Дев’ять літературних євангелістів відвідали 14 сіл Камінь-Каширського району Волинської області з 22 лютого по 4 березня. Для когось із місцевих жителів це була перша зустріч з адвентистами, у той час як для інших — відповідь на пошуки істини.
У деяких із цих населених пунктів адвентистська церква міста Камінь-Каширського проводить діяльність протягом кількох років, в інші села книгоноші востаннє заїжджали багато років тому, а в деякі адвентисти прийшли вперше. Відтак населення сіл по-різному сприймало гостей.
Федір Полегенько розповідає: «У селі Жорнівка я продав Біблію, кілька примірників книги “Бажання віків” та інші видання. Ми занесли багато газет і буклетів у кожен дім. А після обіду поїхали в інше село — Оленине. Там ніхто не виявив бажання не те що придбати літературу, а навіть взяти як подарунок. Відповідали: «дякуємо, ми все маємо», «ми ходимо до церкви», «ми такого не читаємо». Але наприкінці дня знайшлася людина, яка захотіла отримати книгу “Велика боротьба”. Моїй радості не було меж!»
Олександр Забродін ділиться враженнями: «У селі Стобихівка ми розповсюджували книги в неділю після обіду. До мене вийшов чоловік, котрий запитав, хто я такий. Після того, як я пояснив, хто я та з якою метою перебуваю тут, він почав розпитувати, чи вірю я в Христа та Духа Святого, чи існує пекло. На останнє запитання я відповів, що, звісно, ми віримо в пекло, проте не у вічні муки. Зав’язалася дискусія, під час якої чоловік стверджував, що адвентисти невірно розуміють тему небесного храму, процитувавши текст Об’явлення 21:22: “А храму я не бачив у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель — то храм Його, і Агнець”. На що у відповідь я навів 25-й розділ книги Вихід та Об’явлення 11:19, у яких стверджується про наявність храму на небесах. Хоча жодної книги він не придбав, я переконаний, що спілкування сприятиме тому, що він звертатиметься до Біблії і надалі в пошуках відповідей для себе».
Валентина Бондарук розповідає: «Я зайшла до літньої жінки. Запропонувала їй книги, на що вона відповіла: “У нас усе є, і ми не беремо сектантської літератури. Нема чого ходити по хатах та дратувати людей! Ми вірні своїй церкві — Українській православній церкві, яка від апостолів і до сьогодні зберігає пряму наступність та апостольську науку”».
Проте після нетривалої, але лагідної розмови Господь спрямував наше спілкування до Божого Слова та Його Закону. Коли ми прощалися, я подарувала їй книгу “Мир, про який мрієш”. Жінка зовсім змінила тон і, проводжаючи мене, щиро сказала: “Спаси вас Господь”».
За вісім днів книгоноші:
- продали 452 примірники книг різної тематики;
- подарували 147 примірників «Великої боротьби»;
- роздали близько 150 книг «Мир, про який мрієш»;
- розповсюдили близько 1000 газет «Вічний скарб» та флаєрів із контактами найближчої адвентистської громади.
Камінь-Каширська громада забезпечила гостей житлом, їжею та молитовною підтримкою.
Федір під час суботнього богослужіння зауважив: «Відчувається, що Бог іде попереду нас. В одному із сіл я зустрів групу чоловіків. Один із них, Костянтин, запитав, що таке “попечатування”. Я пояснив, що це не ідентифікаційні коди чи чипи. Тема плавно перейшла до Закону та благодаті. Я запропонував йому “Велику боротьбу”, де є всі відповіді, але друзі, на жаль, відмовили його від покупки.
Ввечері я йшов селом, допомагаючи напарниці Олені. Підійшовши до одного з будинків, постукав у двері. Вийшла жінка і сказала, що Олена вже заходила і їм не потрібна духовна література. Я відповів, що таких книг їм ще не пропонували, і показав “Бажання віків”, якою жінка зацікавилася. Ми почали спілкуватися, і виявилося, що Костянтин — це її чоловік, який на той час пішов на богослужіння. Я залишив у подарунок “Велику боротьбу”, яку він хотів придбати, а його дружина попросила книги “Посібник із вивчення Біблії”, “Як Біблія відповідає на питання”, “Християнська родина” та Біблію. Так Господь направив мене туди, де ці книги мали опинитися».
На завершення свого перебування учасники всеукраїнського з’їзду книгонош відвідали місцевий музей. Директорка музею Наталія Пась познайомила їх з історією Поліського краю, що допомогло гостям ще глибше пізнати культуру та минуле нашої країни.
Сергій Шпак, пастор адвентистської громади міста Камінь-Каширський
