Розповідає Денис Козоріз, студент Українського адвентистського теологічного інституту.
Це було в середу, 6 листопада 2019 року. Я був в інституті на парах, коли до мене зателефонував чоловік, який прочитавши моє оголошення про продаж ноутбука, забажав його купити. Пояснив, що працює далекобійником, знаходиться далеко, але через кур’єра може забрати товар. Просить, щоб скинути номер банківського рахунку і номер телефону. Оскільки у мене немає картки ПриватБанку, я попросив сестру, щоб на її рахунок він перерахував кошти. Впродовж години, він дзвонив до мене 10 разів.
Отже, він перераховує гроші, на телефон приходить повідомлення, де є сума, зазначена в оголошенні, ніби все нормально. Кур’єр уже на вулиці Інститутській 14, чекає на мене. А я ще в кімнаті складаю ноутбук. Дзвонить цей чоловік до мене останній раз. Багато чого говорить, запитує про ноутбук, про моє особисте життя, про інститут, факультет. Я все розповідаю вже по дорозі до КПП.
Упродовж всієї тієї години я був неспокійний, щось мене тривожило. Перед тим, як зустрітися з кур’єром, вирішую ще раз все перевірити. До цього моменту аферист зі мною на зв’язку, але я його перериваю і кажу, що мені треба ще все перевірити. Перевіряю картку ПриватБанку – грошей нема, дивлюсь повідомлення, а номер, на який були перераховані гроші – не мій, не той, який я давав. Покупець дзвонить до мене останній раз із запитанням: «Ну, де ви там»? – я відповідаю, що я дізнався про його обман, що його дії неправильні. Він сказав,- «Я вас зрозумів».
Інші публікації
У мене був дивний стан упродовж цієї години. Щось постійно мене турбувало. Вже після першої розмови з ним – у мене в голові промайнула думка, – «А чи це не аферист якийсь?» – і розумію, що це думка від Бога. Хтозна, як би все склалося, якщо б я не почав той день з Богом. Того дня, починаючи з 6 години ранку, читав, молився, з Богом налагодив зв’язок, і Він мені підказав, що мені потрібно було у той момент. Бог завжди діє у нашому життя, навіть якщо ми того і не розуміємо.
Так я не був обманутий, не втратив свій ноутбук і не розчарувався. Але це ще не все. Ввесь день ходив радий, що не попав у таку оказію, дякував Богу, розповідав людям. Пізніше ввечері я вирішив подзвонити до того чоловіка, просто зацікавився, чи дійсно то його номер телефону. Дзвоню, іде виклик, відключаю, думаю, що хтось інший відповість, і мені доведеться говорити. Через хвилину з цього номера до мене передзвонили. Я піднімаю, чую голос, – «Денисе, ви дзвонили?» Я вражений. Цей “покупець” просить вибачення, я майже нічого не говорю, тільки ставлю питання. Він розповів про свої афери, про хвору маму, про те, як виживає. Мені стало цікаво, як він так не боїться цього. Цей чоловік повідомив, що він знаходиться у в’язниці та звідти “крутить” собі отакий бізнес. Правда, цей бізнес не йде вдало. Я дізнався, що він приблизно десять разів спробував обманути, але жодна з його спроб не увінчалася успіхом.
Усередині розмови він просить прощення ще раз. Оскільки я розповів йому, що вчуся на пастора, він і про Бога почав говорити, сказав, що можливо, колись прийде до Нього. У кінці розмови ще раз двічі просить прощення, я йому у відповідь: «Нехай Бог вас благословить!», він мені дякує. Відчув, що ця людина дійсно говорить щиро і відверто.
Вирішив йому щось написати: процитував вірш з Біблії, писав, що прощаю його, написав ще багато чого про його ситуацію і вирішення його проблем, яке він може знайти у Христі.
