Засіб спасіння в посланні Якова

Більшість богословів, роботи яких були опрацьовані, вважають, що Яків у цьому уривку говорить про виправдання перед людьми. Але навіть з першого прочитання стає зрозуміло: тут він говорить про спасіння, задаючи риторичне запитання –  «Чи віра може його спасти?». Але саме протиставлення, яке тут є, на перший погляд, між вірою і ділами, між Павлом та Яковом, викликала у Лютера нерозуміння сутi ідей, записаних тут, і він назвав послання «солом’яним» . Але дослідивши текст послання, структуру уривку, провівши лексичний аналіз та аналіз контексту, його історичний та культурний фон, богословські ідеї, ми дійшли висновку, що протиставляються зовсім не віра і діла, як засіб спасіння. А дві віри: спасаюча та мертва. І всі наведені автором приклади  є аргументами на його головний тезис у цьому уривку:  віра без діл віри – мертва. А мертва віра не спасає, адже «і біси вірують і тремтять». Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри? (Як.2:24)

Слова Якова про користь діл, знаходяться після настанов про лицемірство. Верхньою межею цього уривку є вірш 2:14 . Тут автор змінює тему риторичним запитанням про користь віри без діл. Попередні ж слова були про милосердя і суд. Нижньою межею уривка можна вважати 2:26 . Тут автор знову змінює тему і пише про учительство і важливість язика. 

У трьох віршах даного уривку є різночитання. Це 19, 20 та 25 вірші. 

Якова 2:19

19 εἷς ἐστιν ὁ θεός один є Бог

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

P74 א A 1735 2464 l 596 itar,s vg copsa,bo arm eth geo та ін. 

εἷς ὁ θεός ἐστιν один Бог є

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

εἷς ὁ θεός один Бог

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

εἷς ἐστιν θεός один є Бог

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

εἷς θεός ἐστιν один Бог є

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

ὁ θεός εἷς ἐστιν Бог один є

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

ἐστιν θεός є Бог

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

Якова 2:20

20 τῶν ἔργων ἀργή ἐστιν

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

νεκρα 

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

κενή    

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

Якова 2:25

25 ὑποδεξαμένη τοὺς ἀγγέλους

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

ἀγγέλους του `Ισραηλ

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

κατασκοπους 

Це варіант тексту підтримується наступними манускриптами: 

А

              Уривок  (2:14) починається з риторичного запитання, тому його можна вважати тезисом. Далі іде аргумент, і така структура зберігається під час всього уривку. Уривок (2:26) закінчується, як і почався, тезисом. 

  • Питання (риторичне, тому тезис) – 14 
    • Аргумент 1 (15-16) (приклад про допомогу брату чи сестрі)
  • Тезис (17) (віра без діл мертва)
    • Аргумент 2 (18-19) (показати віру без діл, демони вірують)
  • Тезис (20) (віра без діл мертва)
    • Аргумент 3 (21-23) (Авраам повірив)
  • Тезис (24) (людина виправдується від діл, а не тільки від віри) 
    • Аргумент 4  (25) (Блудниця Рахав)
  • Тезис (26) (віра без діл мертва)

       14

σωσαι – спасти

15

16

17

εργα – діл, νεκρα – мертва, 

18

19

20

αργη – бездіяльна , словарна форма слова ργος – в одному з найближчих значень: даремний, безплідний, нездатний, непридатний, «несостоявщийся», «несовершившийся»,

21

εδικαιωθη – був виправданий,

22

συνηργει – сприяла, ετελειωθη – буле зроблена досконалою.

23

24

δικαιυται – визнається праведним (Гал. 2,3)

25

εδικαιωθη – була виправдана

26

νεκρα – мертва 

У посланнях, на відміну від інших книг Біблії, контекст обмежується самим посланням. І все ж, у самому уривку згадуються події з інших місць Писання. Так, у 1 Івана 3:17-18 автор  наводить такий же аргумент про допомогу ближньому, як і в Якова 2:15-16. Історія про Авраама і жертвоприношення його сина, згадане у Якова 2:21, описується у Бутті 22:1-14 . 

У Якова 2:23 автор посилається одразу на декілька місць. Так, слова «названий він другом Божим» –  це посилання на Ісаї 41:8, а слова про те, що віра зарахована в праведність, окрім прямого посилання на Буття 15:6, містять також Послання Павла до Римлян (4:3) та Галатів(3:6). Варто зауважити, що Павло використовує ці слова, на перший погляд, для зовсім протилежної ідеї, про те, що діла зовсім не впливають на праведність. 

У останньому аргументі в цьому уривку (2:25) автор згадує історію, записану у книзі Ісуса Навина 1:1-21.  

Це дослідження має на меті пролити світло на сотеріологічний та практичний розділи систематичного богослів’я. Оскільки автор зачіпає тему отримання спасіння, виправдання та освячення, а вони, в свою чергу,  є поняттями, яким оперує наука про спасіння. Разом з цим, послання Якова не виділяється глибиною богословської думки, оскільки робить значний акцент саме на практичних аспектах християнського життя. 

Коментуючи цей уривок, дослідники в більшості не акцентують на прикладах діл віри, які наводить автор. Тому ми вважаємо доцільним у цьому розділі розглянути детально уривок, структуру якого подано у відповідному розділі. А не думки провідних богословів, щодо його тлумачення. Досліджуваний фрагмент побудовано з тезисів і аргументів автора на нього, що зачіпають різні сфери практичного застосування викладеної ідеї. Так розпочинається все з двох риторичних запитань у 14 тексті, відповівши на які, ми отримуємо тезис яких повторюється і далі – «віра без діл мертва», «мертва віра не може спасти». Перший аргумент, який наводить Яків –  це необхідність «дати потрібне для тіла» брату чи сестрі, і без цього слова «ідіть з миром» самі по собі є мертвими. Далі іде висновок з аргументу, і він же є основним тезисом уривку – «так і віра, коли немає діл… є мертвою». Другим аргументом автора виступає гіпотетичне моделювання ситуації,  де цілком очевидним переможцем дискусії виступає той. хто здатен показати «віру зі своїх діл», а не той, хто не може показати «віру без діл». І далі автор задає запитання, яке є актуальним, як для адресатів послання, так і для сучасного читача: «чи віриш ти, що один Бог?». Не відкидаючи важливості такого переконання він додає «добре робиш», але повертає думку читача до тезису уривку і констатує цілком очевидний факт – біси теж вірять, більше того,  вони «тремтять».  Далі автор подає тезис під іншим ракурсом: віра без діл – бездіяльна. Наступним аргументом є історія з принесенням в жертву сина Авраамом. І особливим цей аргумент робить те, що на відмінно від двох попередніх, справа, якою Авраам підтвердив свою віру не є доброю. Вона порушує Божественну постанову декалогу «не вбий». І все ж автор цитує слова, які записані у книзі Буття «ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» [Огієнко].

Данило Абрамюк, бакалаврант богослов`я