Гріх є реальністю людського життя. Все людство, усвідомлено чи не усвідомлено, стикається із ним. Незважаючи на це, ніхто не хоче бути грішною людиною і спрямовує свої зусилля на те, щоб позбутися тягаря гріха і удосконалюватися в своєму релігійному досвіді.
Актуальність. Впродовж читання цього уривку виникають запитання, на які не так вже й легко дати вичерпну відповідь. Проблематика зачіпає кожну людину, тому він є важливим і потребує дослідження та пояснення.
У цьому тексті йдеться про гріх, отже, потрібно розібратися, що це таке. Мова про гріх на смерть і не на смерть. Що це за два різних види гріха? Також там говориться про молитву. У яких випадках слід молитися за людину яка грішить, а в яких ні? Що таке «усяка неправда»? На ці всі запитання потрібно дати чітку та зрозумілу відповідь.
Метою дослідження є аналіз того, яким чином Іван описує гріх на смерть і не на смерть.
У відповідності до мети курсової роботи поставлені наступні завдання:
- Описати історико-культурний фон;
- Описати аналіз контексту;
- Описати богословський аналіз:
Об’єктом дослідження є перше послання Івана
Предметом дослідження є гріх на смерть і не на смерть у 5 розділі першого послання Івана.
Метод дослідження. Історико-граматичний аналіз.
РОЗДІЛ 1. МЕЖІ УРИВКУ
Межами даного уривку можна вважати вірші 16-17. Це ― саме те, що нас цікавить і є проблемою тлумачення цього тексту, яку необхідно вирішити. Цей уривок знаходиться в кінці п’ятого розділу і, звичайно ж, має чітку логічну побудову з віршами трохи вище і віршами трохи нижче, які ніби його доповнюють. Але нас, головним чином, цікавить не сама ідея або ідейна побудова розділу, а тільки одне питання, на яке належить дати вичерпну відповідь. Суть питання така: з’ясувати, що таке гріх на смерть та гріх не на смерть?
Межею верхньої частини уривку є текст 16 ― тому що в тексті 15 Христос каже, що слухає і відповідає на молитви. А в 16-му тексті починається нова тема, гріх на смерть та не на смерть. Межею нижньої частини уривку є текст 17, оскільки в тексті 18 тема змінюється. Там Христос вже говорить про народження від Бога.
РОЗДІЛ 2. ТЕКСТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
В даному уривку різночитання є у вірші 17.
1 Ів. 5:17
Вірш 17. Перший варіант: слово οὐ (НЕ) підтримується Синайським кодексом (IV століття), Олександрійським кодексом (V століття), Ватиканським кодексом (IV століття), Афонським кодексом Великої Лаври (IX століття) і багатьма іншими мінускульними текстами.
Другий варіант: слово μὴ підтримується мінускульними текстами (IX століття).
Третій варіант: деякі слова, котрі представлені вище, відсутні в декількох мінускульних текстах, але оскільки вони датуються IX ― XIII століттями, то ці джерела не є авторитетними для дослідження.
Дана робота ґрунтуватиметься на першому варіанті, як такому, що є більш авторитетним у богословських колах.
РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАД УРИВКУ
| 16 | Якщо хтось побачить брата свого, який переступає закон (грішить), винний, але не на смерть, нехай молиться, випросить (за нього) і дозволить йому Бог жити, (согрішаючому, переступаючому закон) не на смерть. Але є злочин на смерть, не про те кажу, щоб вмовляв Бога (до життя). | Ἐάν τις ἴδῃ τὸν ἀδελφὸν αὐτοῦ ἁμαρτάνοντα ἁμαρτίαν μὴ πρὸς θάνατον, αἰτήσει καὶ δώσει αὐτῷ ζωήν, τοῖς ἁμαρτάνουσιν μὴ πρὸς θάνατον. ἔστιν ἁμαρτία πρὸς θάνατον· οὐ περὶ ἐκείνης λέγω ἵνα ἐρωτήσῃ. |
| 17 | Усяке беззаконня, неправда є гріх, але не все є гріхом на смерть. | πᾶσα ἀδικία ἁμαρτία ἐστίν, καὶ ἔστιν ἁμαρτία οὐ πρὸς θάνατον. |
РОЗДІЛ 4. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ
Авторство. «Традиційно, це послання приписується апостолу Івану, хоча ім’я автора в ньому не вказано. Однак, сам тон послання від початку і до кінця свідчить про духовний авторитет того, хто писав. Більше того, автор говорить, що був свідком земного життя Господа Ісуса Христа (1:1-2). Ранньохристиянські письменники, включно з Іренеєм, Климентом Олександрійським і Тертуліаном, посилалися на це послання як таке, що на написане Іваном. Таким чином, немає підстав піддавати сумніву традиційне твердження, що послання належить перу апостола Івана» [2, с. 344].
Дата написання. «Саме послання не містить ніяких вказівок на час його написання. Багато богословів вважають, що воно було написано наприкінці першого століття, приблизно в той самий час або незадовго після того, як було написано Євангеліє від Івана» [2, с. 344].
Аудиторія. «З тексту послання неможливо зрозуміти ані кому воно адресоване, ані де було написано. Ясно лише, що автор звертався до християн. Оскільки, згідно традиції ранньої церкви, Іван жив в римській провінції Асія (на сході. Туреччини), найчастіше вважають, що і послання його призначалося віруючим, котрі там мешкали. Підтвердження правильності такої точки зору знаходимо в главах 2 і 3 книги Об’явлення» [2, с. 344]. Важко визначити аудиторію, оскільки в самому посланні не згадується нічого, що допомагає знайти відповідь на це питання.
Місце написання. Можливо це був Ефес. Точно ― не зрозуміло, і в посланні про це не розповідається.
РОЗДІЛ 5. ЛЕКСИЧНИЙ АНАЛІЗ
αμαρτία – гріх, гріх, злочин, провина, проступок, гріховність [4, с. 14].
αμαρτίαν – гріхом. Іменник, Знахідний відмінок, Єдине число, Жіночий рід [4, с. 14].
В контексті послань Івана: гріх є беззаконня (1 Ів. 3: 4)
Використовується в наступних віршах в контексті першого послання Івана:
- 1:8 – всі мають гріх
- 1:9 – прощення через сповідування
- 1:10 – всі згрішили
- 2:1,2, 12 – посередник за гріхи
- 3:4 – гріх є беззаконня
- 3:6, 9 – в Ньому, не грішимо
- 3:8 – хто чинить гріх – від диявола
- Та інше.
РОЗДІЛ 6. СИНТАКСИЧНИЙ АНАЛІЗ
ιδη аорист кон’юнктиву актив від οραω – бачити. Кон’юнктив з εαν використовується в cond. (3) типи, який розглядає умову як можливе. αμαρτανοντα презенс актив партічіпіум, від αμαρτανω – грішити. αιτησει футурум індикатив актив від αιτεω – питати, δωσει футурум індикатив актив від διδωμι – давати, αμαρτανουσιν презенс актив партічіпіум, від αμαρτανω – грішити, ερωτηση аорист кон’юнктиву актив від ερωταω – питати, просити інформацію. Кон’юнктив з ινα як доповнення дієслова λεγω.
РОЗДІЛ 7. АНАЛІЗ КОНТЕКСТУ
«Якщо хто побачить брата свого …», з контексту видно, що Іван звертає своє послання віруючим, називаючи їх своїми дітьми (1 Івана 2: 1, 12, 18.), в 13-му вірші другого розділу Іван перераховує тих кого він називає дітьми, а всі вони разом є братами у Христі.
«… переступав закон (грішить) завинили (виною) не на смерть, нехай молиться і дозволить йому Бог жити, тому хто грішить (переступає закон) не на смерть», всі люди час від часу грішать, в тому числі і віруючі люди, але якщо віруючі каються в своїх гріхах, не бажаючи їх повторювати і ведуть боротьбу з гріхом (2: 1, 4, 9, 3: 6, 9), то Бог прощає їх (1: 7, 9).
«Є злочин на смерть, не про те кажу для того, щоб випрошувати (Бога)», виходячи з контексту гріх на смерть ― це ненависть до свого брата, що прирівнюється до людиновбивства, а такі не успадкують вічне життя (3:15; 4: 20-21). В контексті Послання також йдеться і про інші злочини: злочин заповіді, ходіння в темряві, духовна гордість, ідоли та ін. (1: 6-10; 2: 1, 4, 9, 11; 3: 4, 5, 6, 9 , 8, 10, 15; 4: 20-21; 5: 10, 17, 21).
У цій фразі Іван говорить про людину, яка грішить на смерть і не молитися, оскільки ― хто не любить свого ближнього той не любить і Бога (4:20), такі називаються дітьми диявола (3:10). Такі віруючі не є дітьми Божими, бо в них немає світла; вони лише називаються такими, а тому немає сенсу за них молиться (2: 19), адже Бог без їхньої згоди і старанності змінити їх не може. Такі не шукають волі Господньої і не миряться перед Ним, бувши впевнені в тому, що не помиляються.
«ВСЯКЕ БЕЗЗАКОННЯ Є ГРІХ, І Є ГРІХ НЕ НА СМЕРТЬ», із цього видно, що злочин закону є гріх. Якесь порушення закону, за визначенням, гріховне, але воно не призводить до смерті.
У першому розділі, шостий вірш (а також 2:4,) говориться про людину, яка ходить у темряві, і ― така людина називається брехуном і ходить в неправді. Але тут не йдеться про те, що цей гріх є смертельним, в сьомому вірші ми читаємо, що якщо ми ходимо в світлі, то кров Ісуса Христа очищає від усякого гріха. З цього виходить, що ті, хто ходить у темряві вони не очищаються кров’ю Христа і їх гріх не прощений, а це значить вірна смерть. Тобто називатися віруючим і говорити, що маєш спілкування з Богом, але при цьому перебуваючи в темряві – є великим гріхом, на смерть.
Також в контексті книги йдеться і про інші злочини, що роблять ті, котрі знаходиться у темряві. Не очищається кров’ю Христа і не прощається: 2: 4, 9, 11, 15, 16, 22; 3: 4, 8, 10, 15; 4: 8, 20 та інші.
Що ж таке гріх не на смерть в контексті книги? Апостол пише, що віруючі люди не грішать (3:6, 8, 9), але в практиці життя ми бачимо інше, і знаємо, що бути безгрішним на цій землі дуже важко, та й немає такої людини, яка б не згрішила, і сам апостол про це пише у восьмому вірші першого розділу.
Апостол застерігає віруючих про те, щоб вони не грішили, але якщо і згрішать, то мають Заступника за їхні гріхи (2: 1-2, 12). Виходячи з цього, якщо віруючий впаде, то він може покаятися, і цей гріх буде гріхом не на смерть, якщо його покаяння буде щирим і виходити від самого серця, а також якщо ним керуватиме бажання перемогти гріх і більше до нього не повертатися.
Ті, хто грішать гріхом на смерть, не називають це гріхом (Іс. 3: 9), і не каються в ньому, і тому він не може бути прощений без їхнього покаяння.
РОЗДІЛ 8. БОГОСЛОВСЬКИЙ АНАЛІЗ
Даний уривок оповідає нам про те, що є гріх на смерть і не на смерть. В контексті книги зрозуміло, що будь-який гріх призводить до смерті, особливо ― ненависть і ходіння в темряві, при цьому ― ігноруючи істину. В даному уривку відкривається тема великої боротьби між сатаною і Богом. Але Христос переміг диявола, Він зробив достатньо зі свого боку, щоб спасти кожну людину на цій грішній землі. Він приніс себе в жертву за гріх кожного з нас. Будь який розкаяний гріх може бути прощено за умови його визнання і розкаяння в гріху. Але якщо людина робить беззаконня, і не бачить у цьому проблеми, то воно призведе її до вічної смерті. Істинно віруючі ж, якщо і грішать, то відразу повертаються на прямий шлях, і їхній гріх, ніби їм не зараховується (3: 6, 8, 9), а змивається кров’ю Христа, якщо вони приступили до Нього зі щирим покаянням, маючи огиду до гріха і не бажаючи його здійснювати. Більш докладно про це описано в контекстуальному аналізі.
Інші публікації
ВИСНОВОК
Досліджуючи даний уривок, а також його контекст і контекст всієї книги, відкривається велика панорама гріха в нашому житті: яку роль він відіграє і до чого може призвести. Висновки з цього уривка дають надію багатьом, але також і несуть розчарування. Розчаруватися може людина, яка робить гріх і не бачить в цьому нічого поганого, а цей гріх може позбавити її вічного життя, якщо вона так і не покається в ньому. Апостол закликає боротися з гріхом, щоб вирватися із рук сатани і не перебувати в його владі. У своїй книзі апостол пише, що народжений від Бога не грішить, або гріха не робить, тобто систематично його не повторює, він вільний від цього. У тому й полягає радість віруючих, що вони можуть звільнитися від влади сатани, якщо будуть молитися; навіть спотикаючись матимуть Заступника.
БІБЛІОГРАФІЯ
- Біблія, або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / Переклад І. Огієнка. – К. : УБТ, 2010. – 1346 с.
- Біблійний Коментар Адвентистів Сьомого Дня на соборні послання Якова, 1,2 Петра, 1,2,3 Івана і Юди. Українське видання / Пер. з англ. – 2004. – 382 с.
- Брокгауз. Малий енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона / Ефрон. В сучасній орфографії – Питербург: Видавнича товариство «Ф.А. Брокгауза – Н. А. Ефрон, “1907 – 1909. – 1088с.
- Greek new testament. 4 th Rev. Ed. «The Knowledge of Eternal Life». Kurt Aland, Matthem Black, Carlo M. Martini, Bruce M. Mtzger, and Allen Wikgren.
***
Автор — Олег Шарлай, бакалаврант богослов’я
