

Програма відноситься до гібридного жанру, адже відсутні глядачі у студії, а зворотний зв’язок відтермінований посиланням на сторінку “Проект Здоров’я” у соцмережі Facebook та телефонним зв’язком. Телеглядачі неодноразово зверталися до гостей студії з нагальними питаннями, на які отримували конкретні відповіді.

У цьому телепроекті розглядали за допомогою відкритого обговорення різноманітні питання медреформи та представлення різних позицій з боку впроваджувачів та тих, кого вона стосується.

На токшоу розглядали такі питання: Як знайти сімейного лікаря? Вакцинувати дитину, чи ні? Чи вистачить коштів на ліки? Чи покриє держава витрати на лікування?

У програму «Медреформа: реалії» запросили ведучих: Сергія Степанюка і Уляну Пчолкіну – колишню чемпіонку з карате на Паралімпійських іграх. Вийшло 13 випусків програми. У програмі брали участь не тільки віруючі, але й світські лікарі, що ділились своїм досвідом, представники Міністерства здоров’я, які озвучували інформацію щодо профілактики та охорони здоров’я. Гостями є професіонали своєї справи, публічні особи як, наприклад, педіатр, шоумен Євген Комаровський. А також представники Міністерства охорони здоров’я України – Олександр Ябчанка, заступник міністра охорони здоров’я України Олександр Лінчевський, заступник голови правління Українського лікарського товариства Костянтин Надутий, член громадської ради при МОЗ, лікар Євген Гончар, нейрохірург Антон Шкіряк, лікар-хірург Давид Нога, завідувач амбулаторії загальної практики – сімейної медицини центру первинної медико-санітарної допомоги м. Києва Олександр Подлесоцький, сімейний лікар приватної клініки Ангелія Сергій Серденюк, один з засновників електронної системи Helsi.me – Андрій Канюка.

Питання медицини розглянуто в ракурсі моралі та в світлі біблійного принципу: тіло, душа і дух людини неподільні і взаємозалежні.

Найактуальніші теми: “Медреформа: що потрібно знати?” (1,4 тис.),“Безкоштовні ліки”, “Медреформа: реалії – відкрита дискусійна телеплатформа” (853), Як впливає вакцина на ваше тіло (690), “Українські лікарі майбутнього” (485), “Швидка медична допомога” (419) – стільки переглядів отримали ці програми.

У програмі використовують інтерактивні елементи: -відео, фотоматеріали, результати наукових досліджень, статистичні дані, історичні довідки, спілкування з аудиторією з допомогою різних способів комунікації (мобільний зв’язок, соцмережі)

Проект тривав до грудня 2018 року.

Християнське токшоу “Удивительные факты” – це прямоефірна програма, що вийшла на екран в жовтні 2013 року і тривала впродовж трьох років до грудня 2016 року.

Автори програми переконливими фактами з Біблії спростовували людські домисли і намагалися глибше розуміти біблійні істини. Вона створена, щоб пролити світло на звичні для людей поняття, обряди, традиції. Перш ніж вийти в ефір, досить тривалий час вироблялась концепція цього складного проекту, адже потрібно з великої кількості інформації по тій чи іншій темі вибрати головне. Випуск триває годину, а на її підготовку витрачався тиждень. Також учасники програми живуть в різних куточках країни. Програма була створена завдяки запитам, листам, дзвінкам глядачів християнського медіа.

Глядачі програми – люди різних деномінацій, що з власної ініціативи записуються на зйомки чергового випуску проекту. При цьому вони знайомляться один з одним і надалі підтримують дружні стосунки, спілкуються на духовні теми.

Даний проект – зразок гібридного токшоу, де відсутні гості, а є лише експерти і глядачі. Експромт, невимушена атмосфера, вільний обмін думками.

За 3 роки існування токшоу було підготовлено 63 випуски програми, що розглядала широкий спектр питань суспільного та духовного життя, як-от: “Другий прихід Христа: коли і де?” (337 790 переглядів), “Чи дійсно померлі ж мертві?” (58 919), “Загробне життя” (42 919), “Антихрист і знак звіра” (35 347 переглядів), “Субота і неділя” (34 212), “Як правильно хреститись” (30 188 переглядів), “Чи Бог створив диявола” (23 275), “Війна Бога і диявола” (26 268), “Знак звіра” (22 942), “Що таке життя” (22 931) та інші.

Теми обиралися медіа-групою цього проекту на чолі з редактором Артемом Щербанюком.

У кінці кожної програми глядачам пропонувалася безкоштовна серія уроків “Верую”, що містить матеріали даного проекту.

В Ютубі мають місце різні відгуки на програму “Удивительные факты”, здебільшого позитивні. Ось кілька з них: “Дуже цікава програма! Ви знаєте, вийшло так, що я сам вивчав Біблію. Це було в СРСР в 80-х роках. Але що дивно, я зрозумів що субота це день Божий. І до сих пір так вважаю, хоча не є членом будь-якої церкви.” (Сергій Александров). “Дуже доступно і зрозуміло пояснюють, спасибі, головне, посилаючись на Святе Письмо!” (Марія Р.).

Показовим є відгук на офіційному сайті телеканалу 1+1, що слугує рекламою для токшоу: “У циклі передач – символи християнської віри, свята і традиції, безсмертне і загробне життя, справжній піст. Гості студії – експерти-історики, богослови допоможуть глядачеві розібратися в основах їх віри і усвідомлено робити вибір у повсякденному житті.” [52].

Дискусія з хвилюючих глядачів питань продовжується і за межами телестудії, де творці програми відповідають на глядацькі коментарі. Так, наприклад, з теми “Закон свободи” (10 заповідей) розгорнулися дебати: “У Новому заповіті  – вірувати в Ісуса і любити людей так як Він полюбив нас, – це і є заповіді закону свободи”, на що творці програми дають аргументовану відповідь: “У Новому Завіті є дві великі заповіді: Ісус сказав йому: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю і всім розумінням твоїм: це є перша і найбільша заповідь; А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе; на цих двох заповідях увесь закон і пророки стоять” (Матвія 22:37-40) [6]. Закон і пророки – це Старий Завіт. Ці заповіді є фундаментом всього Писання. Вони не скасовують написаного в Старому Завіті, але підтверджують, написане в ньому. Хто любить Господа, той буде любити і Заповіді Його. Закон свободи у Христі звільняє від закону гріха і смерті, а не від Закону Десяти Заповідей.”

Але які б погляди не існували на цей проект, він став яскравим і неординарним.

Ведучим програми в обох сезонах був Кирило Андрєєв. На нашу думку, він плавно і точно формулює запитання, окреслює проблему і скеровує потік думок учасників телепередачі у визначеному напрямку.

Ключовою фігурою кожної програми був пастор, президент Східно-Дніпровської конференції Сергій Молчанов. Також, експертами виступали богослови Фелікс Понятовський, Валерій Рябой, Ігор Корещук, Богдан Коваль, В’ячеслав Дем’ян, Василь Костюк, Володимир Боровой, Володимир Самоденко, Леонід Волощук.

Продовженням програми 2 сезону “Удивительные факты” є впровадження телепроекту “Реформація R500”, що був започаткований 13 квітня 2017 року з нагоди відзначення в Україні 500-річчя Реформації, в якому брали участь експерти з історії та теології. Програма мала на меті показати доленосне значення Реформації для багатьох народів Європи і можливість духовних реформ в Україні, які утвердять українську державу в її історичному поступі. Це щотижнева програма, яка виходила в прямий ефір щочетверга до кінця 2017 року. Всього нараховується 42 випуски.

Спочатку цей проект мав філософсько-теологічний напрямок, порушувалися питання як-от: “Генріх ІІІ і його зв’язки” (1119), “До волі покликані” (970), “Реформація в Речі Посполитої” (944), “Генріх IV Наварський” (935), “Дух свободи” (750), “Віра рухає гори” (742), “Тільки Богу слава” (690) “Єдиний посередник” (639) та інші. З часом програма стала носити більше історичний характер і глядачі могли долучитися до історії Реформаційного руху, його впливу на хід історичних подій в різних країнах, а також на економіку, науку, мораль, культуру народів, що в свою чергу, дало поштовх кожному зокрема, змінити своє життя.

Отож, ця програма розширює кругозір слухачів стосовно історії протестантського руху в світі, в Європі, в тому числі й Україні, розкриває значення реформації. Програма проходила під девізом “Sola Scriptura. Sola Fide. Sola Gratia. Solo Christos. Soli Deo Gloria”, що означає “Тільки Біблія. Тільки віра. Тільки благодать. Тільки Христос. Вся Слава Богу”. Токшоу ставить за мету на належний рівень підняти авторитет Божого Слова, яке здатне робити рішучі зміни як в суспільстві в цілому, так і в житті кожної людини особисто.

Це токшоу, що виходило у форматі інтерв’ю. Згідно тематики була оформлена студія, змінено імідж ведучого. Глядачі в студії були відсутні.

Як результат програми – зросла зацікавленість до вивчення Біблії, публікації матеріалів з питань реформації, – про що засвідчив керівник заочної біблійної школи Олександр Савін у програмі Ангели Надії: “Після появи телепрограми глядачі цікавилися чи є ці матеріали в друкованому вигляді, як їх отримати, щоб краще зрозуміти почуту інформацію [56].

У ролі експертів на проекті виступали науковці, теологи: О. Мукомелець (магістр історії), Ігор Корещук (доктор богослов’я), Олександр Присакар, Ярослав Лукасик, Петро Котляров, Андрій Гринишин, Володимир Дятлов, Євген Лебедєв, Василь Костюк, Віталій Нероба, Богдан Коваль, Сергій Антонюк, Роман Проданюк – це особи різних деномінацій, які об’єктивно висвітлювали теми, що цікавлять християнський протестантський світ.

Творча група проекту “Реформація R -500” прагнула наблизити ідеї Реформації до сучасності, показати переваги Реформаційного руху в Європі, необхідність реформування усіх сфер суспільства, а не лише релігійної. Реальні зміни в країні можливі лише завдяки революційному прориву Реформації в свідомості кожного.

Телеканал “Надія” продукував токшоу як один із видів інтерактивних тележанрів, що перетворює телебачення в засіб “особистої” комунікації, адже токшоу концентрує увагу на обговоренні життєвих історій співзвучних з життям глядачів чи реальних суспільних та історичних подій, які хвилюють глядачів і складають для них цінність.

Отже, розглядаючи різні токшоу на християнському телеканалі “Надія”, можна сказати наступне.

По-перше, поява токшоу на християнському телебаченні продиктована не стільки підвищенням рейтингу телеканалу, скільки викликами часу (“Медреформа: реалії”, “Реформація-500”, Удивительные факты), запитами молоді (“Поспілкуймося”, ‘Так чи інакше”).

По-друге, творчий колектив телеканалу “Надія” вдався до формату токшоу як засобу презентації духовних цінностей, заснованих на незмінних біблійних принципах.

По-третє, під час обговорення актуальних тем, проблем сьогодення учасники токшоу висловлюють різноманітні погляди, відсутні конфліктні ситуації, конфронтація протилежних позицій. При цьому гостей, учасників програми закликають до толерантності, поваги до думки опонентів.

По-четверте, якщо зустрічаються суперечливі думки з приводу певного аспекту життя чи події, ведучий намагається збалансовано підійти до висвітлення проблеми, надавши змогу кожному аргументувати свою позицію.

По-п’яте, токшоу надають альтернативу вибору кожному глядачеві, не нав’язуючи позицію власної думки, пов’язаної з доктриною віросповідання.

Проте незначна кількість переглядів токшоу в Ютуб може свідчити про брак фінансової забезпеченості медіа проектів телеканалу, низький професіоналізм колективу, вибір мало актуальних тем, відсутність нових цікавих ідей, упереджене ставлення до християнських телеканалів з боку глядачів як до джерела достовірної інформації.

• 3. Специфіка і тенденції розвитку християнських токшоу

Що стосується християнських токшоу, їх тематика визначається також актуальністю проблем, що хвилюють громадськість, але незважаючи на жваву дискусійну розбіжність поглядів учасників токшоу, гостей, токшоу налаштовує аудиторію на біблійний погляд з обговорюваної проблеми, на позитивне мислення, показуючи переваги налагодження стосунків між людьми (в сім’ї, родині, будь-якій іншій спільноті) через призму християнських цінностей. Висока професійність токшоу визначається ерудованістю його ведучих, експертів, вдалим вибором тематики, щирістю та відвертістю гостей – учасників токшоу. Створюючи токшоу автори та ведучі намагаються привернути увагу не до героїв програми, а до проблеми, не виставляючи приватне життя особистості на людський осуд, а навпаки, стараються не образити, не принизити почуття гідності її учасників.

На думку К. Андрєєва, одного з ведучих християнського токшоу “Так чи інакше”, суттєва різниця між цими токшоу полягає у правдивості історій учасників, тоді як світські токшоу дозволяють собі використовувати вигадку, щоб створити інтригу, завоювати інтерес глядачів, тому світські токшоу готують так звані постановочні сценарії, в яких відводять певні ролі учасникам токшоу.

Токшоу – максимально персоніфікована екранна форма. А. Яковець наголошує, що токшоу, шоу ток – телевізійні жанри, що характеризуються, насамперед, такою рисою як видовищність, яке привертає увагу глядачів різних вікових груп, соціального статусу одночасно [55]. Хоча християнські токшоу не користуються такими прийомами в токшоу, які б створювали гострий конфлікт чи скандал, і цим привертали до себе увагу глядача, але варто зауважити, що християнським токшоу не вистачає яскравості, видовищності. Можливо, в цьому криється одна з причин їхнього низького рейтингу.

Токшоу українських телеканалів (“Стосується кожного”, “Говорить Україна”) спрямовані на широку аудиторію, починаючи від молодих людей і включаючи людей похилого віку, залежно від тематики і проблематики шоу. Воно орієнтується на інтереси більшості. Християнське мають свою цільову аудиторію. Наприклад, токшоу “Поспілкуймося” і токшоу “Так чи інакше” в основному зорієнтовано на молодіжну аудиторію, “Реформа-500” – на людей зрілого віку, що цікавляться питаннями духовності, “Медреформа Реалії” – в основному, на потенційних пацієнтів медичних закладів і т.п.

Для різних українських токшоу учасники програми є практично героями свого життєвого серіалу, виставляючи своє життя на огляд широкого загалу. І немає значення для багатьох, якого плану героями вони є – позитивними чи негативними. Для політичних токшоу – це можливість уже відомих людей зробити собі рекламу, піар. Зовсім іншу мету переслідують християнські токшоу. Ведучі не акцентують увагу на собі (своїй ерудиції, своєму красномовстві і т.п.). Учасники та гості також не розглядаються як головні герої токшоу. Завдання християнських токшоу – привернути увагу реципієнтів до тієї чи іншої проблематики, пропагуючи справжні духовні цінності, спрямувати пошуки вирішення проблеми до Біблії як Слова Божого, живого та дієвого, що змінює життя тих, хто до нього звертається. А отже тут проглядається ще одна суттєва різниця: в результативності програми. Так у сучасних токшоу “Говорить Україна, “Стосується кожного” з метою допомогти вирішенню проблем конкретних людей долучаються професіонали в тій чи іншій галузі (адвокати, хірурги, косметологи і т.п.) – свого роду спонсори, що заодно розглядається як реклама їх діяльності. Тоді як християнські токшоу спрямовують, направляють людину у вирішенні своєї життєво-важливих питань з урахуванням релігійних цінностей їх конфесій.

Здебільшого, у різних токшоу, на відміну від християнських відчувається напруженість атмосфери, наелектризованість ефірного простору через драматизм ситуації, який передається, як правило, в емоційно-експресивній поведінці учасників (у формі сварок, скандалів, з уживанням відповідної нелітературної лексики). Під час проведення християнських токшоу теж має місце емоційність, розбіжність поглядів, проте сама атмосфера передачі відповідає основним культурним нормам людської поведінки (ввічливість, повага до думки іншої людини, виваженість у словах і т.п.).

Токшоу на християнському телебаченні з’явилося як відповідь на виклики суспільства, зокрема молодого покоління, що зіткнулося з чималою низкою етичних проблем. При підготовці та випуску християнських токшоу з’являється багато труднощів: якісний рівень професійної підготовки працівників мас-медіа – учасників програми, особливо це стосується ведучих як ключових фігур токшоу. Тому християнським телеканалам дуже важливо зосередити більше уваги на підбір учасників програм (експертів, гостей, в першу чергу – ведучих). Правильною є позиція телеканалів, які створюють свої сторінки в соціальних мережах (ютуб-канали), що дають змогу переглядати відео програми в зручний для користувача час. Вони є доступним засобом оперативного зв’язку і дають можливість розширити аудиторію телепрограм токшоу. Переглядати різні відеотрансляції токшоу користувачі можуть в будь-якому місці, у будь-який час, що дуже важливо в епоху прискорення.

Стихійні лиха, епідемії, війни викликають у людства страх перед майбутнім, що виливається в пошук сенсу життя. І токшоу як телевізійний жанр дає змогу обговорити насущні питання буття і отримати на них відповіді. Тому християнським токшоу потрібно запропонувати цікаві ідеї для втілення, що є значно ширшим поняттям, ніж просто тема програми. Ці ідеї мають виходити з біблійного вчення, основа якого закладена в словах “полюби Бога і полюби ближнього”. Благородна мета християнського телебачення в цілому, в тому числі й токшоу, – донести Євангеліє спасіння, що може бути досягнуте лише подібними методами. “Співробітники Господа повинні використовувати всі свої здібності та знання для Нього… Найкращі думки, найблагородніші почуття будуть зростати і привноситись у роботу, щоб небесні сили могли трудитися разом з людськими істотами”, – так зверталась до журналістів Е. Уайт ще в ХІХ ст. Ці слова актуальні й сьогодні [50].

Для розвитку християнського телебачення потрібен також серйозний фінансовий внесок не лише для оплати роботи учасників програми, знімальної групи, але й для придбання необхідного обладнання (технічних засобів, декорацій, музичного оформлення та ін.). З цією думкою погоджується В. Лебединський, тому варто скористатися послугами Всесвітньої мережі, де можна продовжувати своє спілкування з глядачами тієї чи іншої програми на офіційних сайтах телеканалів та сторінках соцмереж [29].

Проект токшоу був запозичений з американського та західноєвропейського медіа простору і за короткий час свого існування на східних християнських телеканалах він шукає своє бачення згідно культурних, національних рис, менталітету. Це, на нашу думку, є одним з основних напрямків розвитку токшоу на телебаченні.

Зовнішні комунікації (ЗМК) дуже сильно залежать від згуртованості релігійних організацій, від успішності внутрішніх комунікацій. Тому порушення єдності, взаєморозуміння, цілеспрямованості (місійності) релігійних організації призводить до зниження ефективності їх діяльності. В світлі вищесказаного, турботою творчих колективів християнських телеканалів має бути добір спеціалістів – посвячених християн – кваліфікованих, ерудованих, креативних, високоморальних. [45]. Ця думка закладена і в зверненні вістниці Божої – Е.Уайт до працівників друкованих видань: “Наші заклади, організації нададуть справі Божій потрібного характеру, якщо їхні працівники свідомо й у повній мірі присвятять себе Богу і будуть являти собою силу Христової благодаті, яка здатна змінити їхнє життя… Послідовники Христа в своїй діловій сфері життя повинні бути носіями світла для світу [50].

• ВИСНОВКИ

Токшоу – відносно новий жанр на християнському телебаченні. Він проходить етап становлення, тому його жанрове визначення представляє певну проблему в сучасній науці. Класифікація жанру є різною, враховуючи ті чи інші критерії, покладені в основу (тематика, спосіб передачі інформації).

Вдалося встановити, що телевізійна програма токшоу, яка реалізується у режимі живого мовлення на екрані телевізора, належить до інтерактивного способу мовної комунікації і відбувається у формі діалогу, бесіди, дискусії тощо.

Досліджуючи та аналізуючи різноманітні токшоу на християнських медіа, ми дійшли таких висновків:

1. Токшоу як один із популярних сучасних тележанрів демократизує громадську думку, орієнтуючи її на пошук консенсусу у розв’язанні складних суспільних проблем.
2. Мета християнських токшоу суттєво відрізняється від інших класичних токшоу – це донесення ідеї покращення стосунків між людьми через поглиблення стосунків з Богом. Залежно від тематики токшоу мають різні цілі, спрямовані в першу чергу на підвищення рейтингу телеканалу, тоді як християнські токшоу спрямовані на спасіння людини через відкриття любові Бога, який хоче мати близькі особисті стосунки з нею і який тільки один може відповісти на всі хвилюючі життєві питання.
3. На нинішньому етапі токшоу відносяться до числа сучасних інтерактивних засобів ЗМІ, тому їхні автори зацікавлені в підтримці і збереженні аудиторії. Для досягнення цієї мети часто застосовуються рекламні технології (анонси, рекламні ролики). Проте цього недостатньо, потрібні цікаві креативні ідеї, новітні формати тощо.
4. Деякі відомі християнські телеканали транслюють токшоу, тому що дана програма відповідає запитам сучасності, викликає глядацький інтерес, підвищує рейтинг телеканалів, що був визначений нами за переглядами на інтернет-платформі Ютуб. (додаток 4)
5. На відміну від світських телеканалів, де під час токшоу часто створюються штучні ситуації, використовуються конфлікти не стільки для з’ясування істини, скільки для рекламування тієї чи іншої особистості (судження якої, в силу її знаменитості, сприймаються як правильні, достовірні), християнські токшоу під час обговорення різних тем звертаються до реальних подій, які можуть мати місце в житті будь-якої людини.
6. Порівнюючи тематику християнських і нехристиянських токшоу, ми дійшли висновку, що на цих програмах розглядаються спільні проблеми пересічних громадян, їхнього повсякденного життя, адже багато подібних питань хвилюють як віруючих, так і невіруючих людей, проте підхід до розв’язання цих проблем кардинально протилежний. Якщо світські токшоу використовують авторитет і майстерність експертів, то християнські токшоу звертають погляд до людей до Біблії як авторитетного слова Божого, пояснюючи його з погляду доктринальних позицій своєї деномінації.
7. Якщо не християнські телеканали дозволяють собі під час проведення токшоу свободу висловлювання (мається на увазі не просто культура спілкування, а й манера поведінки ведучих, учасників, експертів), то в християнських токшоу діють правила самообмеження, тобто задіяні в токшоу особи обминають негативні аспекти тієї чи іншої теми, які можуть, на їхню думку завдати шкоди глядацькій аудиторії, власне, й самій програмі.
8. Особлива постать у токшоу – це ведучий (модератор). Ведучі християнського токшоу розуміють відповідальність за репутацію телеканалу, а головне – сприймають свою роль ведучого як служіння Богові. Тому вони мають нести правдиву інформацію, вести себе толерантно, тобто з повагою до окремих позицій учасників, які мають іншу думку. На відміну від популярних ведучих світських токшоу, вони не намагаються привернути до себе увагу, а спрямувати погляд глядачів вгору до вищої мети – самовдосконалення, духовного збагачення.
9. Ставлення до того, що відбувається у студії, можуть активно висловлювати і телеглядачі, які присутні у студії (ставити питання, дати оцінку, залишити відгук через телефонний зв’язок, соцмережі, мобільні додатки). Це дає змогу авторам програми враховувати всі побажання та зауваження при підготовці наступного випуску програми. Проте вони як учасники процесу комунікації, теж залучаються до створення програми токшоу, беручи участь у процесі спілкування одномоментно. Вони можуть ставити запитання гостям, коротко коментувати виступи, висловлювати думку щодо проблеми. Іноді із залу звучать зауваження щодо виступу гостя. Але такі дії не супроводжуються шумовими ефектами як от: сміх, невдоволення, тупотіння ногами. Як схвалення якоїсь позиції учасника можуть звучати оплески.
10. Перспектива розвитку релігійного телебачення вбачається у переорієнтації на інноваційні проекти, комунікацію телепродукції з віддаленою аудиторією через інтернет-мережу, яка не прив’язана до місця, часу, території.

• Список використаної літератури:

1. Алекберова, А. А. Понятие и система телевизионных жанров / А. А. Алекберова. — Текст : непосредственный // Современная филология : материалы I Междунар. науч. конф. : международная н / Алекберова Айсель Асифовна – Уфа, 2011. – 272 с.
2. Багиров Е. Очерки теории телевидения / Е. Багиров. – Москва: Искусство, 1978. – 151 с.
3. Балаклицький М. Перспективи протестантської журналістики / М. Балаклицький // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сер.: Журналістика. – К., 2008. – Вип. 16. – С. 123
4. Бачинин В. Христианское телевещание в пенитенциарной системе / Социологические исследования, No 3, Март 2007, C. 104-106
5. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: Academia, 2004. – 944 с.
6. Біблія: [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.my-bible.info/biblio/ukrainskaya-bibliya/index.html
7. Біографія Джо Франклін [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://ru.qwe.wiki/wiki/Joe_Franklin.
8. Богорад Т., Нестеренко О. Жанр телевізійного токшоу як етно соціокультурний феномен // Теле- та радіожурналістика. – 2019. – Вип. 18. – С. 94-107.
9. Бойко А. А. Релігія в мас-медіа України : тексти лекцій / А. А. Бойко. – К., 2009. – 158 с.
10. Бойко А. Характер висвітлення етнорелігійної проблематики у мас-медіа України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філ. наук: спец. УДК 070.215 / Бойко Алла.
11. Борецкий Р. Цвик В.Л. Телевизионная журналистика: История, теория, практика: Учебное пособие — М.: Аспект Пресс, 2004. — 382 с.
12. Бурмака М. В Телевізійні програми в контексті українського телебачення: дис. канд. філол. наук: 10.01.08 / Бурмака Марія Вікторівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К., 2004. – 244 арк. – арк. 164-197
13. Вартанов А. С. Актуальные проблемы телевизионного творчества : учеб. пособие / А. С. Вартанов. – М. : Высш. шк., 2003. – 320 с. 26
14. Владиченко Л. Аналізуючи таблиці… Облік динаміка розвитку релігійної мережі України [Електронний ресурс] / Лариса Владиченко // Релігія в Україні. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/41492/.
15. Германская головоломка [Електронний ресурс]. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.1tv.ru/shows/puteshestviya-urganta-i-poznera/germanskaya-golovolomka.
16. Гетьманець М. Ф. Сучасний словник літератури і журналістики / Михайло Феодосійович Гетьманець. – Харків: Прапор, 2009. – 382 с.
17. Глас [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://glas.org.ua/
18. Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах / Д. Григораш. – Львів: Видав. об”єднання “Вища школа”, Вид-во при Львів. держ. ун-ті, 1974. – 293с.
19. Жукалюк Микола. Крізь бурі, шторми, лихоліття / М. Жукалюк. — Київ: Джерело життя, 2009. – 544 с.
20. Жукалюк Н., Любащенко В. История церкви христиан Адвентистов седьмого дня в Украине / Николай Жукалюк, Виктория Любащенко. — К.: Джерело життя, 2003.
21. Закон України про свободу совісті та релігійні організації [Електронний ресурс] // с.12 – Режим доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12.
22. Засурский И. И. Масс-медиа второй республики. — Изд-во Московского университета Москва, 1999. — 190 с.
23. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: підручник / В. Здоровега. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Л.: ПАІС, 2004. – С. 140
24. Інтерв’ю з президентом телеканалу Impact Черневецьким Ю [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.protestant.ru/media/music/media/article/66176
25. Карпенко В. Журналістика – основи професіональної комунікації; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. – К.: Нора-прінт, 2002. – 348 с.
26. Козиряцька С. А. К 59 Мережеві християнські видання українського медіапростору: монографія / С. А. Козиряцька. – Запоріжжя: Просвіта, 2017. – 192 с.
27. Колодний А. Релігійне сьогодення України, Наукова збірка. — К., 2009.
28. Лавриш Ю. Суспільство зрозуміло, що Церква — це жива структура! [Електронний ресурс] / Ю. Лавриш – Режим доступу до ресурсу: http://news.ugcc.ua/interview/susp%D1%96lstvo_zrozum%D1%96lo_shcho_tserkva__tse_zhiva_struktura__rel%D1%96g%D1%96yniy_zhurnal%D1%96st_yul%D1%96ana_lavrish_81977.html.
29. Лебединский В. Как сделать христианские сайты эффективными [Електронний ресурс] / В. Лебединский. – 2004.
30. Малуха. Миссия церкви в цифровую эпоху [Електронний ресурс] / Малуха. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.slideshare.net/jesfor/the-church-and-its-mission-in-the-digital-age.
31. Мащенко І. Телебачення України – К.: Тетра, 1998 – 511 с.
32. Мірошниченко С. Релігія в українському телеефірі, Людина і світ. — 1996. — №9. — С. 32-33
33. Мелещенко О. К. Комп’ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір : Автореф. дис… д-ра філол. наук : 10.01.08 / О. К.Мелещенко; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. – К., 1998. – 39 c.132, с. 130
34. Надія [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://tv.hope.ua/uk
35. Недопитанський М. І. Телевізійне токшоу: секрети популярності та виробництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.journ.univ.kiev.ua
36. Новий Християнський [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.nc-tv.tv/
37. Павлюк, П. Практическая журналистика [Текст] : Учебник для студ. фак-та журналистики / П.А. Павлюк; Христианский гуманитарно-экономический открытый ун-т. — Одесса, 2002. — 139.
38. Паращевін М. Релігійна активність в сучасному інформаційному просторі як показник соціальної значущості релігії / М. Паращевін. // Український інформаційний простір: Науковий журнал. – 2013. – №1. – С. 159–162.
39. Пархонюк Т. М. Релігійне телебачення в Україні: еволюція та перспективи [Електронний ресурс] / Т. М. Пархонюк // Наукові записки Національного університету “Острозька академія”. Серія: Релігієзнавство. – 2016. – Вип. 1. – С. 44-57. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NznuoairD2009_2016_1_7
40. Петрушкевич М. С. Релігійні комунікації: християнський контекст. Монографія. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – 228 с.
41. Прикладное религиоведение для журналистов. – М.: Права человека, 2009. – 254 с.
42. Різун Т. Релігійні електронні видання в Україні / Т. Різун // Видавнича галузь і кадри: досягнення, проблеми, перспективи: науково-практичний збірник. – Львів : Аз-арт, 2002. – 196 с.
43. РІСу. Церква і медіа. Сім кроків до порозуміння [Електронний ресурс] // Київський православний портал. – К. : Ездра, 2001. – Режим доступу до ресурсу: http://arhistratigin.ua/2012/11/15/pravoslavna-zhurnalistika-cepoyednannya-profesionalizmu-z-virnistyu-svoїj-tradiciї/.
44. Рубський В. М. Світогляд як модель реальності: функціонально-субститутивний підхід [Текст]: монографія/Рубський В. М.; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – Одеса: Купрієнко С.В. [вид.], 2019. – 427 с.
45. Свистунов “Особенности внешних коммуникационных религиозных организаций.” Гуманитарные науки: межвузовский сборник научных статей. Часть I. – Караганда: ТОО «САНАТ-Полиграфия», 2009. – 322 с. – (С. 174-179).
46. Свобода думки, совісті та релігії в Україні: огляд 2014 року [Електронний ресурс]. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: https://helsinki.org.ua/8571-2/.
47. Смусь А. Г. Передумови виникнення релігійного контенту в сучасному українському мас-медійному просторі / А. Г. Смусь // Наукові записки Інституту журналістики. – 2014. – Т. 56. – С. 219-222. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzizh_2014_56_44
48. Смусь А. Г. Поняття “релігійна журналістика” та висвітлення новин на християнську тематику у вітчизняних електронних ЗМІ / А. Смусь // Теле- та радіожурналістика. – 2013. – Вип. 12. – С. 386-394. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tir_2013_12_69
49. Статистичні дані релігійних громад в Україні [Електронний ресурс] // РІСУ – Режим доступу до ресурсу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2014/55893/.
50. Уайт Е. Свидетельства для церкви / Эллен Уайт., 1882. – Том 7, с. 143-144.
51. Українці вважають телебачення найдостовірнішим джерелом інформації, але рівень осмислення й обговорення – низький [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://tv.suspilne.media/news/channel/70472.
52. Уникальный телепроект Удивительные факты стартует на телеканале “Надія” [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://tsn.ua/ru/ukrayina/unikalnyy-teleproekt-udivitelnye-fakty-startuet-na-telekanale-nadiya-499905.html
53. Цімох Н. І. Диференціація жанрів телевізійних програм // Міжнародний вісник: Культурологія. Філологія. Музикознавство. 2017. Вип. 1(8). С. 71–75.
54. Шестеркина Л.П. Методика телевизионной журналистики: Учебное пособие для студентов вузов / Л. П. Шестеркина, Т. Д. Николаева. — М.: Аспект Пресс, 2012.
55. Яковець А. Розмовні видовища: визначення і класифікація /А. Яковець // Магістеріум. Випуск 22. Журналістика. – 2006. – С. 29-32
56. Як творилась Реформація [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.youtube.com/watch?v=ONaGTSLrxNk&t=388
57. Bog.TV [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://bog.tv/.
58. Carbaugh D. 1988 Talking American: cultural discourse of Donahue / Donal Carbaugh. – Norwood: Ablex Publishing Corporation. – 206 p.
59. EWTN [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://ewtn.org.ua/
60. Impact TV [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://impacttv.tv/onlinetv/
61. Renner K., N. Fernseh-Journalismus: Entwurf einer Theorie des kommunikativen Handelns//UVK
62. Schult G., Buchholz A. Fernseh-Journalismus. – 8., Aufl . // Verlag Econ, Berlin, 2011. – 490s. ISBN
63. TBN [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://tbn-tv.com/
64. The Tonight Show [Електронний ресурс] // Вікіпедія – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/The_Tonight_Show

• ДОДАТКИ

Додаток 1.

Додаток 2. Режим доступу: https://tv.suspilne.media/news/channel/70472

7 груп глядацьких практик телеканалів. Перша (27,7%) – це ті, хто дивиться все, часто і при цьому фокусується на контенті. Друга група (25,6%) – глядачі, які дивляться здебільшого новини та розважальні програми, але в той же час мало концентруються на контенті. Третя група більше дивиться новини і розваги (17,4%), аналітику дивиться четверта група, а це 9,1%. До того ж четверта група більше, ніж інші, фокусується на контенті. У п’ятій групі, а це 8,2%, віддають перевагу розважальним програмам і взагалі не дивляться аналітики, не концентруються на програмах. Шоста група, яка становить 7,5%, не дивиться новини, а сьома група, а це 4,5%, дивиться лише новини та освітні програми.

Що стосується радіо в Україні, то результати дослідження показують, що більшість українців не слухає радіо. Багато хто не має доступу, а ось 33% не слухають його свідомо. 91% споживачів радіо контенту віддають перевагу музиці, а не новинам чи програмам. Найбільше слухають радіо у Чернігівській, Чернівецькій, Закарпатській та Сумській областях.

Ще одна частина дослідження компанії Pro.mova стосувалася ставлення людей до медіа. 42% аудиторії вважає джерелом найправдивішої інформації телебачення, на думку ще 25% найбільш правдивим є інтернет. Для більшості українців інформації, яку надають медіа, достатньо, 12% шукають альтернативних джерел.

Додаток 3.

Режим доступу: https://www.religion.in.ua/main/analitica/8960-analizuyuchi-tablici-oblik-i-dinamika-rozvitku-religijnoyi-merezhi-ukrayini.html

 

Додаток 4.
 

Назва телеканалу	Назва токшоу	Християнська течія	Мовлення	Рейтинг токшоу	Рейтинг телеканалу (підписка на канал у Ютуб)
Глас	Літопис	Православ’я	Українське, російське	295	10, 7 тис
Новий християнський	Наріжний камінь	Харизматичний напрямок	Російське	968	30, 1 тис
TBN	Loft time	Харизматичний напрямок	Російське	598	15, 1 тис
ВЕЛФ	ВЕЛФ	Харизматичний	Російське	336	2, 2 тис
EWTN	Відверті розмови	Католицизм	Українське		11, 4 тис
Impact TV	Вплив	Харизматичний напрямок	Російське	3,3 тис	12, 9 тис
Bog.TV	Два портфелі	Харизматичний напрямок	Російське	9,5 тис	7, 06 тис
Надія	А)Поспілкуймося Б) Удивительные факты В) Медреформа: реалії Г) Реформація-500 Д) Так чи інакше	Адвентизм	Українське, російське	А) 2,1 тис Б) 41 тис В) 1,4 тис Г) 970 Д) 1, 6 тис	45, 1 тис

***

Автор — Анна Балігар, бакалавр кафедри журналістики Українського гуманітарного інституту