Кожен з нас — ангел, але тільки з одним крилом. І лише обійнявшись, ми зможемо літати.
Лучано де Крешенцо, італійський актор, режисер, сценарист
На жаль, сьогодні не кожен погодиться, що бути батьками — не лише перевага, а й щастя, яке переплітається з труднощами, тягарем відповідальності, болючими переживаннями та незліченними роками радісних подій.
Інші публікації
Труднощі у вихованні не оминають сім’ї, в яких обоє батьків залучені до процесу, а також отців- або матерів-одиначок. Варто зазначити, що у другому варіанті виховання специфічно відображене як у підлітковому віці, так і протягом соціальної адаптації, перетворюючи дорослішання дитини на взаємні душевні муки з усіма наслідками.
Відомо, що уявлення про батьківство постійно трансформуються протягом історії людства, тож пошуки єдиної та універсальної моделі цього феномену, яка влаштує всіх і завжди, доволі ускладнені. Вони не привели, не можуть привести до успіху й приречені на провал від початку. [1] Як наслідок, повсюдний міметизм (наслідування), наче ілюзорна панацея, судомно й несистемно впливає на батьків у процесі пошуку досконалих механізмів впливу на дітей. [2] На додачу, спроби розв’язати основні проблеми батьківства, застосовуючи обмін у цій сфері між різними культурами, народами, націями, племенами й традиціями, на наш погляд, виявилися малоефективними, майже безплідними і не досягли своїх основних цілей. [3]
Я глибоко переконаний, що це відбувається з однієї простої причини — ігнорування порад Святого Письма, яке освітлює рятівні алгоритми батьківства, пов’язані з вихованням дітей. До слова, у Писанні об’єктами для наслідування з позиції вертикалі є як Бог Син (Від Івана 13:12), так і Бог Отець (До ефесян 5:1). Говорячи про горизонтальний вимір імітації, варто зазначити, що йдеться про уподібнення до апостолів (1-ше до коринтян 4:16; До филип’ян 3:17) і духовних наставників (До євреїв 13:7), які наслідували Христа.
Серед іншого, у Старому Завіті людина, яка відкидає Боже Слово, орієнтована на здобуття уроків з навколишнього світу (тварини й птахи, Йова 12:5; мураха, Приповісті 6:6–8). Але про те, що ангели можуть бути прикладом хоч у чомусь, наскільки я пам’ятаю, у Біблії прямо нічого не сказано. У цих коротких роздумах про батьківство я пристрасно бажаю відновити «втрачену ланку» в ланцюжку численних прикладів для наслідування, звертаючись до авторитету Божого Слова, і відповісти на чутливе питання: чого ми можемо навчитися в ангелів, точніше, у херувимів, у вихованні дітей?
Звісно, враховуючи формат статті, я не буду заглиблюватися у біблійну ангелологію, оскільки нюанси цієї широкої теми зачеплені в багатьох дослідженнях. [4] Тож я обмежуся коротким оглядом, виділяючи деталі, необхідні для відповіді на питання вище.
Про ангелів написано так багато, що складно представити тут навіть мінімальний список літератури релігійного характеру, а також перелік фольклорних, забобонних та фентезійних складових цієї тематики. Найчастіше вони розходяться з біблійними поглядами, де ангели описані як службові духи, послані в ролі помічників людям, що прийняли Христа як свого Спасителя (До євреїв 1:14). [5]
Хоч ангели й згадані в ключових моментах біблійної оповіді [6], вони лишаються другорядними учасниками драми викуплення. На додачу, нас знайомлять з ангелами-охоронцями псалмиста (Псалом 90:11) [7], причому невідомо, чи приставлені вони до кожного жителя Землі. Не варто забувати, що в Писанні не сказано про певний уніфікований, тобто стандартний, вигляд ангелів. У деяких біблійних розповідях вони зображені з чотирма крилами (наприклад, херувими в Єзекіїля 1:6), в інших — з шістьма (серафими в Ісаї 6:1–4). В інших випадках ангели з’являються без крил і в людському образі (див. Буття 18:2; 19:1–5).
Варто підкреслити, що, попри усталені погляди, ангелам заборонено поклонятися, і доказом слугує діалог апостола Івана з надприродною істотою на острові Патмос (Об’явлення 22:8, 9). Причина дуже проста, її озвучив сам ангел: «…я співслуга твій і братів твоїх пророків» (Об’явлення 22:9), — чим визнав, що він лише творіння (До євреїв 1:7) і має рівну з пророком функцію. Тому їм не можна молитися, до того ж вони відрізняються рангами (ангели й архангели, Юди 1:9 та Об’явлення 12:7).
Існують також злі ангели, названі демонами. Їх можна віднести до категорії грішних істот на чолі з сатаною або дияволом, тобто Люцифером, створеним ангелом-херувимом, який повстав проти Творця (Єзекіїля 28:11–19) і звів третину ангелів (Об’явлення 12:4). Останні, як слуги сатани, приносять зло в життя кожної людини, оскверняючи батьківство неконтрольованим егоїзмом.
Водночас Писання звернене не до ангелів, а до нас, тож ми доволі обмежені в діапазоні знань про них. Завіса таємничості відгорнута настільки, наскільки це важливо для спасіння заблукалих душ. До того ж відокремлено стоять згадки про Ангела Господнього — особистість, тотожну Богові. Але не у всіх випадках. І останнє, що важливо для наших роздумів, — зв’язок ангелів із законом моралі. Мова про специфічну групу — так званих херувимів.
Саме єврейське слово крув (херувим) можна перекласти як «той, що благословляє, хвалить, прославляє» або «той, що вітає». Інакше кажучи, йдеться про ангелів, у чиї прямі обов’язки входять прославлення Бога та принесення в цей світ нічим і ніким не пошкодженого Божого відкриття.
Перший аспект згаданий у розповіді про облаштування скинії, коли Мойсей отримав повеління зобразити херувимів на покривалах святилища (Вихід 26:1; 36:8) і на завісі всередині (Вихід 26:31; 36:35), що буде продубльовано в храмі Соломона (1-ша царів 6:23–35; 7:29; 8:6, 7). Другий аспект виділений в описі херувимів: вони були розташовані по обидва боки ковчега з розкритими вгору крилами, покриваючи кришку, і до неї ж були звернені їхні обличчя (Вихід 25:20). У чому особливість подвійної концентрації на кришці ковчега? Що було під нею й вимагало особливої уваги?
Про це ми читаємо в наступному тексті: «І покладеш те віко згори на ковчега, а до цього ковчега покладеш свідоцтво, яке Я тобі дам» (Вихід 25:21). Свідоцтвом є моральний Закон, даний Богом на Синаї. Відповідно, херувими зосереджені на Законі (лиця звернені до кришки (віка)) і захищають його (крилами). Так зображена важливість Закону в житті ізраїльського народу.
Але це ще не все. Бог підкреслив цінність того, до чого херувими проявляли непідробний інтерес: «І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковчегом свідоцтва, про все, що розповім тобі для синів Ізраїлевих» (Вихід 25:22). Простір над кришкою — ключова точка божественної присутності на землі й місце, звідки звучатиме Божий голос. З цього випливає, що ставлення ангелів до Закону визначене Божим ставленням до нього.
Зверніть увагу, який це мало вигляд: покривала з вишитими на них херувимами покладені на скинію, входові у друге відділення передують зображення на завісі, і вони ж над кришкою ковчега, де Божий Закон, а погляди спрямовані на кришку, тобто на Закон. Нас занурюють у своєрідний ангельський мікросвіт, що обертається навколо Бога та Його Закону, водночас є провідником Його волі у світі смертних. На мою думку, це значною мірою збігається з деталізацією батьківських функцій у книзі Повторення Закону. Чому саме в цій частині Старого Завіту?
По-перше, хоч книга й зосереджена на постановах Божих в контексті завіту між Ним та ізраїльтянами, в ній є безліч елементів, тісно пов’язаних з концепцією освіти (Повторення Закону 4:9, 10; 6:2, 7, 20–25; 11:19; 31:10–13). Про типове педагогічне сприйняття книги Повторення Закону можна судити на основі дидактичної лексики: усі 17 випадків вживання єврейського дієслова lamad («вчити») у П’ятикнижжі обмежені рамками книги Повторення Закону. А ще вона містить дидактичні повчання, що підкреслюють важливість освіти та передавання знань від покоління до покоління.
По-друге, тема виховання дітей обрамлена мотивами виходу з єгипетського рабства та побудженням до прояву вірності Божим законам, що нагадує раніше підкреслене переплетення та єднання херувимів з Божим Законом. Можливо, так батьків надихали наслідувати двох херувимів: трепетне ставлення до Закону в релігійному та повсякденному житті, а також захист від домішок людських ініціатив. Важливо зосередитися на його втіленні в стосунках з дітьми, одновірцями та зовнішнім світом. Ці дві грані разом є своєрідним лейтмотивом чотирьох основоположних уривків у Повторенні Закону, що підкреслюють важливі для батьків деталі побудови стосунків з дітьми у процесі виховання.
Перший випадок описаний в Повторенні Закону 4:4–10. У цьому уривку Бог закликає старше покоління з усього серця (4:8, 9) дотримуватися Закону (4:6), а також зі страхом Божим свідчити дітям і внукам про свою прихильність до Нього. Основний акцент тут на тому, що дорослі власним прикладом спонукають їх розглядати Закон Ягве як єдине джерело мудрості у Всесвіті (4:6), оберігаючи їх від «забудькуватості» стосовно спільного історичного коріння («щоб не забув ти тих речей»; 4:9). Дотримання Закону — своєрідна форма відгуку на чудесне визволення з єгипетського рабства, що мотивує спадкоємців до упорядкування свого духовного світу.
Другий епізод представлений у Повторенні Закону 6:1–9, де звучить відоме всьому релігійному світові сповідання «Шма Ісраель» («Слухай, Ізраїлю»; 6:4), зосереджене на важливості настанов та навчання дітей в контексті єдинобожжя. Причому сказано про обставини, формат і час процесу виховання, тобто про параметри нічим і ніким не обмеженого батьківства: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш. І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх» (Повторення Закону 6:6–9).
Як підкреслюють Леонардо Фернандес і Вілсон де Сілва, «видимі знаки свідчать про гармонію та відповідність внутрішній реальності». [8] Щоб вплив на дітей був ефективним, необхідно любити Бога «усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!» (Повторення Закону 6:5, 6). З цього випливає, що, подібно до херувимів у Святому Святих, батьки власною поведінкою та словами, попри обставини побутової круговерті, покликані представляти Закон як єдине мірило життя, надаючи дому статус малої скинії та слугуючи еталоном для дітей. Саме дорослі — посередники Божої волі на землі — на практичному рівні відвертали погляди своїх дітей від язичницького впливу, скеровуючи на Ягве як Батька всього народу і кожного зокрема.
Як херувими у святилищі, вони нічого не додають до волі Ягве, вираженої в Законі, а лише слідують їй. І, на думку Гайді Рейнар, згода між батьком та матір’ю в цьому питанні є потужним фактором того, що діти позитивно успадкують богобоязне життя. [9] У стосунках між батьками розкривається характер Божий за аналогією до відкриття Бога між двома херувимами. Те, наскільки важливі домашній вплив на дітей та специфічне середовище для цього, знов окреслено в Повторенні Закону 11:18, 19, але злегка змінено. Без сумніву, передусім слова Божі повинні стати реальними в мініатюрній скинії, яку створять батько й мати, тобто в домі, а потім і в житті їхніх дітей.
І останній, четвертий приклад пов’язаний з публічним читанням Закону. У Повторенні Закону 31:9–13 викладено, як Бог через Мойсея дав повеління священникам читати Закон на свято Кучок перед усім народом, включно з чоловіками, жінками, дітьми й навіть іноземцями, щоб усі, і майбутні покоління теж, знали про свої обов’язки перед Богом. Наголошено на актуальності навчання, передавання знань, страху перед Богом, запам’ятовування й публічного читання Закону для духовного розвитку тих, хто в завіті з Усевишнім.
Чим іще особливий цей уривок? В одній зв’язці згадані закон, людина й ковчег завіту (Повторення Закону 31:9). Звісно, це відсилає нас до знайомої ситуації з херувимами, що ставить на перший план їхню зосередженість на Законі та близькість до ковчега. У змісті текстів підкреслена багатогранність батьківства проголошена як спільне надбання та масштабована національно: кожен, хто слухає Закон, робить внесок у духовний добробут Ізраїля й водночас був відповідальний за ближнього. І якщо чиїсь батьки зійшли з дороги херувимів, кинувши тінь на Викупителя, закривши світло Його любові від своїх дітей, інші ізраїльтяни повинні стати на їх місце та лишатися прикладом для нащадків.
Деталізуємо: батьки мали обов’язок відвідувати свята, що увіковічують Боже визволення (Пасха, опрісноки), підкреслюють Його турботу про народ як тепер (жнива, П’ятдесятниця), так і в майбутньому (Кучки). Важливо було прийти до усвідомлення, що духовно-моральний клімат кожної сім’ї робить специфічний внесок у колективну й духовно-спасальну одноманітність, яка полягає в підкоренні одним формам законів. Варто зазначити, що духовна ідилія не скасовувала зростання та різноманіття.
Існує лиш одне «але». Раніше я вже писав про Люцифера, і тут мені хотілося б дещо уточнити. Згідно з біблійною інформацією, до свого гріхопадіння він мав великі переваги: найпрекрасніший з ангелів, користувався правом перебування в Небесному святилищі… але став на стежку повстання проти Бога, паплюжачи Його Закон, прагнучи посісти його місце у Всесвіті (Ісаї 14:9–13).
Неможливо оминути увагою той факт, що у свій бунт проти Господа він втягнув третину ангелів (Об’явлення 12:1–4), а ще привів до гріха першу створену Богом пару (Буття 3:1–6). Продовжуючи свою закляту політику, він скористався Божим творінням як інструментом, що добровільно зійшов зі шляху прославлення Всемогутнього Творця. Використавши людину, він не лише втілив ненависть до Того, Хто створив його, але й продовжив боротьбу проти Бога в земному вимірі.
До речі, шлях Люцифера у сфері ідолопоклонства описаний і у книзі Повторення Закону: йдеться про систему поглядів і водночас поведінки, які протиставлені Божому завіту та Його ж Законові (Повторення Закону 5:9; 7:2–4). І це не просто певна альтернатива, що рівною мірою претендує на позитивні наслідки, а навпаки. Вона спотворює задуми Бога, фрагментує створений світ, олюднює до невпізнаваності та, найгірше, отваринює індивідуума, концентруючи його на задоволенні власних хіті й пристрастей. Так, на поверхневому рівні його життя стає людиноцентричним, з відтінками релігійності, а на глибинному в ньому є ознаки поклоніння та підкорення демонам (Повторення Закону 13:1–15; 18:9–14).
Надалі це стає відкритим та колективним повстанням проти Ягве — очевидний фінал уподібнення язичницьким ідеалам («демонам жертви складали», Повторення Закону 32:17). А поведінка батьків у сім’ї (Повторення Закону 6:4–9; 11:19–21) мала зіграти вирішальну роль у стабілізації духовної атмосфери всього суспільства та дітей зокрема. Невипадково у Повторенні Закону 13:6–9 про сім’ю сказано як про перше коло відступлення від Бога, а потім конкретизоване розширення кордонів (Повторення Закону 13:12–18).
Виявляється, не лише давні ізраїльтяни отримували уроки, наслідуючи херувимів, а дещо лишилося і нам. Батьки — чоловік і дружина — можуть повести дітей одним із двох шляхів: наслідуючи херувимів зі святилища, тобто з трепетом ставлячись до Божого Закону, або ж стежками грішного херувима. У другому випадку діти стануть ще однією людською версією Люцифера, втративши сенс життя, вічно перебуваючи на перехресті життєвих доріг і бунтуючи проти всього духовного та перетворювального. Коли вони втрачають цілісність картини світу через відсутність належного прикладу в сім’ї («херувимів» у плоті, тобто батьків), позбавлені коріння та ідеологічної твердості, то опиняються в міріадах варіантів поганого й хорошого, духовного і злого.
Необхідно пам’ятати, що поведінка батьків передбачає, але не визначає цілковито майбутнє потомків. Навіть за наявності зразкових манер та вчинків дорослих, діти завжди мають можливість примкнути до однієї зі сторін з відповідними наслідками.
Та як бути тим, хто під тиском обставин змушений виховувати дитину або дітей у повній самотності? Як поводитися, якщо ти єдиний/-а «херувим» у сім’ї? Кинути все напризволяще? А може, віддати на поталу вулиці, школі, університету й так далі?
Мами й тати і ті, в кого немає половини, прошу вас, ніколи не опускайте руки. Ідіть вперед і заради дітей — справжніх, не егоцентричних, відкритих для позитивних змін, охочих змінювати світ — станьте херувимами. Демонструйте любов до Божого Закону та не кидайте тінь на Божий характер. Це буде великою мотивацією для дитини в прийнятті рішень, коли вона залишиться наодинці зі світом.
У дитини, яку батьки-херувими виховали в домі, як у сімейному святилищі, підзвітність Богові стане пріоритетом у всіх діях. Саме за це Бог закликає батьків боротися, пам’ятаючи: Він на боці тих, хто з трепетом ставиться до Його законів. Як сказав Соломон: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Приповісті 22:6). І все ж виховання у повній сім’ї, за задумом в Едемі, не гарантує, що діти оберуть шлях праведності (історія з Каїном це показує).
Висновок. Книга Повторення Закону покликана привести батьків до розуміння, що вони стоять перед щоденним вибором. Вони можуть обрати прив’язаність до різних моделей виховання дітей або ж наслідувати херувимів, стаючи еталоном дотримання заповідей Яхве. Інакше кажучи, занурити дітей в атмосферу безумовного підкорення Божій волі, ощасливлюючи їх.
Така мораль заснована на дії освячення Яхве (Левит 21:18). Ця дія розглянута як першооснова батьківської етики. Святість невіддільна від любові до Бога. Як же гостро у сфері виховання й батьківства в сучасному світі бракує батьків-«святих херувимів» з побожним ставленням до святого Закону!
Батьки, надіючись на Божу благодать, наслідуйте найвищий приклад у стосунках з Богом — Ісуса Христа, не забуваючи, звісно ж, чого ми можемо навчитися у херувимів! Адже народити ангелятко — це одне, а виховати його таким — зовсім інше! Тож нехай життя наших дітей буде сповнене божественного блаженства!
Джерела:
- Linda C. McClain, Daniel Cere, What Is Parenthood? Contemporary Debates about the Family (NYU Press, 2013).
- У книзі «Вигадки романтизму і правда роману» (1961) Рене Жирар, відомий французький антрополог, виявляє базисне антропологічне твердження: людина у своїх бажаннях міметично (наслідувально) рівняється на бажання іншої; що більше на заднє тло відходить спрямованість до трансцендентної цілі (Вищого), то привабливішим стають бажання ближнього. Як наслідок, наші бажання визнані копіями бажань носіїв або «передавачів», чиї об’єкти бажання стають нашими.
- Jennifer Lansford, Cross‐cultural similarities and differences in parenting. Journal of Child Psychology and Psychiatry 63:4 (2022), 466-479.
- Декілька прикладів: Adam Carlill, Cherubim and Seraphim in the Old Testament (PhD diss., Oxford University, 2013); Joni McGuire-Moushon, Angels and Sub-Divine Supernatural Beings: Their Characteristics, Function, and Relationship to God and Humanity in Deuteronomy-Kings (PhD diss., Andrews University, 2019); Anna Rozonoer, The Invariable Variability of the Cherubim, (PhD diss., Boston University, 2014); Kevin P. Sullivan, Wrestling With Angels: A Study of the Relationship Between Angels and Humans in Ancient Jewish Literature and the New Testament (Brill, 2004).
- «Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?» Іменник «ангел» вказує на функціональне призначення (вісник), а іменник «дух» зосереджує увагу на їхній природі, відмінній від нашої. Базове значення грецького ангелос — вісник, і лише після цього вказівка на небесне створіння, відоме нам як ангел.
- Ангели з’являються на початку біблійної історії з херувимами (Буття 3:24) і в кінці з ангелом, який звертається до Івана (Об’явлення 22:6). Важливо зазначити, що ангели з’являються в ключові моменти історії викуплення. Розглянемо такі тексти: вихід народу Божого з Єгипту (Вихід 14:19) та подальша подорож (Вихід 23:23), дар закону (До галатів 3:19), втілення Сина Божого (Від Луки 1:26) та випробування в саду (Від Луки 22:43), воскресіння з мертвих (Від Івана 20:12) та повернення для суду (2-ге до солунян 1:5–8).
- «…бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх». Важливо врахувати контекст — захист псалмиста. Але варто пам’ятати, що це не універсальний момент. На будь-якому шляху, який обере людина, Бог охороняти не буде — лише на тих, що відповідають Його волі. Чудові думки на цю тему є в Євангелії від Матвія 18:10 та Діях апостолів 12:15.
- Leonardo Agostini Fernandes, Vilson José da Silva. Análise de Dt 6,1-13: o amor ao Senhor e a observância do shemá. Fronteiras, Recife, v. 5, n. 1, jan./jun. (2022), 217.
- Haidi Wehrmann Reinar. A figura paterna na família em relação a Deuteronômio 6.4-9. Vox Scripturae — Revista Teológica Brasileira — São Bento do Sul/SC — vol. XVIII —ru 1 — maio (2010), 199-202.
Володимир Лукін, доктор богослов’я, адвентистський пастор
Електронний журнал для християнок «Вільна». Осінь 2025
