Розповідає Сергій Ковтун – пастор громади міста Кілія Одеської області.
У місті Кілія Одеської області діють три адвентистські громади, в одній із яких я звершую служіння починаючи з другого півріччя 2022 року. До початку повномасштабного вторгнення богослужіння зазвичай відвідувало близько 45 осіб. Із початком інтенсивних бойових дій значна частина членів громади — приблизно половина активу, зокрема молодь — виїхала. Здебільшого залишилися люди старшого віку.
На початку 2025 року ми розглядали можливість долучитися до всеукраїнської ініціативи Адвентистської церкви «Підтримка поряд». Було багато сумнівів і переживань. Навіть у кращі часи громада не була великою, а тепер її чисельність становить близько 25 осіб. Потенціал двох інших громад ще менший.
Ще у 2022 році, з початком гуманітарних проєктів, наш молитовний будинок став центром роздачі продуктових наборів. Це зробило громаду більш відомою в місті, однак отримувачі допомоги не виявляли значної зацікавленості духовним життям. Ми проводили окремі програми для дітей і підлітків, але відчувалося, що громада поступово втрачає натхнення. Було очевидно: потрібні зміни.
Саме тоді ми вирішили долучитися до ініціативи «Підтримка поряд». Попри обмежені ресурси, громада сприйняла цю пропозицію відповідально. Ми детально вивчили умови проєкту, ознайомилися з матеріалами, обговорили все разом і молилися. Хоча паралельно вже тривала підліткова програма, після формування команди з 12 осіб ухвалили рішення розпочати новий проєкт. Згодом отримали фінансування від Української уніонної конференції.
Підготовку розпочали з визначення цільової аудиторії. Ми зосередилися на найближчому оточенні членів громади — друзях, сусідах, знайомих, які не відвідують жодної церкви. На зустрічі приходило від 18 до 25 осіб.
Ми шукали відповідний формат і зупинилися на неформальному спілкуванні за столом. Оскільки молитовний будинок розташований на околиці міста, довелося продумати логістику — як гості діставатимуться на зустрічі та повертатимуться додому.
Методичні матеріали використовували частково, багато рішень знаходили самостійно. Теми зустрічей обирали такі, що стосуються кожної людини — емоції, звички, життєві виклики. Загалом запланували дев’ять зустрічей (раз на місяць), а після їх завершення — десятиденну євангельську програму.
Кожна зустріч складалася з трьох частин: привітання, вступ до теми та вільне спілкування за столами. Особливу увагу приділяли атмосфері прийняття: починали з молитви та подяки Богу за можливість бути разом.
Спілкування модерували лідери проєкту. Гостей частували печивом, цукерками, фруктами та чаєм. У залі було чотири столи, розраховані на шість осіб кожен. На столах розміщували картки із запитаннями, які допомагали розпочати невимушену розмову й обговорити важливі теми. Цей блок тривав 30–40 хвилин, після чого проводили інтерактивну частину.
Далі відбувалася презентація теми у форматі, близькому до арткафе. Такий підхід добре сприйняли гості — кількість відвідувачів залишалася стабільною протягом усього циклу.
Євангельську програму ми проводили разом із Семеном Биковим та Володимиром Шевчуком. Оскільки вона відбувалася в грудні, ми назвали її «Різдвяний адвент». Передсвятковий період сприяв зацікавленості в темах проповідей і допоміг відповісти на багато запитань відвідувачів.
За підсумками програми троє людей отримали в подарунок Біблії, 18 записалися на біблійні курси, ще 15 почали регулярно відвідувати богослужіння та розглядають можливість підготовки до хрещення.
Громада планує продовжити цей формат, зосередившись більше на біблійній тематиці. Водночас ми розглядаємо можливість проведення ще одного циклу зустрічей у форматі арткафе — якщо поточні біблійні теми виявляться складними для сприйняття новими відвідувачами і буде відповідний запит.
Попри початкові сумніви, цей проєкт суттєво змінив атмосферу в громаді. Не всі могли безпосередньо брати участь, але це ще більше об’єднало нас. Домашні групи підтримували служіння молитвами й допомогою.
Це також стало уроком жертовності: частину фінансування забезпечувала сама громада. Ми ретельно спланували використання ресурсів — придбали столи, чайники, матеріали для зустрічей і подарунки, щоб створити теплу, дружню атмосферу для гостей.
У результаті громада відчула свою причетність до великої місії та зміцнила віру у власні можливості діяти разом із Богом.
Олена Ільчук
