Храм в Єрусалимі (івр. הַמִּקְדָּשׁ בֵּית, Бет гаМікдаш, тобто «Дім Святості») був центром єврейського релігійного, суспільно-політичного та національного життя, тому його образ є одним з домінантних у єврейській культурі, зокрема, декоративно-вжитковому мистецтві. Але перш ніж розповісти про це, нагадаємо основні відомості про сам Храм.
Згідно з Торою, мету Храму визначив Сам Бог: «І нехай збудують Мені святиню, і перебуватиму серед них» (Вихід 25:8). У Храмі діяла система жертвоприношень, які, на відміну від поганських культів, були покликані не «нагодувати» чи «задобрити» богів, але наблизити народ до Бога, а також викупити їхні гріхи. Служителями Єрусалимського Храму були коени (священики, що приносили жертви) та левити, що несли варту при різних службах, підтримували чистоту тощо.
Священна споруда, яка була збудована і зруйнована двічі, знаходилася на місці гори Морія (сучасної Храмової гори). Перший Храм замінив Скинію (переносне Святилище, що використовувалося під час подорожі єврейського народу по пустелі після виходу з Єгипту) і був збудований царем Соломоном близько 960 року до н. е. У 586 році до н. е. цей Храм зруйнував вавилонський цар Навуходоносор.
Другий Храм був відбудований на місці попереднього у другій половині V ст. до н. е. за наказом перського царя Кіра Великого. Його відбудовував Зоровавель, який очолював групу євреїв, що повернулися в Ізраїль з Вавилону. У ІІ ст. до н. е. Храм реставрували священники-хасмонеї після осквернення його сирійським царем з династії Селевкідів Антіохом Епіфаном. У кінці І ст. до н. е. Ірод, цар Юдеї, почав масштабну перебудову Храму. Споруду зруйнували римляни у 70 р. н. е.
Якою ж була архітектура Другого Храму? Він складався з власне будівлі Храму та чотирьох «дворів».
Сам Храм поділявся на два відділення:
- Святе Святих, у якому був розміщений Ковчег Завіту (скриня), у якому знаходилися дві кам’яні таблиці з написаними на них Десятьма Заповідями (у другому Храмі у Святому Святих скрижалей вже не було). На ковчезі знаходилися зображення двох золотих херувимів. Святе Святих та Святе розділяла завіса — парохет.
- Святе — це приміщення, у якому знаходилися золоті храмові світильники (менори), золотий стіл, на якому виставлялися хліби, золотий жертівник кадіння.
Чотири подвір’я Храму (у період Другого Храму):
- подвір’я священиків, на якому знаходився жертівник всеспалення (для спалення жертвоприношень), умивальниця, тощо.
- чоловіче подвір’я,
- жіноче подвір’я,
- зовнішнє — подвір’я язичників.
Єрусалимський Храм у мистецтві
Для єврейського народу Храм завжди був місцем зустрічі з Богом, а також центром їхньої віри, релігії, державності, святості та сподівань (як історичних, так і есхатологічних, месіанських), а його знищення стало найбільшою трагедією народу.
Джерело: http://www.geocities.ws/roymarom/revolt2.html
Фото автора
Про надважливу роль Храму для давніх євреїв свідчать зображення елементів Храму та його атрибутики (як символів і алюзій на Храм, наприклад, менора, жертівник, колони Храму Соломона, скрижалі із Десятьма Заповідями тощо), які широко зустрічаються як у давніх археологічних знахідках (монети, предмети вжитку, мозаїки, фрески тощо) на території сучасного Ізраїлю і поза нею, які датуються періодом Другого Храму.
Також алюзією на Храм слугує і зображення сцен з історії жертвоприношення Ісака «Акедат Іцхак» (історія натякає на місце події, гору Моріа, де потім і було збудовано Храм).
Ідея, архетип та атрибутика Храму зустрічалися у єврейській, європейській та світовій культурі протягом тисячоліть і до наших днів. Символіка Храму є важливим елементом оздоблення пам’яток декоративно-ужиткового мистецтва і східноєвропейського єврейства (синагоги, мацеви — надгробні камені, предмети вжитку тощо).
Після зруйнування Другого Храму його замінює синагога, яка стає центром духовного й громадського, релігійно-соціального та національного життя єврейської громади.
Характерними декоративними оздобами внутрішнього простору синагог є мозаїки та розписи, що пов’язують їх з храмовою ідеєю та символікою.
Опис низки священних предметів, які були в Храмі до його зруйнування, зберігався в усній традиції, доповнювався равиністичними трактуваннями і з часом став джерелом для їх відтворення в декоративному оздобленні інтер’єрів синагог і предметів церемоніального та ритуального призначення. Деякі елементи синагог нагадують про певні елементи Храму.
Фото автора
Наприклад, шафа Арон кодеш, у якій зберігаються сувої Тори, є алюзією на Святий ковчег, у якому лежали скрижалі Завіту. Завіса, яка прикриває дверцята Арон кодешу і зветься парохет, нагадує про завісу, що у Святилищі відділяла Святе від Святого Святих.
Для єврейської та неєврейської культури образ Храму у мистецтві має різні, часто діаметрально протилежні конотації, частіше за все це пов’язане зі сприйняттям феномену Храму та його знищенням. Так, постхрамовий юдаїзм є в деякій мірі рефлексією щодо зруйнованого Храму. Для язичницьких народів (наприклад, римлян) та інколи у християнській традиції зруйнування Храму слугувало образом перемоги над єврейським народом, його завоювання.
Для християнської традиції Єрусалимський Храм та його символіка не відігравали визначної ролі. Ще в період ранньої юдео-християнської громади можна зустріти зображення храмової атрибутики у мозаїках, графіті (менора, шофар тощо), але після того, коли церква стає державною у IV ст. н. е., ці символи зникають.
У християнстві, яке позиціонувало себе «замісником» юдаїзму, локальні церкви та собори замістили образ Єрусалимського Храму і дещо трансформували та адаптували певні храмові ритуали (священство, елементи архітектури церков, певні ритуали, кадіння на заміну принесення жертв тощо).
Найдавніший опис Храму зустрічається у Біблії, у видінні пророка Єзекіїля. У пророцтві, датованому 571 р. до н. е., Єзекіїль детально описує Храм (Книга пророка Єзекіїля 40-44), подає місце його розташування, просторову орієнтацію, вигляд і розміри стін, а також допустимі й бажані декоративні оздоблення. Пророцтва стали основою для наступних наукових праць і сьогодні використовуються в юдаїзмі як джерело для створення реконструкцій Третього Храму месіанських часів.
Крім того, у християнстві образ Храму пов’язаний із апокаліптичними сподіваннями на основі видінь апостола Івана у книзі Об’явлення.
Опис Храму наводить у своїй книзі «Юдейська війна» Йосиф Флавій у І ст. н. е.
Образ Храму посідає значне місце в роздумах Раші (1040-1105), видатного коментатора Тори та провідного єврейського мислителя середньовіччя Рамбама (1135-1204) тощо.
Численні малюнки, гравюри і карти Єрусалиму та Храму з певною ідеалізацією починають з’являтися в європейському мистецтві з XV ст. внаслідок збільшення потоку прочан з Європи до Єрусалиму. З часом, відповідно до епохи та змін архітектурних стилів, трансформується і уявлення про Храм (купольна споруда, готична тощо).
Джерело: weaponsandwarfare.files.wordpress.com
Джерело: wikimedia.org
Образ Храму в музичному мистецтві
Поряд із гімнами, псалмами і молитвами з використанням біблійних текстів про Єрусалим та Храм, що увійшли в літургію (наприклад, піют «Ма тову» тощо) і мають різні мелодії в ашкеназьких, сефардських та інших громадах, у єврейському музичному фольклорі існує велика кількість творів про Єрусалим та/чи Храм, який часто мається на увазі, навіть коли не називається.
Серед протестантських хоралів найбільш відомий «Єрусалим, горнє місто» (1663) М. Франка. У ХІХ ст. багато композиторів присвятили Єрусалиму ораторії, хорали, кантати і симфонічні твори.
Інші публікації
Улюбленою темою було зруйнування міста Навуходоносором і Титом. Зокрема, ця тема висвітлюється в опері Джузеппе Верді «Набукко» (1844), події якої розгортаються в Єрусалимі і Вавилоні під час зруйнування Першого Храму (586 р. до н. е).
Хочеться зауважити, що Єрусалимський Храм, окрім релігійного, культурного та архетипічного значення для юдаїзму та християнства має історико-політичне значення для сучасної держави Ізраїль, зокрема, у вирішенні політично-правових питань. Результати археологічних досліджень неодноразово свідчили про реальне існування Першого та Другого Храмів, а отже, якнайменше, підтверджують історичну присутність євреїв у Землі Ізраїлю, а також історичне право народу Ізраїлю на свою землю, а якнайбільше — доводять існування Бога Авраама, Ісака та Якова, Творця Всесвіту, та Його Декалогу як морального еталону для людства.
Джерела
- Біблія, або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту (1988), переклад — Іван Огієнко. Режим доступу: https://www.bibleonline.ru/bible/ukr/.
- Электронная еврейская энциклопедия. Режим доступу: http://www.eleven.co.il/?mode=article&id=14561&query=%D5%D0%C0%CC та http://www.eleven.co.il/article/15484
- Вікіпедія. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D1%80%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A5%D1%80%D0%B0%D0%BC
- Левкович Н. Я. Образ Храму в єврейському декоративно-ужитковому мистецтві Галичини XVIII-першої третини ХХ ст. Режим доступу: http://www.visnik.org/pdf/v2015-03-03-levkovych.pdf.
- Хаймович Б. Символика Иерусалимского Храма в памятниках двух тысячелетий [Електронний ресурс] / Б. Хаймович // Лекция в Еврейском музее и центре толерантности. 17.12.2013 г. / Відеоряд доповіді опубліковано 27 грудня 2013 р. — Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=n4WnMlGw8Ug.
Олександра Обревко
Фото на головній
