Зараз наше суспільство потерпає від великої кількості залежних людей. Та що там кількості, — навіть кожну людину можна назвати залежною: від обставин, від залежностей хімічних (алкогольна, тютюнова, наркотична)…
Проте, сьогодні розглянемо духовно-психологічний аспект хімічної залежності або гріха, як про це пише Біблія [1]. Насамперед хотілося б відокремити декілька типів залежності: алкогольної, наркотичної, а також — емоційної. Але спершу дамо визначення залежности.
Отож, залежність — це нав’язлива потреба звершувати визначені дії, не дивлячись на нещасні та несприятливі наслідки чи то медичного, чи то психологічного, чи соціального характерів [http://www.psychologies.ru/ [Онлайн-журнал Psychologies].
На сьогодні відомо близько 20 груп різних залежностей. До них належать алкогольна, тютюнова, наркотична, ігрова, харчова, інформаційна (інтернет), емоційна (любовна), трудова (трудоголізм), міжстатева, шопінг-залежність і т. д., котрі умовно можна поділити на дві великі групи:
- хімічні залежності: наркотики, алкоголь, тютюнопаління, токсикоманія тощо;
- емоційні залежності: залежність від людини або співзалежність, залежність від роботи або трудоголізм, інтернет-залежність, залежність від комп’ютерних ігор, гемблінг[1], сексуальні залежності.
В обох випадках, залежність виникає через те, що людина з її допомогою намагається задовольнити потреби, котрі вона ігнорує, а також потреби, котрі не були задоволені в дитинстві. Проблема залежності пускає свої корені в ранньому дитинстві, коли дитина сама не в змозі самостійно задовольнити свої потреби [http://psychok.net/ [Психология счастливой жизни].
Переглядаючи та прочитуючи ці джерела ми бачимо, що залежність не така й проста, від неї важко позбутися як фізично, так і морально, та й на сам перед духовно.
В Біблії також є застереження:
«Не будь поміж тими, що жлуктять вино, поміж тими, що м’ясо собі пожирають,
бо п’яниця й жерун збідніють, а сонливий одягне лахміття.» (Приповісті, 23:20,21)
Дивлячись на ці слова в мене виникає запитання: «Як в такі давні часи Бог міг передбачити залежність і застерегти від неї?»
Звісно, Він Бог. Але для мене з моїм людським розумом осягнути це не можливо, навіть маючи таку кількість ресурсів, словників, сформульованих визначень…
Існує багато дослідницьких і наукових робіт, але й вони не можуть пролити світло та до кінця дати зрозуміти це визначення. Хочу зазначити, що ми завжди виділяємо тільки загально відомі нам залежності: алкогольну, тютюнову, ігрову, — саме про ці три типи залежності я б хотів висловити свою суб’єктивну думку. Ці види можна узагальнити — хімічні, як було сказано вище.
Духовний аспект розкриває в собі орієнтацію на Біблію, адже він на ній оснований, оскільки для християн, Біблія є мірилом праведності та найвищим авторитетом. Розглянемо деякі записи з Біблії в перекладі Івана Огієнка.
Тютюнова або алкогольна залежність характеризується, в першу чергу, порушенням контролю над вживанням тієї, чи іншої речовини. Людина не контролює себе та свої дії…
Психологічний аспект розкриває в собі саме розумову та фізичну поведінки, на що ми звернемо увагу нижче.
Неконтрольованість виражається у постійній, або періодичній неспроможності обмежувати вживання цих шкідливих речовин. Людина не фокусує свої думки на залежності, якою б вона не була.
Маючи досвід у реабілітаційному центрі, я запитав одного з наставників: «Яка з форм залежностей найважча?»
Мені відповіли та пояснили: «Алкогольна залежність найважче піддається лікуванню та в неї легко потрапити. Адже людина на початку не розуміє, що вона вже залежна. Наркомани та ігромани це розуміють набагато раніше та їх легше вилікувати.»
Отже, людина, котра дійсно не може себе контролювати — залежна. У будь-якому виді залежності, це хвороба, котра приводить до втрати контролю над собою та своїм життям. Зрештою, ця залежність не залишить людині ніякого вибору [1, с.178].
Не буде лишнім навести ще декілька прикладів з Біблії.
На сторінках Біблії ми можемо знайти чимало слів, котрі говорять про залежність.
В Посланні до Римлян апостол Павло пише: «Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність?» (Біблія, Римлянам 6:16)
Цими текстами апостол Павло говорить, що кому ви віддаєте себе в рабство, то того ви й раб. І це дійсно так, адже, як ми розглядали раніше, коли людина піддається згубному впливу залежності, то ця залежність починає керувати нею.
Також в Колосянам 3:5,6 він говорить: «Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження,
бо гнів Божий приходить за них на неслухняних» (Біблія, Колосянам 3:5,6)
В книзі Приповістей, Соломон також говорить про шкоду від спиртних напоїв: «Вино то насмішник, напій п’янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий» (Біблія, Приповісті 20:1)
Соломон застерігає: «Не дивись на вино, як воно рум’яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється,
кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка,
пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі…» (Біблія, Приповісті 23:31-33).
Висновок
Ми дослідили, що залежна людина має пристрасті та пожадливості, що своєю чергою вже є симптомами залежності. Біблія говорить, щоб люди цим не займались, оскільки це призведе до краху в житті.
Біблія називає залежність гріхом. Такий духовний аспект ми побачили у Біблії.
Дух пророцтва також говорить про згубну силу залежностей. Е. Уайт [4] повідомляє про те, що не можна піддаватися її впливу. Єдина залежність, котра може бути доброю — це залежність від Бога.
Біблія та Дух пророцтва акцентують увагу на тому, що Господь завжди зацікавлений бути в контакті з людиною. Господь зацікавлений допомогти людині впоратися з усіма проблемами. «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (Біблія, 1 Петра 5:7).
◆•• Список літератури:
- Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту/Переклад І. Огієнка. — К.: УБТ, 2010. — 1346 с.
- Зависимость. Что такое «зависимость»? Понятие и определение термина «зависимость» — Глоссарий|Онлайн журнал Psychologioes [Электронный ресурс]//Psychologies. 2016. — Режим доступа: http://www.psychologies.ru/glossary/08/zavisimost/
- Симатова О.Б. Психология зависимости. — ЗабГГПУ. — Чита. 2006. — 308 с.
- Уайт Елен. Разум, характер, личность.
- Уайт Е. Служіння зцілення
***
Автор — Максим Семенюк, бакалаврант богослов’я
[1] Гемблінг або лудома́нія (гра́льна зале́жність, ігрома́нія) — розлад поведінки, що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор. Особливого поштовху розвитку лудоманії надав інтернет. Проблема азартних ігор набула виняткової важливості у зв’язку зі значним розповсюдженням ігрових автоматів, відкриттям безлічі казино. Всі вони оформлені таким чином, що це сприяє посиленню ефекту легкої можливості виграшу за короткий час. Ігрові автомати давно поширені в усьому світі.
У 1970-х роках в Британії виникла проблема низької відвідуваності кінотеатрів, аж до необхідності їхнього закриття, через зростання популярності залів ігрових автоматів.
1996 року в США кількість «проблемних гравців», настільки залежних від ігрових автоматів, що їхнє життя опиняється підпорядковане цій пристрасті, сягала 5% населення. Дані інших дослідників свідчать про те, що тільки за першу половину 1990-х років число проблемних гравців зросло в Канаді більш ніж на 7%.
Азартні ігри є серйозною соціальною проблемою. Проблема посилюється тим, що у процесі гри іноді виникає розслаблення, зняття емоційної напруги, відволікання від неприємностей та проблем, і гра сприймається як приємне проведення часу. На основі цього поступово настає втягування та розвивається залежність. Разом з тим, тривають суперечки — чи є ігрова залежність психологічною залежністю, чи більшою мірою однією з форм обсесивно-компульсивного розладу.
За даними дослідження Оксфордського університету щодо ігрових звичок, рівень смертності активних гравців на третину вищий, ніж у середньостатистичної людини. Великі ставки пов’язано із вищою ймовірністю смерті в однаковій мірі як серед чоловіків, так і жінок, незалежно від віку.
Дослідження показують, що люди віком 16-17 років, які беруть участь у азартних іграх, із більшою ймовірністю стикаються з залежністю від лудоманії у зрілому віці, ніж ті, що у підлітковому віці не грали. Згідно з дослідженнями, чим більше лотерейних білетів і скретч-карт купували гравці в підлітковому віці, тим більше вони страждали від проблем з азартними іграми надалі.
Чоловіки та жінки мають різні мотиви, через які з’являється пристрасть до азартних ігор. За даними Ліз Картер, провідного терапевта Британії, що спеціалізується на проблемах з ігровою залежністю серед жінок, чоловіки грають в азартні ігри, щоб виграти гроші та отримати увагу натомість жінки зазвичай грають, щоб «втекти від реальності». Прості й циклічні ігри на кшталт ігрових автоматів та бінго, у певному сенсі нагадують медитацію.
Переважна більшість проблемних гравців не визнають своєї залежності, відмовляючись звертатися за допомогою. В такому випадку, члени їхніх сімей можуть першими виявити проблему, мотивуючи партнера звернутися за допомогою. Дослідники вказують на хронічне занепокоєння, виснаження та підвищену конфліктність як основні прояви лудоманії.
Виявлення симптомів людьми з оточення є важливим з огляду на те, що більшість проблемних гравців шукає допомоги лише тоді, коли вони вже заподіяли значної шкоди фінансам, стосункам, репутації та роботі. Існує ряд ознак, які є характерними для азартних ігор, що є проявом залежності. До основних ознак належать:
Постійна залученість, збільшення часу, проведеного в грі.
Зміна інтересів, постійні думки про гру, переживання та уява ситуацій, що стосуються гри.
«Втрата контролю», що виражається в нездатності припиняти гру, як після великого виграшу, так і після постійних програшів.
Стан психологічного дискомфорту, роздратування, занепокоєння, що розвивається через порівняно короткі проміжки часу.
Поступове збільшення частоти участі у грі, прагнення до вищого ризику.
Періодично виникає стан напруги, що супроводжуються ігровим «драйвом».
Швидко наростальне зниження здатності чинити опір спокусі. Це виражається в тому, що, вирішивши раз і назавжди «зав’язати», при найменшій провокації (зустріч зі старими знайомими, розмова на тему гри, наявність поруч грального закладу тощо) ігрова залежність поновлюється.
В американській класифікації психічних розладів діагноз патологічної ігрової залежності ставиться при наявності п’яти і більше пунктів з цього списку:
Повністю в грі, наприклад, постійно повертається в думках до минулого досвіду ігор, навмисно відмовляється від гри або, навпаки, смакує та готується до реалізації чергової можливості зіграти, або обмірковує спосіб дістати кошти для цього.
Продовжує гру та підвищує ставки, щоб досягти бажаної гостроти відчуттів.
Робив неодноразові, але безуспішні спроби контролювати свою пристрасть до гри, грати менше або зовсім припинити.
Проявляє занепокоєння та дратівливість при спробі грати менше або зовсім відмовитися від гри.
Грає, щоб втекти від проблем або зняти дискомфорт (зокрема, відчуття безпорадності, провини, тривогу, депресію).
Повертається до гри на наступний день після програшу, щоб відігратися (думка про програш не дає спокою).
Бреше сім’ї, лікарю та іншим людям, щоб приховати ступінь того, наскільки втягнутий у гру.
Здійснював кримінальні злочини — такі, як фальсифікація, шахрайство, крадіжка, привласнення чужого майна з метою забезпечення засобів для участі в грі.
Ставить під загрозу та навіть готовий повністю порвати стосунки з близькими людьми, кинути роботу або навчання, відмовитися від перспективи кар’єрного зростання.
У ситуації відсутності грошей через гру перекладає вирішення проблем на інших людей.
Нав’язлива відданість ігровим автоматам лежить в основі азартних ігор
При цьому ігрова поведінка лудомана не пов’язана з маніакальним епізодом.
Більшість дослідників вказує на втрату контролю над власною поведінкою, причому це стосується всіх варіантів гри — від гри на тоталізаторі до ігрових автоматів.
Австралійські дослідники виділяють три підгрупи проблемних гравців:
з порушенням поведінки;
емоційно нестійкі;
антисоціальні гравці, схильні до імпульсивних вчинків (тим самим підкреслюють неоднорідність групи залежних).
Хоча хвороблива пристрасть до азартних ігор частіше спостерігається у чоловіків, у жінок ця залежність приймає важчі форми. Жінки втягуються в небезпечне захоплення втричі швидше та важче піддаються психотерапії. На відміну від чоловіків, жінки підпадають під залежність від азартних ігор в зрілішому віці, та з інших причин. Найпоширеніша з них — це особисті проблеми від яких вони намагаються піти в гру.
Найчастіше це відбувається у віці 21-55 років, і в 1-4% випадків пристрасть набуває таких форм, при яких необхідна допомога психіатра. Кожен третій патологічний гравець — це жінка. Порівняльне дослідження 70 проблемних гравців-чоловіків і 70 гравців-жінок показало більш поетапний розвиток залежності у жінок за стадіями:
соціальна ігрова залежність;
інтенсивна ігрова залежність;
проблемна ігрова залежність.
Статеві відмінності між чоловіками і жінками полягали також у тому, що ігрову залежність в жінок частіше супроводжував депресивний розлад, а у чоловіків — алкоголізм.
Слід зазначити, що особи, які беруть участь у грі, порівняно часто зловживають алкоголем та іншими психоактивними речовинами, тобто включаються до комбінованої форми залежності. Для «гравців» типові труднощі міжособистісних відносин, часті розлучення, порушення трудової дисципліни, часта зміна роботи.
Фактори появи ігрової залежності:
неправильне виховання у сім’ї (тиск на дитину)
участь у грі батьків, знайомих (має велике значення на початковому етапі)
прагнення брати участь у грі з дитинства (карти, доміно)
переоцінка значення матеріальних цінностей (можливо найголовніший фактор)
увага на фінансових можливостях
заздрість багатшим людям
переконання в тому, що все можна вирішити за допомогою грошей
Американський дослідник А. Пастернак, своєю чергою, як фактори ризику виділяє:
приналежність до етнічної меншості
відсутність сімейного статусу
депресію
також різні варіанти хімічної залежності.
На думку біологів з Університету Кентуккі, частина тварин має певний біологічний механізм, який говорить про ігроманію. Наприклад, голуби віддають перевагу нерегулярній, але великій за кількістю їжі, попри те, що невелика кількість регулярної їжі в цілому на 50 % більше випадкових виграшів.
Стадії розвитку
У Японії популярними є ставки на різноманітні спортивні змагання
Р. Кастер виділив три стадії ігрової залежності:
стадія виграшів,
стадія програшів,
стадія розчарування.
Стадія виграшів представлена такими ознаками: випадкова гра, часті виграші, уява передує та супроводжує гру, частіші випадки гри (приймання парі), збільшення розміру ставок, фантазії про гру, дуже великий виграш, безпричинний оптимізм. Для стадії програшів характерні: гра на самоті, хвастощі виграшами, роздуми тільки про гру, епізоди програшів, які затягуються, нездатність зупинити гру, брехня та приховування від друзів своєї проблеми, зменшення турботи про сім’ю або дружину, зменшення робочого часу на користь гри, відмова платити борги, зміна особистості — дратівливість, стомлюваність, нетовариськість, важка емоційна аура будинку (помешкання), позичання грошей на гру, дуже великі борги, створені як законними, так і незаконними способами, нездатність оплатити борги, відчайдушні спроби припинити грати.
Ознаками стадії розчарування є: втрата професійної та особистої репутації; значне збільшення часу, проведеного за грою, та розміру ставок; віддалення від сім’ї й друзів; докори совісті; каяття; ненависть до інших; паніка; незаконні дії; безнадійність; думки про самогубство; арешт; розлучення; зловживання алкоголем; емоційні порушення; закриття у собі.
Розвиток фаз
В.В. Зайцев та А.Ф. Шайдуліна (2003) описали розвиток фаз і поведінку пацієнтів, що складають так званий ігровий цикл, розуміння якого важливо для формування психотерапевтичних завдань при роботі з проблемними гравцями.
Фаза стриманості характеризується стриманістю від гри через відсутність грошей, тиску мікросоціального оточення, пригніченістю, викликаною черговою ігровою невдачею.
Фаза «автоматичних фантазій», коли частішають спонтанні фантазії про гру. Ігроман прокручує у своїй уяві стан азарту та передчуття виграшу, витісняє епізоди програшів. Фантазії виникають спонтанно або під впливом непрямих стимулів.
Фаза наростання емоційного напруження. Залежно від індивідуальних особливостей виникає тужливо-пригнічений настрій, або відзначаються дратівливість, тривога. Іноді цей настрій супроводжується посиленням фантазій про гру. У ряді випадків цей настрій сприймається пацієнтом, як беззмістовний та навіть спрямований в бік від гри. Заміщується підвищенням сексуального потягу, інтелектуальними навантаженнями.
Фаза прийняття рішення грати. Рішення приходить двома шляхами. Перший з них полягає в тому, що пацієнт під впливом фантазій в «телеграфному стилі» планує спосіб реалізації свого бажання. Це «дуже ймовірний для виграшу», на думку ігромана, варіант ігрової поведінки. Характерний для переходу першої стадії захворювання в другу. Інший варіант — рішення грати приходить відразу після ігрового епізоду. У його основі лежить ірраціональне переконання в необхідності відігратися. Цей механізм характерний для другої та третьої стадій захворювання.
Фаза витіснення прийнятого рішення. Інтенсивність усвідомлюваного хворим бажання грати зменшується, та виникає «ілюзія контролю» над своєю поведінкою. В цей час може покращитися економічний та соціальний статус гравця. Поєднання цих умов призводить до того, що пацієнт без усвідомлюваного ризику йде назустріч обставинам, які провокують ігровий зрив (велика сума грошей на руках, прийом алкоголю, спроба зіграти для відпочинку тощо).
Фаза реалізації прийнятого рішення. Для неї характерно виражене емоційне збудження та інтенсивні фантазії про майбутню гру. Часто ігромани описують цей стан як «транс», «стаєш як зомбі». Попри те, що у свідомості пацієнта ще виникають конструктивні заперечення, вони тут же відкидаються ірраціональним мисленням. У гравця домінують хибні уявлення про можливості контролювати себе. Гра не припиняється, поки не програються усі гроші. Потім починається фаза стриманості і починається новий цикл.
Помилки мислення
В. В. Зайцев та А. Ф. Шайдуліна (2003) приділяють особливу увагу так званим «помилкам мислення», які формують ірраціональні установки ігроманів. Помилки мислення бувають стратегічними, які зумовлюють загальне позитивне ставлення до своєї залежності, й тактичними, які запускають і підтримують механізм «ігрового трансу».
До стратегічних помилок мислення відносяться наступні внутрішні переконання:
Гроші вирішують усе, в тому числі проблеми емоцій та відносин із людьми.
Невпевненість у теперішній ситуації (житті) та очікування успіху внаслідок виграшів, уявлення про можливість знищити життєві невдачі успішною грою.
Заміна думок про контроль над собою думками та фантазіями про майбутній виграш.
До тактичних помилок відносяться такі помилки:
Віра в виграшний — фартовий (успішний) день.
Переконання у тому, що обов’язково має настати переломний момент в грі.
Уява про те, що повернути борги можна тільки за допомогою гри, тобто відіграти.
Емоціональний зв’язок тільки з останнім ігровим епізодом, коли ігроман обіцяє сам собі більше ніколи не грати.
Переконання у тому, що доведеться грати лише на частину грошей (в наявності).
Сприйняття грошей під час гри як фішок або цифр на екрані.
Уява про ставки як про угоди.
У зв’язку з повсюдним розповсюдженням гральних автоматів і відсутністю контролю, зокрема, вікового, в ігрових залах України серед населення практично у всіх вікових групах почалася своєрідна епідемія ігроманії. Підлітки не опинилися осторонь від неї. В останніх є свої особливості ігрової залежності.
П. Дельфабро і Л. Трапп, розглядаючи соціальні детермінанти, що сприяють виникненню підліткової ігроманії, вказують на факт ігрової залежності серед батьків, а також позитивне ставлення до гри в сім’ї. Говорячи про фактори, що перешкоджають підлітковій ігроманії, дослідники відзначають виховання в сім’ї таких якостей, як уміння зберігати свої гроші, складати та підтримувати бюджет.
Девід Натт заявляє, що залежність від азартних ігор — це не слабовілля. Це розумовий розлад, коштом якого живе індустрія гемблінгу. Як тільки гравець пристрастився до гри, йому стає важко зупинитися, бо у мозку відбуваються зміни. Залежність — це мозок, який змінився заради захоплення пристрастю до гри.
Діагностика та лікування
Ця хвороба є виліковною, проте самостійно впоратися з нею хворий практично не може, йому потрібна допомога фахівців. Єдиний спосіб лікування ігроманії, що належить до нехімічних залежностей, — це психотерапія, яка проводиться як індивідуально, так і в групі. Психологи та психіатри покликані допомогти хворому змінити своє ставлення до азартних ігор, вивести його з так званого «ігрового гіпнозу».
Естонія
В грудні 2020 року Міністр з соціальних питань Естонії Танел Киік підписав розпорядження щодо виділення 200 тис. євро неурядовій організації MTÜ Gambling Addication Counseling Centre для відстеження проблем з азартними іграми та створення центру для залежних гравців та їхніх родичів.
Ірландія
2020 року професійна організація психіатрів Ірландії закликала уряд країни заборонити рекламу азартних ігор. Коледж психіатрів Ірландії (CPI) пояснив це зв’язком між рекламою ставок й ігровою залежністю, що постійно зростає серед населення. Окрім заборони реклами азартних ігор, було запропоновано розробити спеціальні методи лікування лудоманії.
Іспанія
Звіт Міністерства охорони здоров’я Іспанії за 2019—2020 року показав, що 6,7% опитаних грали в онлайнові азартні ігри протягом року, 2017—2018 року цей показник дорівнював 3,5%, 2015—2016 — 2,7%. У наземних казино грали 63,6% опитаних (60% 2017—2018 року). Згідно з опитуваннями, 670 тис. іспанців мають схильність до лудоманії, але це теоретичний показник. Протягом 2020 року, кількість іспанців, що додали себе до списків самовиключення, виросло на 12%, склавши 56 тис. осіб, найбільша кількість (24,5%) припала на Андалусію.
КНР
З 2017 року в Шанхаї діє перший в КНР реабілітаційний центр, що займається виключно допомогою у боротьбі з ігровою залежністю. Реабілітація триває 7 днів, учасники мають здати смартфони, натомість отримуючи старі мобільні телефони без доступу до інтернету, щоб вони не могли робити ставки в онлайні. Лікування також включає психологічні курси, поради щодо зміни способу життя, щоб відволіктися від азартних ігор, та освітні заняття, що пояснюють, як діють азартні ігри, щоб заклад завжди отримував прибуток.
До центру щомісяця записується близько 50 лудоманів, за 2017—2020 роки він допоміг більш ніж 10 тис. гравців.
Швеція
2020 року, під час пандемії COVID-19, Міністерство фінансів Швеції запровадило обмеження на депозити (до 5000 крон) та бонусні пропозиції (100 крон) для онлайн-казино. Це було зроблено задля обмеження росту проблемних азартних ігор на час карантину, коли було закрито всі наземні казино в країні й виріс інтерес гравців до онлайн-казино. Ці обмеження було продовжено до 30 червня 2021 року. Шведська торговельна асоціація онлайн-гемблінгу (BOS) назвала їх нелогічними, очікуючи, що проблемні гравці продовжать грати в неліцензованих казино.
Україна
2020 року 24% опитаних українців назвали себе азартними, 17% опитаних позитивно ставилися до букмекерських компаній та онлайн-казино. Кількість активних гравців в онлайн-казино збільшилася після часткової легалізації, автори закону про легалізацію ігорного бізнесу в Україні запропонували створити реєстр лудоманів, метою якого буде допомога залежним гравцям.
