Пелехач Михайло Дмитрович народився 8 червня 1966 року в селі Велятино, в робочій сільській родині. Його родина, як і безліч інших сімей, багато працювала в колгоспі й виховувала своїх дітей у нелегкі післявоєнні роки. Мала надію, що війна ніколи більше не повернеться на нашу землю.
Дитинство – найкраща пора в житті, але воно швидко проходить.
В 1972 році Михайло пішов до школи. В 1980 – після закінчення 8-ми класів поступив на навчання в профтехучилище, де і здобув освіту слюсаря.
Закінчивши навчання в училищі, він був покликаний до військової служби. Проходив службу в Саратовській області, місто Енгельс. Там і познайомився зі своєю майбутньою дружиною Валентиною.
24 червня 1987 року вони одружилися. Виховали трьох синів: Павла, Ярослава та Андрія.
Михайло Дмитрович був людиною, яка була готова прийти на допомогу у будь-який час своїм рідним, сусідам та друзям. Був люблячим чоловіком та батьком.
А в 1991 році внаслідок дослідження Божого Слова разом з дружиною присвятили себе Господу через водне хрещення. Михайло був активним членом Церкви адвентистів сьомого дня, брав участь у проведенні богослужінь. Разом зі своєю сім’єю допомагав у проведенні літніх молодіжних таборів. Завжди був надійним другом і братом у церкві та в селі.
Але, на жаль, настав час повномасштабної війни Росії проти України. Михайло щиро любив Україну, та від самого початку вторгнення, залишив свою домівку, пішов захищати свій народ, свою землю, кожного з нас.
13 червня 2023 року сталася трагедія для всіх нас. Це був останній день його життя.
Ворожий снаряд забрав життя Михайла Дмитровича.
Загинув наш друг, брат, батько, чоловік, дідусь, побратим, сусід, і найголовніше, наш захисник та герой.
Ми ніколи не забудемо доброту, любов, чуйність, та мужність Михайла. Ми з надією чекаємо на зустріч з ним на небесах з Господом. І сьогодні ми не говоримо йому прощавай, ми кажемо йому – до зустрічі.
Підготував Іван Крічфалушій (зі слів дружини загиблого воїна, Валентини Пелехач)
