Майже половина – за співжиття до шлюбу. 45% з двох тисяч опитаних українців схвалюють спільне проживання хлопця та дівчини до весілля. І число прихильників такої практики останнім часом значно зросло. А що думають жителі міста Миколаєва?
– С точки зрения тех традиций, в которых я воспитана, может быть и не совсем нормально, потому что хотелось бы законных отношений, как говорят вообще люди старшего возраста. Ну лично я отношусь нормально. Если люди любят друг друга, то почему бы и нет. Наверно штамп в паспорте или какая-то роспись где-то в общем-то это, может быть, и не важно сейчас.
– Раньше этого вообще не было, редко когда было, а сейчас это норма жизни. Ну конечно, необходимо, чтоб сразу заключили брак, чтоб была крепкая семья.
– Мужчины и женщины должны жить в официальном браке. Вот даже если рождается ребенок, если он рождается не в официальном браке, он получает фамилию матери, ну а я считаю, что у семьи должна быть одна фамилия
– Свободна наверно от паспортных печатей там и тому подобное, жизнь молодых людей, поэтому нормально отношусь к этому.
Експерти і пари, які практикують співжиття до церковного вінчання та державної реєстрації, пояснюють свій вибір різними причинами. Такі пари твердять, що хочуть перевірити свої відносини. А, може, не хочуть обтяжувати себе надмірними зобов’язаннями?
Дмитро Поправкін – консультант з довесільних відносин: «Этому способствует окружение, этому способствует сегодня телевизионная индустрия, этому способствует стиль жизни, манера, все так поступают. Именно такой стиль жизни пропагандируется в обществе, поэтому именно культура, именно влияние сверстников, именно влияние современного времени – это та причина, которая приводит людей вступать в гражданский брак».
Статистика свідчить, що форми такого співжиття розпадаються в 95 відсотках випадків. Це не дивно, адже більшість таких пар, переважно з чоловічої сторони, має підкреслено пробний, тимчасовий характер. Зараз мало хто створює сім’ю після цнотливих зустрічей. Однак такі, так би мовити, «унікуми» є. Михайло та Алла нещодавно одружилися і твердять, що їхні побачення не переходили до весілля в інтимні стосунки.
Алла Малакова – одружена: «При гражданском браке женщина чувствует себя незащищенной или не такой защищенной, как в браке, потому брак дает ей надежность и уверенность в будущем, она уверена в том, что если он пошел на такой серьезный шаг, решил соединить с ней на всю жизнь свой путь, то значит он её любит и готов сделать для нее еще что-то большее».
Михайло Малаков – одружений: «Гражданский брак – это в корне неправильно. Почему? Потому, что Бог создал мужчину лидером, он должен брать на себя ответственность, чего не предусматривает гражданский брак».
В юридичному плані так званий «цивільний шлюб», а, точніше, співжиття, постає ризикованою затією. Особливо це відчувається в момент переломних подій – вагітності чи народження дитини, розміну або продажу квартири, хвороби чи серйозної сварки. Така форма стосунків не має юридичної сили і не дає прав на поділ майна після розірвання взаємин.
Дмитро Поправкін – консультант з довесільних відносин: «Всегда есть риск, особенно здесь. Первое, очень часто – это отсутствие ответственности друг перед другом и за то, кто у тебя появится в семье, а второе – часто такие вот связи могут привести к заболеваниям, нежелательным, передающимся половым путем, и некоторые потом болеют всю жизнь, а некоторые страдают от этого. А третье – риски или причина, связанная с риском – это психологическая травма».
Що очікує інститут сім’ї в Україні при таких тенденціях? Традиційна, спадкова, звичаєва сім’я показує свою нежиттєздатність. Алкоголізм, азартні ігри, подружні зради, сприйняття дружини як домашньої прислуги прирікають як випадки співжиття, так і молоді шлюби на розпад. Або і чоловіки, й жінки усвідомлять, що культура сімейних стосунків потребує негайної реформи, або Україна й далі підніматиметься в рейтингу країн з найвищим рівнем розлучень. У 2017 році ми займали 11 місце в світі й перше в Європі. Тому перед українцями стоїть вибір – прийняти нову модель сім’ї, центровану на подружніх стосунках, а не на народженні дітей, фінансовій підтримці одної зі сторін чи задоволенні очікувань оточення. Тобто, на добровільних взаємних зобов’язаннях, про які пара спільно домовляється, або втратити шанс на міцну родину і, найважливіше, можливість дати своїм дітям приклад сім’ї своєї мрії.
Марія Михайляк, Олексій Дарадур, Іван Малаков, Миколаїв, “Вісті надії”
