«Вся моя жизнь – это постоянный поиск Бога»

«Вся моя жизнь – это постоянный поиск Бога»

О своем пути к Богу, а также о служении рассказывает пастор Владимир Ярош

Какой ваш опыт обращения к Господу?

Мой путь к Господу начался после возвращения из армии и не окончился до сих пор.

Я вырос в неполной семье, мама одна воспитывала двух сыновей. Поэтому могу сказать, что Бог в какой-то мере заменил мне отца. Как большинство советских юношей, я служил в армии. Служил под Москвой в секретных войсках ВВС, участвовал в запуске многоразового космического корабля «Энергия-Буран». В 1990 году пришёл с армии, было разочарование в человеческих отношениях, неуверенность в людях, опустошенность. Тогда я начал искать, на что в жизни можно опереться, что-то фундаментальное, чтобы не бояться, что оно пошатнется и рухнет. Какое-то время был сумбур в жизни, я кутил с друзьями и не получал удовлетворения. Параллельно искал чего-то светлого. Когда пришёл к Богу, потерял тех друзей, стал им неинтересен, но в церкви приобрел новых.

В это же время в СССР наступил период свободы, в том числе и религиозной. В Украине появилось много разных религиозных течений и направлений: буддисты, общество сознания Кришны (кришнаиты), эзотерические общества; проводили евангельские программы баптисты, адвентисты; по телевизору показывали экстрасенсов. Всё это было захватывающе, всё меня интересовало, и я искал в этом свой фундамент в жизни. Поиск Бога у меня был во всех этих религиях. Я был у кришнаитов, заходил к Белому братству, было интересно изнутри на них посмотреть, заинтересовала эзотерика. Решающее влияние на меня оказал друг баптист: он пригласил посмотреть фильм «Иисус» по Евангелию от Луки. Просмотр этого фильма произвёл на меня сильное впечатление, особенно, когда в конце была молитва и призыв к покаянию. Я понял, что Бог меня приглашает к Себе. Это было сильное личное переживание в тот момент. Я получил в подарок «Евангелие от Луки» и дома с одним из друзей, который жил у меня, мы вслух прочитали, чтобы ещё раз осмыслить просмотренный фильм.

Знакомство с адвентистами у меня началось с евангельской программы Джеймса Гилла в 1991 году, куда меня привели баптисты. Мы прослушали всю программу, в конце которой более четырехсот человек приняло крещение. На программу приехали сто адвентистских пасторов, среди них – Жукалюк, Нейкурс. Все они прибыли на первую в Украине масштабную евангельскую программу с целью обучения. К каждому пастору были прикреплены люди, и после программы мы до двенадцати ночи стояли возле пасторов, задавали вопросы, а они на высоком духовном уровне нам отвечали. Я атаковал пастора вопросами, возникшими у меня за время поиска Бога, с позиции кришнаитов и разных других учений. Они мне терпеливо объясняли, на все свои вопросы я получил ответы. Потом я с этими ответами шёл к кришнаитам, баптистам и с позиции адвентистов задавал им вопросы. На протяжении всей программы я искал ответы, задавал вопросы. В конце всех этих евангельских встреч был призыв ко крещению. Но у меня друзья были баптисты, и я им говорил, что не буду у адвентистов принимать крещение: «Ведь вы мои друзья, вы меня привели, значит, я у вас и приму крещение». Но друзья-баптисты сказали: «Нет, если ты согласен с тем, что здесь говорят, значит, тебе здесь и надо принять крещение». Они ходили со мной, также согласились с услышанным, но им было тяжело оставить свою церковь, хотя многие последовали за услышанной истиной, оставив свои общины. Я ответил друзьям: «Хорошо, у адвентистов я приму крещение, а ходить буду к вам». Они же сказали мне, что должен ходить в ту церковь, где принял крещение, то есть, чтобы я ходил к адвентистам. Получилось, что баптисты меня познакомили с адвентистской церковью и побудили стать адвентистом.

В своих поисках Бога, к выбору церкви я подходил меркантильно: что я потеряю, если отвернусь от кришнаитов? В учении кришнаитов главная мысль такая: если ты произнес имя Кришны, то в следующей жизни после реинкарнации ты будешь не меньше, чем человек. Получалось, если я произнесу имя Кришны, точно в следующей жизни буду человеком, а не деревом, животным или букашкой. Если же я отвернусь от Иисуса, Который меня призывает, откажусь от Него, а Он прав, тогда я теряю всё, потому что Он не дает мне множество жизней, жизнь у меня лишь одна и именно она – мой шанс сделать выбор в пользу Христа. Будучи не до конца уверенным, я всё-таки выбрал Христа.

Я продолжил ходить в церковь, и для меня это была школа любви. Я познавал совсем другие отношения среди молодежи – чистые и дружеские. Это общество отличалось от того, что меня до этого окружало. У меня были хорошие друзья, но они жили без Бога, им стало со мной не интересно и постепенно меня оставили. Через полгода один из моих старых друзей пригласил меня на свадьбу. Из уважения к нему я пришел. Я не курил, не пил, и одна из подруг невесты обратила на это внимание. На её вопрос, почему я этого не делаю, я ответил, что верующий. Ей стало интересно, и она в первую же субботу пришла на служение. В церкви она быстро подружилась с молодёжью, осталась, а через полгода мы с Олей поженились. Мои друзья баптисты утверждали, что можно кушать свинину, и я первое время ее ел и немного пил вино. Оля же была неверующей, но никогда в жизни не ела свинину. Когда она начала ходить в церковь и узнала о чистой и нечистой пище, начала спрашивать меня, почему я ем свинину. Мне было неудобно перед ней, и это помогло мне полностью отказался от этой еды.

Через полтора года после моего крещения проводилась евангельская программа в Синельниково. После первой встречи пастор Анатолий Никитюк предложил мне ездить и проводить программу без него. Проводя программу, я ещё больше углубился в познание наших доктрин, учения, и это помогло мне укрепиться. После этой евангельской программы шесть человек приняли крещение. Вот такое у меня было «боевое» крещение.

С детства я очень сильно заикался, из-за этого был закомплексованным, не мог спросить на улице: который час. Даже когда пришёл с армии, присутствие людей, особенно незнакомых, влияло на мою речь. В церкви мне начали предлагать выступать с кафедры, для меня это было стрессом. Первый раз мне нужно было за пятнадцать минут сказать небольшую проповедь перед залом, в котором находилось четыреста человек. Я думал, что провалюсь сквозь землю, потому что буду заикаться, но, когда начал говорить, все пятнадцать минут говорил без запинки. Это была моя первая проповедь, и это было для меня первое чудо Божье. Как только я спустился с кафедры, начал заикаться. Служение Словом на девяносто процентов меня исцелило от заикания.

В 1997 году нас пригласили на служение в Приднепровск. Это было мое первое служение как пастора. В 2001 году меня направили на обучение по программе 300х300х300 – «300 пасторов, 300 новых церквей, 300 молитвенных домов». Это была уникальная программа. Начал я своё обучение в Заокском, а закончил в Буче, получил степень бакалавра богословия. Параллельно совершал служение в Днепропетровске, в городе Лозовая, Харьковской области пять с половиной лет, и столько же в Кривом Роге. Во время служения в Кривом Роге окончил магистерскую богословскую программу. В 2016 году мне оказали честь и доверие, выбрав руководителем отдела субботней школы и личного служения перевели в Днепр. Позже доверили издательское служение и я являюсь руководителем адвентистского книжного центра Восточно-Днепровской региона. Все это – мой путь к Господу. Могу ли я сегодня сказать, что мой поиск Бога окончен? Нет. Я ищу его каждый день своей жизни и буду искать Его лица до конца этой жизни, чтобы увидеть Его в вечности.

Как вас воспитывала мама?

Как я говорил в начале нашей беседы, мама в одиночку воспитывала двух сыновей. Чтобы хоть как-то обеспечить нас материально, ей приходилось работать на двух работах. Моего брата она определила в военное училище, а меня – в спортивную школу, поэтому весь день я был занят: утром – школа, после школы – тренировки, приезжал домой поздно. Поэтому улица обошла меня стороной, у меня на это не было времени. После восьмого класса мама повезла меня в Москву, где я был принят в Московский цирк акробатом. Там я пробыл недолго, мама испугалась, что может меня потерять, и забрала домой. Шесть дней в неделю мы были заняты, но в воскресенье мы с мамой и братом отдыхали, проводили время вместе. Нас мама приучала к порядку, учила готовить себе легкую еду.

Спустя время мама вышла замуж, уехала жить к мужу, и я остался сам. Навыки организованной и самостоятельной жизни в детстве и юности помогли мне в будущем. После армии я устроился на завод, работал механиком, попал в бригаду, которая ездила в командировки по всему Советскому Союзу. Благодаря этим командировкам побывал на Байкале, в Иркутске, в Одессе, Москве. Это было нелегкое время: распался Советский Союз, началась бешеная инфляция, зарплату не платили. После закрытия предприятия работал на фирме, где меня научили делать потолки и стены из зеркал. Мы работали с братом, и это помогло нам выжить.

Когда вы пришли в церковь, у вас появились друзья. Дружите ли до сих пор с кем-то из них?

Время развело всех, но, когда встречаемся, приятные воспоминания радуют нас. Но я хочу рассказать одну историю, которая мне показала, кто мой Друг и какой Он. Однажды я посетил в Унионе семинар по психологии «Примирением с прошлым», который проводили Людмила Ганулич и Раиса Кузьменко. Они предложили нарисовать свою мечту как молитву, раздали вечером плакаты и фломастеры и сказали: «Рисуйте не как пасторы, а как дети, рисуйте то, что хотите для себя». Думаю: «Если рисовать как ребенок, значит, буду рисовать всё, что хочу». Нарисовал машину, компьютер, дом с озером и лебедями на озере. Это было больше с юмором, не придал сильного значения. Утром должны были показать свои рисунки и рассказать о чём просили. Я сказал, что для служения мне сейчас нужна машина, потому, что несколько общин и нужно будет ездить большие расстояния. У других пасторов видел, что компьютер помогает в служении. Приобрести его было дорого, но я нарисовал своё желание. А дом с лебедями и озером – это было как баловство. Когда приехал с семинара, мне сказали, что нужно ехать на новое служение в Лозовую Харьковской области. Когда мы приехали, увидел домик, рядом озеро, в нём плавали утки (ну, чем не лебеди?). Конференция предложила в рассрочку купить машину, и через пару месяцев у меня появилась машина. Через месяца четыре, когда я работал на своём огородике в Лозовой, позвонил один товарищ, с которым познакомились в 1991 году. Он вырос и получил воспитание в адвентистской семье, учился в Заокском, а потом его взяли на пасторское служение в Австралию. С момента нашей последней с ним встречи прошло чуть больше 10 лет. И вдруг он звонит, говорит что приехал в Днепр и хочет со мной встретиться. При нашей встрече он сказал: «Не знаю почему, но полгода назад начали с женой о тебе молиться, думать, и Бог положил на сердце откладывать тебе средства. Теперь я привёз эти средства и хочу, чтобы ты купил себе компьютер». Когда он это сказал, у меня мурашки побежали по спине, сложились все пазлы: весь мой рисунок стал реальностью, и только сейчас я это осознал. Через полгода после того, как я нарисовал, всё у меня было, и всё было связано со служением: домик служителя, машина и компьютер для служения. Не так меня радовали эти подарки, как то, насколько они убедили в том, что Бог есть, Он реальный Бог, Он проговорил ко мне: «Я – есть, Я тебя вижу, о тебе забочусь». Меня радовало не то, что я получил, а то, что Бог есть. Эти переживания для меня важны в выполнении моего служения. Особенно удивительно было для меня, что, когда я рисовал этот рисунок, в Австралии человек, с которым мы близко не дружили (у него было достаточно много друзей, более близких, чем я), мы были просто братьями в церкви, вспомнил обо мне, стал молиться и собирать деньги. Совпадением это назвать невозможно, это только вмешательство Бога. Этот опыт мне показал, что Бог реально есть моим Другом, Который сближает тех, кто в Него верит, делает людей друзьями.

Что в Библии вам было легко принять и что понять тяжело?

Легко принять что «Бог – есть любовь», легко принять любящего Бога, заботливого. Сердцем очень тяжело было принять ветхозаветнее насилие, когда Бог любви повелевает Своему народу стереть города с лица земли и уничтожить в них всех жителей иной веры. Это было непросто совместить.

Было ли у вас разочарование именно в этой церкви?

Нет, не разочаровался. Увидел, что именно эта церковь открыта, она готова принимать новый свет, открыта для дискуссий. На Генеральной конференции рассматриваются спорные вопросы, это значит, что люди имеют право поднимать их. Я уважаю эту церковь, которая имеет принципы, имеет честность подвергать экзамену эти принципы, отстаивать их. Я не знаю глубины других церквей, но у нас много свободы для человека и при этом высокие требования. Мне нравится, что официальный взгляд церкви сбалансирован. Порой люди сами себя загоняют в узкие рамки, которых нет в нашей церкви, и здесь важно видеть и различать чью-то отдельную субъективную позицию по какому-то вопросу и официальную позицию церкви.

Что было легче всего в служении и что тяжело в отношениях с людьми? С какой возрастной категорией людей вам работать легче?

Когда приезжаешь на служение в новую церковь, первое время происходят притирки. В каждой церкви есть свои лидеры, они пробуют меня на прочность. Я знакомлюсь с ними поближе, выстраиваю отношения. Через время мы начинаем друг друга понимать и обычно становимся хорошими друзьями. Каждая община – это школа, которая чему-то меня учит. Конфликтные ситуации я проходил, возрастая, учась, смиряясь. С молодежью мне тяжелее было наладить отношения, а с более старшим людьми – легче. Я с детства был любимцем бабушек, которым всегда оказывал почтение, помогал, поэтому с ними у меня более простые отношения. Так как я заикался, то заводилой среди молодёжи не был, поэтому мне и сейчас тяжелее с молодёжью.

Как супруга Оля отнеслась к тому, что вам предложили служение, что нужно будет постоянно переезжать?

Очень легко пошла на это служение, это большое благословение для меня. Оля всегда меня поддерживала и поддерживает. Она открыта, коммуникабельна, дополняет тем, чего недостает мне. Моя жена является таким мостиком, который помогает мне наладить отношения с теми, с кем у меня могут быть проблемы.

Расскажите немного о ваших детях.

У нас двое сыновей: старший – Богдан и младший – Иван. Дети всегда были с нами. Мы возрастали во Христе и старались это привить своим детям. Каждый вечер читали «Вечерние рассказы» Артура Максвелла, все богослужения они посещали с нами. Иван учился на факультете журналистики, получил степень магистра, сейчас работает на телеканале «Надія», ведёт «Ранок Надії» и продюсирует передачу «Два “Я” – одне життя». Старший сын Богдан необычно получил своё имя. Когда мы ждали первого ребёнка, сестра жены, Аня, рассказала свой сон: «Вы держите мальчика на руках и не знаете, как его назвать. И тут явился ангел Божий и сказал: «Он Богом дан, назовите его Богдан». Мы не делали УЗИ, но знали что будет мальчик и уже решили, что назовем его Богданом. Вследствие родовой травмы у Богдана было много проблем со здоровьем, много переживаний, связанных с этим и много вопросов к Богу. Через эти переживания Бог нас тоже учил. Сердце Оли подсказало назвать второго сына Иваном, хотя в начале хотели назвать по-другому. Когда узнали, что Иоанн означает «Божья милость», поняли, что Божья милость проявилась на нём, проблем с сыном не было. Не смотря на все переживания и жизненные перипетии, мы верим, что дети – это награда от Господа и благодарны Ему за них.

У всех верующих постоянная молитвенная жизнь. А бывает, что Господь не отвечает на ваши вопросы, просьбы?

Возможно, Он отвечает по-Своему, а я думаю, что чаще всего не отвечает на все вопросы, которые Ему задаю. Вначале кажется, что ответов нет, но потом, когда Господь проведёт меня через испытания, я вижу Его ответ на мои вопросы. Для меня Бог не является волшебной палочкой или тем, с кем мы на короткой ноге, кому я задаю вопросы и тут же получаю ответы. Когда за полгода мне Господь всё необходимое (и желаемое) дал, это был исключительный случай, где Он показал, что Он есть, Он помнит обо мне и вовремя помогает.

Вся моя жизнь – это постоянный поиск Бога. Даже сейчас я Его ищу, стучу, иногда стучу как будто в пустоту. Понимаю, что «стучал в пустоту» и Иов, а Господь сделал паузу в общении, и эта пауза нужна. Потом, когда Господь Себя открывает, это приносит большую радость, утешение, надежду. Иногда Бог нас оставляет, чтобы мы могли сами проходить определенный отрезок своего жизненного пути и учиться. Он рядом, но скрывает Себя, чтобы мы возрастали. Так я вижу себя в своём пути с Богом.

Вам всегда легко проводить уроки, отвечать на вопросы?

Экспромтом в небольшой группе легко, я просто разговариваю с людьми. Для большой аудитории нужно готовиться. Я спокойно могу говорить по всем вопросам, могу спокойно сказать, что чего-то не знаю, надо доработать, надо подумать. Мне даже интересно услышать новый вопрос, другой взгляд, мне это нравится. Не боюсь признать свою ограниченность, и при этом всегда готов услышать мнение, отличное от моего. Это – новая возможность для роста.

В чём заключается ваше служение как руководителя отдела субботней школы и личного служения, а также адвентистского книжного центра региона?

Руководство отделом субботней школы и личного служения мне доверили нести вторую каденцию. До карантина мы с женой ездили по областным и районным центрам, проводили семинары, направленные на развитие миссионерского служения рядовых членов церкви. Ольга, как квалифицированный религиовед и преподаватель УГИ, проводила обучение по контекстуализации методов евангелизма. Я делал акцент на миссионерской работе через развитие служения малых групп в общинах. Также проводили обучающие семинары для учителей субботней школы, где они могли посредством различных тренингов повысить свое мастерство. В прошлом году по всей конференции активно работали школы евангелизма. Сессии проводились раз в месяц по локациям различных направлений евангельского служения, которые люди выбирали сами. К преподаванию, кроме пасторов, привлекались активные члены церкви, специалисты в своем направлении. То, что залы были заполнены, говорит об актуальности и востребованности такой школы, а также желании членов церкви служить и развивать различные виды личного служения.

Что касается руководства книжным центром, то я только год отвечаю за это служение. У нас шесть магазинов-складов по регионам конференции. Есть команда сестёр, которые этим давно занимаются. Издательское служение разделено на два отдела. Один отдел – литературного евангелизма (им руководит другой пастор), второй (за что отвечаю я) – книжные центры, где идёт учёт, доставка и реализация печатной продукции.

Вопросы – Алла Шумило

image_pdfimage_print

Святе Писання
Святе Писання, що складається зі Старого та Нового Завітів, є Словом Божим письмово переданим по Божественному натхненню через святих людей Божих, які виголошували й писали його по спонуканню Святого Духа. За допомогою цього Слова Бог передав людству необхідні для спасіння знання. Біблія має безперечний авторитет і представляє непогрішиме відкриття Його волі. Вона є мірилом характеру і критерієм досвіду, вичерпним викладом доктрин і достовірним повідомленням про дії Бога в історії нашого світу.
Пс. 118:105; Прип. 30:5, 6; Іс. 8:20; Ів. 17:17; 1 Фес. 2:13; 2 Тим. 3:16, 17; Євр. 4:12;
2 Пет. 1:20, 21
Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух – єдність трьох довічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всезнаючий, всюдисущий та понад усе. Він безмежний і вище людського розуміння, однак Його можна пізнати за допомого Його відкриття про Самого Себе. Бог, Який є любов, навіки гідний поклоніння, честі і служіння всього творіння.
Бут. 1:26; Повт. 6:4; Іс. 6:8; Мф. 28:19; Ів. 3:16; 2 Кор. 1:21, 22; 13:14; Єф. 4:4-6;
1 Пет. 1:2
Бог Отець
Бог Вічний Отець є Творець, Першопричина, Вседержитель і Незалежний Правитель всього творіння.

Він справедливий і святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності.

Якості та сили, що проявилися в Сині та Святому Дусі також є якостями та силами Отця.
Бут. 1:1; Повт. 4:35; Пс. 109:1, 4; Ів. 3:16; 14:9; 1 Кор. 15:28; 1 Тим. 1:17; 1 Ів. 4:8; Об'яв. 4:11
Бог Син
Бог Вічний Син з’явився втіленим в Ісусі Христі. Через Нього все було створено, дякуючи Йому був відкритий характер Бога, завдяки Йому здійснилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки істинним Богом, Він став також справжньою людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, проте явив Собою досконалий приклад праведності і любові Божої. Вчинені Ним чудеса були проявом сили Божої і свідченням того, що Він був дійсно Богом – обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскрешений з мертвих, Він вознісся на небо, щоб заради нас здійснювати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все знову.
Іс. 53:4-6; Дан. 9:25-27; Лк. 1:35; Ів. 1:1-3, 14; 5:22; 10:30; 14:1-3, 9, 13; Рим. 6:23;
1 Кор. 15:3, 4; 2 Кор. 3:18; 5:17-19; Флп. 2:5-11; Кол. 1:15-19; Євр. 2:9-18; 8:1, 2
Бог Дух Святий
Бог Вічний Дух Святий діяв разом з Отцем і Сином при створенні, втіленні та спокуті. Він – така ж Особистість, як Отець і Син. Він надихав письменників Біблії. Він наповнив силою життя Христа. Він привертає і переконує людей; і тих, хто відгукується, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він наділяє Церкву духовними дарами, дає їй силу в її свідоцтві про Христа і в згоді зі Святим Писанням наставляє її на всяку істину.
Бут. 1:1, 2; 2 Цар. 23:2; Пс. 50:12; Іс. 61:1; Лк. 1:35; 4:18; Ів. 14:16-18, 26; 15:26;
16:7-13; Дії 1:8; 5:3; 10:38; Рим. 5:5; 1 Кор. 12:7-11; 2 Кор. 3:18; 2 Пет. 1:21
Створення світу
Бог в Писанні достовірно представив хронологію Своєї творчої діяльності. Протягом недавніх шести днів творіння Господь створив «небо і землю, море і все, що в них», а сьомого дня «спочив». Таким чином, Господь встановив Суботу як вічний пам’ятник Його праці, здійсненої і завершеної протягом шести буквальних днів, які разом з Суботою утворили той тиждень, що нам відомий сьогодні. Перші чоловік і жінка були створені за образом Божим, як вінець творіння, отримавши право володіння світом і обов’язок піклуватися про нього. Світ, при завершенні свого створення, як сказано в Біблії, був «вельми добрий», і його досконалість проголошувала славу Божу.
Бут. 1-2, 5, 11; Вих. 20:8-11; Пс. 18:2-7; 32:6, 9; 103; Іс. 45:12; Дії. 17:24; Кол. 1:16; Євр. 1:2; 11:3; Об'яв. 10:6; 14:7
Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом і подобою Божою як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити і діяти. Людина, за задумом Божим, – це нерозривна єдність тіла, душі і духу. Але хоча люди і були створені як вільні істоти, їх життя залежало від Бога. Однак, не послухавши Бога, наші прабатьки таким чином відмовилися визнати свою залежність від Нього і втратили своє високе положення. Образ Божий в них спотворився, і вони стали схильні до смерті. Їхні нащадки успадковують гріховну природу з усіма витікаючими з цього наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в смертних, що каються образ Творця. Створені для слави Божої, ми покликані любити Його, один одного і світ, що оточує нас.
Бут. 1:26-28; 2:7, 15; 3; Пс. 8:5-9; 50:6, 11; 57:4; Єрем. 17:9; Дії. 17:24-28; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19, 20; Єф. 2:3; 1 Фес. 5:23; 1 Ів. 3:4; 4:7, 8, 11, 20
Велика боротьба
Все людство залучено в велику боротьбу між Христом і сатаною. Вона розпочалась на небі в зв’язку з тим, що був поставлений під сумнів характер Бога, Його закон і справедливість Божого правління у всесвіті. Один зі створених ангелів, наділений свободою вибору, в своєму самозвеличенні став сатаною, противником Бога. Це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух спротиву Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. В результаті цього гріха, скоєного людьми, образ Божий став спотвореним в людстві. З цієї ж причини створений світ втратив свій порядок і був спустошений під час всесвітнього потопу, про що свідчить представлена ​​в Бут. 1-11 хронологія. На очах у всього творіння цей світ перетворився на арену світової боротьби, в результаті якої люблячий Бог буде затверджений в Своїх правах. Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів, щоб вони допомагали народу Божому в цій великій боротьбі, направляли, захищали і зміцнювали його на шляху, що веде до спасіння.
Бут. 3; 6-8; Йов 1:6-12; Іс. 14:12-14; Єзек. 28:12-18; Рим. 1:19-32; 3:4; 5:12-21; 8:19-22; 1 Кор. 4:9; Євр. 1:14; 1 Петр. 5:8; 2 Петр. 3:6; Об'яв. 12:4-9
Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа проходило в досконалому послузі волі Божій. Його страждання, смерть і воскресіння – це єдино можливий шлях спокути скоєних людьми гріхів. Кожен, що приймає вірою це примирення з Богом, має вічне життя. Все творіння може краще осягнути нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість Божого Закону і милосердя характеру Творця. Так відбувається засудження наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є замісною, спокутною, примиряючою і перетворюючою. Воскресіння Христа у плоті є знаком перемоги Бога над силами зла, і для приймаючих це примирення, служить свідченням їхньої перемоги над гріхом і смертю. Воскресіння проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким схилиться кожне коліно на небі і на землі.
Бут. 3:15; Пс. 22:1; Іс. 53; Ів. 3:16; 14:30; Рим. 1:4; 3:25; 4:25; 8:3, 4; 1 Кор. 15:3, 4,
20-22; 2 Кор. 5:14, 15, 19-21; Флп. 2:6-11; Кол. 2:15; 1 Петр. 2:21, 22; 1 Ів. 2:2; 4:10
Спасіння у Христі
За нескінченної любові і милості Бог учинив так, що Христос, який не знав гріха, став гріхом заради нас, щоб в Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу в Спасителі, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших злочинах і вірою приймаємо Ісуса як Спасителя і Господа, як Того, Хто зайняв наше місце на хресті і залишив нам приклад. Ця спасаюча віра приходить до нас від Божественної сили Його Слова і є даром Божої благодаті. Завдяки Христу Бог виправдовує і приймає нас як Своїх синів та дочок і позбавляє від панування гріха. Дія Духа Святого створює в нас відродження і освячення. Дух оновлює наш розум, записує в наших серцях Божий закон любові і дає нам силу жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо причасниками Божественної природи і отримуємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Бут. 3:15; Іс. 45:22; 53; Єрем. 31:31-34; Єзек. 33:11; 36:25-27; Авв. 2:4; Мк. 9:23, 24; Ів. 3:3-8, 16; 16:8; Рим. 3:21-26; 8:1-4, 14-17; 5:6-10; 10:17; 12:2; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 1:4; 3:13, 14, 26; 4:4-7; Єф. 2:4-10; Кол. 1:13, 14; Тит 3:3-7; Євр. 8:7-12; 1 Пет. 1:23; 2:21, 22; 2 Пет. 1:3, 4; Об'яв. 13:8
Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, Який переміг злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їх владу і зробив неминучою їх остаточну загибель. Перемога Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть управляти нами, в той час як ми ходимо перед Ним в мирі, радості і впевненості в любові Божої. Зараз Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. В постійної прихильності Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих вчинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу в Христі, ми покликані розвинути свій характер в подобі Його характеру, спілкуючись з Ним щодня в молитві, насичуючись Його Словом, розмірковуючи над Ним і Його Промислом, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь в здійсненні місії Церкви. Ми також покликані наслідувати приклад Христа, здійснюючи співчутливе служіння заради задоволення фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних і духовних потреб людей. Коли ми віддаємо нашу любов оточуючим і свідчимо про спасіння в Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і кожну справу в духовний досвід.
1 Пар. 29:11; Пс. 1:1, 2; 22:4; 76:12, 13; Мф. 20:25-28; 25; 1:31-46; Лк. 10:17-20; Ів. 20:21; Рим. 8:38, 39; 2 Кор. 3:17, 18; Гал. 5:22-25; Єф. 5:19, 20; 6:12-18; Флп. 3:7-14; Кол. 1:13, 14; 2:6, 14, 15; 1 Фес. 5:16-18, 23; Євр. 10:25; Як. 1:27; 2 Пет. 2:9; 3:18; 1 Ів. 4:4
Церква
Церква є спільнота віруючих, які визнають Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем. Як і народ Божий в старозавітні часи, ми покликані зі світу, ми об’єднуємося для богослужіння, для спілкування, для вивчення Слова Божого, для святкування Вечері Господньої, для служіння всьому людству і для проголошення Благої вісті в усьому світі. Свою духовну владу Церква отримала безпосередньо від Христа, Який є втілене Слово, відкрите в Писанні. Церква – це Божа родина, і члени її, усиновлені Богом, живуть на підставі укладеного з Ним нового завіту. Церква – це тіло Христове, суспільство людей, об’єднаних вірою, і глава цього тіла Сам Христос. Церква – це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Його урочистому поверненні вона постане перед Ним як славна Церква, яка зберегла вірність в усі віки, відкуплена Його кров’ю та не має ні плями, ні вади – свята і бездоганна.
Бут. 12:1-3; Вих. 19:3-7; Мф. 16:13-20; 18:18; 28:19, 20; Дії. 2:38-42; 7:38; 1 Кор. 1:2;
Єф. 1:22, 23; 2:19-22; 3:8-11; 5:23-27; Кол. 1:17, 18; 1 Пет. 2:9
Церква Останку та її місія
Вселенська Церква складається з тих, хто істинно вірить в Христа. Але в останні дні, під час загального боговідступництва, Бог покликав Церкву Останку до дотримання заповідей Божих і збереження віри в Ісуса. Церква Останку проголошує настання години суду, сповіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його Другого пришестя.

Ця місія проголошення істини символічно представлена трьома ангелами в 14 розділі книги Об’явлення. За часом ця місія збігається з судом, який відбувається на небесах, і результатом її є покаяння і виправлення людей. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь в цьому загальному свідоцтві.
Дан. 7:9-14; Іс. 1:9; 11:11; Єрем. 23:3; Мих. 2:12; 2 Кор. 5:10; 1 Пет. 1:16-19; 4:17; 2 Пет. 3:10-14; Юд. 3, 14; Об'яв. 12:17; 14:6-12; 18:1-4
Єдність в Тілі Христовому
Церква – це єдине Тіло послідовників Христа, покликаних із всякого народу, племені та язика. В Христі ми стаємо новим творінням. Серед нас не повинно бути відмінності незалежно від раси, культури, освіти, національності, статі, соціального і майнового стану. Ми всі рівні в Христі, Який за допомогою єдиного Духа об’єднав нас між собою і привернув до Себе. Ми повинні служити і приймати служіння неупереджено і з чистим серцем.
Завдяки відкриттю, яке нам дав Ісус Христос у Святому Письмі, ми маємо одну і ту ж віру і надію, одне і те ж прагнення служити всьому людству. Джерелом такої єдності є триєдиний Бог, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; Мф. 28:19, 20; Ів. 17:20-23; Дії. 17:26, 27; Рим. 12:4, 5; 1 Кор. 12:12-14;
2 Кор. 5:16, 17; Гал. 3:27-29; Єф. 2:13-16; 4:3-6, 11-16; Кол. 3:10-15
Хрещення
Хрещення – це Боже повеління, за допомогою якого ми сповідуємо свою віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо, що ми померли для гріха і тепер прагнемо до оновленого життя. Таким чином, ми визнаємо Христа Господом і Спасителем і стаємо частиною Його народу після прийняття в члени Його Церкви. Хрещення – це символ нашої єдності з Христом, прощення гріхів і прийняття Духа Святого.

Хрещення здійснюється зануренням у воду, і до нього допускаються ті, хто має віру в Ісуса і засвідчив про каяття в гріхах. Хрещенню передують вивчення Святого Писання і прийняття його вчення.
Мф. 28:19, 20; Дії. 2:38; 16:30-33; 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; Кол. 2:12, 13
Вечеря Господня
Вечеря Господня – це спільне прийняття символів тіла і крові Ісуса як наочне підтвердження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. При здійсненні цього обряду присутній Сам Христос, який спілкується зі Своїм народом і зміцнює його сили. Беручи участь у Вечері, ми з радістю сповіщаємо спокутну смерть Господа і Його повернення у славі. Готуючись до Вечері, віруючі досліджують своє серце, сповідують свої гріхи і каються в них. Перед прийняттям символів відбувається служіння ногоомиття, встановлене нашим Божественним Учителем як символ оновлення, очищення і як вираз готовності служити одне одному в християнському смиренні, а також для того, щоб сприяти об’єднанню сердець в любові. Служіння Вечері відкрито для участі в ньому всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Духовні дари та духовне служіння
Впродовж всіх віків Бог наділяв усіх членів Своєї Церкви духовними дарами, які кожен повинен використовувати на благо Церкви і людства. Цими дарами Святий Дух наділяє кожного члена Церкви по Своїй волі. Таким чином, Церква стає здатною виконати дане їй Богом призначення. Відповідно до Писання, до духовних дарів відносяться віра, дар зцілення, дар пророцтва, дар проповіді, учительський дар, дар управління, дар примирення, дар співчуття, дар милосердя та самовідданого служіння ближнім з метою підтримати і підбадьорити їх.

Деякі члени Церкви покликані Богом і наділені дарами Святого Духа, щоб працювати в Церкві як пастори, євангелисти і вчителі. Їх робота особливо необхідна для підготовки членів Церкви до служіння, для досягнення Церквою духовної зрілості і для забезпечення єдності у вірі і пізнанні Бога. Коли члени Церкви використовують ці духовні дари як вірні служителі всілякої Божої благодаті, Церква захищена від руйнівного впливу єретичних вчень, зростає в Бозі та зміцнюється у вірі і любові.
Дії. 6:1-7; Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:7-11, 27, 28; Єф. 4:8, 11-16; 1 Тим. 3:1-13; 1 Пет. 4:10, 11
Дар пророцтва
Святе Писання свідчить, що пророцтво – один з дарів Святого Духа. Цей дар є відмінною ознакою Церкви Остатку, і ми віримо, що він проявився в служінні Еллен Уайт.

Її праці являються пророчим авторитетом і служать для Церкви потіхою, керівництвом, настановою і викриттям. В цих працях також чітко визначено, що Біблія є мірилом для будь-якого вчення і досвіду.
Мф. 26:17-30; Ів. 6:48-63; 13:1-17; 1 Кор. 10:16, 17; 11:23-30; Об'яв. 3:20
Закон Божий
Великі принципи Закону Божого викладені в Десяти Заповідях і явлені в житті Ісуса Христа. В них відображена Божа любов, Його воля і наміри в питаннях поведінки людини і її взаємин з Богом і ближніми. Вони обов’язкові для людей всіх часів. Ці постанови лежать в основі Божого завіту з Його народом. Це вище мірило праведності на суді Божому. Завдяки впливу Духа Святого заповіді призводять до пізнання гріха і пробуджують усвідомлення потреби в Спасителі. Спасіння – це дар благодаті, його неможливо заслужити ділами, але спасенна людина слухняна заповідям. У цій слухняності вдосконалюється християнський характер, і її результатом буде мир з Богом. Вона говорить про любов до Господа і нашу турботу про ближніх. Послух через віру доводить, що Христос має силу перетворити наше життя, і служить справі благовістя.
Вих. 20:1-17; Повт. 28:1-14; Пс. 18:8-15; 39:8, 9; Мф. 5:17-20; 22:36-40; Ів. 14:15; 15:7-10; Рим. 8:3, 4; Єф. 2:8-10; Євр. 8:8-10; 1 Ів. 2:3; 5:3; Об'яв. 12:17; 14:12
Субота
Блаженний Творець після шести днів творіння світу спочивав в сьомий день і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, дня особливого поклоніння і служіння відповідно до вчення і прикладу Ісуса Христа – Господа суботи.

Субота – це день радісного спілкування з Богом і один з одним. Це символ нашого спасіння у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності та передчуття нашого вічного майбутнього життя в Царстві Божому. Субота – це постійний Божий символ вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу є урочистий спогад звершеного Богом творіння і викуплення.
Бут. 2:1-3; Вих. 20:8-11; 31:13-17; Лев. 23:32; Повт. 5:12-15; Іс. 56:5, 6; 58:13, 14;
Єз. 20:12, 20; Мф. 12:1-12; Мк. 1:32; Лк. 4:16; Євр. 4:1-11
Смерть і воскресіння
Відплата за гріх – смерть. Але Бог, єдиний, що має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До дня Другого пришестя смерть для всіх людей – це стан небуття.

Коли ж Христос – Життя наше – з’явиться, то воскреслі та ті, що залишилися живими, праведники відтвореними і прославленими будуть піднесені назустріч своєму Господу. Друге воскресіння, воскресіння нечестивих, відбудеться тисячу років потому.
Йов 19:25-27; Пс. 145:3, 4; Еккл. 9:5, 6, 10; Дан. 12:2, 13; Іс. 25:8; Ів. 5:28, 29; 11:11-14; Рим. 6:23; 16; 1 Кор. 15:51-54; Кол. 3:4; 1 Фес. 4:13-17; 1 Тим. 6:15; Об'яв. 20:1-10
Тисячолітнє Царство та знищення гріха
Тисячолітнє Царство – це проміжний період між першим і другим воскресіннями, коли Христос і Його викуплені святі знаходяться на небі. Протягом цього часу відбувається суд над тими, хто помер, не розкаявшись у своїх гріхах. На землі в цей час не буде жодної живої людини, але буде тільки сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього тисячолітнього періоду Христос зі Своїми святими і Святе Місто зійдуть на землю. Тоді будуть воскрешені і всі нечестиві, які під проводом сатани і його ангелів підуть війною на Боже Місто і зберуться навколо Нього. Але зійде від Бога вогонь, який знищить це воїнство і очистить землю. Таким чином, гріх і грішники назавжди зникнуть з всесвіту.
Єр. 4:23-26; Єз. 28:18, 19; Мал. 4:1; 1 Кор. 6:2, 3; Об'яв. 20; 21:1-5
Нова Земля
На Новій Землі, де пануватиме праведність, Бог влаштує вічну оселю для викуплених. Серед створеної Ним досконалої природи вони будуть вічно жити в радості і любові, зростаючи в пізнанні Бога і Його творіння. Сам Господь буде там жити разом зі Своїм народом, і ніколи вже не буде ні страждань, ні смерті.

Велика боротьба закінчиться, а з її закінченням назавжди зникне гріх. Усе, що існує – жива і нежива природа – буде свідчити, що Бог є любов, і Він буде панувати на віки віків. Амінь.
Іс. 35; 65:17-25; Мф. 5:5; 2 Пет. 3:13; Об'яв. 11:15; 21:1-7; 22:1-5
Довірене управління
Ми – управителі Божі. Він довірив нам мудро розпоряджатися часом і можливостями, здібностями і майном, благословеннями землі і її дарами. Ми відповідальні перед Богом за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього ми висловлюємо у вірному служінні Йому і ближнім, а також в добровільному
Бут. 1:26-28; 2:15; 1 Пар. 29:14; Агг. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; Рим. 15:26, 27;
1 Кор. 9:9-14; 2 Кор. 8:1-15; 9:7
поверненні десятини і пожертвувань для проголошення Євангелія і для підтримки і зростання Його Церкви. Бог надав нам особливу честь, давши нам право розпоряджатися всім довіреним, щоб виховати нас в любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управителі Божі відчувають радість, коли в результаті їх вірності інші люди отримують благословення.
Довірене управління
Ми покликані бути благочестивими людьми, чиї думки, почуття і дії знаходяться у відповідності з біблійними принципами у всіх аспектах особистого та суспільного життя. Щоб дати можливість Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може принести в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші задоволення і розваги повинні відповідати високим критеріям християнського смаку і краси. Визнаючи наявність особливостей у різних культурах, ми, проте, вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідний тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінні лагідного й спокійного духу. Це також означає, що оскільки наші тіла є храмом Святого Духа, ми не повинні нехтувати турботою про них. Нам необхідні фізичні вправи, відпочинок і, по можливості, здорова їжа. Ми повинні утримуватися від нечистої їжі, зазначеної в Писанні. Так як вживання алкогольних напоїв, тютюну, наркотиків і зловживання ліками шкодять нашому організму, нам слід і від цього утримуватися. Нам потрібно прагнути тільки до того, що допоможе нам привести наші думки і все наше єство в послух Христові, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні і щасливі.
Бут. 7:2; Вих. 20:15; Лев. 11:1-47; Пс. 105:3; Рим. 12:1, 2; 1 Кор. 6:19, 20; 10:31;
2 Кор. 6:14-7:1; 10:5; Єф. 5:1-21; Флп. 2:4; 4:8; 1 Тим. 2:9, 10; Тит. 2:11, 12; 1 Пет. 3:1-4;
1 Ів. 2:6; 3 Ів. 2
Шлюб та сім'я
Шлюб, спочатку встановлений Богом в Едемі, є, згідно з вченням Христа, довічним союзом чоловіка і жінки для спільного життя і любові. Шлюб повинен укладатися лише між чоловіком і жінкою, які поділяють спільну віру. Укладаючи шлюб, християни покладають на себе зобов’язання не тільки один перед одним, а й перед Богом. Взаємна любов, повага, увага і відповідальність є основою християнських шлюбних відносин, відображаючи любов, святість, близькість і міцність відносин між Христом і Його Церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто дружину відпустить свою, крім провини перелюбу, … і хто візьме шлюб з розлученою, той чинить перелюб». Хоча життя деяких сімей може виявитися далеко не ідеальним, чоловік і жінка, що повністю присвячують себе в шлюбі один одному у Христі, можуть досягти тісного єднання в любові, якщо вони довіряються керівництву Духа і повчанням Церкви. Бог благословляє сім’ю і бажає, щоб всі в ній допомагали один одному в досягненні духовної зрілості. Прагнення до згуртованості сім’ї – один з характерних ознак заключної вестки Євангелія. Батьки повинні виховувати дітей в любові і послуху Господу. Своїм словом і особистим прикладом батьки повинні вчити дітей, що Христос – це люблячий, ніжний і турботливий Наставник, який хоче, щоб усі вони стали членами Його Церкви, членами сім’ї Божої, що включає в себе як самотніх, так і сімейних людей.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Служіння Христа в небесному святилищі
На небі знаходиться святилище, справжня скинія, що її збудував був Господь, а не людина. Там Христос заради нас звершує Своє заступницьке служіння. Його служіння дає кожному віруючому можливість спасіння через прийняття Його спокутної жертви, яку Він одного разу приніс на хресті за всіх нас. Після Свого вознесіння Він став нашим великим Первосвящеником і почав Своє заступницьке служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святій частині земного святилища. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду в 2300 днів, розпочалася друга і остання частина Його спокутного служіння, що символізувалося служінням первосвященика в Святому Святих земного святилища. В цей час на небі розпочався слідчий суд – перша стадія остаточного знищення всіх гріхів, прообразом якої було очищення стародавнього єврейського святилища в День викуплення. У тому старозавітному служінні святилище символічно очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж святилище очищається досконалою жертвою, якою є кров Ісуса. Мешканці неба завдяки слідчому суду бачать серед померлих на землі тих, хто спочив у Христі і тому гідний брати участь в першому воскресінні. На цьому суді також стає зрозуміло, хто з тих, що ще живуть на землі перебуває у Христі, дотримуючись Божих заповідей, вірячи в Ісуса, покладаючись на Нього в справі спасіння, і хто, отже, гідний життя в Його вічному Царстві. Цей суд підтверджує справедливість Бога, Який спасає тих, хто вірить в Ісуса. Суд проголошує, що ті, хто зберегли вірність Богу, увійдуть до Царства Небесного. Коли ж це служіння Христа завершиться, закінчиться і відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Бут. 2:18-25; Вих. 20:12; Повт. 6:5-9; Прип. 22:6; Мал. 4:5, 6; Мф. 5:31, 32; 19:3-9, 12;
Мк. 10:11, 12; Ів. 2:1-11; 1 Кор. 7:7, 10, 11; 2 Кор. 6:14; Єф. 5:21-33; 6:1-4
Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа – це блаженне сподівання Церкви і величне завершення справи Божої на землі. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і одночасним для всього світу. При Його поверненні праведники, що до цього часу померли, будуть воскрешені і одночасно з живими праведниками будуть прославлені і піднесені на небо. Безбожні ж в цей момент помруть. Майже повне виконання найважливіших пророцтв, що послідовно розкривають історію світу, свідчить про швидке пришестя Христа. Час цієї події не відкрито, і тому ми повинні бути готові до неї в будь-який момент.
Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; Ів. 14:1-3; Дії. 1:9-11; 1 Кор. 15:51-54; 1 Сол. 4:13-18; 5:1-6;
2 Сол. 1:7-10; 2:8; 2 Тим. 3:1-5; Тит. 2:13; Євр. 9:28; Об'яв. 1:7; 14:14-20; 19:11-21