Гнат Мєрєнков — релігійний журналіст та один з редакторів офіційного сайту Адвентистської церкви в Україні. Народився у 1978 році у Києві. Шкільні роки пройшли у селі Голубівське Луганської області. Закінчив Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля з спеціальності «Журналістика». У студентські роки підпрацьовував у місцевій газеті «XXI век», де час від часу готував матеріали. У багатотиражній газеті Холдингової компанії «Луганськтепловоз» «Октябрьский гудок» працював на постійній основі. Майже десять років (2003–2012) працював редактором студентської газети «Камертон» Луганської державної академії культури і мистецтв та Луганського коледжу культури і мистецтв. Друкувався у луганських газетах «Наша газета» та «Субботний калейдоскоп».
Перший матеріал у сфері релігійної журналістики «Ставлячи під сумнів одне, переконуюсь у протилежному» [2] Гнат Мєрєнков написав в обласну газету «Жизнь Луганска» ще в 1994 році, коли йому було 15 років. Пізніше, у студентські роки, він писав есе в адвентистський журнал «Ознаки часу» про біблійного Еклезіаста. Під час роботи редактором студентської газети «Камертон» були випадки, коли Гнат писав на релігійну тематику з певною ціллю і за власною ініціативою. Також подавав до регіональних інформагенств новини про соціальні акції місцевої церкви (до початку бойових дій на Донбасі).
Сьогодні матеріали Гната Мєрєнкова публікують на оглядово-релігійних сайтах “Релігія в Україні” та “РІСУ”, на міжконфесійних — “НХМ” чи “Інвікторі”, у виданнях «Борух», «7da.club», «Ieshua.org». Його матеріали з’являлися у газеті «Голос України», на сайтах «Телекритика», «УНІАН релігії», «Історична правда», «Економічна правда», «Очаківський портал», «Донбас SOS», «Паралель медіа», «Гордон», сайті Національного університету «Острозька академія» й інших.
Ми намагалися проаналізувати кілька матеріалів Гната Мєрєнкова за період з 2008 по 2012 рік та підсумувати, в чому полягають передумови їх написання та суспільна користь цих матеріалів. Адже релігійна журналістика передбачає не тільки і не стільки інформування суспільства про церковні події, а вона може бути представлена у всіх без винятку галузях журналістської практики, захищати інтереси вірян та церкви, протистояти викривленій уяві суспільства про них.
«Критична точка» чи хто збирає весь фактаж?
Один із всеукраїнських телевізійних каналів у 2011 році звинуватив Адвентистську церкву в Донецькій області в тому, що вона приховує матір, яка викрала дітей у батька, що їх морять голодом та знущаються над дітьми. Як я зрозуміла з матеріалу, суть історії в тому, що ТРК «Україна» в програмі «Критична точка» звинувачує жінку в тому, що вона забрала дітей у чоловіка і переховується в жахливих умовах у будівлі, що належить адвентистам. Також йдеться про те, що Адвентистська церква — це секта і що там навмисно утримують людей і не дають їм права на свободу дій.
Цю ситуацію Гнат описує у своєму матеріалі «Детектив про адвентистів: як журналісти ТРК “Україна”, використовуючи спотворення фактів, розпалюють міжконфесійну ворожнечу». Можу сказати, що автор ретельно описує ситуацію, яка склалася. Тобто він розповідає зміст телепрограми, про що там говорили і хто казав яку репліку. Не дивлячись цю програму, можна собі уявити, про що в ній йшлось. Сьогодні доступ до випуску цієї програми в Інтернеті відсутній.
Далі у статі простежуються блоки матеріалів, які роз’яснюють сімейну ситуацію пари, як вони познайомилися, одружилися, як разом жили. Ця інформація заснована на листі Анни (матері і колишньої дружини), який вона написала в якості відгуку на наклеп у програмі. Потім у матеріалі є список фактичних помилок програми, документальні підтвердження цих фактів. Автор публікації відповідає блоками на звинувачення, які звучали в ефірі. У результаті аналізу я помітила, що автор розділяє матеріал на три тематичні блоки: розповідь про Аню та її ситуацію, аргументи про церкву, що вона не секта і її повноваження та журналістська етика і професіоналізм, порушення цих принципів.
В інтерв’ю, яке я взяла у Гната, він розповідає, яким чином проводив збір інформації:
«Про цю програму я почув у церковній громаді в Луганську. У тій же громаді був знайомий мені вірянин, який сказав, що знає всі обставини з перших вуст, оскільки працював у будинку, що фігурує в передачі. При ньому чоловік Ані продирався у будинок, який мав стати центром здорового способу життя, і намагався сфотографувати недобудовані частини будівлі. Також мій знайомий розповів мені дуже багато інших фактів. Наприклад про те, що журналістам програми казали, що йде суд, що є документи, які можна вивчити, але вони проігнорували цю інформацію. А для журналіста це неприпустимо. Іншу інформацію я побачив в одній християнській групі, де виклали фото документів, які захищали позицію Ані.
Я зібрав кілька свідчень: тієї людини, яка там працювала, я перечитав усі ті документи, лист Ані, в якому вона розповідає свою історію. В документах знайшов інформацію, що у колишнього чоловіка заборгованість з аліментів була близько 19 тисяч гривень. Ці джерела інформації були у відкритому доступі, адже і Аня, і представники церкви хотіли захищати свою позицію. Бо ця справа проходила у судах. І крім того, її чоловік використовував оту передачу в якості аргументу, що йому треба віддати дітей.
Потім я став дзвонити власнику будинку, розмову з яким журналісти «Критичної точки» знімали прихованою камерою, уточнював усі подробиці. Дзвонив адвокату Ані. Запитував у нього, як відбувається судовий розгляд, на що можна опиратися в захисті позиції Ані. Потім я сам з’їздив подивився цей будинок і побачив, що більшість кімнат, у тому числі й Аніна, дуже гарно виглядає. Крім того, що я зняв відео з Анею, фотографував ці кімнати. Тобто, я брав багато свідчень, вивчав документи, сам спостерігав і користувався логічними аргументами. Все це було матеріалом моєї статті».
Як далі розповідає Гнат, у результаті цей матеріал в скороченій версії опублікували на сайті «Телекритика», цей же сайт подав стислий коментар журналістів ТРК «Україна». Одночасно стаття Гната у повній версії з’явилася на церковних сайтах, а також на сайті «Економічна правда» [1]. Журналісти програми «Критична точка» ознайомилися з матеріалом і зустрілися з Гнатом, а також з тодішнім керівником відділу інформації Адвентистської церкви в Україні Юрієм Кузьменком на форумі асоціації журналістів «Новомедіа». Там журналісти ТРК «Україна» були спікерами. Гнат передав їм копії усіх документів, які він використовував при публікації, а вони у свою чергу сказали, що якщо Аня погодиться на інтерв’ю, то вони знімуть ще одну програму про неї, але вони не дали гарантії, що ця програма вийде як спростування. Вона відмовилася, адже уже не довіряла цим журналістам. Також цей матеріал може стати уроком того, що журналіст має ретельно перевіряти факти, бо хтось може аргументовано відповісти на неправдиву інформацію.
За кілька років до статті «Детектив про адвентистів» Гнат уже публікував матеріали, які спростовували неправдиву інформацію про церкву.
Адвентисти — послідовники секти Девіда Кореша?
Матеріал 2008 року пов’язаний з тим, що на сайті Yoki.ru з’явився рейтинг десяти найжорстокіших церков. Адвентистська церква також увійшла в їхнє число. Вона ототожнювалася з сектою Девіда Кореша «Гілка Давидова», яка походить, як повідомляють ЗМІ, від Адвентистської церкви. Як пише преса, у 1993 році за офіційною версією діяльність секти закінчилася самопідпалом її членів. Загинули від пожежі лідер угрупування, 54 дорослих та 21 дитина [3]. Багато українських ЗМІ передруковували рейтинг сект з сайту Yoki.ru.
Гнат вирішив написати матеріал «Адвентисти — “небезпечна секта” або традиційна християнська церква» [4]. Для цього він збирав факти про Девіда Кореша, як Адвентистська церква в Америці відреагувала на діяльність цієї організації, та про її зв’язок з Адвентистською церквою. Стаття поділена на такі підрозділи:
— Рейтинг сект, що вводить в оману
— Як виникла Церква АСД? Чи є вона сектою?
— Чи спекулюють адвентисти на ідеї «кінця світу»?
— Чи можна за будь-якими ознаками зараховувати АСД до «найнебезпечніших сект світу»?
— Чим віровчення адвентистів сьомого дня відрізняється від навчань «небезпечних» релігійних організацій?
— Яке відношення до Церкви АСД має «Гілка Давидова» й інцидент з Девідом Корешом?
— Висновок.
За словами автора, світські сайти майже не брали інформацію, але на різних церковних сайтах цю статтю опублікували. У результаті вивчення матеріалу, можу прийти до висновку, що ця стаття може бути корисною для пасторів або інших вірян, для того, щоб аргументовано відповідати, що вчення й практика адвентистів не мають зв’язку з Девідом Корешом і що Адвентистська церква не є сектою. Автор статті посилається на словники, документальні джерела, історичні данні, цитати з Біблії. Так як це стаття, тобто аналітичний жанр, я бачу чітку позицію автора, але ця позиція обґрунтована на фактах.
Інші публікації
«Тиждень жахів» ледь не став жахом для організаторів
Ще одну публікацію (2012 р.) Гнат підготував щодо того, що в Немирові Вінницької області адвентистська церква проводила соціальну акцію «Тиждень жахів», щоб показати шкідливість куріння, наркоманії, абортів. На той захід потрапили дві десятирічні дівчинки, які не мали там бути. На заході показували кадри, що відбувається, коли робиш аборт, і ці кадри дуже їх налякали. Про це довідався кореспондент всеукраїнської газети «Голос України». Видання опублікувало матеріал про цей захід, що він лякає дітей, що адвентисти маніпулюють людською свідомістю:
«Психічну травму отримали дві 10-річні дівчинки під час акції у Немирові під назвою “Тиждень жахів”. Не повірите, організували захід міськрада та служба захисту дітей райдержадміністрації. Ведучий був…. пастор церкви адвентистів сьомого дня. — Дитина прийшла додому настільки схвильована, що я не впізнала її, — каже мати однієї з юних глядачок» [5].
Гнат написав інший матеріал «Жахи — у боротьбі проти жахів: навіщо цькувати людей, які працюють на користь суспільства». Тут він посилається на інтерв’ю матері, яка обурена матеріалом, що вийшов у «Голосі»:
«Коли я прочитала статтю, я була обурена. Говорили про одне, а написали про інше. Все перекрутили: “Наших дітей хочуть налякати до сліз”. Та наших дітей розбещують 24 години на добу, хто про це пише? Телевізор не можна увімкнути, не можна фільмів дивитися. Музичні кліпи — одежа з секс-шопу. А інформації про наслідки, про те, як калічиться життя далі, немає. Або вона подається таким чином, ніби це десь далеко і тебе не стосується».
У своєму матеріалі Гнат спочатку проводить паралель з документальними фільмами про фашизм, що батьки не забороняють дивитися ті «жахи», щоб діти не допускали воєн у своєму житті. Потім він проводить паралель з явищами, які не так часто показують: наркоманія, алкоголізм, аборти. Гнат плавно підводить до теми дискусії. Мені здається, що ця публікація не стільки про захід, скільки про те, що журналіст, не розібравшись до кінця, перекрутивши факти, робить висновки.
Гнат не замовчує недоліки акції, те що не проконтролювали, щоб у залі не було дітей молодше 15 років. Тобто, автор об’єктивно подає ситуацію: він вказує на позитив акції, на недоліки журналіста, недоліки акції та не осуджує журналіста, а каже, що кожен може допуститися помилки. Тобто, мені здається, що цей матеріал може бути прикладом неупередженої подачі та об’єктивності релігійного журналіста. Через хибне трактування слів матері й публікацію у всеукраїнській газеті, як розповідає Гнат, правоохоронні органи зацікавилися діяльністю церкви та пастора, його викликали на бесіди. Можливо, публікації Гната стали одним з факторів, чому справу на священнослужителя так і не відкрили.
Подальша робота Гната
Щодо публікацій на релігійну тематику у світських ЗМІ, то останні публікують інформацію, яка безпосередньо пов’язана з актуальними подіями. Одна із таких подій сталася у 2016 році, коли адвентист з України потрапив у теракт в Бельгії і вижив. Був зв’язок лише з його батьком. Так як про це писали світські ЗМІ, Гнат вирішив взяти інтерв’ю у цього батька. Його опублікували в скороченому вигляді у газеті «Голос України» (28 липня 2016 р.). Тут не згадали, що постраждалий адвентист, але залишили цитату батька, що його сина врятував Бог.
Ще Гнат публікував матеріал на сайті «Донбас SOS» про діяльність доброчинної організації адвентистської церкви ADRA в прифронтовій зоні. Про те, як вона встановила «невеликі очищувальні станції», розповсюджувала серед місцевих жителів засоби гігієни та надавала психологічну допомогу. Завдяки їхній діяльності допомогу отримали понад 30 тисяч осіб. Про це все Гнат детально описує в матеріалі [6].
На честь річниці трагічних подій в Бабиному Яру Гнат взяв інтерв’ю у спеціаліста з юдаїки Віталія Обревка. Тут експерт розповів, що лідер нацистської Німеччини Адольф Гітлер прагнув знищити євреїв саме через свою ненависть до моральних принципів, носієм яких вони були. Віталій також відповів на запитання, чи брали участь у розстрілах євреїв у Бабиному Яру члени ОУН і чому радянська влада замовчувала трагедію Бабиного Яру, хоча могла використовувати її в пропагандистських цілях. Це інтерв’ю опублікували на сайті «Гордон» [7].
Сайт міста Очакова «ochakiv.info» опублікував інтерв’ю Гната з мером міста Сергієм Бичковим, членом адвентистської церкви. В інтерв’ю йдеться про те, яким чином мером може бути церковна людина, як християнські принципи впливають на управлінську роботу і в загальному про його діяльність на посаді [8].
Інші публікації Гната з’являлися на церковних та релігійно-оглядових сайтах, серед них, окрім новинних заміток — статті про церковні проекти, а також інтерв’ю з керівниками церкви та представниками її інституцій чи відділів, релігієзнавцями, чиновниками та вченими. Теми цих інтерв’ю охоплюють широке коло питань — від діяльності Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій до питань біблеїстики чи перспектив християнської музики. На сьогоднішній день Гнат має також публікації на релігієзнавчу тему в наукових виданнях [9].
Гнат бачить розвиток релігійної журналістики у тому, що вона має відповідати на потреби суспільства, правдиво доносити інформацію. І навіть якщо релігійний журналіст не згадує у своїй публікації Бога, все рівно між рядків можна побачити Його. Коли деякі люди чують слова «Бог» чи «релігія», у них спрацьовує своєрідний фільтр, який блокує будь-яку інформацію, що пов’язана з цими темами.
«Коли я беру інтерв’ю в тої чи іншої людини, стараюся ставити такі запитання, які були б цікаві як церковній, так і світській аудиторії, — продовжує Гнат. — З одного боку, хочеться, щоб світські ЗМІ також приділяли увагу духовному життю українців, а з іншого — щоб в християнських ЗМІ подавалася не тільки новинна інформація, але й аналітика, висвітлювалися непрості питання, пов’язані з життям не тільки церкви, а й всього суспільства. Християни повинні мати свою думку про те, що відбувається навколо них, і якщо ця думка обґрунтована, суспільству стають цікавими ті, хто її висловлює. Що ж до випадків неправдивого висвітлення діяльності Церкви в ЗМІ, то в ідеалі хочеться не просто відповідати на це спростуваннями, але й за можливістю примирити журналістів і вірян, які з тієї чи іншої причини не знайшли порозуміння. Церкви могли б проводити для журналістів офіційні прес-конференції. Ця традиція відносно нова для багатьох церков на пост-радянському просторі, вона показала себе під час відзначення 500-річчя Реформації і, на мій погляд, у неї є перспективи. Адже представники світських ЗМІ зможуть більш об’єктивно висвітлювати діяльність церков, якщо побачать в них відкриті спільноти, зацікавлені в медіа».
Висновок
Проаналізувавши кілька публікацій Гната Мєрєнкова, можна дійти висновку, що вони відповідають на суспільні виклики. Частина цих матеріалів є розслідуваннями, адже автор шукає додаткові факти, намагається представити кілька сторін і їхні погляди. Ці матеріали сприяли розв’язанню проблем, вони відстоювали і захищали людей та церкву від наклепу, перекрученої інформації. Ці аналітичні публікації аргументовано представляють той чи інший факт, ці факти ґрунтовні і засновані на джерелах, яким важко давати опір. Також можна дійти висновку, що релігійний журналіст не сконцентрований на проповідуванні і не обов’язково, що у нього в публікації згадуються біблійні принципи, але його діяльність заснована на цих принципах, перший з яких правдивість.
Оксана Соловйова
Використані джерела:
- Меренков И. Критическая точка распространила ложную информацию о Церкви [Електронний ресурс] / И. Меренков // Економічна правда. – 22.11.2011. – Режим доступу до ресурсу: https://www.epravda.com.ua/press/2011/11/22/306523/.
- Меренков И. Сомневаясь в одном, убеждаюсь в обратном / Игнат Меренков. // Жизнь Луганска. – 1994 – № 38 (193).
- Биография Дэвид Кореш [Електронний ресурс]. – 2010. – Режим доступу до ресурсу: http://www.peoples.ru/state/religious_figure/david_koresh/.
- Меренков И. Адвентисты — «опасная секта» или традиционная христианская церковь [Електронний ресурс] / И. Меренков. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://jesuslove.ru/9688-adventisty-opasnaya-sekta-ili-tradicionnaya-hristianskaya-cerkov.html.
- Скрипник В. «Тиждень жахів» від… міськради та райдержадміністрації [Електронний ресурс] / В. Скрипник // Голос України. – 22.2012. – Режим доступу до ресурсу: http://www.golos.com.ua/article/88689.
- Меренков И. ADRA с партнерами восстанавливают водоснабжение на Донбассе [Електронний ресурс] / И. Меренков – Режим доступу до ресурсу: http://www.donbasssos.org/20161801_adra/.
- Меренков И. Эксперт Обревко: Евреев в Бабьем Яру убивали исключительно нацисты. Украинцам не доверяли и не допускали к расстрелам [Електронний ресурс] / И. Меренков – Режим доступу до ресурсу: http://gordonua.com/news/society/obrevko-evreev-v-babem-yaru-ubivali-isklyuchitelno-nacisty-ukraincam-ne-doveryali-i-ne-dopuskali-k-rasstrelam-169187.html.
- Меренков И. Сергей Бычков: «Денег на всё не хватит, но будем делать, что можем для развития города» [Електронний ресурс] / И. Меренков – Режим доступу до ресурсу: http://www.ochakiv.info/articles/5750363302920192.
- Мєрєнков Г. «Реформація в Чернівцях. Асоціативний потенціал протестантського урбаноніма в культурно-релігійному контексті міста» [Електронний ресурс] / Г. Мєрєнков // Українське релігієзнавство. № 83. – С. 103–109 – Режим доступу до ресурсу: https://uars.info/prints/ur/2017_83.pdf
