Черничко Іван Петрович народився 7 липня 1947 року в селі Ільниця Закарпатської області у віруючій родині. Після завершення навчання в школі у 1966 році, 16 серпня того ж року уклав заповіт із Господом, прийнявши водне хрещення.
У 1967 році пастор Михайло Михайлович Луцьо, який із 1960 року звершував служіння в громаді Ільниці — центрі адвентизму регіону на той час, — запропонував Івану очолити молодіжне служіння в Закарпатській області. Іван погодився та до 1971 року активно долучався до організації молодіжної роботи.
У 1971 році Ільницьку громаду відвідав Михайло Семенович Зозулін, який на той час керував місійною діяльністю та започаткуванням громад на Далекому Сході, в Сибіру та на Уралі. Він поділився досвідом служіння, розповів про труднощі та закликав молодь долучитися до місії. Для Івана це стало Божим покликом, на який він відгукнувся: у 1972 році разом із групою молоді громади розпочав місійне служіння в Західному Сибіру, поширюючи біблійні уроки.
Після повернення до Ільницької громади Іван одружився з Агнесою Дюрічкою, з якою був знайомий із дитинства і яка стала його вірною помічницею в служінні. Вінчання відбулося 17 лютого 1974 року, під час якого пастор Михайло Михайлович Луцьо звершив молитву благословення для новоствореної сім’ї.
На Поділлі подружжя Черничків протягом 15 років звершувало служіння в різних громадах — спочатку в селі Вівсяники за ініціативи Вілліса Станіславовича Нейкурса, а з 1979 року у Вінниці. де відкривалися нові можливості для служіння. Саме там Іван навчався в міні-семінарії, організованій Віллісом Нейкурсом. У 1985 році сім’ю було направлено до міста Бердичів Житомирської області, де, окрім пасторського служіння, Іван Петрович також виконував обов’язки керівника молодіжного служіння Подільської конференції.
З 1989 року для сім’ї Черничків розпочався новий етап на Буковині, зокрема в громаді Чернівці-Жучка. У 1990 році на з’їзді Чернівецької (нині Буковинської) конференції, яка охоплює території Івано-Франківської, Тернопільської та Чернівецької областей, Іван Петрович був обраний керівником відділу суботньої школи. У 1990–1992 роках він організував і очолював пасторські курси в громаді Мамаївці, де близько 50 служителів підвищили свою кваліфікацію.
У 1992 році, після євангельської програми євангеліста Руді Скорця, він розпочав пасторське служіння в новоутвореній громаді в Чернівцях. Того ж року на з’їзді був обраний керівником Чернівецької (Буковинської) конференції.
У 1995 році Іван Петрович був запрошений на новостворене «Радіо Голос надії», директором якого залишався до 2004 року. У цей період разом із дружиною він брав участь у створенні численних радіопрограм. Завдяки цьому щонеділі тисячі радіослухачів України мали можливість слухати програми «Голосу надії». У цей же час розвивався ще один напрям служіння — Заочна біблійна школа. Крім того, у 2000–2008 роках Іван Петрович очолював відділ комунікації Адвентистської церкви в Україні.
Після виходу на пенсію сім’я Черничків переїхала до міста Мукачево, де Іван Петрович працював редактором газети «Світло твого життя». Згодом подружжя певний час мешкало в Ужгороді, а у 2016 році переїхало до Сакраменто (штат Каліфорнія, США). Там Іван Петрович продовжував служіння для радіо, готуючи програми, що транслювалися на місцевих хвилях.
Іван Петрович відійшов у Господі 16 квітня 2026 року на 79-му році життя.
Подружжя Черничків прожило разом 52 роки. У них троє синів — Олександр, Роман і Віталій, та чотири онучки.
Іван Петрович залишив по собі добрий слід прожитого життя та багаторічного пастирського служіння. Він був вірним сім’янином, невтомним працівником, турботливим пастором, мудрим адміністратором, надійним другом і порадником, радіопроповідником, письменником, посвяченим Божим служителем. Для всіх, хто знав дорогого Івана Петровича, його життя нехай залишається світлим прикладом для наслідування.
«Згадуйте ваших наставників, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Євреїв 13:7).
Адвентистська церква в Україні висловлює щирі співчуття рідним і близьким Івана Петровича з надією на зустріч під час славного Другого приходу Ісуса Христа.
