В Україні більше двохсот сорока тисяч ВІЛ-інфікованих осіб, з яких половина не знає про свій статус. За останню п’ятирічку темпи поширення хвороби зростають. Пов’язано це зі скороченням програм з боротьбі з ВІЛ/СНІД. 1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом. У цей день наші журналісти шукали відповідь на питання: як зупинити епідемію хвороби та як захиститись?
За дев’ять місяців цього року в Україні було зареєстровано більше чотирнадцяти тисяч нових випадків ВІЛ-інфекції. З них понад сьома частина — у дітей до чотирнадцяти років. Україна залишається європейським лідером з масштабів поширення хвороби. Художниця Лера Літвінова привертає увагу суспільства до проблеми за допомогою мистецтва. У приміщенні Американського дому презентували першу інсталяцію із серії «Травма». Арт-об’єкт спонукає замислитись над проблемою навішування суспільством «ярликів» на ВІЛ-інфікованих.
Лера Літвінова — художниця, автор арт-інсталяції «ТРАВМА»: «Для меня очень важна тема толерантности и борьба со стигмой. И вот в вопросе ВИЧ-позитивных людей, проблемы в принципе заболевания СПИД – толерантность и стигма являются основными критериями. На сегодняшний момент существуют лекарства, чтобы полноценно жить ВИЧ-позитивным людям. Но при этом стигма настолько велика и какая-то неосведомленность людей о заболевании, о том как оно переносится формирует защитный барьер вокруг людей, которые ВИЧ-позитивны и мешает им нормально жить».
Ідея інсталяції виникла рік тому. Художниця шукала найвлучніший спосіб довести: знецінення людини — ознака травмованого суспільства.
Лера Літвінова — художниця, автор арт-інсталяції «ТРАВМА»: «Инсталляция состоит из тростей до трех метров в высоту. И каждая из тростей символизирует человека, который поддержал человека у которого была проблема. И так же как мы все отличаемся друг от друга, если вы посмотрите на рукоять этих тростей, то все они выполнены по уникальному дизайну и вырезаны вручную из дерева».
Леонора Янко — директор Галереї Лери Літвінової: «Для инсталляции художник выбрала белый цвет. Некая идеализация наша внутренняя насколько она имеет отношение к реальности. Насколько наши идеалы, цели и ценности таковыми и являются. Часто ли мы протягиваем руку помощи?»
Владислава Фоміна — редактор сайту «Teenergizer»: «Мы создаем мир, в котором не нужно будет защищать права подростков. Изначально была маленькая группа ребят, которые жили с ВИЧ-статусом, для них проводились какие-то активности. Потом то прекратилось и они стали сами для себя что-то делать. И тут появилась идея сайта, где будут разные консультации».
Владислава навчається в Києво-Могилянській академії і активно займається інтернет-сторінкою організації «Тінерджайзер». Для дівчини тема ВІЛ дуже близька. Адже торкається її безпосередньо. Найкраща подруга дівчини Яна має ВІЛ-позитивний статус ще із дитинства. А тому для Влади робота тут — це хороший спосіб підтримати подругу і проявити небайдужість до зневажених суспільством.
Владислава Фоміна — редактор сайту «Teenergizer»: «Я с начала осознанного возраста дружила с Яной, которая живет с ВИЧ. У меня был такой момент, когда я сидела на уроке биологии и учительница рассказывала про ВИЧ: “Я желаю вам никогда не встретить такого человека. И я понимаю, что сейчас это все продолжается и все это из-за недостатка информации».
Життєвий девіз Влади — підтримувати підлітків і допомагати їм.
Владислава Фоміна — редактор сайту «Teenergizer»: «Я консультант «равный – равному». Мы общаемся с ребятами, у которых нет возможности кому-то об этом рассказать».
Офіційна історія ВІЛ/СНІДУ в Україні розпочалася тридцять років тому. Тоді зафіксували перші випадки хвороби. Усього з того часу в нашій країні налічується більше трьохсот тисяч хворих. Це більше, ніж мешканців Херсона, наприклад. Існує три основні шляхи зараження: через кров, статевим шляхом і від матері до дитини. ВІЛ не передається через обійми, поцілунки, потискання рук. А також при користуванні спільними побутовими речами, відвідуванні басейну, лазні. Статус ВІЛ-позитивного – це не привід ставити на собі хрест. Спеціальна антиретровірусна терапія дозволяє жити звичайним життям і є обов’язковою та невід’ємною частиною комплексної допомоги людям, які живуть з ВІЛ. В Україні ліки надаються безкоштовно. Звісно, що позбутися хвороби пігулки не допоможуть. Мета терапії — відновити функцію імунної системи, знизити захворюваність і смертність, подовжити та підвищити якість життя інфікованих. Щоб з високою ймовірністю захиститися від зараження, користуйтеся індивідуальними засобами гігієни, не вживайте наркотики, уникайте позашлюбних статевих зв’язків. Словом, ведіть моральне і відповідальне життя.
Інна Сокольська, Віктор Кармазенюк, Київ, “Вісті надії”
