Я з острова Реюньйон – це один із регіонів Франції в Індійському океані.
Ваші батьки – корінні мешканці острова?
Моя мати корінна мешканка, а мій батько народився на Заході Франції.
Ви розмовляєте не однією, а декількома мовами. Якими саме?
Якщо враховувати українську, то майже шість: французька, англійська, місцева мова острова Реюньйон − креольська, іспанська, російська та українська.
Розкажіть про релігійну ситуацію на вашому острові? Які деномінації розповсюджені на острові і яке ставлення до релігії загалом?
Назва острова схожа на возз’єднання союзу – це означає, що на острові представлені багато релігій. Найбільша частина мешканців – це католики. Також є китайці, які сповідують буддизм. Є прихильники ісламу. Ще є ті, хто сповідують індуїзм, також є християнські протестантські деномінації – найбільше п’ятидесятників.
Яке ставлення керівників країни до релігійних деномінацій?
Французьке керівництво забороняє з’єднання релігії з владою. Тому усі державні заклади, школи, лікарні відокремленні від релігії. Взагалі, держава відкрита, бо ми маємо не тільки національні французькі свята, але й релігійні свята, які є тільки на нашому острові. Маємо мусульманські, індуїстські, католицькі свята.
Чи маєте на острові християнські навчальні заклади?
Основна на острові католицька церква, то маємо приватні католицькі школи. Якщо говорити про адвентистські, ми мали тридцять чи сорок років тому середню школу.
Яка професія користується найбільшим попитом у країні?
Найбільш поширена викладацька сфера.
Чи дорогі освітні послуги в Вашій країні?
Середня освіта у Франції безкоштовна, але якщо ви представник бідного або нижче середнього класу, ви отримаєте безкоштовну вищу освіту. Якщо Ви, як я, маєте трохи більший достаток, то повинні платити 400 євро за рік навчання.
Яку освіту Ви здобули?
На моєму острові два французьких університети, один на півночі, де я вчився, другий на півдні. Я отримав диплом бакалавра з англійської мови, літератури, цивілізації та лінгвістики. Також закінчив перший рік магістратури. У Франції два роки магістратури.
Чому вибрали саму цю професію? Чи плануєте у майбутньому розвиватися саме у цьому напрямку?
Мені завжди було легко вчити англійську мову у школі, тому обрав цей шлях в університеті. Єдина програма магістратури на острові – це сфера освіти, бо англійська мова досить розповсюджена. Можна навчатися на перекладача, але для цього мені потрібно було б мандрувати десять тисяч кілометрів до Франції. Я ж хотів залишитися на своєму острові, тому й зробив інший вибір.
З чого почалася Ваша волонтерська діяльність?
Як роблять інші християни, я хотів після мого навчання, рік віддати волонтерству. Коли я закінчив старшу школу, то у 2013 році на молодіжному конгресі в Південній Африці зустрів Андрія Васильовича Шевчука. Він мені сказав: «Приїзди до України». Три чи чотири роки тому я приїжджав до Черкас, звик до дітей у школі. Коли майже закінчив свою магістерську, він мене знову запросив.
В яких країнах Ви були волонтером?
Тільки в Україні. Хочу додати, що я цікавився своїм корінням – мій дід має російське походження.
Чому саме волонтерська діяльність? Ви маєте паспорт Євросоюзу, це велика можливість знайти хорошу роботу в Європі.
Я дуже люблю свій острів, він також належить до Євросоюзу, хоча розташований географічно далеко. Моя мета – залишитися на моєму острові, працювати там. Я не хочу їхати до Франції, не хочу шукати роботу в Європі, хочу залишитися на вдома. Але зрозумів, що в Україні потрібні вчителі англійської мови для учнів, студентів та старших людей. Бачу, що люди тут відкриті, ми спілкуємося щодня.
Ви вже другий раз служите волонтером в Україні. Вам тут сподобалося? Чи є інші причини, що Ви тут?
Якщо розділити два рази мого перебування в Україні, то перший – це момент відкриття. Я намагався позиціонувати себе, як нащадка Радянського Союзу. Для цього вчив мову, занурювався в культуру. Вдруге приїхав тільки тому, що мене запросив Андрій Васильович. Він сказав, що в Українському адвентистському центрі вищої освіти потребують викладача англійської мови. Думаю, що коли я у травні поїду додому, моя місія вже буде виконана. Завдяки волонтерству я більше пізнав самого себе.
Що Ви можете сказати про розвиток церкви в Україні і у Вас вдома?
Якщо казати про цифри, то пропорція адвентистів до неадвентистів однакова з кількістю на моєму острові. На одного адвентиста припадає тисяча неадвентистів. В Україні це сорок тисяч адвентистів до сорока мільйонів, тобто те ж саме виходить. На моєму острові церква вимирає. В Україні є розподіл – у маленьких церквах старші люди, а молодь у більшості в одному місці. Така ситуація і на моєму острові.
Що Ви можете порекомендувати християнській молоді для служіння за прикладом церкви на своєму острові?
Я вважаю, що я можу більше щось узяти від Українського гуманітарного інституту, ніж дати. Також, як у всьому світі, ми не можемо йти від дверей до дверей і роздавати літературу. Більше уваги потрібно приділяти медіа, завдяки Інтернету Євангеліє дуже доступне у цьому світі. Вважаю, як і усюди, акцентувати потрібно зміст, а не форму.
Я зрозумів, що християни у Вашому регіоні досить “холодні”, як і в Європі?
На острові 1200 членів церкви. Це офіційні цифри, думаю, що зараз трохи більше дев’яти сотень. Ми більше губимо людей, ніж долучаємо. Маю надію, що будуть пастори, які будуть боротися за кожну людину. Коли адвентисти стикаються з якимись проблемами, це призводить до боротьби і розпаду церкви, як на Сході України. Якщо робити висновок про західний світ і мій острів, то вважаю, що люди обрали свій шлях, бо бачили усю інформацію в Інтернеті.
Яке у вас хобі? Чи граєте Ви на музичному інструменті?
Я граю на фортепіано, але краще «граю» з камерою – фотографую. Маю мало часу, тому не приділяю достатньо уваги цьому. Найбільше хобі − допомога іншим.
Якщо брати між фізичним, інтелектуальним і духовним розвитком, що Вам найближче?
Духовний, звичайно, бо дає мені дихання. Щоб бути натхненим, треба бути і фізично захопленим. Найкраще, коли ви можете мати і фізичне, і духовне захоплення.
Що в є Вашій країні, чого немає в Україні?
Це екзотичні фрукти, французька, китайська, арабська, африканська та індійська кухні. Якщо не їжа, то це близькість моря, гір, пляжів.
Запитання – Олександр Безуглий
