З самого початку створення світу Бог намагався зробити ідеальну гармонію і порядок для того, щоб бути з людьми, щоб люди жили в задоволення і славили Господа та відповідали взаємністю один одному. Але так склалося, що все ж таки гріх з’явився в цьому світі. І з цього часу є боротьба і диявол все більше намагається спокусити людей. Не дивлячись на це, все одно Бог має свій «залишок», є люди, які залишаються вірними, не дивлячись ні на що. Таким людям Він каже: «Гаразд, рабі добрій і вірній! Ти в малому був вірній, над великим поставлю тобі, увійди до радощів пана свого!» (від Матвія 25:21). Та все ж є проблема розуміння вірності. Часом люди можуть казати, що вірність Богові полягає у виконанні Закону, достатньо бути лише частиною Його народу, частиною Ізраїля, і тоді людина та її родина будуть спасеними. Але Біблія не підтримує більшість тих думок, як розуміє це людина. Бог дає чіткі вказівки: що робити, як жити для того, щоб бути справді Божою дитиною, бути Його слугою та в кінцевому результаті перебувати з Богом у вічності.
Як це не трагічно, але Церкву повинні були спіткати гоніння, відступництво і розкладання. Сам Ісус запобігав учням про те, що «повстануть лжепророки і спокусять багато» (Мф.24:4, 24), що їх чекає час «великої скорботи», але Бог завжди мав ту невелику групу людей, які обирали бути вірними Богові. Часом вони були надто нечисленні. Та метою Бога було – зберегти Свій народ, який би поклонявся Йому, і лише Йому, в Дусі та Істині.
Вперше тема «залишку» зустрічається в історії Ноя (Бут 7:23), де використано дієслово «шаар» (залишатися). Таким чином, Ной та його сім’я були першим залишком на Землі, що була опаганена гріхом. В подальшій оповіді книги Буття ми не знаходимо широкого розвитку цієї теми, хоча ідея залишку присутня в багатьох історіях першої книги Біблії.
Кожній людині, яка віддала своє життя Богові, Бог не обіцяв комфортного життя, не обіцяв, що в його житті одразу буде багатство чи якісь надмірні благословення Божі, але все ж таки Він обіцяв бути поруч, не дивлячись на ніякі обставини. Наприклад, Ісус Навин і Халев були вірні Богові. Тоді як останні десять спостерігачів і народ знаходилися в невірі, вони вірили, що Бог сильний ввести їх в землю Ханаанську. Ці люди були частиною вірного залишку. Але навіть при цьому Ісусу Навину і Халеву довелося провести сорок років в пустелі, перш ніж вони змогли увійти до обітованої землі з новим поколінням ізраїльтян. Вони були частиною народу, і обіцяння було дане народові. Отже, поза народом вони не могли мати повної спадщини.
Але ми бачимо, що в суспільстві правдивого залишку в Старому Заповіті часто були вхожі члени сімейства або інші родичі, які не були вірними до кінця. Наприклад Ной і його сім’я були єдиною сім’єю, яка пережила потоп й, тобто вони були залишком. Але пізніше Хам відкрив його сором. Також якщо ми читаємо про Лота з Содома та його сім`ю, саме вони були залишком, тікаючи з міста. Але все ж дружина Лота повернулася назад та стала соляним стовпом, а дочки народили синів від свого батька. [3, с. 27] Разом з тим ми бачимо, що поза народом були окремі люди, які отримували благословення Божі та були рабами Божими. Біблія каже, що вони також мають можливість отримати спадщину у Небесному Ханаані, спадщину, яку Бог від самого початку обіцяв лише Авраамові та його нащадкам.
АВРААМ – ІЗРАЇЛЬ
Щоб зрозуміти важливість теми залишку, необхідно розглянути, яку роль він відіграє в книгах Буття та Вихід. Необхідно прослідкувати місця з книг, де зустрічається залишок, а також його відмінні характеристики. На всіх етапах світової історії диявол прагне фізично знищити дітей Божих, «залишок насіння», хто проявляє вірність Богу через виконання заповідей Божих.
Від Ноя до Авраама. Хто лишився?
І сказав Бог Ноєві: «Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді» (Бут 7:1).
Ной зі своєю сім’єю були тим самим обраним народом, хто бачив гріх навколишніх людей, розуміли наслідки, вірно слідували волі Господа й почули добру вістку про себе. Бог по своїй благодаті зберіг для себе невеликий залишок. Та якби Господь не зберіг цей невеликий залишок, то всі діти Адама загинули б. В майбутньому щось подібне каже Ісая: «Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні…» (Ісая 1:9).
Не звертали уваги на насмішки оточуючих й слова про відсутність дощу, якого ніхто й ніколи не бачив. Але довіряючи Богу, який їх благословляв, вони будували ковчег, розуміючи, що Його слова незмінні і Він дотримається Свого слова і врятує. Та можна побачити що трапляється, коли народ починає відступати. Бог намагається їх навернути, але народ не зважає на заклик. Про таких написано: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм» (Буття 6:5, 6).
Після потопу саме покоління Хама показали свою пиху і інші з ними сім’ї вирішили збудувати башту і місто, і саме те могло повернути людство до часу й рівня, яке було перед потопом та звідки йшла нечисть, зневага і велика кількість різних гріхів. Але в планах Божого провидіння було вирішено розсіяти всі племена по різних частинах світу та змішати мови. Якби при цьому в якомусь народові з’явився якийсь гріх, то легше було б утримати цей гріх всередині однієї нації, одного народу і не заразити інші племена. Саме це вимагало розділення мов, саме з цього моменту йде початок історії різних народів, але це не заважало людям далі жити і триматися Бога, тому що Бог залишався тим самим Богом, і людина, незалежно від своєї нації, могла би прийти до Нього. Саме з цього моменту і до приходу Христа Бог почав відділяти Авраама, його сім’ю в окремий, Богом обраний народ, тому що майже все людство в той час знову почало знищувати себе гріхом.
В 10 розділі книги Буття ми бачимо, якими численними були нащадки Ноя і як вони розповсюдилися по всій землі. Ми бачимо, що Бог окремо заселяє Сима і його синів та пізніше звідти виводить людей, які вірні Йому, а саме: Авраама і його сім’ю, і через них Бог поділяє увагу Всесвіту через обіцянку, яку він дає Авраамові та його нащадкам.
Мелхисидек та Агар, спасіння навколо Авраама
Мелхисидек
«А Мелхисидек, цар Спалиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього» (Бут. 14:18)
Мелхисидек, не дивлячись на далеке місце проживання від Ура халдейського, чи Вавилону, мав особливі відносини з Богом, і Бог називає його Своїм священиком, Своїм служителем. Саме це нагадує нам те, що незалежно від посади, незалежно від того, якої нації чи положення людина, де вона знаходиться, вона може мати особливі стосунки з Богом до такого рівня, що Бог може назвати його не просто Своїм слугою чи вірним Йому, але може підняти його до високого рівня, високого звання, що і сталося із Мелхисидеком.
Агар
Агар, яка народила сина по проханню Сарри, яка вважала, що саме цей шлях буде шляхом, який обіцяв Бог, не ввійшла з сином у заповіт, тому що Авраам мав би продовжити своє життя і життя Ізраїлю через Ісаака. Їх шляхи розійшлись, і хоча народ Ізмаїла, який своїми дванадцятьма колінами нагадували Ізраїль, поступав не дуже поважливо до своїх родичів (Буття 25:16–18), боротьба, яка була з самого початку між Саррою та Агарью, продовжувалась в їх потомстві. Якщо подивитися на потомство Лота, то вони далі, ніж потомство Ізмаїла. Та Божим планом був саме Ісаак, тому що він щоразу відділяє свій народ, своїх вірних людей, які мали виконати план і обіцянку Господа Бога.
Авимилех. Чи спасає зустріч з Богом?
Авимилех, який має зустріч з Авраамом та Саррою, нічого не підозрював та взяв собі в свій дім Сарру. Він не мав з нею інтимних відносин, та Господь явився йому у сні і під страхом смерті наказав повернути Сарру її чоловікові Аврааму. Авимилех звісно наділив їх багатими дарами і надав можливість жити будь-де на його землі. Після цього по молитві Авраама він зцілився, його дружина і рабині знову почали народжувати. Ми бачимо, що цей епізод пізніше має повторення з Ісааком, який по причиніі голоду прийшов до Авимилеха у місто Герар і видав Ревекку за свою сестру. Та ніхто і на цей раз з народу Авемилеха не доторкнувся до неї.
В інших місцях Біблії ми бачимо, що филистимляни не були близькими до Бога й ця зустріч з Богом не змінила його, а лише мала момент застереження. Вона не привела його до покаяння чи навернення.
Результат життя вірності
З моменту потопу сила гріха не зменшилась, і для того, щоб перемогти гріх, потрібен не просто якийсь потоп, а потрібна пролита кров Ісуса Христа. Бог виконує Свій план спасіння не дуже зрозумілим, можливо, для нас шляхом, виділяючи Авраама та його нащадків. Він показує Свій вибір на користь Авраама, але це все більше розкривається в Новому Заповіті, особливо в 11 розділі Послання до Євреїв, яка звертає увагу на визначення місця, на яке віруючий може лише спостерігати і очікувати виконання Божої обіцянки. Та все ж особливим моментом для того, щоб залишатися вірним цій обітниці, є віра, як єдиний шлях до отримання і виконання Божих обіцянок. Ми бачимо, що багато людей мали з Богом стосунки або шляхи перетину та все ж не залишалися вірними Його словами. Також ми бачимо, що вірність Авраама також була виявлена у готовності принести свого сина Ісаака в жертву.
Спасіння, яке призначене не лише юдеям, але й язичникам, грає важливу роль при обговоренні питання віри в Новому Заповіті. Авраам – батько всіх віруючих, а не тільки обрізаних юдеїв.
Якщо ми уважно слідкуємо за життям Авраама з усіма його переживаннями, проблемами, брехнею та намаганням виправдати себе перед різними труднощами або проблемами, ми бачимо, що з точки огляду на його поведінку він не є ідеалом і прикладом наслідування в поведінці або моралі. Але основною метою є звернення уваги на його вірність у виконанні Заповіту та умови, які є та були між ним і Богом. Саме це є основною темою.
Бог, який колись заключив Заповіт з Авраамом, досі виконує цей Заповіт, хоч наразі ми і живемо в іншій час і в інший момент історії. Том що виконуючи Заповіт з Авраамом, Він виконує Заповіт так само і з його нащадками і всіма, хто хоче отримати цей Заповіт.
НАЩАДКИ ІЗРАЇЛЯ
Сини Якова – дуже особлива сім’я, в якій особливі обставини склалися у відносинах між братами. Самий старший син Якова, Рувим, не буде головним, тому що вступив в стосунки з Ваалою, наложницю свого батька. Симеон та Левій жорстоко ставилися до Сихема, тому вони пізніше були розсіяні посеред всього Ізраїля. Та не Йосип, а Юда став тим, кому було довірено вести народ Божий. табл. 1
Якщо проаналізувати сімейство Якова, то ми одразу бачимо їх безбожне відношення до інших людей. Брати намагалися позбавитися Йосипа всюди, а сини Юди мали спосіб життя, подібний до хананеїв. Але Бог продовжує виконувати те що Він замислив, не дивлячись на те, що з часом події повернулися дуже несподівано. Йосип отримує високі звання, а Фомарь спасає сімейство.
Якщо подивитися про події, які описують життя цих людей того часу, ми можемо не зрозуміти всього плану Божого. Але якби ми звертали увагу лише на людину, якщо б поведінка людини стала основним мірилом та ми не враховували б Боже Слово, Його обітницю з Ізраїлем, то, можливо, ніхто б не міг спастися.
Часом невідомими для нас шляхами Бог приводить у виконання свої великі плани стосовно спасіння світу й вимагає від нас вірити в те, що Він через нашу боротьбу, труднощі й чужину веде нас до цілі. Він витрачає на це час, розраховуючи на те, що ми відповідатимемо тим самим. Благословляючи своїх дітей, Яків відповів: «Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!» (Буття 49:18). [6, с.93]
Висновок
Хоча спасіння сім’ї Якова через Йосипа в Єгипті не приписується їх вірі або відданості в контексті книги Буття, ми бачимо, що вони отримали Божі обітниці, які були дані Аврааму. Тобто, нащадки Авраама через Якова представляються вірним залишком, хоча і члени його сім’ї не завжди були вірними Богу. [3, с.27]
Надійшов той час, коли ізраїльський народ став єдиною нацією і виконавцем та отримувачем тих обітниць, які Бог давав через прабатька Авраама, і вони вже готові отримати Закон та підкоритися Богові. Але з цього моменту ми бачимо, що з’являються свої проблеми, свої негаразди по відношенню до довіри Богу. Народ бачить чудо Господнє в виведенні їх з Єгипту та, відійшовши недалеко від Еліма, починає скаржитись на Нього. Потім на Синаї й пізніше ті, хто мали вести народ, почали сумніватися в Його силі, у тому, що Господь готовий вести і надалі. Та саме в цей момент хитаєть віру всього народу лише слова десятьох людей, які розвідували Землю Обіцяну. Саме ця недовіра і вплинула на подальший хід історії народу Божого. Наслідком сумнівів розвідників була смерть. Ми бачимо, що вірними до кінця залишилися Халев і Навин. Їх повна довіра Богу призвела до життя і вони змогли бути співучасниками на землі, яку обіцяв Бог Авраамові.
Божий план щодо благословень всіх народів Землі через Ізраїль буде виконаний, але інакше трохи, ніж уявляють це люди. Це станеться через вільний залишок від духовного Ізраїлю, бо так вирішив Господь. Його обраний залишок наслідує обітницю Заповіту та обов’язок проповідувати всьому світу вічні Божі наміри. [2, с.617]
Як ми бачимо, ідея залишку описується від книги Буття і до книги Об’явлення, незалежно від того, які катастрофи, переживання або проблеми випадають на долю Божого народу. Але цей самий народ підтримує відносини з Богом, дотримується Заповіту, не дивлячись на якісь помилки або негаразди, які траплялися з Авраамом та іншими Божими людьми, про які ми говорили вище. Вони вірять в Месію, залишаються вірними і тепер, очікуючи приходу Господа та в кінцевому результаті вони будуть переможцями.
Інші публікації
О останній момент земної історії звучить в повноті вістка з Об. 18:1–4 про вихід народу Божого з Вавилону. І роль Церкви АСД, як історичного залишку, – проголосити цю вістку. Багато людей з різних церков та релігійних організацій, хто жив згідно того обмеженого світла, яке він мав, але тепер пізнав повноту істини, хто був невидимим залишком, тепер приєднуються до залишку видимого, і разом вони складають есхатологічний залишок, якй готується до остаточного протистояння з дияволом. [7, c.23]
Список використаних джерел
- Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту (1988), переклад– Iван Огієнко
- Настольная книга по теологии, 12 Том, 617 с.
- Мануєль Родрігес «Теология остатка», 27 с.
- Александр Серков «КТО ТАКОЙ МЕЛХИСЕДЕК?» Интернет-газета «ПУТЬ»[Електронний ресурс] http://www.asd.in.ua/archives/1188323592
- Британский археолог Чарльз Вулли, «Тайны Библии» Проект Просвещение // Июнь 20, 2015 [Електронний ресурс] https://radiovera.ru/taynyi-biblii-ur-haldeyskiy-rodina-avraama.html
- Йохем Даума «Дорогами ветхого завета»
- Пузанков Р. В. «Роль та значення остатку в книзі об’явлення», Курсова робота– 2018
***
Автор – бакалаврант богослов`я – Микола Ковжогін
Зображення
Додаток
Таблиця 1
