1

Завжди молюся, щоб мій спів був інструментом у Божих Руках

Про свій творчий шлях розповідає Уляна Проданюк, християнська співачка.

Чи була музика у Вашому житті з дитинства?

Народилася я в сім’ї пастора, тому з дитинства перебувала в атмосфері посвяченого служіння. Батьки своїм прикладом привили благоговійне ставлення до святих речей, що завжди відчувається в моєму співі. Мене з сестрами віддали до музичної школи. Сестра Таня вчилася по класу скрипки, а друга – Рута, по класу гітари. Коли ми жили у Львові, я вчилася грати на віолончелі, що мені дуже подобалося. Але, коли переїхали, класу віолончелі в музичній школі не було, тому почала вчитися грати на фортепіано.

З сестрами ми співали вдома на домашніх богослужіннях, у церкві в дитячих хорах. У Києві співала в хорі «Вдохновение» під керівництвом Наталії Осипчук. Коли навчалася в університеті, почала співати в Київському камерному хорі під керівництвом Каріни Євтушок, в якому співаю і до цього часу.

Ви пам’ятаєте свій перший сольний виступ?

Це було, коли мені було десь 12 років. Я так переживала, що піднялася температура 39 градусів і насилу доспівала. Після цього я вирішила деякий час сольно не співати.

У більш старшому підлітковому віці відчула, що хочу знову заспівати на служінні, але не могла вибрати жодної з відомих мені пісень, тож вирішила написати власну. Але виникла проблема – я взагалі не відчувала рими у віршах. Здаватися не хотілося, тому знайшла в інтернеті християнські вірші і почала накладати на них свою музику. Так з’явилися мої перші пісні. Та в мене не вистачило сміливості виконувати їх у церкві, тому деякий час вони звучали тільки в колі сім’ї.

Коли ж настав час для пісень?

Одного літа наша сім’я була на пасторській польовій школі, де щовечора проходили невеличкі богослужіння, в кінці яких хтось мав заспівати. Коло людей було невелике, усі добре знайомі, тому я наважилася. Попросила, щоб мені акомпонували на фортепіано написану мною мелодію на вже існуючі слова пісні «Где ты?» виконавця Миколи Васильчука. Зібравшись, вийшла на велику сцену, і, як вдома, заплющила очі і заспівала від усієї душі.

Ця пісня так сподобалася присутнім, що мене запросили заспівати її в Лівобережному Духовному центрі.

Ви хотіли стати співачкою?

Коли почала вчитися в музичній школі, на уроці сольфеджіо було таке завдання: вчитель давав початок мелодії, а нам треба було голосом її закінчити так, як нам подобалося. Коли я закінчила співати, вчителька сказала, що я буду співачкою. Але я про це не думала, співала вдома. Коли підросла, виникло бажання співати в церкві. Не так давно з’явилася мрія заспівати з невеличким камерним оркестром. Але це ще тільки мрія. Я не мрію про кар’єру співачки, для мене спів – це служіння. В мене тихий голос, і коли я співаю, це ніби хтось підслуховує мою молитву – вона тиха й від душі. 

Я люблю грати на фортепіано. Зараз не маю інструмента, але там, де ми жили раніше, я зачиняла всі двері, і грала для себе. Для мене це було як спілкування з Богом, бо я співала, ніби молилася. Часто Бог відповідав на мої молитви під час гри. Після однієї такої відповіді з’явилася пісня «Я тут», бо я почула в своїй голові тихий голос: «Я тут. Все під контролем»

Які псалми для себе Ви співаєте найчастіше?

Співаю «Ближе, мой Бог, к Тебе» та «Когда Божий мир наполняет сердца» особливо люблю другие куплет:

«Когда враг лукавый грозит поглотить

И тьма окружает меня,

Тогда весть Благая, что грех мой омыт,

Мне сияет во тьме, как звезда».

Це мої улюблені псалми, які підтримували мене завжди.

А які пісні Ви співаєте, коли дивитися на зорі, сонце, квіти?

Все це викликає захоплення. Але на природі мені чомусь не хочеться співати, там я подумки молюсь.

Чи має музика якийсь колір?

Так, весела може бути жовтого, а сумна – чорного чи бордового. А та, що про Бога – небесного кольору, блакитного.

Як Ви пишете пісні? В якій вони тональності?

На жаль, зараз не можу працювати з живим інструментом, тому останні п‘ять років освоюю програму «GarageBand», яку встановила в телефоні. В домашніх умовах, прямо в телефоні пишу аранжування, а вокал записую через звичайні навушники, накрившись ковдрою, щоб була хороша акустика. Деякі записи почала виставляти в Інстаграм і як виявилось вони сподобались багатьом людям.

Зміст моїх пісень – це мої переживання, молитви до Бога. Я сідаю, і пишу те, про що ми говоримо з Богом, а слова складаються в рядки. Отак і народжується пісня.

Раніше, коли намагалася розібратися в житті, переживала складний період – вони були більше в мінорній тональності.

Музика – один із шляхів вилити свої емоції. Коли відчувала, що от-от розплачуся, писала музику. Коли перші такі мелодії дала послухати сестрі, вона сказала, що коли слухала, їй захотілося плакати. Музика передає те, що відчуває душа. Останнім часом мінору в моїй творчості не чути, я з радістю дякую Господу за все.

Ніколи не ставила собі за мету писати такі пісні, щоб їх усі виконували. Не прагнула записувати та поширювати їх, мене чули тільки рідні і найближчі люди. Мої пісні не для того, щоб їх переспівували, щоб співали, як гімни. У церкві співати їх складно чи навіть неможливо, вони надто особистого характеру.

Півроку тому вирішила виставити пісні у соцмережах, лише з тією метою, що якщо раптом хтось переживає подібне, що переживала я, – щоби це їх підтримало, і людям вони сподобалися. Мої пісні стали поширювати. Тому мене почули і запросили взяти участь у проєкті Олега Бокова «Upstream музыка».

Як Олег запросив Вас у свій проєкт?

Олег з командою шукають маловідомих музикантів або тих, хто не має можливості заявити про свою творчість, допомагають їм створити професійне Демо та знімають якісне Music відео. Після цього дають можливість цим музикантам бути почутими на просторах YouTube, завдяки вже існуючій великій аудиторії основного каналу «Олег Боков».

Спочатку я хотіла потрапити до їхнього проєкту. Але вирішила, що мої пісні не для загалу, тому не наважилася їм писати про себе. Та одного разу отримала від музичного продюсера, Артура Бондарчука, повідомлення: «Привіт! Я музичний продюсер проєкту Олега Бокова. Будемо записувати твої пісні». Ось так мене прийняли у проєкт «Upstream музика». Через декілька днів він прислав мені приблизний варіант аранжування моєї пісні. Якщо в мене музичний супровід був зведений до мінімалізму, використовувала максимум три інструменти, то Артур запропонував більш сучасний стиль. Він дуже швидко записав якісну фонограму, потім записали голос, зробили кліп, і восени вийшов наш перший спільний відеокліп.

Що у ваших піснях сподобалося Олегові з командою? Чим вони їх «зачепили»?

Коли ми з Артуром записували вокал, він сказав, що у моїх піснях їх «зачепила» щирість. Він зауважив, що може я і не маю такого поставленого голосу, але в піснях відчувається відкритість і щирість.

Коли людина просто існує – вона нещаслива. Але, коли людина щось творить, вона щаслива. Не важливо, що людина може творити  – писати музику, книги, головне – з нічого щось створити. Тільки такого значення надавала музиці. Нам Бог дав дар творити і потрібно це робити.

Що зараз ви хочете передати піснями?

Мене часто запрошують співати у громадах на богослужінні чи на програмі. Останнім часом після слухання моїх пісень, дякують і кажуть, що відчувають вплив Святого Духа. Основна моя ціль зараз, все, що я чекаю від музики – побачити, як Бог буде діяти через неї в моєму житті і в житті тих, хто мене буде слухати.

Перед тим, як іти на запрошення в громаду, я тиждень молюся, щоб Бог відновлював мою духовність. Перед співом також молюся, щоб Дух Святий торкався людських сердець, щоб мій спів був інструментом в Його руках, а не проявом моїх вокальних даних. Щоб вплинути на людину, Бог використовує не тільки слова, але й музику. Можливо, слухаючи, хтось відчує заклик до покаяння, дехто – примирення, а може хтось довго не спілкувався з Богом і потребує молитви.

Яку пісню записали не так давно?

Остання пісня – це кавер на пісню «I feel like going on» Марвіна Вінанса. Взагалі люблю творчість Вінансів, це була досить відома у вісімдесятих роках минулого століття християнська сім’я африканського походження. У них є особливо щирі пісні. Дослівно перекласти ту пісню я не змогла, але написала різдвяні слова на цю музику. Пісня отримала назву «Сон», і ось чому:

  1. Как-то раз увидел я дивный сон,

Что Царь Вселенной в яслях рожден.

Сквозь бураны людского зла

Вдруг Истина проросла.

Что за сон, дивный сон, увидел я.

  1. В том сне ребёнок тихо рос,

И грехи всех нас на Себе понёс.

Он прошел тяжелый путь,

Чтобы нас домой вернуть.

Ну что за сон, дивный сон, не дал уснуть.

  1. Вдруг во сне услышал я печальный звук,

Зачем Тебе причинили столько мук?

Я стоял там у креста,

И по щеке текла слеза.

Что за сон, грустный сон, в моих глазах

  1. Но кто-то вдруг слезу мою легко отёр

И пронзённые руки в объятья мне простер.

Я смутился, что я забыл

Как Ты сильно всех нас возлюбил.

Спасибо Бог, за дивный сон, что подарил.

Ви маєте особисті проєкти?

Дуже хочу записати свій альбом, але не знаю, як це зробити. Не знаю, чи є можливість виставити це як проєкт, щоб цільовими пожертвами мені допомогли його зробити. Якщо перша моя мрія – заспівати з маленьким камерним оркестром, то друга мрія – випустити свій альбом. Сподіваюся, що Господь буде мене використовувати для того, щоб Дух Святий співав через мене, торкався людських сердець. Мені складно говорити словами Євангелія, але я їх співаю.

Питання – Алла Шумило