Притча про багача і Лазаря й віра у пекельні муки
Бог одних від початку обрав на спасіння, інших на загибель?
Що при Другому пришесті буде з людьми, які не мали змоги почути про Божу істину?
Молитва у Дусі Святому і говоріння іншими мовами
Яку музику любила Еллен Вайт?
Чи заповідає апостол уживання вина?
Апостол проти лжевчителів
Что такое адвентистская музыка
Навигация по сложному ландшафту глобальных отношений
Годичное совещание пасторов Восточно-Днепровской конференции утвердило план работы на 2024 год
На Закарпатті польова школа об’єднала 70 лідерів слідопитів з усієї України
Навчальним квестом слідопити Дніпра відзначали 73-ю річницю всесвітнього руху слідопитів

Вступ

Євангеліє від Луки – це євангеліє, яке написав сам апостол Лука, один із учнів Ісуса Христа. Ця книга була написана близько 60-65рр. Якщо ми подивимося на контекст цієї книги, то ми можемо побачити, що Лука намагається показати Ісуса як друга людини, який не байдужий до її потреб. І якщо ми подивимося в цьому контексті на 23 розділ Луки 32-43 вірші, то ми можемо побачити, що Ісус дійсно любить людей і навіть будучи прибитим на хресті, Він молить Отця за людей, які не усвідомлюють, що роблять. «Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!…» (Луки 23:34)

З Ісусом на хресті було також розіп’ято двоє розбійників, які мучилися разом з Ним, але, не дивлячись на свій біль, один із них продовжував насміхатися з Ісуса, говорячи: «А один із розп’ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!» (Лук.23:39). Але інший розбійник, не дивлячись на те, що він був покараний разом з Христом, побачив в Ісусі значно більшого, він побачив у ньому Бога. Бога, який помер не по своїй вині і навіть не по своїй волі, а помер за нас як грішних людей, які потребують спасіння, що не можна отримати ніяким іншим методом, як тільки через жертву на Голгофському хресті. 

Проблематика цього уривку заключається в тому, що вірш, записаний у Луки 23:43, неправильно трактують і хотілося б дослідити, як правильно розуміти і трактувати слова Ісуса, сказані до розбійника: «І Він сказав йому: по правді тобі говорю сьогодні зі мною будеш в раю». 

  1. Цей вірш використовують як аргумент для того, щоб показати, що існує безсмертя душі. Тобто, після того, як людина помирає, вона потрапляє в Рай. Але, нажаль, ця теорія не має Біблійного підтвердження.
  2. Наступна теорія полягає в тому, що, оскільки древньогрецький варіант тексту не має розділових знаків, то ми можемо трактувати цей текст по-різному, як на думку читача буде правильно, так він може його і трактувати. Але для того, щоб зрозуміти, як правильно трактувати цей текст, потрібно розглянути його в контексті.

Історія про смерть Ісуса на Голгофському хресті знаходиться після історії про суд у Пилата й описання того, як Ісус йде на Голгофу. Верхня межа уривку, це вірш 23:32. Тут автор продовжує історію про те, як Ісус йде на Голгофу, але змінюються дійові особи, до того дійовими особами були: Симон, Ісус і народ, а в цьому уривку, що ми розглядаємо, дійові особи Ісус і розбійники. Нижня межа уривку 23:43. Тут відбувається зміна часових рамок, тому що вказується конкретна година, коли відбувається наступна подія: як Ісус віддає свого духа і помирає. Тому можна вважати, що уривок Лк. 23:32-43 є єдиним цілим.

Переклад

32 Ἤγοντο δὲ καὶ ἕτεροι κακοῦργοι δύο σὺν αὐτῷ ἀναιρεθῆναι. 32. Були ведені ж і інші злодії два з ним, щоб бути приговореними до смерті.
33 Καὶ ὅτε ἦλθον ἐπὶ τὸν τόπον τὸν καλούμενον Κρανίον, ἐκεῖ ἐσταύρωσαν αὐτὸν καὶ τοὺς κακούργους, ὃν μὲν ἐκ δεξιῶν ὃν δὲ ἐξ ἀριστερῶν.  33. І коли вони прийшли до того місця, що назване Череп, там розп’яли його і злодіїв, того ж справа, іншого ж зліва.
34 [ὁ δὲ Ἰησοῦς ἔλεγεν· πάτερ, ἄφες αὐτοῖς, οὐ γὰρ οἴδασιν τί ποιοῦσιν.] διαμεριζόμενοι δὲ τὰ ἱμάτια αὐτοῦ ἔβαλον κλήρους.  34. А Ісус говорив: Отче прости їм, адже не знають, що роблять. Розділяючи ж одежу Його вони кинули жребій.
35 Καὶ εἱστήκει ὁ λαὸς θεωρῶν. ἐξεμυκτήριζον δὲ καὶ οἱ ἄρχοντες λέγοντες· ἄλλους ἔσωσεν, σωσάτω ἑαυτόν, εἰ οὗτός ἐστιν ὁ χριστὸς τοῦ θεοῦ ὁ ἐκλεκτός.  35. І стояв народ, який бачив. Насміхалися ж начальники і говорили, інших Він спас, нехай спасе Самого Себе, якщо він є Христос Бога Вибраний.
36 ἐνέπαιξαν δὲ αὐτῷ καὶ οἱ στρατιῶται προσερχόμενοι, ὄξος προσφέροντες αὐτῷ  36. Познущавшись же над Ним воїни наблизившись оцет підносили Йому.
37 καὶ λέγοντες· εἰ σὺ εἶ ὁ βασιλεὺς τῶν Ἰουδαίων, σῶσον σεαυτόν.  37. І говорили, якщо ти є цар юдейський, спаси Себе Самого.
38 ἦν δὲ καὶ ἐπιγραφὴ ἐπ᾽ αὐτῷ· ὁ βασιλεὺς τῶν Ἰουδαίων οὗτος.  38. Був же напис над Ним, Це Цар Юдейський.
39 Εἷς δὲ τῶν κρεμασθέντων κακούργων ἐβλασφήμει αὐτὸν λέγων· οὐχὶ σὺ εἶ ὁ χριστός; σῶσον σεαυτὸν καὶ ἡμᾶς.  39. Один же із розіп’ятих злодіїв зневажав Його говорячи, хіба не ти є Христос? Спаси Себе Самого і нас.
40 ἀποκριθεὶς δὲ ὁ ἕτερος ἐπιτιμῶν αὐτῷ ἔφη· οὐδὲ φοβῇ σὺ τὸν θεόν, ὅτι ἐν τῷ αὐτῷ κρίματι εἶ;  40. Відповівши ж інший забороняючи йому сказав, не боїшся ти Бога, тому що з ним приговорений ти є.
41 καὶ ἡμεῖς μὲν δικαίως, ἄξια γὰρ ὧν ἐπράξαμεν ἀπολαμβάνομεν· οὗτος δὲ οὐδὲν ἄτοπον ἔπραξεν.  41. І ми ж справедливо, достойні ж що ми зробили покарані; Цей же нічого поганого не зробив.
42 καὶ ἔλεγεν· Ἰησοῦ, μνήσθητί μου ὅταν ἔλθῃς εἰς τὴν βασιλείαν σου.  42. І він говорив, Ісус, згадай мене коли прийдеш в Царство Своє.
43 καὶ εἶπεν αὐτῷ· ἀμήν σοι λέγω, σήμερον μετ᾽ ἐμοῦ ἔσῃ ἐν τῷ παραδείσῳ.  43. І Він сказав йому; поправді тобі говорю сьогодні зі мною будеш в раю.

Історико-культурний контекст

«Хрест»

У всьому цьому уривку Лука тільки раз (в першому вірші) згадує слово «хрест», але саме хрест стоїть тут в центрі, і не тільки в центрі опису Лукою місця, званого Череповище (23:33), але в центрі всього Євангелія, всієї християнської віри і всієї історії. Хрест нагадує дерев’яну шибеницю, до якої в римські часи прибивали засудженого злочинця, поки він не помирав від зневоднення, удушення і втрати крові. З десятків тисяч хрестів, на яких помирали люди за часів переважання подібного роду законів, один височить над усіма. Це хрест, на якому був розіп’ятий Ісус із Назарета. Християни використовують його образ як метафору, що передає те, що трапилося на ньому, і коли ми говоримо про «хрест», ми маємо на увазі смерть Ісуса. Тому саме на хресті ми зосереджуємо тепер нашу увагу.(Майкл Уилкок http://soteria.ru/s5738/6/)

Коли злочинець досягав місця страти, його хрест клали на землю. Зазвичай це був хрест у вигляді букви “Т”, причому зверху нема на що спертися головою. Хрест був не дуже високий, так що ноги злочинця знаходилися на рівні 60-90 см над поверхнею землі. В Єрусалимі була група побожних жінок, що завжди приходили до місця страти, щоб дати розіп’ятому випити вина з підмішаними наркотичними травами, щоб трохи заглушити жахливий біль. Ісусу теж запропонували цей напій, але Він відмовився від нього (Матвія 27:34). Він вирішив зустріти найстрашнішу смерть з ясним і незатуманенним розумом. Руки жертви клали вздовж верхньої перекладини і прибивали долоні цвяхами. Ноги не прибивали, їх лише легко прив’язували до хреста. Посередині хреста знаходився виступаючий шматок дерева, що називався сідлом, на який і припадала вага розп’ятого, бо без нього цвяхи просто розірвали б йому долоні рук. Після цього хрест підіймали, ставили в яму і закріплювали його в землі. Жах розп’яття полягав в наступному – хоча ця страта завдавала жахливий біль, його було недостатньо, щоб вбити людину, так що жертва прирікалася на повільну смерть від голоду і спраги під палючими променями сонця і при нічних заморозках. Відомі випадки, коли злочинці цілий тиждень висіли на хресті і, нарешті, вмирали в нападі буйного божевілля.[с. 323] Баркли У. Толкование Евангелия от Луки / Уильям Баркли., 1984. – 344 с. – (“The Daily Study Bible”). (Коментарій Баркли https://bible.by/barclay/42/23/) 

«Рай»

З єврейської це слово «Ган –Еден» означає «рай», з грецької «парадиз» і зустрічається в Септуагінті в перекладі «Ган Еден» – «Едемський сад» зустрічається ще у Бут. 2:8. Слово «парадисос» походить від персидського слова «пардес» і означає: «огорожене місце», «заповідник», цитрусовий сад», «парк».[c.217] ( Стерн Д. Коментарий к єврейскому новому завету / Давид Стерн. – Москва: “Силоам”, 2004. – 1156 с.)

Окрім Лк.23:43, у всьому Новому Завіті це слово використано ще тільки в двох місцях: 2 Кор. 12:4 і Об. 2:7. Слово означає “сад” (в Септуагінті воно вжито як Едем), але всі три новозавітних вживання слова вказують на небеса. (Комментарии учебной Библии МакАртура на Евангелие от Луки Источник <http://soteria.ru/s4986/24/>)

«Череповище» (Голгофа)

Він був розп’ятий на місці, званому Лобне, Kranion – грецька назва Голгофи, Лобного місця. Це було ганебне місце, що додавало до Його страждань ще й приниження, але воно стало знаменним, бо саме там Він переміг над смертю, так би мовити, на її власній купі гною. Христос був розіп’ятий. Його руки і ноги прибили до хреста, коли той лежав на землі, а потім хрест було піднято і закріплено в землі або в спеціальному гнізді. Смерть на хресті була більш болісною і ганебною, ніж будь-яка інша. (Метью Генри Від Луки 23 розділ – Біблія: https://bible.by/matthew-henry/42/23/) 

«Цар Юдейський»

Напис над головою Христа із зазначенням Його злочину свідчила: “Це Цар Юдейський”, вірш 38. Цим написом вони хотіли оголосити, що Він був засуджений до смерті за претензії на титул Царя Іудейського, але Бог проголошував нею, що Він дійсно був Царем, не дивлячись на Його сором зараз: Він є Цар Юдейський, Цар Церкви, і хрест його – це шлях до вінця. Напис було зроблено на трьох мовах, які вважалися мовами освіченого світу того часу: грецькій, римській та єврейській. Це було зроблено з тією метою, щоб кожна людина могла прочитати її, але Бог мав намір цим заявити, що Євангеліє буде проповідуване всім народам, почавши від Єрусалиму, і буде читатися на всіх мовах. Грецька мова був відома завдяки язичницькій філософії, римська – завдяки законам і правлінню Риму, а єврейська перевершила їх усіх завдяки Старому Заповіту. Отже, Христос був проголошений царем на цих трьох мовах. (Метью Генри Від Луки 23 розділ – Біблія: https://bible.by/matthew-henry/42/23/)

Лексичний аналіз

Слово «παράδεισος» зустрічається в Біблії 30 разів, з них 3 рази зустрічається в Новому Заповіті. Із самого початку це слово мало значення парк, але з єврейської це слово використовується в перекладі як «сад Божий» і вже в часи пізнього Ізраїлю Нового Заповіту воно переводиться як «Рай». Є різні точки зору з приводу існування раю, і одна з них така, що рай існує на Землі, тільки в прихованій формі, але є й інша точка зору, що рай Бог забрав на небо і в підтвердження цього говорить Еллен Уайт:

«Едемський сад ще довго залишався на землі після того, як людина змушена була покинути його приємні стежки. Грішному людському родові було дозволено здалеку споглядати домівку своєї невинності, вхід до якої заступала ангельська сторожа. Адам і його сини приходили сюди на поклоніння Богові… Коли потік беззаконня заповнив світ і нечестя людей стало причиною знищення їх водами потопу, Божественна рука, що насадила Едем, забрала його із землі… Але при остаточному відновленні, коли з’явиться “нове небо і нова земля” (Від. 21:1), він буде повернений ще в більшій красі, ніж на початку. Тоді всі спасенні будуть тішитися біля дерева Життя упродовж безкінечних віків» (Уайт Е. Патріархи і пророки, с. 62). І якщо ми подивимося в контексті Біблії, то Рай є ключовою подією історії нашої Землі, тому що він буде знову опущений на Землю разом з Новим Єрусалимом(Об’явлення 21:10). І Новий Єрусалим є місцем перебування всіх спасенних.

Слово «σήμερον» буквально означає: сьогодні, цей день, нині. В Біблії це слово згадується 150 разів. У своїй книзі Лука використовує це слово 11 разів і вони використані в значенні «сьогодні». В єврейському розумінні часу, день починається з вечора.

Слово κακοῦργος – той хто робить зло, зловмисник, злодій. В Біблії це слово згадується 5 разів і 3 рази з них згадується в Євангелії від Луки, а особливо в 23 розділі, і перекладається в значенні злодій. (Лк 23:32, Лк 23:33, Лк 23:39).

Слово σῴζω – по словнику Кіттеля це слово означає «рятувати», «спасати»:

  1. Звільнювати він судового засудження
  2. Звільнення від хвороби
  3. Спасати під час аварії на кораблях
  4. Спасати під час бурі (Матвія 8:25)
  5. Спасіння Петра, що йде по воді (Матвія 14:30)

Якщо ми подивимося з релігійної точки зору, то: 

  1. у розповіді про зцілення Ісусом це слово згадується 16 разів.
  2. Використовується в плані маштабного спасіння (Луки 1:68-69).
  3. В спасінні від гріхів (Матвія 1:77)
  4. В Євангелії від Луки це слово зустрічається 5 разів без синоптичних паралелей, а всі інші рази говориться про те, що будуть спасенні, тобто «σωτηρία» це майбутня подія і мається на увазі, що це вхід до Царства Божого.

Богословський аналіз

В уривку Луки 23:32-43 порушується тема спасіння. Можливо, тут описується і смерть Христа, але в цьому уривку чітко також показано на прикладі «Розбійника», що ми спасаємося вірою, але для цього необхідно покаятися і навернутися, не робити закам’янілими свої серця так, як зробив це один їз розбійників. У нього була можливість спастися, але він обрав інший шлях. Шлях, який веде до загибелі, але коли ми приймаємо Христа, то Він готовий спасти навіть найзапеклішого грішника. 

Якщо ми подивимося в контексті цього уривку, то ми можемо побачити, як Ісус любить людей і у 34 вірші Він говорить: «Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!… (Луки 23:34). Тобто, навіть не дивлячись на те, що Христос засуджений на смерть, якої Він сам не заслужив, Він молить за грішних людей, які не усвідомлюють, що вони роблять. І ця їхня несвідомість призвела до того, що вони були готові взяти відповідальність за це вбивство на себе і на своїх дітей, а все через свою сліпоту. Ми бачимо на прикладі розбійника, який також спочатку хулив Бога , про що говорить апостол Матвій «Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп’яті.» (Матв.27:44), але коли він усвідомив, що чинить неправильно, він визнає, що справедливо засуджений і йому належить померти за вчинений гріх. Він усвідомлює, що Ісус – це хтось більший, ніж просто людина, Він Бог, і розкаявшись, розбійник говорить: «І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!»(Луки 23:42). Ці слова свідчать про те, що він повірив і розкаявся, і забажав бути в числі спасенних,й Ісус не вагаючись відповів, в оригіналі це звучить так: «καὶ εἶπεν αὐτῷ· ἀμήν σοι λέγω, σήμερον μετ᾽ ἐμοῦ ἔσῃ ἐν τῷ παραδείσῳ.» (І Він сказав йому; поправді тобі говорю сьогодні зі мною будеш в раю). Отже, коли ми приходимо до Христа в покаянні, то Він готовий завжди нас прийняти і дати нам спасіння, не дивлячись на те, як склалося наше життя. Він готовий завжди дати нам спасіння, тому що саме для цього Він помер, щоб нас спасти. [с.398-402](Генри М. Толкование на книги Нового Завета, Том 2 / Мэтью Генри., 2002. – 421 с.)

Висновок

Отже, досліджуючи цю тему, ми дійшли такого висновку, що оскільки у давньогрецькій мові не було розділових знаків, то слова Ісуса точно не можна використовувати як аргумент для того, щоб сказати, що існує безсмертя душі, тому що Ісус на Голгофському Хресті зробив акцент на тому що «сьогодні ти будеш зі мною в раю». Саме слово «сьогодні» означає в той же самий день, і у єврейській традиції наступний день починається ще з заходу сонця, але всі ми знаємо, які відбулися подальші події після того, як Ісуса розіп’яли. 

Після того як Ісус сказав: «І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав…»(Луки 23:46), то один із радників синедріону на ім’я Йосип, який був не байдужим до Ісуса, пішов до Пилата просити за тіло Христа, щоб його забрати, тому що Він вже був помер. І Йосип, отримавши дозвіл, пішов і знявши тіло Христа, огорнувши його плащаницею, помістив його тіло до гробу, висіченого в скелі. А сам Йосип по заповіді пішов спочивати суботнього дня.

Отже, якщо дивитися в контекст цієї історії, то ми можемо подумати, що тіло Христа було поховане в гробі, а його душа разом з душою розбійника потрапила в рай, але ті, хто так думають помиляються, тому що коли Христос являється Марії, він говорить: «Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» (Iвана 20:17). Тому ми доходимо до такого висновку, що Христос не був в Раю і навіть не був в Отця, а по заповіді спочив у гробниці Йосипа, і на третій день воскрес. Тому, аргументуючись цим, можна сказати, що теорія про безсмертя душі, заснована на цих словах Ісуса, є безпідставною.

Вадим Трачук, бакалаврант богослов’я 

image_pdfimage_print
Facebook
Twitter
LinkedIn
In this article:

Welcome Back!

Login to your account below

Retrieve your password

Please enter your username or email address to reset your password.

Add New Playlist