Що мав на увазі Павло, коли написав, “А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні” (1Тим. 2:12)?
Цей текст, здавалося б, достатньо ясний, але важко зрозумілий саме тоді, коли ми бачимо жінок, що є сьогодні ректорками університетів, директорами різних установ, церковних структур, а також керівницями різних церковних відділів.
Ті з нас, хто бажають підкоритися Божому Слову і дозволяють йому судити нас самих, а не когось іншого, не знаходять у цих текстах неясності. Але яким є застосування цього тексту? Наші сестри у церкві навчають дітей і дорослих на Суботній Школі. Хіба вони підкоряються Слову? Чи може жінка молитись у церкві, або виконувати те служіння, на яке її обрала церква? Про що говорять ці біблійні тексти?
Коли ми нав’язуємо наші людські міркування, традиції, або досвіди на Біблію – ми стаємо винними в осуді Слова своїми ідеями. А якщо ми хочемо зрозуміти Біблію, то ми повинні дозволити Писанню пояснити самому себе, порівнюючи слово зі словом, текст із текстом. Результат може іноді здивувати, але і дивним чином принести задоволення. Ці уривки є особливим добрим прикладом.
Річард Девідсон, завідувач кафедри Старого Заповіту семінарії Університету Ендрюса у США, недавно ще раз звернув увагу на те, що 1Тим.2: 8 – 15 і 1Петр. 3: 1-6 є паралельними місцями.
Я знав, що між ними обома є схожість, бо обоє частково говорять про жіночі прикраси, але я ніколи не розглядав їх один поруч з іншим.
Девідсон стверджує, що оскільки це є паралельні місця, то 1Петр. 3: 1-6 проливає світло на значення Павлової заборони жінкам навчати і мати владу над чоловіками. Я був скептичний до цього, бо 1 Тим 2:12 спантеличувало мене протягом років, і я вирішив віддрукувати два уривки один біля одного і виділити чорним паралельні місця. Результат здивував мене.
| 1 Тимофія 2:8-15 | 1 Петра 3:1-6 |
| 8 Отож, хочу я, щоб мужі чинили молитви на кожному місці, піднімаючи чисті руки без гніву та сумніву. 9 Так само й жінки, – у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, – нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами, 10 але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність. 11 Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі. 12 А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні. 13 Адам бо був створений перше, а Єва потому. 14 І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ. 15 Та спасається вона дітородженням, якщо перебуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою. |
1 Так само дружини, – коріться своїм чоловікам, щоб і деякі, хто не кориться слову, були приєднані без слова поводженням дружин, 2 як побачать ваше поводження чисте в страху. 3 а окрасою їм нехай буде не зовнішнє, – заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж, 4 але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. 5 Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам. 6 Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви – її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху. |
Подивіться спочатку найвідомішу частину кожного з цих уривків: 1Тим.2: 9-10 і 1Петр. 3:3-4.
- Обоє радять, щоб жінки одягалися скромно.
- Обоє пропонують, що належна прикраса для “жінок, що присвячуються на побожність” не є фізична краса, але її поведінка.
- Ці тексти мають загальні слова “убрання”, “волосся”, “золото”. Тоді, коли Павло говорить про “коштовні шати”, Петро пише про “вбирання одеж”.
Ці схожості, безперечно, доповнюють один одного, але хто кого перший доповнив – Петро Павла чи Павло Петра?
Я думаю, що Петро доповнив Павла, з трьох причин:
- По-перше, Петро був добре знайомий з Павловими писаннями і говорить, що Павло написав так, що … 2Петр. 3:16 – Це привід для необізнаних.
- По-друге, деякі уривки Павла, в яких є “дещо тяжко зрозуміле», проте Петро в них абсолютно ясний і зрозумілий.
- По-третє, уривки Петра більш деталізовані.
Авторам потрібно іноді додати більше інформації у деталях, і це робить більш зрозумілим весь уривок, ніж переписати його весь ще раз і зробити його ще більш заплутаним. Відомо, що Петро і Павло інколи зустрічались, звідси легко можна припустити, що Петро міг запитати: “Брате Павле, що ти маєш цим на увазі?”
Давайте подивімось на ще деякі паралелі. Уривок Петра двічі починається словами: “дружини”, один раз: “жінки”, які мали “чоловіків”, і один раз про Сару, дружину патріарха. Уривок Павла посилається двічі на “жінок”. Три рази “жінка” – одна з них є дружиною чоловіка, бо сказано, що “спасеться вона дітородженням”- і один раз про Єву, жінку Адама.
Чи є це паралельні місця “жінки” і “дружини”? По факту, безперечно, так! І грецькою мовою це одне і те саме слово “gyne”. Правильність перекладу залежить від контексту.
Чому ми тоді знаходимо “жінки” в 1Тим. і “дружини” в 1Петра? Для багатьох цей уривок Павла був “тяжко зрозумілим”, який протягом віків заводив перекладачів до помилкового розуміння, що виражалося в “перекрученні” розуміння цього уривку. Вони помилились, щоб побачити паралель між цими двома уривками, хибно думаючи, що Павло пише про жінок і їхнє поводження під час служіння і їхнього місця у богослужінні.
А правда в тім, що ці паралельні уривки, між висловлюваннями Павла й Петра, підказують, що Петро – під натхненням Святого Духа – зрозумів Павла так, що він (Павло) писав про поводження дружин удома, а не в церкві!
Так само, уривок Павла має слово “муж”, а уривок Петра “чоловік”. Але це слово має в грецькій мові той самий корінь – “aner”.
Обоє уривків закликають жінок бути покірними. Але постає питання: кому, де і як?
Біблія ясно закликає дружин коритися своїм чоловікам (мужам), бо жінці голова – чоловік (її муж), (1Кор. 11:3). Але це не говорить, і не закликає жінок до покори якомусь іншому чоловікові, не її мужу тільки через те, що вона жінка, тобто має жіночу стать!
Навпаки, ми всі, хто є частиною Тіла Христового – чи, то жінка, чи чоловік – повинні підкорятися один одному (1Петр.5:5 Єфес.5:21).
Таким чином, у цьому уривку, коли Павло говорить про “жінок” – він говорить саме про “дружин”, які повинні правильно себе поводити удома, перед своїми чоловіками, а не взагалі в церкві.
Повчання, авторитет й мовчання.
Що говорить нам Петро про те, що пише Павло: “А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні”?
Коли ми зрозуміємо аргумент Петра, ми зрозуміємо і Павла. На щастя, аргумент Петра не тяжкий до зрозуміння.
У 1Петр. 2:13- 3:6 Петро закликає , щоб усі корилися владі – слуги корились своїм господарям, дружини своїм мужам, а чоловіки поважали своїх дружин. Далі, в 1Петр. 5:5, він говорить до молодих людей, щоб вони корились старшим, а далі всю церкву просить коритися один одному. В 6 тексті говориться, щоб усі підкорилися перед Богом. Таким чином, ця покора є частиною Божої стратегії для розширення Його Царства й зменшенням опору до Нього.
Тепер ми готові подивитись на паралелі, які допоможуть нам зрозуміти, що говорить Павло про “повчання” й “панування”. Павло пише, що жінка повинна навчатись “мовчки” і в “повній покорі”.
Чи говорять ці тексти про те, що саме у церкві жінка повинна мовчати?
Інші публікації
Петро зрозуміло пояснює, що має на увазі Павло, коли пише, що жінки “без слова”, “у нетлінні лагідного й мовчазного духа”, можуть приводити своїх чоловіків до Христа. Петро говорить, що жінка кожен раз не повинна цитувати Писання (неначе бити ним по голові) своєму чоловікові, щоб привести його до Христа. Є кращий шлях – розумна поведінка дружини, що виявить красу Христового Євангелія і наверне чоловіка до Ісуса Христа. Петро тут відкриває, що це ми “перекручуємо” слова Павла, (2Петра 3:16), коли ми концентруємо увагу на його словах, не дозволяючи жінкам “навчати, проповідувати, бути керівниками відділів”, бо мова йде тут не про церкву, а про розумне поводження жінки у своєму домі. Якщо жінка буде мати правильні, християнські стосунки зі своїм чоловіком удома, вона буде відповідно поводити себе і у Церкві Божій.
Петро відкриває чудову істину у серці Павлового уривку. Христос, як і дружина, може зробити добрі переміни у сім’ї і без проповідування своїм чоловікам. Їм не має потреби багато говорити своїм чоловікам, що ті не так чинять або що вони повинні ще зробити, бо вчинки дружини і її розумна поведінка є найкращою проповіддю у сім’ї.
Висновок з уривків Павла та Петра:
- Ми виявили, що Павло говорить не про поклоніння у церкві у цьому уривку, а про те, як жінки можуть створити затишний, християнський дім.
- Ми знайшли, що Павло в 1Тим 2:11-15 не виключає благочестивих жінок з учителювання, проповідування, управління церквою, євангельського служіння, – а тільки закликає їх бути в покорі до своїх чоловіків.
- “Той, хто вірно навчає науки правди” (2Тим. 2:15) не залежний від жононенависницької традиції древньої Греції, або помилкового мислення Середніх віків. Він не залежний від тих, хто пристосовують Слово Боже до своїх культурних норм. Через порівняння біблійного тексту з текстом, уривку з уривком, ми знаходимо, що Слово Боже пояснює само себе.
В’ячеслав Корчук, координатор Духовно-історичної спадщини Адвентистської церкви в Україні
