Учення апостола Павла про шлюб у листі до коринтян

Сьогодні питання щодо взаємин між чоловіком та дружиною є досить популярним. Людям, котрі бажають присвятити своє життя служінню, може видатися складним створювати сім’ю, тому вони шукають поради в Біблії. Окрім того, є й інші групи людей, яким поради щодо шлюбу є необхідними (наприклад, шлюб, у якому лише одна сторона віруюча).

Безсумнівно, шлюб має багато переваг, але у подружньому житті виникають проблеми, яких повністю уникнути неможливо. Для того, щоб зробити правильний вибір, необхідно покластися на Бога і досліджувати Писання.

Дослідження цієї теми допомагає зрозуміти взаємини між чоловіком та дружиною, а також між подружжям і Богом. Настанови щодо правильних дій в різних ситуаціях, які можуть виникнути в шлюбі, поради щодо прийняття рішення одружитися або присвятити життя служінню – все це наводиться в уривку, обраному для дослідження.

Розділ 1. Текстуальний аналіз

Текстуальний аналіз передбачає, перш за все, глибинне розуміння й усвідомлення уривку, аналіз окремих елементів і тексту в цілому задля об’єктивного розкриття сенсу та проблем.

1 Кор. 7:8,9

В даному уривку немає різночитань. Тому цей текст являється повною істиною, яку трактувати інакше неможливо.

1 Кор. 7:14

1. В цьому вірші зустрічається слова αδελφω̣ – «брат», яке наявне майже в усіх різночитаннях.
2. Окрім того зустрічається і слово άνδρι – «чоловік».

Підтвердження першого варіанту знаходимо у 12 вірші: «Коли який брат має дружину не віруючу…». В даному випадку мається на увазі брат у Христі Ісусі, в якого ми віруємо. Підтвердженням другого варіанту є 14 вірш. Тертуліан припустив: «ανδρι τω πιστω». Вираз означає «віруючий чоловік».

Незважаючи на те, що обидва варіанти перекладу правильні, на мою думку, перший є достовірнішим, адже підтверджується більшою кількістю рукописів.

1.1 Аналіз різночитань

Два варіанта підтримуються авторитетними манускриптами: Синайським, Олександрійським, Ватиканським, Клермонтським кодексами, а також іншими. Але, дослідивши ці різночитання Олександрійського і Візантійського кодексів, та проаналізувавши деякі інші, ми помітили, що згадані вище є найбільш влучними.

В 12-му тексті є різночитання щодо слова «брат». В кожному з випадків вживаються слова: αδελφω̣ і άνδρι, які перекладаються по-різному. В одному варіанті мається на увазі «брат у Христі», а в іншому – «чоловік віруючий» (ανδρι τω πιστω). Перший варіант перекладу вважається поширенішим, адже підтримується більшістю авторитетних манускриптів.

1.2. Переклад

Про що ж ви написали мені, добре було б чоловікові жінки не торкатися.
Через розпусту, нехай кожен свою дружину має, і кожна власного чоловіка нехай має.
Нехай чоловік дружині потрібну любов віддає, подібно ж і дружина чоловікові.
Дружина не має влади над власним тілом, але чоловік, так само як і чоловік над власним тілом не має влади, але дружина.
Не залишайте один одного, до часу , щоб були в молитві і знову разом були, щоб не спокушав вас сатана через нестриманість вашу.
Це ж кажу як пораду , а не як повеління .
Хочу, щоб всі були як і я, кожен має свій талант від Бога: один так, інший так.
Кажу ж неодруженим і вдовам, добре їм, якщо залишаться як я.
Якщо ж не утримуються, нехай одружаться, адже краще одружується ніж запалюється.
Одруженим же наказую, не я, а Господь, дружині від мужа не бути відокремленою.
Якщо ж і буде відділена, нехай залишається незаміжня, або з чоловіком нехай примириться – і чоловік дружини не залишай.
Іншим же кажу я, не Господь, якщо якийсь брат має дружину невіруючу, і вона погоджується жити з ним, нехай не залишає її.
І будь-яка дружина, якщо має чоловіка невіруючого, а той погоджується жити з нею, нехай не лишає чоловіка.
Освячено, адже чоловік невіруючий в дружині, і освячена дружина невіруюча в брата, оскільки діти ваші нечисті, тепер же святі.
Якщо ж невіруючий відділитися хоче, нехай відділяється, що не поневолений брат або сестра в такому зарі, закликав вас Бог.
Що ж знаєш, дружино, якщо чоловіка врятуєш? Або що знаєш, чоловіче, якщо дружину врятуєш?
Нехай так робить кожен, як йому Бог призначив, і це я усім церквам наказую.

Розділ 2. Історико-культурний аналіз

2.1. Виконання сімейних обов’язків

В час Нового Заповіту, як і зараз, люди притримувались різних бачень щодо шлюбу. Але тогочасні автори засуджували сімейні зв’язки.

Оскільки шлюб – це єдиний спосіб отримання потомства і, окрім того, це Божий задум – «Плодіться і розмножуйтеся», єврейські вчителі казали, що гріхом є безшлюбність [2]. Також варто зазначити, що шлюб є засобом від сексуальних відхилень. У той час аборти були частим явищем. За римським законом новонароджений не вважався людиною доти, доки батько не визнавав його членом своєї сім’ї [5].

Релігійні секти, в тому числі більшість ессеїв, виступали за безшлюбність. Також деякі філософи заперечували шлюб, вважаючи, що можуть задовольняти свої сексуальні потреби без непотрібних уз шлюбу. Тенденцію вирішення питання необхідності шлюбу можна розділити на три сектори:

Шлюб – це благословення, однак є винятки – люди, які зайняті духовними пошуками;
Шлюб обов’язковий для всіх без винятку;
Шлюб – перешкода, особливо просвітленим розумам не варто одружуватися, тільки якщо супутниця розділяє всі філософські погляди чоловіка.

Павло у своєму Посланні поєднує першу і третю позиції. В 1 Кор. 7:5 написано: «Не відхилиться один від одного, хіба що на час». Справа в тому, що Єврейські вчителі під час складання законів, що відображали нові реалії, розходилися в питанні щодо періоду утримання від статевих відносин. Одні вважали, що достатньо одного тижня, інші стверджували, що необхідно два.

2.2. Одружуватися чи залишатися в шлюбі?

Вираз, який використовував Павло в 1 Кор. 7: 9 «розпалюватися, вживався для опису пристрасті, яка охоплювала людину, уражену, за легендою, палаючою стрілою Купідона. Якщо для римського світогляду в цьому не було нічого надприродного, то Павло вважає це доречним тільки в шлюбі. Є два шляхи: або самоконтроль, або подружжя.

За єврейською традицією дружина могла залишити чоловіка, але ніяк не розлучитися, натомість у римському суспільстві розлучитися міг будь-який з подружжя [1]. «І в греко-римському, і в єврейському праві приділялася увага становищу дітей, народжених в соціально змішаних союзах; в єврейському законі розглядалося також положення дітей, батьки яких сповідували різні релігії. »[5]

Вираз «не пов’язані» перегукується з формулюванням єврейського розвідного документа, який повідомляв жінці: «Відтепер ти вільна і можеш одружитися з будь-яким іншим чоловіком» і далі констатував факт розлучення точно такими ж словами, якими засвідчувалося звільнення з рабства.

2.3. Які були причини написання листа Павлу?

Питання шлюбу для коринтян стало таким цікавим, що вони вирішили написати про це Павлу. Насправді, є історичні відомості про те, що перша частина листування Павла з коринтянами була загублена, її неможливо відновити [2, ст.335].

«Реакція на перше послання не задовольнила Павла. Аполлос і Кифа вирушили проповідувати в інші місця, а церква, позбавлена керівництва, впала в замішання. Нарешті, три члена церкви, Стефан, Фортунат і Ахаік, принесли Павлу пожертвування і лист від коринтян з деякими питаннями, які вони хотіли з’ясувати.

У відповідь Павло написав 1-е Послання до Коринтян [2, ст. 336].

У мисленні еллінів домінувала тенденція презирливого ставлення до тіла, що могла призвести до розуміння «Тіло не має значення. З цієї причини ми дозволимо йому робити все, що завгодно». Разом з тим, це могло привести до іншої установки: «Тіло суть зло, з цієї причини ми повинні підпорядкувати або знищити його»[2]. (Ефесу через рабів однієї коринфської сім’ї, яка прибула туди у справах) .

Ймовірно, серед коринфських християн була група аскетів, які, засуджуючи безладне статеве співжиття, доводили, що або зовсім не одружуються, або, якщо одружуються, то утримуються від статевих відносин.

Можливо, вони посилалися на безшлюбність самого Павла. апостол, щоб не наразити людей на спотворення вчення, визнає певні переваги безшлюбного стану (7,8 вірші), приводить вагомі причини того, щоб залишатися самотнім. Головна мета – виправити тих, хто вимагав неодмінної безшлюбності. В деяких текстах ми спостерігаємо, як в інших місцях апостол підтримує створення шлюбів (Еф 5:22-23, 1 Тим 3,2), засуджує тих, хто «одружуватися забороняє» (1 Тим. 4:3) [7].

Розділ 3. Розбивка

Розділ 4. Структура уривка

Уривок ділиться на три частини. В першій частині (1 Кор. 7:1-2) Павло говорить про образ життя, котрий потрібно вибрати кожному, в плані відносин з іншою статтю. Друга частина (1 Кор. 7:3-7): весь комплекс шлюбних відносин, як фізичних, так і духовних, повинен давати і фізичну насолоду, і духовне, і сексуальне бажання обом, бо це шлюб, союз двох. Третя частина (1 Кор. 7:8-17): Павло говорить про важливість збереження цілісності шлюбу.

Шлюб – це союз, зв’язок який не повинні розривати.

4.1. Жанр уривка – моральна настанова

Історична обстановка: перше послання до Коринтян Павло написав у Єфесі. Це місто було його місіонерським полем протягом 3 років. Розуміння релігійного життя Коринфа дає можливість побачити ту благодать і милість, що Бог явив, Його величчю були переможені сили зла. Через багатство і розкіш, торгівлю з язичницьким населенням, яке процвітало в Коринті, у людей змінились цінності. Тому істина, яку Павло написав у своєму посланні, є дуже важливою і актуальною.

Розділ 5. Лексичний аналіз

γυνή

Це слово перекладається як «жінка»: 1. Жінка (доросла, заміжня або не замужня, вдова, або мама, вживається в поважній формі); 2. Жінка, дружина. Павло використовує це слово, коли пояснює, які відносини між чоловіком та жінкою угодні Богові. Це слово зустрічається в 7:1; 7:2; 7:3; 7:4; 7:10; 7:11; 7:12; 7:13; 7:14; 7:16. У всіх цих уривках слово γυνή потрібно розуміти як жінка. В цьому уривку (1 Кор. 7:1-4) говориться про відносини між чоловіком та жінкою. В 1 Кор. 7:10-14 даються поради уже одруженим або тим, хто хоче вступити у шлюб в майбутньому.

ἀνήρ

Значення цього слова – «чоловік». Слово зустрічається в 7:2; 7:3; 7:4; 7:10; 7:11; 7:13; 7:14; 7:16. У всіх цих уривках слово має пряме значення, без ніяких доповнюючих відтінків сенсу. В 1 Кор. 7:1-4 знову говориться про відносини між чоловіком і жінкою. В 1 Кор. 7:10-14 так само говориться про поради одруженим або тим, хто хоче одружитись, створити сім’ю.

σῶμα

Значення даного терміну – «тіло». В 1 Кор. 7:4 автор використовує це слово для того, щоб показати наглядно, якими тісними повинні бути відносини у шлюбі. Ні жінка, ні чоловік не підвладні собі, а обидва одне другому, як тіло одне.

λέγω

Це дієслово перекладається як «говорити, сказати, повідомляти, розповідати». Зустрічається в 1 Кор. 7: 6, 7: 8; 7:12. апостол Павло використовує термін в побажаннях, у вільній формі, без примусу, В значенні поради.

γαμέω

Значення слова – «одружитися, вийти заміж». У межах нашого уривка, ми знаходимо його в 1 Кор. 7: 9 і 7:10, де Павло говорить, що тим, хто може бути не одруженим, нехай так і залишається, а тим, хто не може – нехай створюють сім’ю. В 7:28 він говорить, що в тому випадку, коли люди все-таки одружуються, то не матимуть гріха. В 1 Кор. 7: 33,34 автор пише про те, що незаміжньою простіше бути вірною Богові, її нічого не обтяжує, і вона може більше думати, як догодити Богові.

Χωρίζω

Значення дієслова – «відокремлювати, розділяти, розводити, видаляти, розлучати, відлучати». В 1 Кор. 7 главі, зустрічається в 10,11 і 15 вірші. Порада, що дається в цьому вірші, аналогічна тій, яка виражена в 12 вірші, Подібно до того, як чоловік-християнин не має права розлучатися зі своєю невіруючою дружиною на підставі лише відмінності в релігійних переконаннях, так і дружина християнка не може розлучитися з невіруючим чоловіком з тієї ж причини. Не повинні розлучається ті, хто в шлюбі вже знаходиться, таке ж формулювання ми знаходимо і в Єр. 3:1. Якщо все-таки відбувся поділ, то повинна залишити або помириться з чоловіком.

Деякі християни, які перебували у шлюбі з невіруючими говорять, що в результаті такого шлюбного союзу вони можуть опоганитися. Павло зовсім не має на увазі, що невіруючий чоловік або дружина стануть святими або ж приймуть християнство в результаті лише подружнього життя з християнином або християнкою, або ж спостерігаючи хороший приклад християнського життя вони з часом будуть прихильніше ставитися до самого християнства.

Цю сторону питання він обговорює пізніше (у 16 вірші). Тут Павло говорить про становище, яке існувало, коли одна сторона, що є в шлюбі, брала християнство. Словом «освячується» тут просто позначається такий стан, який не опоганює. Невіруючий чоловік або дружина освячений, щодо того, чи доречно і пристойно християнам і язичникам складатися між собою в шлюбі. Якщо шлюб законний і таким визнається церквою, то обоє з подружжя за допомогою шлюбу стають однією плоттю (Бут. 2:24; Мт. 19: 5, 6; Еф. 31). У такому випадку їм можна жити разом один з одним, і відпадає всяка необхідність в розлученні.

Розділ 6. Аналіз контексту

Даний уривок наповнений порадами Павла щодо шлюбу. Варто зазначити, що це була відповідь на поставлені запитання коринфян. Він вказує їм, що шлюб був встановлений, як засіб проти блуду(1 Кор 7:1). апостол описує всю тонкість моменту, даючи зрозуміти, що і бути самому дозволено, але і знаходитися в шлюбі теж не забороняється. Дієслово «γεγαμηκόσιν», що має значення «одружитися» зустрічається тільки в межах сьомої глави (7: 9, 7:10, 7:28, 7:33, 7:34, 7:36, 7:39), що вказує на те, що дана тема більшою мірою розкривається саме в цьому розділі в контексті відповідей Павла щодо відносин між подружжям.

Також апостол в даному уривку пояснює, що навернення до християнства не змінює їх зовнішнього становища. Павло наказує не розлучається, якщо один з подружжя невіруючий. В цьому розділі Павло по-різному доносить істину, каже, радить. У єдиному тільки моменті присутня вказівка. Павло використовує грецьке слово «παραγγέλλω», а це означає наказ не від людини, а від Бога, що подвійно підкреслює високий ступінь заборони руйнувати сім’ї після одруження.

6.1. Контекст послання до коринтян

Вся книга побудована таким чином, щоб давати відповіді на питання, які хвилювали церкву того часу і регіону, але при цьому не втратили актуальності і зараз. В контексті даної книги ми бачимо важливість моральної та тілесної чистоти перед Богом.

Слово «γυναικος» зустрічається 30 разів в цьому посланні: 5:1, 7:1, 7:2, 7:3, 7:4, 7:10, 7:11, 7:12, 7:13, 7:14, 7: 16, 7:27, 7:29, 7:33, 7:34, 7:39, 9:5, 11:3, 11:5, 11:6, 11:7, 11:8, 11:9, 11:10, 11:11 11:12, 11:13, 11:15, 14:34 14:35. Цей факт важко залишити без уваги.

Дослідивши ці вірші, ми бачимо, які ситуації описує автор, показуючи, в яких ситуаціях як краще поводитися жінці. Наприклад, якщо жінка не обтяжена відносинами у неї є можливість присвятити себе Богу, служінню і бути більш присвяченій, ніж якби вона була в шлюбі.

В 1 Кор. 11:3 Павло описує, що чоловік повинен визнавати Христа своїм Господом і Володарем. Дружина, визнаючи над усім панування Христа як Господа, зобов’язана в своєму домашньому житті довірятися керівництву і захисту свого чоловіка. «Влада і гідність чоловіка залежить від його відношення до Христа – Главі. Отже, залежність дружини від чоловіка є, по суті, залежністю її від Христа через чоловіка. Залежність дружини від свого чоловіка закладена в плані Божому, направленому на благо обох» [11, с. 58, 59].

6.2. Контекст всієї Біблії

Слова «τοũ ιδίου σώματος» означають дослівно «над власним тілом». Протягом всієї книги Павло звертає увагу на важливість чистоти тіла: 1 Кор. 5:3, 6:13, 6:15, 6:16, 6:18, 6:19, 6:20, 7: 4, 7:34, 9:27, 10:16, 10:17, 11:24, 11:27, 11:29 12:12, 12:13, 12:14, 12:15, 12:16 12:17 12:18, 12:19, 12:20, 12: 22, 12:23, 12:24, 12:25, 12:27, 13: 3, 15:35 15:37, 15:38, 15:40, 15:44. У перерахованих віршах відображається вся палітра відносин між людиною і Богом, описується, яким має бути тіло, розповідається, що варто і чого не варто робити. Говориться про те, що тіло є Храм, який повинен бути в чистоті для Бога.

В обраному уривку значення цього слова показує приналежність тіла чоловіка і дружини. Проведемо аналогію, оскільки в Еф. 5:4 1 Кор. 11:3-10, 1Фес. 1:10, Дії 20:28, Кол. 1:18, Еф. 1:22, Еф. 1:23, Еф. 4:15, Еф. 5:25, Еф. 5:26, Об’явл.5:9 Церква названа Нареченою Чоловікові і є Його тілом, то наші тіла належать не нам самим, а Господу. Протягом всієї історії Землі Бог зберігав і оберігав свою наречену. Це народ, який був і не слухняним, і примхливим, і незадоволеним.

Але Господь виявляє свою любов. В цих уривках ми бачимо єднання Бога зі своєю Улюбленою, Він хоче, щоб Церква була частиною Його, разом з Ним.

Розділ 7. Богословський аналіз

Даний уривок, як ніякий інший, відкриває сутність взаємин між чоловіком та дружиною у подружньому житті, описує правильні дії при бажанні розлучитися, дає настанови тим, хто лише думає про створення власної сім’ї. Найбільша увага приділяється саме двом сторонам: чоловіку та дружині, хоч далі по тексту описуються взаємини з дітьми. Проте питання було саме щодо відносин у шлюбі та поза його межами, тому більшість віршів присвячені саме цій темі.

Через поради, данні Павлом, говорить Бог. Саме Він вклав до серця апостола ті знання, аби він навчав та наставляв людей. Важливим є також те, що інколи Павло давав поради від себе, але завжди на цьому наголошував.

Позиція апостола – залишатися самому і служити всім серцем Богу, присвятити все життя служінню. Проте, на мою думку, створення сім’ї є важливим етапом у житті служителя. Жінка має бути помічницею чоловікові, адже про це говорить Бог через Мойсея у першій книзі Біблії. Сім’я – це союз, який Бог постановив з самого початку. (Буття 2:18 «І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього»).

У 5 вірші Павло радить, як пережити сварки. На його думку необхідно побути в пості та молитві, а потім примиритися. Ця порада є досить дієвою, але варто наголосити на тому, що це лише порада, а не наказ. Павло говорить це тим, хто має бажання присвятити своє життя служінню Богові, а дехто сприймає ці слова як повеління і оперує ними для докорів.

Даний уривок підкреслює значення чистоти відносин. Той зв’язок, який створюють чоловік та дружина, не повинен бути спаплюженим розлученням. Не варто утримуватися від шлюбу, якщо єство схильне до блуду за межами нього. Також апостол приділяє особливу увагу шлюбам змішаного типу, де лише один є віруючим. В такому випадку Павло радить все залишати так, як воно є, адже невіруючий освячується від віруючого.

Оскільки деякі фрагменти послань були втрачені, ми не можемо знати напевно, як було сформульоване питання, на яке Павло давав відповідь. Однак, через обставини, що склалася в тому місці (див. Історико-культурний аналіз), людей хвилювало питання щодо ставлення до сексуальних відносин у шлюбі, що і спонукало до написання листа. Слово «стосуватися», використане в першому вірші сьомого розділу, говорить про інтимні стосунки («απτεσθαι» praes. med. (Dep.) Inf. від απτομαι – стосуватися, з gen [7].)

Цікавим є той факт, що, за одною з версій, безшлюбність з релігійних мотивів з’явилася серед тих, хто перебував під впливом єгипетських релігій, які переважали в Коринфі.

У словах «добре людині не торкатися жінки» апостол Павло виражає не свою думку, а цитує описане йому в листі думку прихильників маргінальних язичницьких релігій, що здалося привабливим коринфським християнам. Переклад Огієнка, яким ми користуємося, зовсім затемнює зміст автентичного тексту апостола Павла [11].

Читаючи відповідь Павла можна подумати, що він був братоненависником. Але це не так! апостол Павло слідує саме вченню Христа про Велику Скорботу, роблячи логічні висновки зі сказаного, хоча деякі не визнають цього. Павло попереджає про події, сказані в Мф. 24:19. Він хоче позбавити від найсильніших потрясінь тих, хто збирається народжувати в Велику Скорботу, яку тільки світ бачив. Незважаючи на те, що деякі Іудеї взяли Христа як Свого Месію і Спасителя, нація в цілому відкинула Його верховенство і владу.

Безсумнівно, що апостол вважав кращим не вступати в шлюб. Це наслідок його переконання, що світ цей проходить і займатися якимись новими проектами, влаштуванням сім’ї не має сенсу: «Я вам кажу, браття, що час короткий, щоб і ті, що мають дружин, були як ті, що не мають; а хто плаче, як ті, хто не плаче, а хто тішиться, як ті, хто не тішиться; і хто купує, як би не набули, і хто користується світом цим, як би не користувались, бо минає стан світу цього» (1 Кор. 7, 29-31). В час між сьогоденням і другим пришестям Ісуса Христа важливо тільки одне: цілком присвятити себе Господу.

Водночас апостол Павло знає, що вік цей, в якому ми живемо, все ще має на нас неабиякий вплив. Зокрема, у людини не зникло сексуальне бажання. Саме тому апостол дає коринтянам пораду: продовжувати жити в шлюбі і задовольняти свої бажання в законному шлюбі.

В 1 Кор. 7:8 написано: «Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм залишатися, як я». Виникає питання: невже Павло говорить тільки для безшлюбних і вдів, а для вдівців чоловіків і незаміжніх жінок нічого не говорить? Хочу зазначити, що в грецькому тексті слово «говорю» відноситься до чоловічого роду. Це дозволяє припустити, що Павло має на увазі неодружених чоловік і вдівців. Неодружені дівчата згадуються ним в 25 вірші.

Висновок

Поради Павла відносяться до групи людей, які цікавляться ставленням Бога щодо відносин між чоловіком і жінкою. Через те, що в той час в тій місцевості ставлення до цього питання трактувалося по-різному, відповідь Павла була необхідною.

Найважливіший вибір, який ми можемо зробити в житті – це слідувати за Богом. Проте рішення щодо шлюбу є також важливим, адже шлюб, угодний Богові, є його даром. В подружньому житті чоловік і дружина підтримують один одного, допомагають побороти труднощі. Чоловік, який перш за все шукає Царства Божого, в усьому покладається на Христа і слухається Його порад, є священиком в сім’ї, тому жінка залежна в цьому плані від чоловіка і в той же час від Бога. Саме тому, при шлюбі з невіруючим постають багато питань, на які апостол дає відповідь. Він висвітлює тему розлучення, яка є досить складною, адже є наслідком гріха. З самого початку Бог створював шлюб як безцінний дар, котрий робить подружжя однією плоттю і в фізичному, і в емоційному, і в духовному планах. Тому порада Павла: залишати все так, як є, адже невіруючий (-а) освячується від віруючого (-ої). «Що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Матвія 19:6).

Варто зазначити, що шлюб є важливим елементом у суспільстві, але Павло наголошує, що дійсно правильний і щасливий той шлюб, у якому головним є Бог, у якому подружжя дослухається Його порад. В Біблії шлюб порівнюється з потрійною мотузкою: тобто взаємовідносини між чоловіком, дружиною і Богом, котрий має бути на першому місці.

Позиція Павла – залишатися неодруженим, адже таким чином людина може повністю присвятити своє життя служінню, поглибити свої відносини з Христом, проповідувати вістку, і ніщо не стане відволікати від служіння. Цим від підкреслює швидкоплинність життя, те, що не варто збирати скорбів на Землі, необхідно присвятити життя вічному. Однак, він не наполягає на безшлюбності, а лише дає поради.

Інше важливе питання, що підіймається в цьому уривку – це інтимна близькість. Павло наголошує, що тим, хто не може утримати себе в чистоті без уз шлюбу, краще одружитися, аби не порушувати Закон.

Апостол описує взаємну належність тіл подружжю, чистоту відносин як духовну, так і тілесну. Згідно з нашим дослідженням ми можемо припустити, що всі ці рекомендації стосуються не тільки чистоти фізичної, а й духовної площини, відносин Церкви і Господа. Підтвердження цієї ідеї ми знаходимо в інших текстах Біблії (вони описані вище).

Таким чином можна побачити корисні рекомендації, згідно з якими необхідно будувати взаємовідносини і в наш час: як з Богом, так і один з одним, так як з тих часів в цьому питанні нічого не змінилося. Як було двоє: чоловік і дружина ще в Едемі, так і по наші дні.

Список використаних джерел

Баркли У. Толкование посланий к Коринфянам / Уильям Баркли, – Edinburgh: ВСБ, 1981. – 295 с.
Генри. М. Толкование на книги Нового Завета / Мэтью Генри – Hendrickson Publishers, Inc; Том 5; 2001 г. – 407 с.
Киттель Г. Богословский словарь Нового Завета / Генрих Киттель; EPC, Grand Rapids, Michigan, 1986 г. – 1126 с.
Комментарий Адвентистов седьмого дня на Первое послание к Коринфянам – Washington, D. C.: Большая христианская библиотека, 1980. – 1430 с. – (ГК АСД).
Крег К. Библейский культурно-исторический комментарий ч.2 Новый Завет, 2005 г. – 733 с.
Мецгер Б. М. Текстуальный комментарий греческого Нового Завета / Брюс Мецгер: УБС, Лондон, 1971. – 405 с.
Новая Женевская учебная Библия – Свет на Востоке, 2012 г. 2052 с.
Роджерс К. Л. Новый лингвистический и экзегетический ключ к греческому тексту Нового Завета, 2008 г. 1006 с.
Тенни М. Обзор Нового Завета, 1953 г. – 475 с.
Уайт Е. Библейский комментарий Том 6 / Елена Уайт. – г. Николаев: “МедНа”. – 1120 с. – (6БК).
Уайт Е. Патриархи и пророки: Пер. с англ./ Экспертиза перевода И. Поспехина. – 2-ое изд. – Заокский: Источник Жизни, 2004 г. – 768 с., ил. (Конфликт веков, т. 1)
https://azbyka.ru/forum/xfa-blog-entry/supruzheskaja-blizost-chto-dumal-o-nej-apostol-pavel.1937/

***

Максим Семенюк, бакалаврант богослов’я